Нам чудово відомо про епоху Відродження (Ренесансу), коли йдеться про італійські землі. Та чи багато ми знаємо про те, що один із знаменитих представників італійського Відродження, поет і «батько гуманізму» Франческо Петрарка (1304-1374) був пов’язаний із чеськими землями, листуючись із королем Чеського королівства та імператором Священної Римської імперії Карлом IV Люксембургом (1316-1378)? Власне, про характер відносин цих видатних постатей свого часу цікаво поговорити більш детально. А також «пролити світло» на дискусійний момент: чи існує вдосталь підстав говорити про передгуманізм і Проторенесанс на чеських землях у XIV ст.?
День: 25 января 2018
ФЕНОМЕН ПІРАТСТВА У СЕРЕДНЬОВІЧНОМУ СЕРЕДЗЕМНОМОР’Ї (ХІ-ХІІІ СТ.).
Протягом століть Середземне море було центром міжкультурних зв’язків Сходу і Заходу. Саме це море справедливо можна вважати колискою цивілізацій, місцем зародження основних світових релігій, котрі зумовили протистояння культур та народів у минулому та актуальні в сьогоденні. Зокрема піратство одне з тих явищ історичного минулого, яке користувалося посиленою увагою, з боку сучасників, і у наш час це явище набуває популярності завдяки використанню романтизованих образів піратів у кінематографі та художній літературі. Тому ми зараз спробуємоуточнити образ піратів і привідкрити одну із сторінок історії цього явища у Середні віки.
“ХОББІТ” АБО ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІФОЛОГІЇ.
Середзем’я — це для тих, хто хоче втекти не від життя, а від сучасності і створених людськими руками проблем. Для цього професор Оксфорду Дж. Р.Р. Толкін витворив свій, альтернативний світ, де відобразив у собі щось на зразок об’єднаної історії мало не всіх легенд і міфів Західної та Північної Європи. Саме середньовіччя було для Джона ідеальним періодом, коли люди ще жили в мирі з природою. Оскільки автор був противником індустріалізації, тому англійське селянство Англії було для нього непоганою альтернативою, і хоч Толкін хоббітів і їхню країну Шир взяв із скандинавських легенд, проте асоціював їх саме із англійцями
УКРАЇНЦІ У БИТВІ ПІД ГРЮНВАЛЬДОМ: СПРОБА ІСТОРИЧНОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ
Щороку влітку у Польщі відбувається грандіозне відтворення середньовічної битви в районі селищ Грюнвальд і Таненберг, яка відбулася 15 липня 1410 року і була однією із найбільших в Європейській історії і є чи не найяскравішою подією в історії кількох східноєвропейських націй. Цю битву можна назвати «битвою народів»: через велику кількість представників народів, які брали в ній участь. Це, зокрема, поляки, литовці, жмудь, білоруси, українці (тоді – русини), татари, молдавани та вірмени, з одного боку, та німці, австрійці, французи з іншого. Останні ж, як і багато інших рицарів[1], були «гостями» в армії Тевтонського ордену і відзначались тим, що перебували на власному утриманні. Чехи, угорці, волохи, як найманці воювали із обох сторін. Також і поляки перебували в складі обох армій. Цілком можливо, що й німці, які становили на той час більшу частину населення Львова, могли брати участь в битві в складі львівської хоругви.
ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ЯРОСЛАВА МУДРОГО КРІЗЬ ПРИЗМУ ОСОБИСТОГО ЖИТТЯ: ЦІНА ВЛАСНОЇ ГІДНОСТІ.
Розгортаючи підручник для 7 класу, пересічний український школяр читає приблизно таке: «Ярослав Мудрий поріднився з усією Європою… Він виводив свої стосунки з іншими державами з принципу шлюбної дипломатії… Анна Ярославна стала королевою Франції…» і т. д. і т. п. Ясно ж, людину, котра хоче сповна пізнати історію власної держави, такий підхід задовільняти не може. Адже не згадано де-факто нічого, крім цієї шлюбної дипломатії, наче українцям треба пишатися, що дочки їхнього князя виходили заміж за європейських королів, при цьому за зовнішню Ярослава Володимировича, його зарубіжні інтриги, завдяки яким не один згадуваний король посідав трон (якщо це було в інтересах руського володаря), навіть поважні історики воліють говорити досить поверхнево.
Львівський історичний клуб 