ЗАПИСКИ ЛЬВІВСЬКОГО МЕДІЄВІСТИЧНОГО КЛУБУ. ВИПУСК №2.

Настав цей день, коли після довгої та кропіткої праці можемо презентувати широкому загалу наше дитя – другий фаховий друкований збірник статей з медієвістики: “Записки Львівського медієвістичного клубу. Випуск №2”. З цією вагомою подією ми вітаємо всіх учасників нашого товариства та закликаємо небайдужих долучатися до роботи нашої команди, адже існує ще безліч цікавого та недослідженого у цій таємничій епосі середніх віків!

Advertisements

РИМСКОЕ ПРАВО: ВЗГЛЯДЫ НА РЕЦЕПЦИЮ

Следует подчеркнуть, что в юриспруденции предметом рецепции явилось преимущественно римское частное право. Наоборот, римское публичное право «умерло с падением Рима». Однако с тех времён и до наших дней в публичном праве многих стран создаются и действуют Сенаты как верхние палаты парламентов (Италия, США, Франция и др.), а также все еще существует изобретенный римлянами титул императора (Япония). Издревле были взяты на вооружение и многие другие названия римских публично-правовых институтов (деликтология от delictum, например). Вместе с тем необходимо понимать, что эти заимствованияникак не являются истинным «воскрешением римских государственных учреждений»

ВЕЛІЗАРІЙ ТА НАРСЕС, ЯК ПРЕДСТАВНИКИ РИМСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Велізарій, відомий візантійський полководець періоду раннього Середньовіччя, став одним з прикладів впливу «привиду театру». Навіть компетентні фахівці у галузі військової історії часто переоцінюють заслуги Велізарія, при цьому часто забуваючи, що «все пізнається в порівнянні».
Велізарій розпочав свою службу звичайним солдатом «списником» (doryphoroi) в імператорській гвардії. До цього підрозділу відбирали фізично витривалих, сильних духом та тілом кандидатів. Перший досвід командування окремим тактичним підрозділом Велізарій отримав у 526 р., коли він разом з іншим «списником», Сітою, очолили рейд в один з регіонів Сасанідського царства. Хоч операція закінчилась невдало, але здібності молодого військового швидко потрапили під увагу командування: вже в 530 р. імператор Юстиніан призначив Велізарія «капітаном Сходу» (magister militum per Orientem) – командиром однієї з п’яти діючих на той момент армій. Важко пояснити таке рішення імператора іншими причинами, крім особистої симпатії. З часом виявилось, що ставка Юстініана цілком і повністю виправдалась, оскільки успішні дії Велізарія проти сасанідської армії в 530 –32 рр. дозволили імператору укласти вигідний мир.

РОЛЬ ЄВНУХІВ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

В соціальній структурі населення Візантії євнухи займали лише певні визначені посади, хоча їх вплив відчувався у всіх сферах життя. Найбільше євнухів зустрічалось при дворі імператора, де їх використовували в якості слуг та варти. Часто вони ставали співаками, адже завдяки делікатній процедурі кастрування вони отримували чудове сопрано. Під час свого правління Юстиніан І встановив норму, за якою існувало два імператорські хори по 12 хористів-євнухів в кожному. Євнухи поступово здобули таку довіру в імператора, що їм дозволялось залишатись на ночівлю в палаці.

Що об’єднує Юстиніана І та Беніто Муссоліні?

На перший поглад може здатися, що візантійського імператора VІ ст. Юстиніана І та лідера фашистів міжвоєнного періоду ХХ ст. Беніто Муссоліні нічого не об’єднує. Чи справді це так? Спробуємо зараз визначити.

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ IV–VI ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

У статті розглянуто історію дослідження питань суспільних змін, що відбувалися в період IV–VI ст. у Візантійській імперії, а саме – соціальний склад населення, еволюцію окремих соціальних верств, їхню культурно-політичну роль та правове становище, рабство, колонат, фракції іподрому, зміни у мисленні та світогляді населення. До уваги взято наукові дослідження з цих питань учених таких країн, як Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Франція та Німеччина.

“ОДИН БОГ, ОДИН ІМПЕРАТОР, ОДИН ЗАКОН”. ВЛАДА ЗАКОНУ В ЧАСИ ЮСТИНІАНА І: ТОРЖЕСТВО ТИРАНІЇ ЧИ РОЗУМУ?

Петро Саватій (справжнє ім’я Юстиніана) – один з найвідоміших візантійських імператорів, людина дуже цікава і амбітна, «імператор, який ніколи не спить», а в творі Прокопія Кессарійського «Таємна історія» зображений демоном (!)… А ще Юстиніан був «живим законом», про що піде мова далі.

Цьому поняттю передували певні політичні та економічні зміни в державному устрої. Так, криза рабовласницького господарства, з якою зіткнулась Пізня Римська імперія в середині ІІІ ст. «викликала необхідність консолідації великих рабовласників і встановлення диктатури імператора»[5, ст.18]. Власне, це було спробою рабовласників підтримати хиткий рабовласницький устрій за допомогою строгої централізації. Удальцова зазначає, що «в IV – VI ст. імператори все більше і більше намагались стати найвищим законодавчим авторитетом і єдиними творцями всіх нових законів»[6, ст. 6].