СМЕРТЬ І Є БЕЗСМЕРТЯ: ШЛЯХ ВІКІНГІВ РУСІ ДО ВАЛЬГАЛЛИ

Швидкоплинність життя з давніх-давен хвилювала людину. Наближення смерті приводило людину до розпачу, смутку, безмірного страху, що пронизував наскрізь й паралізовував тіло та розум. Ніхто не знав, що є по інший бік річки Лети, чи є хоч якісь відчуття після того моменту, коли душа залишає людське тіло. Ніхто не знав, бо жодному чоловіку чи жінці ще не вдавалося повернутися з того світу.

“ХОББІТ” АБО ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІФОЛОГІЇ.

Середзем’я — це для тих, хто хоче втекти не від життя, а від сучасності і створених людськими руками проблем. Для цього професор Оксфорду Дж. Р.Р. Толкін витворив свій, альтернативний світ,  де відобразив у собі щось на зразок об’єднаної історії мало не всіх легенд і міфів Західної та Північної Європи. Саме середньовіччя було для Джона ідеальним періодом, коли люди ще жили в мирі з природою. Оскільки автор був противником індустріалізації, тому англійське селянство Англії було для нього непоганою альтернативою, і хоч Толкін хоббітів і їхню країну Шир взяв із скандинавських легенд, проте асоціював їх саме із англійцями

Сноррі Стурлусон — батько скандинавського міфу

Сноррі Стурлусон — найвидатніший представник давньоскандинавської історіографії, автор найвизначніших творів середньовічної ісландської писемності, таких як “Коло Земне” та “Молодша Едда”. Ці твори побудовані на основі стародавніх саг, а також усної творчості, однак Сноррі був перший, серед скандинавських істориків, хто вдався до критики цих джерел.

Вплив германо-скандинавської міфології на творчість Дж. К. Ролінг

Ажіотаж навколо «хлопчика, що вижив» не вщухає і по цей день. Час від часу можна натрапити на цікаві статті, де книги про Гаррі Поттера виступають у досить несподіваному світлі. Російське православ’я вже багато років намагається безуспішно «вивести на чисту воду» загрозу всього християнського світу і богохульницю Дж. К. Ролінг. Наприклад, диякон Андрій Кураєв написав довжелезну статтю про привчання письменницею дітей до окультизму, сатанізму і кривавих жертвоприношень.

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

Героїчний епос – це сукупність творів про бойову, лицарську звитягу, оспівана народними співцями, яка зображає події минувшини так, як їх трактував народ у період створення цих творів.
За часом побутування цей епос поділяється на три основних групи: архаїчний (міфи, легенди), античний («Іліада» й «Одіссея» Гомера, «Махабхарата» і «Рамаяна» в індусів) та середньовічний героїчний епос. Останній активно побутував в Європі в період раннього та зрілого Середньовіччя, брав за основу реальні історичні події, які доповнював фантастичними чи просто вигаданими образами.
Основою для героїчного епосу служили бойові гімни, створенні дружинними співцями, які брали безпосередню участь в описаних ними подіях. Сюжети цих гімнів у період раннього Середньовіччя активно запозичували бродячі співці, які відігравали значну роль у формуванні національної свідомості кожного народу.

Культові споруди “тінґи” як дороговказ міграцій готів до Північного Причорномор’я (І – ІІІ ст. н. е)

В запропонованій роботі увага приділяється процесу просування германських племен готів з Південної Прибалтики до Північного Причорномор’я шляхом висвітлення певних чинників, в даному випадку це світоглядні, символічні складові, що доволі часто оминалися дослідниками надаючи перевагу політичним, економічним, соціальним факторам, утім, безумовно, що і ті, і інші однаковою мірою впливали на події. Тут ми зосереджуємося на ролі германських тінґів, кам’яних кіл і їх значення у пошуках готами своєї «жаданої землі» Ойум. Передусім вкрай важливим є необхідність аналізу траєкторії просування германців в співвідношенні з інтелектуальними положеннями, писемними джерелами та археологічними знахідками. Отримуючи світоглядну картину германського суспільства на основі літературної спадщини, яка відбиває історичні реалії, цілком припустимо вважати, що готська експансія мала певний причинний та супровідний міфологічний підтекст. Належне уваги й те, що хоч і непрямо та певний інтерес до цього мали і філософи, які, звісно не займалися цим спеціально. Так відомий німецький філософ М. Хайдеґґер, котрий у власних працях робив спроби осмислювати поняття речей, не пройшов осторонь давньогерманського слова «тінґ», якому надавалося чільне місце і відповідно тлумачилося в своєму первинному значенні. Важко оминути також концепцію Ф. Ніцше щодо ідеї вічного повернення, яка дає зрозуміти про циклічність буття, оскільки в нашому питанні вона відкриває, принаймні окреслює сутність процесів, екстраполюючи до міграційних рухів германських племен початку нашої ери.

ДОГОВІР З ДИЯВОЛОМ: ЗАХІДНА І СХІДНА ТРАДИЦІЇ

Укладання договору людини з Дияволом – один з найпоширеніших елементів демонології Середньовіччя та ранньомодерного часу як на Заході, так і на Сході. Така популярність сприяла обростанню цього елементу міфами та вигадками, які були пов’язані з фольклорними особливостями регіонів як тоді, так і сьогодні. Мета цієї статті – простежити традицію появи та формування власне самого явища укладання договору з Дияволом, виявити відмінні та спільні риси у формуванні та ставленні до угоди на Заході та на Сході, провести ґрунтовний аналіз основних способів та елементів процесу укладання договорів на підставі демонологічних творів та матеріалах судів, а також висвітлити можливі варіанти завершення угоди з Дияволом.

Генеалогія в Середньовічній Скандинавії

Генеалогія в Середньовічному Скандинавському соціумі відігравала надзвичайно важливу роль. На відміну від Західної Європи, де родова пам’ять нараховувала максимум три покоління, скандинави могли перелічити своїх предків які жили сотні років тому.

Особливу роль генеалогія відігравала в дописемний період, оскільки тоді вона була способом формування історичної пам’яті та передачі історичних знань.

МЕТОДОЛОГІЯ ДЖЕРЕЛОЗНАВЧОЇ РОБОТИ З ЛЕГЕНДАРНИМИ САГАМИ. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ.

В сучасній пострадянській історіографії за «легендарними сагами» закріпилась слава художньої літератури, яку не можна трактувати, як історичне джерело. Хоча в світовій історіографії «сагам про давні часи» присвячено велику кількість теоретичних напрацювань, вони так і не залучались до наукового обігу російськими та українськими істориками. Більшість текстів саг не перекладені, або фрагментарно перекладені слов’янськими мовами. Перед дослідниками постає завдання переосмислення даного питання, заснованого на критичному джерелознавстві та залученні сучасної світової історіографії.

КУРС ЛЕКЦІЇ З ІСТОРІЇ СКАНДИНАВСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. Лекція XІІ: Йоль та Різдво як приклади релігійного синкретизму язичництва та християнства.

Уявіть собі найдовшу ніч в році там де і так вони завжди довгі, там де на блискучому снігу розливається тьмяне оранжеве світло, а на небі літають зелені вогники. Ця ніч є особливою, оскільки саме тоді до світу людей приходить найбільше неземних гостей.

Звіт з лекції: “Від Кухуліна до св. Патрика: еволюція світогляду ірландців у ранньому Середньовіччі”

Більшість відомих нам ірландських міфів були записані ченцями в ІХ ст. Цікавим є те, що це епоха набігів вікінгів, які на своїх дракарах (де на носі корабля була фігура дракона) грабували місцеве населення та монастирі. В очах тубільців ці події пов’язувалися із міфологічним періодом історії (зокрема мова йде про протистояння жителів острова із демонічними силами фоморів). З джерел яскраво видно, що тогочасні ірландці починають асоціювати себе із синами Міля, а образ фоморів накладається на вікінгів, в наслідок чого останні отримують низку характеристик, пов’язаних із демонічними істотами Іншого Світу. Все це призвело до того, що ірландці навіть після хрещення продовжували сприймати міфологічну реальність як справжню історію власного народу.

Вікдрита лекція ЛМК: “Від Кухуліна до св. Патрика: еволюція світогляду ірландців у ранньому Середньовіччі”

Львівський медієвістичний клуб Наукове товариство історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка Кафедра історії середніх віків та візантиністики Відкрите засідання Львівського медієвістичного клубу на тему: “Від Кухуліна до св. Патрика: еволюція світогляду ірландців у ранньому Середньовіччі” Зустріч відбудеться 12 листопада (четвер) о  13-30. Місце зустрічі – кафедра історії середніх віків та візантиністики. Лектор – Дмитро Лісін. Аспірант.  Запрошуємо…