Лекція Яреми ІВАНЦІВА на тему: “Історична реконструкція – від любителя до науковця”

Львівський медієвістичний клуб Кафедра історії середніх віків та візантиністики Клуб військово-історичної реконструкції “Чорна Галич” Звіт з лекції Яреми ІВАНЦІВА на тему: Історична реконструкція – від любителя до науковця Зустріч відбулася 6 листопада (понеділок) о  13-30. Місце зустрічі – 336 ауд. Головний корпус ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська 1) Лектор – Ярема Іванців, очільник клубу реконструкторів “Чорна Галич”. Вже…

ЗАПИСКИ ЛЬВІВСЬКОГО МЕДІЄВІСТИЧНОГО КЛУБУ. ВИПУСК №2.

Настав цей день, коли після довгої та кропіткої праці можемо презентувати широкому загалу наше дитя – другий фаховий друкований збірник статей з медієвістики: “Записки Львівського медієвістичного клубу. Випуск №2”. З цією вагомою подією ми вітаємо всіх учасників нашого товариства та закликаємо небайдужих долучатися до роботи нашої команди, адже існує ще безліч цікавого та недослідженого у цій таємничій епосі середніх віків!

ЛЕКЦІЯ “Історична реконструкція: від любителя до науковця”.

Запрошуємо усіх бажаючих на лекцію Яреми Іванціва, голови клубу реконструкторів “Чорна Галич” Історична реконструкція: від любителя до науковця Коли? – 6 листопада, понеділок о 13.30 . Де? – в ЛНУ ім. І Франка (головний корпус, 3 поверх, 336 ауд.), вул. Університетська 1. Хто? – Ярема Іванців, голова клубу реконструкторів “Чорна Галич” Що ви знаєте про реконструкцію?…

 Бойовий корабель вікінгів: будова та оснастка

 Бойовий корабель вікінгів: будова та оснастка Боевой корабль викингов: строение и оснастка  Viking warship: structure and equipment Автор – Базюк Христина, студентка-магістр історичного факульту ЛНУ ім.І.Франка Період з VIII по XI ст. є ключовим в історії розвитку скандинавських країн. Їх вплив ні до, ні після зазначеного відрізка часу не був таким масштабним. Для того, аби…

Образ Едуарда ІІІ у Столітній війні(1337-1453)

Образ Едуарда ІІІ у Столітній війні(1337-1453) Образ Эдуарда III в Столетней войне (1337-1453) The image of Edward III in the Hundred Years War (1337-1453) Автор – Комякович Уляна, студентка ІІІ курсу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка “Він наказав, аби його дядьку відрубали голову, узурпував трон свого батька. Він почав війну, яка продовжувалась більше, ніж…

ВООРУЖЕНИЕ АРМИИ  БАГРАТИДСКОЙ АРМЕНИИ (КОНЕЦ IX – СЕРЕДИНА ХI В.). MILITARY EQUIPMENT OF THE ARMY OF  BAGRATID ARMENIA (END OF IX – MIDDLE OF XI c.). ОЗБРОЄННЯ АРМІЇ  БАГРАТИДСЬКОЇ ВІРМЕНІЇ (КІНЕЦЬ ІХ – СЕРЕДИНА ХІ СТ.)

The history of early medieval Armenia (VII–XI centuries) is often studied in the context of struggle between Byzantine Empire and the Arab Caliphate for Armenia and the Caucasus in general. When the Caliphate began to win this fight, as for example at the beginning of the VIII сentury, Armenia immediately became a part of Caliphate. However, the strengthening of Byzantium and the Arabs weakening in the second half of the ninth century led to the change of geopolitical situation in the Caucasus, which allowed Armenians to create an independent Armenian state (884/886–1045/1064). 

On the basis of historical documents, archaeological and illustrated sources we investigated body armor of the Armenian nobility such as helmets, shields and lamellar, mail and scale armor. The article gives the general characteristics of popularity of a particular protective equipment, and described their quality characteristics. 

We examined the approximate number of types of weapons and analyzed the most popular ones that are frequently mentioned in the sources (swords, bows, spears, slings, etc.). We will dwell upon the right of land ownership as the main source of income for small nobility for procurement of arms and consider the main centers of production of military equipment.  We estimated the Byzantine-Arab influences on military affairs in medieval Armenia. General overview of military equipment of the Armenian soldier was created. 

Особливості релігійного світогляду самураїв

Мабуть, найбільш впливовою релігією, яка змінивши і ставши згодом основою японської свідомості, був буддизм. Згідно з китайською “Історією династії Лян”, у 467 році, п’ять ченців з Гандхари відправилися до, ймовірно Японії, де вони розповсюдили вчення буддизму. Як, зазначає російський історик,  та   дослідник   буддиської    філософії, О. М. Ігнатовіч, буддизм, особливо в тому вигляді, в якому він прийшов до Японії, мав більш емоційний, ніж конфуціянство, характер і виявився незрівнянно ближче вже до світосприйняття японців і місцевих вірувань. У цьому сенсі буддизм знайшов досить сприятливі умови для поширення за рахунок переважання літургійної складової. Поширенню буддизму на островах сприяла й та обставина, що одночасно з буддизмом в Японії не було “ввезено” іншої, конкурентоспроможної ідеології (на урядовому рівні).

RECONSTRUCTION OF MILITARY EQUIPMENT OF BAGRATID ARMENIAN WARRIOR BETWEEN IX AND XIth CENTURIES

The best source for making a research into this issue is a relief of The Cathedral of the Holy Cross on Aghtamar Island, in Lake Van in eastern Turkey, is a medieval Armenian Apostolic cathedral, built as a palatine church for the kings of Vaspurakan. Have a look at this scene of the battle between David and Goliath from the cathedral. In my opinion, this relief is a perfect source for researching medieval armenian armour, because Goliath is dressed in two types of armour: lamellar (like a “poncho”) and scale.

ВЕЛІЗАРІЙ ТА НАРСЕС, ЯК ПРЕДСТАВНИКИ РИМСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Велізарій, відомий візантійський полководець періоду раннього Середньовіччя, став одним з прикладів впливу «привиду театру». Навіть компетентні фахівці у галузі військової історії часто переоцінюють заслуги Велізарія, при цьому часто забуваючи, що «все пізнається в порівнянні».
Велізарій розпочав свою службу звичайним солдатом «списником» (doryphoroi) в імператорській гвардії. До цього підрозділу відбирали фізично витривалих, сильних духом та тілом кандидатів. Перший досвід командування окремим тактичним підрозділом Велізарій отримав у 526 р., коли він разом з іншим «списником», Сітою, очолили рейд в один з регіонів Сасанідського царства. Хоч операція закінчилась невдало, але здібності молодого військового швидко потрапили під увагу командування: вже в 530 р. імператор Юстиніан призначив Велізарія «капітаном Сходу» (magister militum per Orientem) – командиром однієї з п’яти діючих на той момент армій. Важко пояснити таке рішення імператора іншими причинами, крім особистої симпатії. З часом виявилось, що ставка Юстініана цілком і повністю виправдалась, оскільки успішні дії Велізарія проти сасанідської армії в 530 –32 рр. дозволили імператору укласти вигідний мир.

НІЧ СКОРБОТИ: НЕДООЦІНКА КОНКІСТАДОРІВ ЧИ НАРОДНИЙ ГНІВ НЕ СПИНИТИ?

Відкриття Нового Світу іспанцями фактично перегорнуло середньовічну сторінку в історії людства. Появилась величезна маса територій, в боротьбу за володіння якими невдовзі втрутились великі європейські держави, як от Португалія, Англія, і звісно ж Іспанія. В цей же час на нових теренах існували різні племінні угрупування і державні утворення. Важко назвати якийсь один чинник, який вплинув на хід історії обох Америк, чи то ментальність, вірування або зброя. Важливим є питання – чи був місцевий спротив завойовникам, чи справді заокеанські землі були завойовані конкістадорами не злізаючи з коня? Істину завжди важко знайти, проте історик має прагнути описати минуле хоча б так, щоб це могло бути насправді.

АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ. Частина ІI.

На сучасному етапі проблема вивчення діяльності армії під час релігійного конфлікту довкола ікон, залишає декілька невирішених запитань. Зокрема історики не можуть дійти згоди стосовно того, що спонукало армію до боротьби проти монастирів: авторитет імператорів, неприязнь частини солдат до вшанування ікон чи меркантильні бажання військової верхівки збагатитися за їх рахунок. На нашу думку інформація про гоніння армії проти монахів, була відверто перебільшеною православними хроністами та істориками, що співчували захисникам ікон. Інша крайність, що простежувалася у працях окремих радянських істориків стосовно пояснення іконоборських настроїв армії, як своєрідного засобу для військової верхівки заволодіти монастирськими багатствами та землями також є гіперболізацією. Звичайно монастирі та монахи постраждали від іконоборської політики імператорів, але слід зауважити, що вони часто виступали, як крупні землевласники й були інтегровані у загальноімперську систему господарства, відповідно знищення монастирів та надмірно активна передача їх земель та іншої власності могла з одного боку посилити роль військової еліти, а з іншої зменшити ефективність господарства держави, що не входило у плани Льва ІІІ та Костянтина V. Така практика гіпотетично могла бути вигідною на користь Льва V, котрий потребував сильних союзників, але не для перших імператорів ісаврійської династії.

АРМІЯ В ІКОНОБОРСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ІМПЕРАТОРІВ (Частина І.

У дослідженні акцентується увага на тому, що армія не завжди підтримувала політику імператорів-іконоборців, а в окремих випадках виступала на захист ікон. У статті визначено, що перші представники ісаврійської династії використовуючи власний авторитет і зовнішньополітичні успіхи перетворили армію на соціальну базу для популяризації іконоборських ідей. У свою чергу імператор Лев V Вірменин не виступав, як ініціатор іконоборських настроїв серед військових, а був виразником опозиційного відношення армії до ікон.