Володимир Лагодич. Остготська інтермісія

535 рік. Від початку правління Юстиніана пройшло ні багато ні мало 8 років, і за цей час він встиг немало провернути. Почнемо наш огляд зі сходу і поступово підемо на захід, згадуючи всі найцікавіші події, які встигли відбутись на час закінчення війни з вандалами. Насамперед ми, звичайно ж, поглянемо на кордон з персами – там…

Володимир Лагодич. Чума на голову Юстиніана

Надворі 541 рік. Персидський шахіншах Хосров І вкотре безцеремонно навідався у гості на північно-східний кордон Візантійської імперії, штурмуючи аванпости Петра, Діоскурія та Піцунда. На Аппенінському півострові ромейські війська женуть в гори остготів, беруть в облогу Верону і скоро, здавалось би, весь італійський чобіт буде в руках імператора Юстиніана. Воно й не дивно – у останніх…

Володимир Лагодич. Як Юстиніан Рим відбудовував

Види Саларського моста в північно-східній частині Риму станом на 1760 р.: Та нинішній час: Цей міст цікавий не тільки тим, що він стояв з незапам’ятних часів, і відповідно – неодноразово руйнувався і перебудовувався (практично повністю втративши згодом свій антично-середньовічний вигляд), але і тим, що має пряме відношення до однієї вельми цікавої, і згадуваної раніше нами…

Володимир Лагодич. Вандальська війна. Частина ІІ

Морський шлях з Константинополя до Африки виявився досить довгим, і аж ніяк не вистеленим трояндами. Ромейський флот зупинився в порті Перинф, на півночі Мармурового моря, де Велізарій отримав цінний подарунок від Юстиніана – кращих фракійських коней для його бійців. Після зупинки у Перинфі, флот пішов би спокійно далі, але в силу відсутності вітру змушений був…

ВЕЛІЗАРІЙ ТА НАРСЕС, ЯК ПРЕДСТАВНИКИ РИМСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ШКОЛИ (ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

Велізарій, відомий візантійський полководець періоду раннього Середньовіччя, став одним з прикладів впливу «привиду театру». Навіть компетентні фахівці у галузі військової історії часто переоцінюють заслуги Велізарія, при цьому часто забуваючи, що «все пізнається в порівнянні».
Велізарій розпочав свою службу звичайним солдатом «списником» (doryphoroi) в імператорській гвардії. До цього підрозділу відбирали фізично витривалих, сильних духом та тілом кандидатів. Перший досвід командування окремим тактичним підрозділом Велізарій отримав у 526 р., коли він разом з іншим «списником», Сітою, очолили рейд в один з регіонів Сасанідського царства. Хоч операція закінчилась невдало, але здібності молодого військового швидко потрапили під увагу командування: вже в 530 р. імператор Юстиніан призначив Велізарія «капітаном Сходу» (magister militum per Orientem) – командиром однієї з п’яти діючих на той момент армій. Важко пояснити таке рішення імператора іншими причинами, крім особистої симпатії. З часом виявилось, що ставка Юстініана цілком і повністю виправдалась, оскільки успішні дії Велізарія проти сасанідської армії в 530 –32 рр. дозволили імператору укласти вигідний мир.