Іванна Федорос. Зброя та озброєння японського війська у ХІІІ ст.

Основною зброєю японського воїна, який теж був переважно вершником, у ХІІІ ст. залишався лук. Лук виготовлявся різних розмірів і форм і використовувався для різних цілей – війни, полювання, ритуалу або спорту. Нас в першу чергу цікавить великий бойовий лук дайкю (або о-юмі). Середня його довжина була 2,2 м, але деякі екземпляри мали довжину 2,5-2,8 м…

Сила це право

Природний світ – це світ війни; єство людини – це єство воїна; природний закон – це закон іклів та кігтів. Стан битви присутній скрізь. Ми народжені у вічному конфлікті. Це наша спадщина, і це було спадщиною всіх попередніх поколінь. Цей “стан битви” ховається під словами Святого Франциска, доктриною Толстого, але в кінцевому підсумку, його не…

Іванна Федорос. Тактика і стратегія японського війська у ХІІІ ст.

Японія на час монгольських вторгнень теж уже могла похизуватися доволі тривалою військовою традицією. Усі тонкощі тогочасного військового мистецтва варто пізнавати через історію становлення самурайства. Ґенеза прошарку самураїв остаточно не з’ясована, тож суперечки і досі точаться між істориками різних шкіл. Достеменно відомо, що на виникнення стану мали вплив цілий ряд чинників. Щонайперше треба звернути увагу на…

Іванна Федорос. Військово-політичний розвиток Камакурського сьогунату у середині ХІІІ ст.

Наприкінці ХІІ ст. у Японії відбулися зміни, які визначили її розвиток на майбутнє століття. Внаслідок перемоги у війні Гемпей (1180-1185) над родом Тайра найвпливовішою воєнно-політичною силою країни став клан Мінамото. Тодішній його очільник – Мінамото Йорітомо (1192- 1199) – одразу ж приступив до укріплення і поширення своєї влади. Щонайперше Йорітомо розправився з можливими конкурентами серед…

Володимир Лагодич. Зовнішньополітичні відносини Аварського Каганату та Держави франків

Специфіка зосередження Каганату на західному напрямку початково обумовлена напівзалежним становищем його відносно конгломерату тюркських племен, а пізніше – проблематикою відносин з Візантійською імперію. Фактично, беручи за основу поточне становище приходу аварів у Європу – кінець 60-х рр.VI ст., з виходом їх від азійських степів за реконструкцією Л. Гумільова [1], маємо картину того, що авари початково…

Володимир Лагодич. Зовнішньополітичні відносини Аварського каганату та Візантії

     Незважаючи на відсутність одностайної думки в науковому середовищі стосовно появи аварів  спочатку в регіоні Середньої Азії, а потім – у гирлі Дунаю, до 557 р. монголоїдні кочовики, котрі до цього часу утворили союз із далекосхідних, передньоазійських, тунгідних, байкальських племен, а також склавинів, під тиском тюркютів переправляються через Волгу та виходять до низин Дону, встановивши…

Володимир Лагодич. Етногенез аварів

Етнічне походження аварів, як і виникнення самого етноніму «Awar» залишається дискусійним питанням до нинішнього часу. Гіпотези, які торкаються власне питань етногенезу, поділяють на декілька груп, серед яких: Версія, за якою авари були народом далекосхідного походження – тунгусько-манчжурського або монгольського, на що наводить свідчення із «Хронографії» Феофана Сповідника про посольство кочовиків у Константинополь в 558 р….

Василь Босак. Мінувально-підкопні засоби та їх застосування

Мінувально–підкопні засоби були найефективнішими для нанесення максимальних пошкоджень ворожим фортифікаціям. В такий спосіб військо нападників вирішувало одразу кілька завдань: пошкодження, які наносились муру були або невідновними, або для їх ремонту потрібно було багато часу і ресурсів (а під час облоги їх завжди не вистачало); підкоп показав себе значно ефективніше ніж таран і бурав; отвір в…

Василь Босак. Перр’є і требюше – вплив на військову справу Середньовіччя

Перр’є з’явилося в Європі лише ближче до VII–VIII ст. і було принципово новим знаряддям, тож прослідкувати його тяглість (чи бодай часткову схожість) з античними аналогами неможливо.  Батьківщиною перр’є був Китай, де його запримітили арабські мандрівники [1]. В своїх працях вони згадували про нього як про манджанік. У Візантії ця машина стала відомою трохи раніше під…

Василь Босак. Торсіонні машини та їх еволюція

Еволюційним продовженням гастрафетів стала низка машин торсіонного типу [1], що вперше були описані інженером Бітоном в ІІ ст. до н. е. В історіографії їх найчастіше означують як катапульту. Термін походить від давньогрецького καταπέλτης – (katapeltēs), від часток κατά (kata), “вниз” і πάλλω (pallō), “кинути”. Принциповою відмінністю від попереднього типу машин була наявність важеля. В онові машини також лежала…