THE (END) OF NATIONAL HISTORIES?

The historian’s task isn’t to present what actually happened in the past, because it’s impossible. As you know, every person has their own opinion about some political or historical events. For example, if for me Bohdan Khmelnytsky uprising is a cossack revolution, then for my Ukrainian colleages it is a national war for Ukrainian independence and for Polish people it can be only a civil war (“wojna domowa“). For some people Symon Petlura is a hero, but for others he is just a “loser“. History is a subjective science.

РЕНЕССАНС И ПОСТМОДЕРН: МОДЕЛИ ЛИЧНОГО И СОЦИАЛЬНОГО БЫТИЯ

Статья посвящена проблемам сравнительного анализа процессов развития национального самосознания и культуры в эпохи Ренессанса и Постмодерна. Раскрываются основные аспекты цикличности развития национального самосознания и культурного развития в разные исторические эпох

Роберт ІРВІН “АРАБСЬКИЙ КОШМАР”

Є не один Каїр. Це місто – як краплина, відзеркалена в безлічі крапель дощу. Вихід звідси можливий лише у безумство та у розчинення в позамежній екзистенції. Тут контраст трансцендентної вуличної кристалізації мукарнас із потоками натовпів серед монструозних трущоб; месджіди, острови трансцендентного блаженства посеред вируючого бездуму, хіатусу мас, транслюють повноту реальності Аллаха на вулиці міста Каїра. Але місто в одній зі своїх іпостасей проклято: от апотропеї на стінах, квартал «храмової проституції», зиккуратизм сходів. Одна з можливих форм Арабського Кошмару: дотик до таїнств Любові, Історії, Одкровення просто недосяжний сон, що наснився людству, або одна з історій, що пролунали та заблукали на вселенській площі в кошмарному космополісі – Каїрі.

ЩО ТАКЕ “ІСТОРИЧНА ПРАВДА”?

У своїх рефлексіях ми підемо далі, стверджуючи, що історичної правди, як такої – не існує, адже будь-який текст, теорія, інтерпретація чи ще щось, як продукт людської діяльності – суб’єктивні, тому в принципі ми не можемо отримати об’єкивної правди. Вважаємо, що сам термін варто вживати в значенні “історичної дійсності” (historical validity), де дослідник старатиметься суб’єкивно відобразити об’єктивну дійсність минулого.

Нові погляди на українсько-польську історію (і не тільки!). Від конфронтації до співпраці.

Nowe poglądy na temat historii polsko-ukraińskiej. Od konfrontacji do współpracy (moje myśli).
Варто було б розглядали Річ Посполиту не як державу двох народів (польського та литовського), а як, де-факто, державу трьох народів, де русинський елемент (українсько-білоруський) відігравав важливу роль. Слід ставити акцент на тому, що русини теж розбудовували цю державу й вносили свій вклад у розвиток європейської цивілізації. Якщо Польща була головним ретранслятором провідних ідей із Західної Європи для нас, то наші території були головним ретранслятором східних ідей (зі сторони Османської імперії та Московського царства). “Україна є найсхіднішою частиною західноєвропейської цивілізації”