Володимир Лагодич. Вандальська війна. Частина ІV

Освоївшись в Карфагені, першим ділом Велізарій взявся за відновлення міських мурів. Так вже сталось, що багато варварів, як-то англи, сакси, юти в Британії або ж вандальські колеги в Африці мали велику пристрасть до руйнації римських укріплень вщент, ймовірно, вважаючи, що битись потрібно в полі, а не на стінах. Вандали і раді були б знести заодне…

Володимир Лагодич. Вандальська війна. Частина ІІІ

Першою метою ромейського воїнства стало містечко Сіллект (суч. Салакта в Тунісі), яке знаходилось на віддалі в один день шляху від табору Велізарія. В те містечко за наказом полководця попрямувало кілька солдатів на чолі з деяким Воріадом. Воріаду наказали зайняти населений пункт, при цьому ні в якому разі не завдавати шкоди місцевим жителям. Навпаки, воїни цього…

Варвари з Netflix

Тут трейлер нового серіалу по Риму видали (насправді, видали його у вересні, але ми до нього дістались тільки зараз) і він, слід сказати, вселяє яку-неяку надію. Спорядження виглядає історично, швидше за все реконструкторів на зйомки наймали або хоча б з ними консультувались – це хіба не перші нормальні легіонери на екрані? Не знаємо, що вийде…

Володимир Лагодич. Вандальська війна. Частина ІІ

Морський шлях з Константинополя до Африки виявився досить довгим, і аж ніяк не вистеленим трояндами. Ромейський флот зупинився в порті Перинф, на півночі Мармурового моря, де Велізарій отримав цінний подарунок від Юстиніана – кращих фракійських коней для його бійців. Після зупинки у Перинфі, флот пішов би спокійно далі, але в силу відсутності вітру змушений був…

Юрій Маєвич. Аннали як джерело з вивчення історії Середніх віків

Аннали – вид західноєвропейського літописання, форма подачі інформації в яких базується за принципом опису подій  по роках. Етимологія самого терміну походить від латинського annus (рік), а саме поняття вживалось ще за часу Римської імперії. Зокрема, під назвою “Аннали” відома праця Публія Корнелія Тацита “Ab excessu divi Augusti” (Від смерті божественного Августа), що представляла собою детальний…

Культові споруди “тінґи” як дороговказ міграцій готів до Північного Причорномор’я (І – ІІІ ст. н. е)

В запропонованій роботі увага приділяється процесу просування германських племен готів з Південної Прибалтики до Північного Причорномор’я шляхом висвітлення певних чинників, в даному випадку це світоглядні, символічні складові, що доволі часто оминалися дослідниками надаючи перевагу політичним, економічним, соціальним факторам, утім, безумовно, що і ті, і інші однаковою мірою впливали на події. Тут ми зосереджуємося на ролі германських тінґів, кам’яних кіл і їх значення у пошуках готами своєї «жаданої землі» Ойум. Передусім вкрай важливим є необхідність аналізу траєкторії просування германців в співвідношенні з інтелектуальними положеннями, писемними джерелами та археологічними знахідками. Отримуючи світоглядну картину германського суспільства на основі літературної спадщини, яка відбиває історичні реалії, цілком припустимо вважати, що готська експансія мала певний причинний та супровідний міфологічний підтекст. Належне уваги й те, що хоч і непрямо та певний інтерес до цього мали і філософи, які, звісно не займалися цим спеціально. Так відомий німецький філософ М. Хайдеґґер, котрий у власних працях робив спроби осмислювати поняття речей, не пройшов осторонь давньогерманського слова «тінґ», якому надавалося чільне місце і відповідно тлумачилося в своєму первинному значенні. Важко оминути також концепцію Ф. Ніцше щодо ідеї вічного повернення, яка дає зрозуміти про циклічність буття, оскільки в нашому питанні вона відкриває, принаймні окреслює сутність процесів, екстраполюючи до міграційних рухів германських племен початку нашої ери.

ОБРАЗ АРМІНІЯ ЯК ПОЛКОВОДЦЯ І “ПЕРШОГО НІМЦЯ”.

В історії Німеччини є багато як славних, так і трагічних сторінок історії. На шляху до свого самоусвідомлення потрібний образ героя, який би міг подати особистий приклад і поштовх до загальнонаціонального патріотизму. Негативним аспектом цього процесу є надмірна ідеалізація героя, де міфи стають фактами і навпаки. В цьому руслі варто проаналізувати одного з ―перших німців‖ – Армінія.