Тарас Ігнатов. “Найтемніший” період в історії Королівства Русі: що нам відомо про правління князів Андрія та Лева?

З усіх періодів історії Галицько-Волинського князівства найбільш складним для реконструкції істориками є перша чверть XIV ст. Пов’язано це з браком джерел: якщо історію князівства протягом XIII ст. ми можемо детально реконструювати передусім на основі свідчень Галицько-Волинського літопису, то в XIV ст. ситуація кардинально змінюється. Відомості літопису обриваються в кінці XIII ст., тож історикам нічого не залишається як черпати інформацію з іноземних джерел. Проте, навіть вони дають зовсім мало інформації про землі Королівства Русі. Але все ж таки, навіть на основі цієї мізерної інформації можна скласти хоча б поверхневу картину правління місцевих володарів та простежити основні віхи їхньої політики.

Станом на початок XIV ст. Королівство Русі було одним з ключових гравців на політичній арені Центрально-Східної Європи. На момент смерті Лева Даниловича територія королівства включала в себе Галицьку, Волинську, Люблінську, Закарпатську, Київську та Переяславську землі [1]. Однак, вже за часів Юрія Львовича в силу різних обставин територія держави зменшилася – поляки повернули собі Люблінську землю, а угорці знову заволоділи Закарпаттям. Не дивлячись на це, період правління Юрія є дуже успішним. Через зайнятість основних сил хана Тохти у війнах проти генуезців в Криму та проти Хулагуїдів на Кавказі,  Золота Орда не могла контролювати ситуацію на своїх західних кордонах. Скориставшись цим, галицько-волинський князь прийняв королівський титул та домігся створення окремої галицької митрополії на землях, не підконтрольних Орді[2]. Це означало, що тепер Королівство Русі стало повністю незалежним від ординського хана. В статусі незалежного володаря Юрій так і помер, ймовірно у 1308 р.

Кордони Королівства Русі станом на 1300 р.

Після смерті Юрія владу перейняли його сини – Андрій та Лев. Народжені бл. 1289 р. від другого шлюбу Юрія Львовича[3], на момент смерті батька їм було щонайбільше 16 років. Вперше молоді Романовичі фігурують в листі польського правителя Владислава Локетка від 27 червня 1315 р., де вони згадуються як руські князі та його племінники[4]. Справді, краківський князь мав родинні зв’язки з Левом та Андрієм – їхня мати Євфимія Куявська була дружиною Юрія Львовича та рідною сестрою того ж Владислава. Тому Романовичі справді були близько споріднені з правителем Польщі. Ці зв’язки вплинуть і на зовнішню політику Андрія та Лева – за часів життя у них не буде жодних конфліктів з Польщею.

Тут зауважу, що за тодішніми правилами середньовічної Європи не могло бути двох правителів однієї держави – мав бути лише один сюзерен. З двох братів цілком правдоподібно старшим був Андрій, що випливає з спільної їхньої грамоти магістру Тевтонського Ордену від 09 серпня 1316 р.[5], де в титулатурі саме Андрій названий першим “Andreas et Leo, Dei gratia duces totius Terrae Russiae, Galiciae et Lademiriae”, що відповідає спадковому праву та тодішнім правилам. Отже, Андрій був сюзереном всього королівства як старший син – він був князем Галичини та Волині, в той час як його брат Лев – князем Луцьким[6]. Як слушно зауважив Грушевський, на момент 1316 р. брати вже були самостійними дійсними правителями з огляду на те, що в цій грамоті нема жодного натяку на якусь опіку чи регентську владу[7]. Варто звернути увагу на титулатуру – “Андрій та Лев, з Божої ласки князі всієї землі Русі, Галичини та Володимирщини”. Як бачимо, князі титулують себе не тільки як князі своїх територій – Галичини та Волині, а ще й називають себе князями Русі. Титул “володаря Русі” був продовженням титулу, прийнятого Данилом Романовичем з королівською короною. Цим титулом декларувалися претензії на відродження київської держави – Русі. Це означало постійну конфронтацію із Золотою Ордою. Цей же титул знову носив король Юрій. Потім, титул перейшов до його старшого сина Андрія[8]. Таким чином вони претендували на ті руські землі, які знаходилися безпосередньо під контролем Золотої Орди. Більше того, в грамоті Романовичі бажають бути в щирій дружбі та прихильності з магістром Ордену та захищати його землі від татар та іншого ворожого нападника. Як можна зрозуміти з документу, руські князі проводили явну антиординську політику та намагалися заручитися підтримкою з боку західних країн.

Іншим підтвердженням такої політики слугує лист короля Польщі все того ж Владислава Локетка від 23 травня 1323 р., де він жалів про смерть князів, називаючи їх “непоборним щитом проти татар” та непокоївся, що “з їх смертю і землі наші у небезпечній близькості від Татар, які, певно, тепер сусідню землю Руську, що з неї щорічно збирали данину, окупують” [9]. Бачимо, що польський володар побоюється, що землі Русі можуть бути окуповані татарами – отже, ці землі не були підвладні Орді, хоч і Романовичі за його словами платили їй  данину. Згадки про підлеглий статус Романовичів маємо в швейцарського хроніста Іоана Вінтертурського та венеційця Маріно Санудо. Обидва вказують, що князі були підданими ординського хана. Однак, зі свого боку, я б ці звістки сприймав з особливою обережністю. Ось як швейцарець згадує про руських князів, описуючи події 1340 рр.: “кажуть, тому що імператор Татарський незадовго до цього часу двох поганських королів цілком достойних поставив на чолі Русів, які їх один за одним потруїли[10]. В свою чергу венеціанець Маріно Санудо розповідає про дві Русі станом на 1334 р: “Надалі є на Русі двоє князів, що коряться Татарам, які тримають землю величезну з народом численним, слідують греків [релігійними] стопами. Й звідки проникають коштовності різні у значній кількості до Франції, до Німеччини, до Італії. І є Русь Велика та Мала. Велика, істинно, від півночі до заходу межує з Лівонією, де брати-рицарі мають чималі землі, на сході зі Скіфією та володіннями татар Узбека. Й на півдні проте є Русь Мала, яка граничить на заході з Польщею, на півдні, отже, з Угорщиною, і на сході з татарами Узбека, господаря свого уже згаданого[11].Не відомо, чи справді венеціанець писав саме про двох Романовичів, хоч він і зазначає, що Мала Русь була залежна від татар. Я більш схильний довіряти королю Польщі, оскільки він з поміж двох інших авторів найкраще знав ситуацію, яка відбувалася на Руських землях. Зрештою, нам не відома практика затвердження місцевих князів ординським ханом, а перехід влади у Галицько-Волинських землях відбувався без втручання татар[12]. Нам невідомо жодного випадку (окрім поїдки Данила Романовича), аби галицько-волинські правителі отримували щоразу ханські ярлики. Тим паче, що брати успадкували від батька незалежне королівство. Не думаю, що їм потрібно було їздити в ставку хана, аби отримати ярлик на княжіння. Логічно припустити, що Андрій та Лев все ж таки зберігали незалежний статус, а данина татарам скоріш за все була певною платою за те, аби ординці їх не турбували. Зрештою, Андрій так і не прийняв королівський статус, аби не тривожити ординців. Однак, такий незалежний статус не влаштовував нового хана Золотої Орди Узбека. Він спробував повернути під свій вплив галицько-волинські землі, і в ході цієї боротьби у 1323 р. якраз і загинули руські князі.

Щодо території, які входили до Королівства Русі протягом 1315-1323 рр. можна сказати наступне. Про тодішні кордони держави ми можемо дізнатися з інформації, яку подає нам “Книга знань про всі королівства, що є на світі”. Це іспанське джерело, написане невідомими автором бл. 1350 р., який народився в Кастилії у 1305 р. Ось які свідчення подає нам автор: “Я залишив королівство Польське й рушив до королівства Leon (яке німці називають Lunbret), уякому є п’ять великих міст. Вони називаються: перше – Leon, наступне – China, наступне – Basadino, наступне – Trues, наступне – Çever. І знаю, що це королівство Leon межує з провінцією Romania та королівством Suana. І король [держави] Leon має за символ зелений прапор з яскраво-червоним хрестом, як видно тут[13]. З цього уривку ми дізнаємося, що Королівство Русі на цей час включало в себе п’ять великих міст – Львів (Leon), Володимир (Basadino), Турів (Trues), Київ (China) та Сівер (Çever). Достовірність цього джерела не викликає сумнівів у дослідників. Добре проаналізувавши даний уривок, Ілля Паршин дійшов висновку, що даний фрагмент може бути актуальний якраз на момент правління Андрія та Лева, та відображає реальну картину кордонів їхнього королівства. Дослідник зазначає, що ідентифікація назв Львів- Leon та Володимир – Basadino не викликає сумніву, комбінація Турів- Trues може бути актуальною на момент 1303-1325 рр., а з огляду на спорідненість подніпровських князів та братів-Романовичів правдоподібно виглядає, що владу останніх визнавали київські і сіверські князі [14].  Цілком логічно, що саме на період правління Андрія та Лева припадає подорож іспанського мандрівника через землі Королівства Русі, інформацію про яке і залишив нам автор. Підтвердженням впливу на Київщину з боку Королівства Русі є і той факт, що Лев Юрійович воював на стороні київського князя Станіслава під час походу литовського князя Гедиміна на Київ у 1322 р.[15] Станіслав був реальною історичною постаттю з путивлської династії, що підтверджує його згадка як київського князя в Любецькому пом’янику [16].

Каталонський атлас (орієнтація інверсійна) 1375 р., зроблений за відомостями “Книги знань про всі королівства”. Тут ми можемо побачити напис Русь з правого боку Дніпра, а також міста Львів та Київ. Ординські прапори, що позначають територію Золотої Орди знаходяться по інший бік Дніпра.

Як бачимо, навіть із таких скупих відомостей про цей період ми можемо подай поверхнево реконструювати картину тодішніх подій. Успадкувавши Королівство Русі по смерті Юрія Львовича, молоді Романовичі залишалися вагомими гравцями на політичній карті Центрально-Східної Європи, контролюючи чималу державу, яка включала в себе землі Галичини, Волині, Київщини та Переяславщини. Протягом свого правління вони намагалися всіма зусиллями протистояти Золотій Орді та зберегти свій незалежний статус. Будучи спорідненими з польським королем та вступивши в союз з Тевтонським Орденом, Андрій та Лев проводили активну західну політику, та шукали підтримки для боротьби з татарами. 

Список використаних джерел та літератури:

  1. Леонтій Войтович, Кордони Галицько-Волинської держави: проблеми та дискусії, “Галицько-Волинські етюди”. (Біла Церква,2011), 414.
  2. Леонтій Войтович, Юрій Львович і його політика, “Галицько-Волинські етюди”. (Біла Церква,2011), 323-325
  3. Леонтій Войтович, Князь Лев Юрійович: спроба портрета, Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. 2006. Вип. X., 129.
  4. Kodeks Dyplomatyczny Wielkopolski, T.2 Zawiera numera 617-1292 lata 1288-1349, (Poznan 1878), №926.
  5. Олег Купчинський, Акти та документи галицько-волинського князівства ХІІІ — першої половини XIV століть. Дослідження. Тексти. (Львів, 2004), 150-152.
  6. Леонтій Войтович, Княжа доба: портрети еліти. (Біла Церква, 2006), 511.
  7. Михайло Грушевський, Історія України-Руси. (Київ 1993), Т. IV, 115.
  8. Леонтій Войтович, Юрій Львович і його політика, 128.
  9. Acta Camerae Apostoliae, Monumenta Poloniae Vaticana, Vol. 1207–1344, Cont. Jan Ptaśnik. (Kraków 1913), 72-73.
  10. Ілля. Паршин, Термін “Мала Русь” у документах XIV століття, «Княжа доба: історія і культура» (2019), вип. 13, с. 219.
  11. Там само, 218.
  12. Михайло Грушевський, Історія України-Руси, 125.
  13. El libro del conoscimiento de todos los reinos (The book of knowledge of all kingdoms),” Medieval and Renaissance Text and Studies”, ed and tr. by Nancy F. Marino. (Arizona: Arizona Center for Medieval and Renaissance Studies, 1999), 14-15.
  14. Ілля Паршин, Дипломатія Галицько-Волинської держави: європейські наративні джерела XIII-XV століть. (Львів, 2018), 69-77.
  15. Електронний ресурс: http://litopys.org.ua/psrl3235/lytov03.htm.
  16. Леонтій Войтович, Путивльські Ольговичі на київському престолі, Генеалогічні записки. (Львів, 2016). Вип. 14 (нової серії 8), 9.

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s