Анна Солоницька. Вплив «Чорної смерті» 1348 – 1353 рр. на життя в Європі

Четвертий вершник Апокаліпсису з єхидною усмішкою споглядає на нас. Фрагмент «Анжерського апокаліпсису»

«Чорна смерть» змінила майже всі аспекти європейського життя. За різними даними, від хвороби померло 60-80% населення середньовічної Європи.

На момент початку епідемії не було чітких відомостей щодо запобігання та лікування цієї хвороби. Усі медичні знання базувалися на античних школах Гіппократа, Арістотеля, Галена, при тому праці Галена були тільки у перекладах з арабської. Єдиним підручником з медицини була праця Авіценни «Канон медицини», де узагальнено були викладенні всі відомості на ХІ ст.[1]

Населення вважало, що чума пішла або від Бога, або від диявола, була покаранням за гріхи. Лікарі серед причин хвороби вбачали як духовні, так і природні причини.[2]Такий розділ допомагав уникнути плутанини серед можливої великої кількості основ, які з одного боку починалися від біблійних часів. Були думки, що за болючу смерть буде винагороджено у потойбічному світі. Водночас лікування все ж відбувалося. Оскільки основною медичною теорією була теорія про чотири елементи, де кожен елемент асоціювався із тілесними рідинами, тоголовною причиною зараження вважали погане повітря – міазми. Їхнє походження по-різному трактувалося тодішніми ученими, але всі однаково стверджували, що він цих міазмів вмирають страшною смертю.[3]

Анатомічне зображення вен, XIII ст.

Оскільки на думку тогочасних лікарів зараження відбувалося через повітря, вони рекомендували залишати терени, заражені чумою. Медичні рекомендації писалися зрозумілою для усіх мовою, через що ними могли користуватися майже всі верстви населення. Південні вітри вважалися розносниками міазмів, тому їхніх потоків намагалися всіляко уникати, так само як і життя на узбережжі. Це часом допомагало, оскільки чума потрапляла в країни через портові міста. Більшість лікувальних трактатів були укладені саме у часи Чорної смерті.[4]Одним зі способів запобігання отруєння міазмами було або затримувати дихання, або дихання через тканину. Люди носили з собою бурштин, золото, рожеву воду, а домівки наповнювали ароматними рослинами розмарину, ялівцю, лозини. Смарагд та перлини також вважалися цілющими.[5]Дієвий спосіб проти чуми з’явився тільки у XVIст, його описував Ліонісій Колле: кидати порошок сірки, миш’яку, оскільки сірка вбивала бактерії, бліх, щурів.[6]Найдієвішими методами лікування вважалося кровопускання і хірургічні дії над самими бубонами, помічним визнавали теріак.

Чорна смерть завдала хаосу медичним професіям. Багато лікарів померло працюючи, або від самої чуми, або від виснаження. Багато наслідували свої власні поради і тікали з районів чуми. Люди критикували їх за втечу, жадібність та неможливість подолати епідемію. Незважаючи на своїх критиків, лікарі та їх консиліації були дуже затребувані протягом кількох століть після Чуми, виявивши, що вони все ще підтримували високий рівень довіри, хоча серйозних проривів не було зроблено. Сучасні дослідження Чорної смерті показують, що середньовічні доктори мали невеликий успіх. Однак вони повільно відходили від наслідування стародавніх методикдо використання власних досвіду та спостережень.[7]

Місце зародження пандемії чуми – пустеля Гобі

З одного боку, Чорна смерть зруйнувала економічне життя Європи. Вражені хворобою були майже всі регіони, а через велику смертність населення не виконувалися звичні процеси. Атмосфера смертності деморалізовувала навіть здорових робітників.[8]І хоча робота належним чином не виконувалась, попит був великим на більшу частину послуг і товарів. Перш за все необхідними були лікарі та аптекарі, аби лікувати хворих. Адвокати та нотаріуси потрібні були задля укладання заповітів. Особливо потрібні були могильники, аби ховати померлих. На останню професію було мало охочих, оскільки люди боялися трупних випарів. Тому цим займалися найнижчі, а інколи навіть і кримінальні стани суспільства, котрі вимагали велику плату за свої послуги, зневажливо ставилися до померлих, а також грабували їх.[9]Слуги також наживалися на пандемії, беручи дорогу оплату за свої послуги.[10]На продукти харчування був великий попит, а оскільки вони були у дефіциті, то мали дуже велику ціну.[11]

З іншої сторони, на момент початку пандемії населення Європи було настільки великим, що ресурсів не вистачало для прогодування усіх верств. Голод та бідність були поширені серед бідних прошарків. Коли все закінчилось, то представники середнього класу, які вижили, покращили своє становище. Дефіцит робочої сили призвів до отримання вищої плати за працю, а також зменшення орендної плати землевласнкам. У деяких регіонах через дефіцит робочої сили власники великих господарств надавали безкоштовне житло та все необхідне для швидкого обробітку землі (воли, знаряддя, насіння).[12]Рівень життя селянства за археологічними знахідками після Чорної смерті значно підвищився.[13]Покращується стан і робочого населення. Для прикладу, в Англії за Едуарда ІІІ був виданий едикт, який залишав заробітну платню в рамках допандемічних часів. Самі ж робітники часто відмовлялися працювати за ті суми, що диктувало законодавство: якщо роботодавець не платив задовільно, вони переходили до інших. [14] Дотримування законів про заробітню платню було неможливим і в інших європейських країнах. У тій самій Англії великі землевласники акцентували сили на тваринництві, особливо вівчарстві, оскільки воно було менш затратним і більш прибутковим.[15]

Пітер Брейгель Старший, «Тріумф смерті», 1562 р.

До спалаху чуми на європейських теренах потужною була особиста залежність, надалі вона поступово зникала: серви сплачували вже меншу кількість податків на користь пана. Учені вважають, що саме Чорна смерть прискорила процес занепаду панщини. На думку Роберта Готфріда, через велику смертність селяни стали достатньо мобільними, аби переходити від одного землевласника до іншого, якщо вони не були задоволені умовами. Згодом почалася заміна традиційної праці на готівкові платежі.[16]На обробку землі землевласники стали наймати працівників, а селянин обробляв свій наділ, сплачуючи оренду. Але подібна ситуація лишалися у західних регіонах. На теренах Східної Європи кріпацтво залишалось, оскільки смертність була слабшою через погано налагоджені торгівельні зв’язки та меншу кількість населення. Більше того, частково через нестачу робочої сили та економічні зриви, спричинені Чорною смертю в Західній Європі, приблизно до 1350 р. Польща, Угорщина, Пруссія (сьогодні східна Німеччина), Литва та Русь стали європейськими «житницями», що постачали значну частину необхідного зерна для континенту.

Похорон жертв чуми в Турне. Фрагмент мініатюри з хроніки Жиля Ле Мюізі, XIV ст.

Від економічного аспекту перейдемо до соціального. Для більшості дворян Чорна смерть стала справжньою катастрофою. Доходи впали, зросли витрати на робочу силу, зменшились традиційні збори, деякі ліквідовувались, ціни на сільськогосподарську продукцію почали падати через зменшення кількості населення.[17]Через це деякі дворяни почали шукати нових джерел доходів на посадах у католицькій церкві або армії. Дехто поліпшував своє фінансове становище через шлюб із заможним простолюдином. Багато знатних сімей взагалі зникли після пандемії або лишились без законних спадкоємців.[18]

Отже, Чорна смерть 1348-1353 рр. повпливала не лише на демографічну ситуацію в Європі. Пандемія підвищила рівень життя нижчих станів, змінила положення стану дворянства, дала сильний поштовх до витіснення кріпацтва у Західній Європі найманою працею, а лікарі почали відходити від стародавніх традицій лікування та поступово розвивати медицину.


Список використаних джерел та літератури

[1]Joseph A. Legan, The medical response to the Black Death. (Senior Honor Projects, 2010), accessed Noveber 25, 2020, https://commons.lib.jmu.edu/honors201019/103/#:~:text=Most%20cures%20for%20the%20Plague,on%20medicine%2C%20especially%20in%20Europe. C. 25

[2]Legan, The medical response to the Black Death. C. 27

[3]Legan, The medical response to the Black Death. C. 30

[4]Legan, The medical response to the Black Death. C. 31

[5]Legan, The medical response to the Black Death. C. 32

[6]Legan, The medical response to the Black Death. C. 33

[7]Legan, The medical response to the Black Death. C. 35

[8]Louise Chipley Slavicek, The Black Death. (New York: Chelsea House, 2008), accessed November 25, 2020, https://www.twirpx.com/file/1705219/, c. 78

[9]Slavicek, The Black Death. C. 79

[10]Slavicek, The Black Death. C. 80

[11]Slavicek, The Black Death.С. 81

[12]Там само

[13]Slavicek, The Black Death.C.82

[14]Slavicek, The Black Death. C.83

[15]Slavicek, The Black Death. C.84

[16]Там само

[17]Slavicek, The Black Death. C.85

[18]Slavicek, The Black Death. C. 87

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s