Діва, яка врятує Францію

В заключній частині статті, присвяченій постаті святої націоналістки – Жанни д’Арк, поговоримо про її роль в політичній культурі Франції

Вже через чотири роки після страти Жанни – у 1435 р., на театральні підмостки Франції виходить п’єса народного театру «Містерія про облогу Орлеану», в якій налічується понад двадцять тисяч віршів. Після гучного реабілітаційного процесу Жанни 1456 р., документи судового процесу багаторазово переписуються, і станом на кінець XV ст. мають більше тридцяти примірників, що свідчить про велике значення цієї події для сучасників.

Уже в XVI ст. Жанна стає об’єктом історичних трактатів, наприклад, Жирара дю Айана «Про стан справ Франції» (1570 р.), праць Франсуа де Белльфоре, написаних в період релігійних воєн у Франції, де образ Орлеанської діви вперше набуває ідейний зміст – покровительки католиків у війні проти протестантів. В цей же період Жанна стає також героїнею французької літератури, наприклад, в «Зерцалі доброчесних жінок» (1546 р.) Алена Бушара або в трактаті «У пошуках Франції» (1580 р.) знаменитого юриста Етьєна Паскьє, де автор вперше представляє апологію особистості Жанни і говорить про неї, як про національну героїню.

З початку XVII ст. в середовищі французького дворянства починається романтизація та міфологізація особистості Жанни, з’являються романтичні версії її благородного походження і «чудесного порятунку», навіть стає модним зараховувати себе до «нащадків» Діви. Наприклад, Жан Ордаль, Шарль дю Ліс складають свою генеалогію, виводячи її до Жанни д’Арк (воно й не дивно, зважаючи на “франкське” походження аристократії). В цей же час з’являються перші солідні історичні праці про неї, наприклад, Жана-Батіста Массона, Едмона Ріше, особливо фундаментальні роботи Дені Гоффруа та Бодо де Жюлле. В цей же період виникає жанр історичної міфології Шаплена, званого “Вергілієм Рішельє”, який створив історію Жанни в формі міфологічної епопеї і заклав основи національного міфу для наступних поколінь французів.

Жан Шаплен, той самий “Вергілій Рішельє”, автор епопеї “La Pucelle ou la France delivree“, присвяченій Жанні

Дружність до особистості Жанни французького суспільства часу XVII ст. несподівано змінюється ворожістю до неї Просвітництва, що досягла апогею в сатиричній пародійній поемі Вольтера «Орлеанська діва», офіційно видану в 1762 р. у Женеві. Десятки років цей літературний пасквіль хвилював кращі уми Франції та витримав згодом понад шістдесят перевидань. З чисто ідеологічних позицій Просвітництва, Вольтер абсолютно суб’єктивно облив брудом образ Жанни, представивши її як «монархістку і релігійну фанатичку». Вольтер і його послідовники – філософи епохи Просвітництва – виявились абсолютно нездатні осягнути справжню натуру Жанни, вони бачили в ній лише інструмент політичної гри ненависної їм Католицької Церкви та Французької монархії. Негативне ставлення до Жанни філософів епохи Просвітництва вплинуло на ставлення до неї й ідеологів французької революції 1789 р. Революціонери заборонили свята в її честь і переплавили її статуї. Незабаром Наполеон Бонапарт реабілітував Жанну д’Арк, назвавши її втіленням французького генія, який «може творити чудеса, коли незалежність у небезпеці».

Медаль, викарбувана з нагоди канонізації Жанни д’Арк (реверс) у 1920 р. На аверсі – Наполеон І

Французький націоналізм початку XIX ст. вперше бачить у Жанні символ національної ідентичності народу, на володіння яким відтепер претендують всі ідеологічні напрями та політичні сили країни. З часу Третьої республіки складається навіть своєрідний союз між республіканським французьким націоналізмом та католицьким монархізмом внаслідок поразки Франції у війні з Пруссією в 1870-1871 рр. та загальною кризою французької демократії (яка почалась, дай Боже, від 1854 р.). Для обох політичних таборів Жанна стає стягом французького національного опору пруській інтервенції, а для французьких католиків до того ж ще й символом католицького опору протестантам-пруссакам. Раніше французькі католики відмовлялись використовувати термін «нація», оскільки він асоціювався у них із революцією. Культ нації і батьківщини був характерний для їх політичних антагоністів – антиклерикальних республіканців. У період поразки Франції в Прусській війні слово «нація» починає також входити в ужиток французьких католиків, але означає воно все ж не весь народ Франції, а тільки суспільство французьких католиків. І символом французької католицької нації періоду Третьої республіки була, зрозуміло, Жанна д’Арк.

“Жанна д’Арк” Д.Мілле 1865 р. Загалом, для доби Другої Імперії – Третьої Республіки, образ Жанни стає постійним в культурі

Потужний розвиток французького націоналізму призводить до появи у Франції наприкінці XIX ст. великої кількості пам’ятників Жанні – кожне французьке місто, кожен департамент хоче встановити їй власний монумент, і для політики “буланжизму” це цілком нормально. Французька армія під час Першої світової війни проголошує Жанну своєю покровителькою, хоча в цей час вона оголошена Католицькою Церквою поки ще тільки блаженною. Із закінченням війни, горда перемогою Французька республіка визначає 8 травня як щорічне свято Жанни д’Арк – свято французького патріотизму. Беатифікація Жанни папою Бенедиктом XV від 16 травня 1920 р. в Римі відбувається через 8 днів після національного свята Жанни д’Арк в Орлеані 8 травня того ж року, на якому особисто присутній національний герой Франції в Першій світовій війні маршал Фош.

Американський плакат 1917-18 рр., де жінок, які куплятимуть військові облігації, прирівнюють до Орлеанської діви по ознаці вбереження своєї батьківщини

Під час Другої світової війни Жанна стає як символом опору німецьким окупантам «Вільної Франції »де Голля, що був католицьким патріотом і в цілому противником французького політичного націоналізму, так і радикальних французьких націоналістів із Action française, які підтримали уряд Віші.

Автолітографія шведа Свена Петерсона на тему символу Республіки у Франції – Маріанни. Тут і античний профіль, і рабський ковпак

Сьогодні Орлеанська діва – ікона радикальних французьких правих з Національного фронту, які встановили для неї власний день пам’яті – 1 травня. В широких прошарках французького населення особистість Жанни д’Арк до сих пір користується великою популярністю, хоча значення її образу як політичного міфу для створення національної ідеї французького народу в сучасній Франції, представляє також на політичному рівні інтернаціональний проект ЄС, й відповідно ослабла. Зрештою, алегоричним образом Республіки ще із 1792 р. є ще одна дівчина – Маріанна, але суто в контексті ідеологеми “свободи-рівності-братерства”. Але це вигаданий образ, а фрігійський ковпак в неї на голові відсилає до визволення Франції з-під монархії. Таким чином, Маріанна в основі своїй повторює образ римського раба-вільновідпущенника.

Жанна д’Арк натомість стала для французького народу і Франції абсолютно унікальною особистістю, подібної до якої не було більше в жодного іншого народу. Але її образ належить не тільки Франції, але і християнській Церкві та вцілому Європейській цивілізації.

Список використаних джерел та літератури:

  1. Блок М. Феодальное общество, (Москва: Изд-во им. Сабашниковых, 2003): 504.
  2. Буланин Д. Жанна д’Арк в России: Исторический образ между литературой и пропагандой, (Москва; Санкт-Петербург: «Альянс-Архео», 2016): 720.
  3. Дюби Ж. История Франции. Средние века. От Гуго Капета до Жанны дАрк. 987—1460, (Москва: Международные отношения, 2001): 416.
  4. Лот Ф. Последние Каролинги, (Санкт-Петербург: Евразия, 2001): 240.
  5. Мартен Э., Менан Ф., Мердиньяк Б., Шовен М. Капетинги история династии (987 – 1328),(Санкт-Петербург: Евразия, 2017): 688.
  6. Тейс Л. Наследие Каролингов, IX—X века, (Москва: Скарабей, 1993): 274.
  7. Гвиберт Ножанский. Памятники средневековой латинской литературы X—XII вв. (Москва: Наука, 1972): 563.
  8. Гугон из Флери. Деяния современных королей франков. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 10 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus17/Hugo_Floriacensis/frametext1.htm
  9. Зальцбургские анналы. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 15 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus17/Ann_Juv_Salz_II/ann_salisburgenses.phtml?id=7387
  10. Левандовский А., Жанна д’Арк, (Москва: Молодая гвардия, 1962; (1-е издание)): 135.
  11. Малые анналы Святого Германа. Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 15 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus16/Ann_S_Germani_min/text.phtml?id=4005
  12. Оболенский С., Жанна — божья Дева (Москва: Международная Ассоциация «Русская культура», 2013): 496.
  13. Перну Р., Клэн М.-В. Жанна д’Арк (Пер. Т. Пошерстник, О. Ивановой, Москва: ИД «Прогресс», Прогресс-Академия, 1992): 560. 
  14. Райцес В., Жанна д’Арк: Факты, легенды, гипотезы, (Сакт-Петербург: Евразия, 2003): 244.
  15. Ромм Ф., Жанна д’Арк: Загадки Орлеанской девы, (Москва: НЦ «ЭНАС», 2008): 216.
  16. Тогоева О., Еретичка, ставшая святой: Две жизни Жанны д’Арк, (Москва: Центр гуманитарных инициатив, 2016): 576. 
  17. Эрлихман В., Жанна д’Арк: Святая или грешница?, (Москва: Вече, 2014): 224. 
  18. Флодоард. Анналы.Восточная литература. Средневековые источники Востока и Запада, отримано доступ 15 серпня 2020, URL: http://www.vostlit.info/Texts/rus/Flodoard/cont.phtml?id=6697

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s