Лекція Оксани Монастирської «Заручини у Середньовічному канонічному праві: «старому» та «новому» (21.10.2019)

Лекція Оксани Монастирської

«Заручини у Середньовічному канонічному праві:

«старому» та «новому» (21.10.2019)

i400.jpg


Лекція Оксани Монастирської «Заручини у Середньовічному канонічному праві: «старому» та «новому»

Організатори:

  • Львівський медієвістичний клуб
  • Інтердисциплінарні студії «Per Aspera»

Дата і час: 21.10.2019

Місце: узгоджується

Анонс лекції:

Заручини становили важливу традицію в середньовіччі, під час якої пара обмінювалася урочистою присягою та обіцянкою спільного подружнього життя перед лицем церкви та спільноти in facie ecclesiae. Після Тридентського собору заручини втратили своє легітимне значення, і були інкорпоровані в церемонію шлюбу, що після цього вже не дає ані змоги, ані сенсу розглядати їх окремо від шлюбної церемонії. Нормативні документи, що представлятимуть цей феномен походять часово з половини XII і сягають до XIV століття, оскільки саме в цей період, час розвитку так званого «класичного канонічного права», сформувалися базові засади не лише заручин, але й головною мірою, подружжя, якими Католицька Церква послуговується донині.

Передбачено аналіз опублікованого в XIX ст. твору батька канонічного права Декрету Граціана або Concordia discordantium canonum (с. 1140). У Декреті досить багато уваги присвячено подружжю (9 випадків), хоча те ж саме не може бути сказане про висвітлення заручин, котрі становлять для нього предмет інтересу виключно з огляду на те, що вони становлять початкову стадію в подружньому процесі (matrimonium initiatum). Huguccio в своєму коментарі до Декрету Summa decretorum  приділяє набагато більше уваги заручинам, аніж Граціан при цьому змінюючи фокус від Граціанівського matrimonium initiatum до desponsatio de praesenti / de futuro. Заручини як традиція зовсім не є важливими в німецькому звичаєвому праві. Те саме може бути сказане і про коментар до Декрету Glossa ordinaria написаний німецьким каноністом, що отримав освіту в Болоньї Johannes Teutonicus.

Цілковито інший підхід можна спостерегти читаючи четверту книгу Liber Extra та Liber Sextus, де на прикладі папських листів, заручини обговорюються часто і детально. Не завжди зберігається чітке розмежування між desponsatio de praesenti та matrimonium per se. Не завжди навіть є можливим виокремити чітку парадигму поглядів окремого Папи на питання  заручин чи подружжя, зокрема от Папи Олександра III, тоді коли Папи Григорій IX та Боніфацій VIII випрацьовують доволі чітку систему врегулювання.

Лекторка:

25348763_842835130875_3401906788897813369_n.jpg

Оксана Монастирська – викладач кафедри класичних, візантиністських і середньовічних студій УКУ, Ph.D.


 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s