Лексикон. Pax Christiana: Іберійські монархії (1476-1700)

Лексикон

Pax Christiana:

Іберійські монархії (1476-1700)

La_Rendición_de_Granada_-_Pradilla.jpg


Більше глосаріїв, які виходитимуть за хронологічні та тематичні рамки Середньовіччя очікуйте тут, на платформі інтердисциплінарних студій «Per Aspera»: https://peraspera.video.blog/. Проект «Лексикон»: https://peraspera.video.blog/category/%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BD/


Абетковий порядок:

а, б, в, г, ґ, д, е, є, ж, з, и, і, ї, й, к, л, м, н, о, п, р, с, т, у, ф, х, ц, ч, ш, щ, ь, ю, я

Словникові статті:


А

Абсолютна монархія, абсолютизм (англ. absolutism) – особлива форма держави, яка формується в деяких країнах Західної Європи в другій половині XV – XVI ст. і характеризується надмірною централізацією політичної влади. Встановлення необмеженої влади короля визначається значною мірою наявністю в суспільстві буржуазного устрою, фінансові можливості якого використовує держава, а також економічним послабленням дворянства. Абсолютну монархію відрізняють наявність розгалуженого бюрократичного апарату, сильної регулярної армії (чи флоту), відсутність станово-представницьких органів чи зведення їх ролі до мінімуму, встановлення контролю над церквою [1, с. 5].

fernando-isabel.jpg

1280px-Carlos_I_y_Felipe_II.jpg

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко

Альбайсін – найстаріша частина Гранади, за мавританської доби населена мавританським нобілітетом [1, с. 730].

Джерела:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян

Альпухара – височина на південь від Сьєрра-Невада [1, с. 707]«Сарагоському рукописі» Ян Потоцький поміщає її чомусь в східній частині гірського ланцюга Сьєрра-Морени [Ibid.]). 

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян

Астурійські готи – див. Благородні готи (illustres godos)


Б

Барріо-де-Сантьяго – іспанська назва місцевості із печерними житлами, що пішли під землю; населена раніше циганами [1, с. 730].

Джерела:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян

Благородні готи (лат. illustres godos) – залишки розгромлених маврами візіготів, які відійшли до гір Астурії.

Аст.png

Пізніше з’являються на історичному тлі в якості нобілітету, що виводить свій родовід від візіготських вождів та вважає його давнішим за генеалогію Габсбургів, і тому нібито могли бути, словами Яна Потоцького«більш високородні, аніж сам монарх» [1, с. 719].

Джерела:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян


В


Г

Гранадський регнум (Reino de Granada) – назва, що актуалізувала монарший статус для провінції, утвореної з інкорпорованих монархій; зберігалась для Гранади та низки інших інкорпорованих політій в об’єднаній іспанській монархії для позначення областей [1, с. 707].

wa.png

кв.png

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян


Ґ

Ґранди (від ісп. grande; англ. однина grandee) – титулована верхівка іспанського дворянства, найбільш могутні магнати, що мали ряд почесних привілеїв, наприклад, лишатися в капелюсі в присутності монарха. Гранди вперше згадуються в джерелах ХІІІ ст. В XV ст. їх права були обмежені королівською владою при збереженні головних привілеїв. Титул гранд формально був затверджений в 1520 р. при Карлі І Габсбургу. Його отримали 25 найзнатніших родин, а до кінця XVI ст. їх кількість збільшилася до 100 [1, с. 47].

герцог Альба.jpg

Fernando Álvarez de Toledo y Pimentel

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко


Д

Дезенганьйо (ісп. desengaño) – іспанський іменник, що позначає розчарування, зневіру, гіркий досвід, усвідомлення помилки чи позбавлення ілюзій [1, с. 287].

Від 1492 р. використовується в містичній та авантюрній літературі для позначення стану духу євреїв, яких поставили перед вибором приймати християнство чи піти у вигнання [Ibid.]; навернені «новохристияни» виражали ним свій досвід перебування у ворожому суспідьстві [Ibid.]. Єзуїт Бальтазар Граціан, на думку Мерседес Альєндесаласар, відповів на досвід desengaño «бароковою» стратегією інсценування, звеличення позірності як єдиної реальності, тоді як desengaño несе також такі конотації, як от прозріння, звільнення від ілюзій [Ibid.].

Містична відвага, що творить внутрішній світ у відповідь на desengaño, породжене світом яким він є, стає вужчою конструкцією декору (на противагу авантюрно-містичному виміру desengaño), де актуалізована відмінність між буттям як таким і позірністю згасає і розчиняє себе у послухові законам іспанського двору, і цим виявляє абсолютну придворну позірність [1, с. 290].

Desengaño актуалізується у історії дона Кіхота де ла Манча [1, с. 289-290],  а також, можливо, корелює із усвідомленням прірви між квазімонастирським укладом Ескоріалу та колізіями реформаторської діяльності Хуана де ла Крус, й з концепцією «розчаклування світу» Макса Вебера.

Джерела:

1. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том третій. Під керівництвом Барбари Кассен та Костянтина Сігова. – К.: Дух і Літера, 2013. – 328 с.

Кирило Степанян

Дезенганьядо (ісп. desengañado) – «людина без ілюзій». В Граціана це наприклад «мудрий християнин, придворний філософ: бути, а не здаватись, ще менше вдавати» [1, с. 290]. Див. Дезеньганьйо (ісп. desengaño).

MORISCOS.jpg

Джерела:

1. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том третій. Під керівництвом Барбари Кассен та Костянтина Сігова. – К.: Дух і Літера, 2013. – 328 с.

Кирило Степанян


Е


Є


Ж


З


И


І

Ідальго (гідальго; ісп., англ. hidalgo), в широкому сенсі – дворянський стан в Іспанії; у вузькому значенні – дрібне і середнє дворянство, рицарство, на відміну від рікос омбрес та кабальєро. Термін виник в ХІІ ст. та затвердився в ХІІІ-XIV ст. [1, с. 69].

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко

Інквізиція (англ. Inquisition, від лат. inquisitio – розслідування, розшук) – особливий інститут католицької церкви, метою якого був розшук, суд та покарання єретиків. В період раннього середньовіччя і до ХІІІ ст. боротьба з єресю була справою епископів та світської влади. Папська інквізиція була створена в ХІІІ ст. для боротьби з єресями вальденсів та катарів. Остаточне її оформлення відбулося в 1231 р. за папи Григорія ІХ (12271241), який передав інквізицію в руки монахів-домініканців та почасти францисканців. Після придушення єресей ХІІІ ст. папська інквізиція займалася переслідуванням відьом, при чому, до кінця XV ст., не дуже активно. Пік відомих «відьмовських процесів», під час яких на вогнищах було спалено тисячі «відьом», припадає на XVI – першу половину ХVII ст. (і він більше пов’язаний з протестантськими країнами, чим з католицькою інквізицією). В XVI ст. головна небезпека для католицької церкви походила від протестантів. В 1542 р. папа Павло ІІІ (15341549) створив у Римі Конгрегацію інквізиції, яка складалася з шести кардиналів, і влада якої розповсюджувалася на весь католицький світ. Це так звана Римська інквізиція. Її виникнення та діяльність дослідники розглядають як один з головних актів європейської Контрреформації [1, с. 73].

800px-Pedro_Berruguete_Saint_Dominic_Presiding_over_an_Auto-da-fe_1495.jpg

Особливе місце в історії переслідування єретиків належить іспанській інквізиції, котра була створена булою римського папи Сікста IV (1471-1484) в 1478 р. за ініціативи «католицьких королів» Фердинанда та Ізабели. Головним об’єктом її уваги були мориски та марани, яких постійно підозрювали у вірності старим вірам. Для іспанської інквізиції характерна фактична незалежність від Риму і підпорядкованість королівській владі. Іспанська інквізиція стала частиною державного апарату, слухняного політичним інтересам корони. Ім’я першого Великого інквізитора, голови Супреми, Томмазо Торквемади стало символом нелюдяної жорстокості та фанатизму [1, с. 73-73].

Francisco_rizi-auto_de_fe.jpg

Auto de Fe en la Plaza Mayor de Madrid, 1683

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко


Ї


Й


К

Кастильський діалект – основа загальнонаціональної іспанської мови (подібно тосканському, покладеному в основу італійської), що зумовлене унією Кастилії та Арагону (1476) [1, с. 706].

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян

Кортеси (ісп., англ. Cortes, множина від ісп. corte – двір) – станово-представницький орган в королівствах Піренейського півострова, найбільш раннє подібне утворення в Західній Європі. Виросли з королівської курії, коли в її засіданнях почали брати участь, поряд з дворянством та духовенством, представники міст. Кортеси Леона та Кастилії існують від початку ХІІІ ст., Каталонії – з 1218 р., Арагона – з 1274 р., Валенсії – з 1283 р., Наварри – з 1300 р.

Cortes_Catalanas.jpg

1495. Corts Catalanes

segons una miniatura d’un incunable del segle XV

Найважливішою функцією кортесів було затвердження податків, від яких вищі стани були звільнені. Тим важливішою була роль міщан в кортесах в XIII-XIV ст. Ріст абсолютної монархії в політично об’єднаній Іспанії призвів до зменшення ролі кортесів, в яких в XVI ст. міста представлені дворянами, що там проживають. Гранди в цей період також втрачають своє політичне значення [1, с. 102].

Джерело.

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко


Л


М

Мадонна з Аточі – одна з найсакральніших святинь романських країн, образ Мадонни із немовлям, за легендою написаний апостолом Лукою з натури [1, с. 706].

Nuestra Señora de Atocha en Madrid.jpg

Nuestra Señora de Atocha en Madrid (Our Lady of Atocha, Patron of the Royal House of Spain, Custodian of the Dominicans)

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян

Марани (англ. Marranos), в Іспанії та Португалії – хрещені євреї. Часто – багаті торговці, відкупники податків, державні чиновники, марани переслідувалися інквізицією за підозрою в прихильності іудаїзму, особливо в правління Філіпа ІІ (15561598). Нерідко вони ставали жертвами релігійного фанатизму міських низів [1, с. 126].

Spain_Marranos_Painting.gif

Maimon-Marrans.jpg

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко

Места (ісп., англ. Mesta) – привілейована організація кастильських вівчарів. Заснована в 1237 р., наприкінці XV ст. вона нараховувала 3 тис. членів. Провідну роль в Месті відігравали дворяни, власники великих (в десятки тисяч голів) стад худоби. Восени стада Мести переганялися трьома основними шляхами – каньядами – на південь, навесні – на північ Кастилії. Користуючись підтримкою королівської влади, Места звільнялася від виплати багатьох мит та податків, була експортером вовни до Франції, Нідерландів, Італії та ін. Діяльність Мести наносила непоправну шкоду селянським господарствам, що стало однією з причин економічного занепаду Іспанії в XVI ст. [1, с. 131].

Джерело.

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко

Мориски (ісп., англ. Moriscos – від ісп. moro мавр) – іспанські мусульмани (маври, мудехари), які після завершення реконкісти – падіння Гранади в 1492 р., були насильно християнізовані. З кінця ХV ст. почалися гоніння на арабську мову та культуру, знищення арабських книг. Мориски стали об’єктом переслідувань інквізиції. Особливо погіршилося положення морисків при Філіпі ІІ (15561598), фанатичному католику, який, за власними словами, бажав не мати підданців взагалі, чим мати серед підданих єретиків. В 1609-1610 рр. мориски були вигнані з Іспанії. Більшість з них переселилися до Північної Африки [1, с. 137].

moriscos (1).jpg

Джерело.

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко

Мудехари (англ. Mudejars, від араб. мудажан – ті, кому дозволили лишитися) – мусульмани (маври) в християнських державах Піренейського півострова в ХІ-ХV ст. Обкладені поголовним податком, мудехари зберігали свої закони і звичаї, мову, власність, в тому числі земельну. У великих містах вони жили окремими кварталами. Вправні майстри, ремісники і землероби, мудехари здійснювали чималий вплив на культурний розвиток країн Піренейського півострова. Так, в архітектурі палаців і храмів Севільї, Кордови, Валенсії, Толедо відобразилися традиції мусульманського будівництва – підковоподібні арки та купола. Ще більш сильним був арабський вплив на прикладне мистецтво. Після завоювання Гранади (1492 р.), символічного завершення реконкісти, розпочалися гоніння на мудехарів – насильницька християнізація, вигнання тощо [1, с. 139].

MORISCOS.jpg

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко

Муніципальні фуерос – див. Фуерос


Н


О

Олья-подріда – національне іспанське блюдо з особливо приготованих різних сортів м’яса [1, с. 706].

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян


П


Р


С

Санта Ермандад (ісп. святе братсво) – існуюче з XII ст. товариство для охорони паломників до Компостели, яке перетворилось згодом на політичну організацію, яка служила інтересам іспанської інквізиції [1, с. 705], і надалі в розмовній мові стала позначати саму інквізицію [Ibid].

espaa-siglo-xv-soldados-de-la-santa-hermandad-grupo-armado-instituido-por-la-reina-isabel-la-catlica-para-perseguir-criminales-alfrez-abanderado-tambor-y-lancero-grabado-de-1851-P7B001 - копия.jpg

BE5.jpg

Santa-Hermandad.jpg

WLM14ES_-_08072005_220405_7575_-_.jpg

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян

Святий Яго Компостельський – іспанський образ Святого Іакова, який виступав патроном країни, і іспанське звучання його імені (Саньяго) слугувало кличем Реконкісти [1, с. 705].

800px-Dijon_fine_arts_museum_mg_1626.jpg

Catedral_de_Santiago_de_Compostela.gif

Легендарна гробниця цього святого  в Галісії була одним з ключових міст паломництва в Християнському світі Заходу [Ibid].

1280px-Stjacquescompostelle1.png

El Camino de Santiago

1280px-2010-Catedral_de_Santiago_de_Compostela-Galicia_(Spain)_3.jpg

 Catedral de Santiago de Compostela

Джерело:

Джерело:

1. Бэлза И. Ф. Примечания / Потоцкий Я. Рукопись, найденная в Сарагосе. – СПб: Азбука, Азбука-Аттикус, 2011. – 736 с.

Кирило Степанян


Т


У


Ф

Фуерос (ісп., англ. fueros, порт. fuero, від ісп. fuero – право, привілей, від лат. forum – ринок, право, суд), в країнах Піренейського півострова:

1. Збірки законів, що мають стосунок до всіх підданців короля [1, с. 224];

2. Хартії вольностей окремих провінцій, станів, фамілій [Ibid.];

3. Муніципальні фуерос – пожалування вольностей жителям міст та сільським громадам і самі ці вольності [Ibid.].

1476. Fernando el Catolica Jurand los Fueros de Vizcaya en Guernica (Vázquez de Mendieta, Besamanos, 1609).jpg

1476. Fernando el Catolica Jurand los Fueros de Vizcaya en Guernica (Vázquez de Mendieta, Besamanos, 1609)

Джерело:

1. Немченко И. В. Язык Средневековья: Русско-украинско-английский толковый словарь средневековой терминологии. – О.: Полис, 2001. – 288 с.

Ірина Вікторівна Нємченко

Переклад: Вадим Чепіженко


X


Ц


Ч


Ш


Щ


Ь

~


Ю


Я

Яго, Святийдив. Святий Яго Компостельський


Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s