СТІЛЬСЬКО – СТОЛИЦЯ ВЕЛИКОЇ ХОРВАТІЇ: ВИГАДКА ЧИ ІСТОРИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ?

СТІЛЬСЬКО – СТОЛИЦЯ ВЕЛИКОЇ ХОРВАТІЇ:  ВИГАДКА ЧИ ІСТОРИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ?

STILSKO – CAPITAL OF GREAT CROATIA: HISTORICAL FICTION OR REALITY?


АвторХристина ІСИК,  Львівський національний університет імені Івана Франка

e-mail: christi1998@ukr.net

Стаття опублікована в Збірнику матеріалів студентсько-аспірантської наукової конференції  ФЕНОМЕН ЄВРОПИ: ВІД ТРАДИЦІЙНОГО ДО СУЧАСНОГО


У статті охарактеризовано археологічні матеріали, виявлені на території Стільського городища. При цьому особливу увагу зосереджено на проблемі Стільська як столиці Великої Хорватії.

Ключові слова: городище, столиця, Стільсько, укріплення, планувальна структура, поліс.


The article describes the archaeological materials found on the territory of settlement in Stil’sko. At the same time, special attention is paid to the problem of Stil’ska as the capital of Great Croatian.

Key words: settlement, capital, Stilsko, reinforcement, planning structure, policy.


У другій половині І тис. н. е. на теренах Українського Прикарпаття проходять складні етнокультурні та державотворчі процеси, зумовлені завершенням міграцій слов’ян у V–VII ст. та певною стабілізацією у суспільстві, що в подальшому призвели до утворення нової ранньосередньовічної держави – Великої Хорватії. Більшість дослідників локалізують її у Верхньому та Середньому Подністров’ї, у межиріччях Дністра, Пруту та Серету [4, с. 71; 5, с. 152–155]. Про функціонування на цих землях розвиненого диференційованого суспільства, що було здатне до утворення державних організмів, свідчать насамперед археологічні пам’ятки: Пліснеське, Солонське та інші городища, площа яких значно перевищувала розміри тогочасних їм міст Київської Русі, а також Рудниківський (і не тільки) металургійний центр з високим рівнем технології виробництва заліза.

36285164_248662332386724_1829649578400415744_n
Карта ранньосередньовічних городищ Верхнього Подністер’я (за О. Корчинським)

Актуальним на сьогоднішній день залишається питання столиці Великої Хорватії. Одним із претендентів на цю роль є комплекс поселень та городище у с. Стільсько, що на Миколаївщині. У 1980-х роках на його території діяла Верхньодністрянська археологічна експедиція Інституту народознавства НАН України, керівник якої археолог Орест Корчинський вперше висунув думку про те, що пам’ятка, найвірогідніше, є столицею хорватської держави.

Городище, загальна площа якого 250 га., займає величезний мисоподібний пагорб з утвореними природніми перешкодами. Структура Стільського археологічного комплексу представлена рештками земляних укріплень (вали, рови, ескарпи, штучні тераси), численними приміськими та сільськими поселеннями, некрополями, осередками язичницького культу. Укріплений дитинець, за формою неправильного прямокутника та площею 15 га, був розміщений у центральній частині давнього міста на найвищій висоті плоскогір’я – 100 м. над р. Колодницею. Вздовж периметра майдан дитинця оточений земляним валом, що зберігся на висоту 2,0-2,6 м, на поверхні якого була зведена оборонна стіна зрубної конструкції із періодичним розташуванням на ній оборонних веж. З усіх боків дитинець оточувало укріплене передмістя з потужною оборонною системою, від якої збереглися рештки двох паралельно розміщених валів [3, с. 270].

36261302_248656432387314_5268745405453041664_n
План Стільського городища за М.Филипчуком

У результаті розкопок на відкритих приміських та сільських поселеннях було зафіксовано чимало западин, близько тридцяти з них – будівлі заглибленого та наземного типу, що мали овальну і прямокутну форму та стіни каркасно-стовпової конструкції. Важливою складовою частиною житла була піч-кам’янка, що знаходилась у куті, переважно навпроти входу. Окремі западини були рештками господарських об’єктів, зокрема залізоплавильні горни, ями для підготовки деревного вугілля, пивниці, що разом із житлами становили єдиний господарський комплекс [3, с. 273–274]. Практично весь рухомий археологічний матеріал представлений глиняним посудом. Найбільш масовий тип – горщики – опуклобокі, з розширенням тулуба вище середини. Вінця мають косо зрізаний край, орнамент – штампиковий у вигляді косих насічок [7, с. 109].

Сучасний дослідник городища О. Корчинський висловив думку про те, що Стільсько було столицею Великої Хорватії аргументуючи це самою назвою села, що складається з кореня “стол”, який означає престіл та суфікса “ск”, який вчені розглядають як такий, що властивий для назв населених пунктів міського типу. Крім того, такі назви окремих частин села як Залізна Брама, Княжа Криниця, Біла Дорога, Золоті Ворота, на думку дослідника, нерозривно пов’язані з діяльністю князівської влади.

36187981_248664485719842_4328972038141116416_n
Поверхневі сліди оборонних споруд (валу та рову) Стільського городища

Особливу увагу О. Корчинський приділяє легенді про появу села. Буцімто у давнину на плато, що над сучасним Стільськом існувало велике місто-столиця князівства чи держави з недоступними для ворожих сил укріпленнями. Вдавшись до хитрощів, ворог спалив місто, а ті жителі, які лишились живими, переселились у долину р. Колодниці, де й заснували нове поселення на згадку про давню столицю [3, с. 269–270]. Гіпотеза, яку висунув О. Корчинський, не підтверджується жодними писемними джерелами. Так, у анонімному перськомовному трактаті (Перський Анонім) міститься згадка про столицю великоморавського князя Святоплука (певний час у володіннях якого були хорватські землі у Подністров’ї) “у місті Хурдаб над р. Рутою, яка бере свій початок в горах між печенігами, уграми і Руссю” [1, с. 54]. Проте ця річка ототожнюється дослідниками не з Дністром, біля лівої притоки якого розташоване Стільсько, а з Прутом, що витікає з Карпатських гір [2, с. 30].

На переконання Михайла Филипчука, який був учасником Верхньодністрянської археологічної експедиції у 1987–1989 рр., Стільсько – короткотривале городище полісного типу. На це, як зазначає дослідник, вказують одночасові оборонні лінії (Х ст.), які функціонували досить короткий проміжок часу та за межами яких відсутній культурний шар [8, с. 101].

Окрім того, підосновою для становлення Стільського городища були три неукріплені селища (сучасні села Діброва, Ілів та власне Стільсько). Незважаючи на велику площу, міцну фортифікаційну систему, Стільський археологічний комплекс належить до ряду інших йому подібних тогочасних городищ (Теребовля, Пліснесько, Підгороддя, Ревно 1-Б, Солонсько, Ганачівка), що мають складну планувальну структуру і функціонують на завершальних етапах старожитностей Райковецької культури [7, с. 198]. А їх розвиток завершується із походом Володимира Великого на Прикарпатські землі у 993 р. [7, с. 135].

До цього часу Стільсько могло існувати тільки як добре укріплений для захисту насамперед від печенізьких нападів та зовнішнього одержавлення сусідами земель Українського Прикарпаття, але не повністю сформований (про що свідчать недобудовані вали) центр одного з т. зв. великохорватських князівств.

Так, аналогічним до Стільського городища є літописний Галич. Як зазначає Богдан Томенчук, у середині Х ст. у його центрі виникає нове велике Крилоське городище полісного типу, де за системою багаторядних оборонних ліній виділилось п’ять основних укріплених майданчиків городища. На його підвищенні знаходилась вічева площа з Галичиною Могилою, де, імовірно, проводилась інтронізація князів-жерців великохорватського Галича. На схід від неї розташована велика житлово-господарська і реміснича поселенська структура поліса [6, с. 147]. Але через дуже короткий (близько 20 років) час існування Хорватського князівства Крилоське городище, як і Стільське, так і не було до кінця сформоване як головний полісний і релігійний центр [6, с. 217].

36265723_248656912387266_7818343107388243968_n
План Крилоського городища за Б.Томенчуком

Висновок. Короткий огляд археологічного матеріалу та повна відсутність писемних джерел дають підстави стверджувати, що: по-перше, Стільське городище не могло бути столицею Великої Хорватії, так як остання є досить умовною назвою для позначення території розселення східних хорватів у VIII-X ст. по-друге, найімовірніше, Стільсько – це короткотривале городище полісного типу, яке належить до ряду інших подібних йому тогочасних археологічних пам’яток Верхнього Подністер’я.


ПРИМІТКИ

1. Древняя Русь в свете зарубежных источников: хрестоматия. Москва, 2009, т. 3.

2. Войтович, Леонтій. “Прикарпаття в другій половині І тисячоліття н. е.: найдавніші князівства.” Вісник Львівського університету. Серія історична 45 (2010): 13–54.

3. Корчинський, Орест. “Ранньосередньовічне місто на Верхньому Дністрі.” Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині 12 (2008): 267–282.

4. Майоров, Александр. Великая Хорватия: этногенез и ранняя история славян Прикарпатского региона. Санкт-Петербург: Изд-во Санкт-Петербург. ун-та, 2006.

5. Овчинніков, Олександр. “Східні хорвати на карті Європи.” Археологічні студії 1 (2000): 151–156.

6. Томенчук, Богдан. Галич і Мала Галицька земля ХІІ–ХІІІ ст. Історична топографія городищ. Івано-Франківськ: Симфонія форте, 2016.

7. Филипчук, Михайло. Слов’янські поселення VIII–X ст. в Українському Прикарпатті. Львів: Астролябія, 2012.

8. Филипчук, Михайло. “Слов’янські поселення Українського Прикарпаття у другій половині І тисячоліття нашої ери. Стільсько та його округа.” У Миколаївщина. Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1998, т. 1. 80–104.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор –  Ірина Гіщинська

А також, у Facebook –

Львівський медієвістичний клуб

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s