Битва при Жаржо

Битва при Жаржо

Battle of Zharjo


АвторДмитро Копилов, магістрант І року навчання історичного факультету ЛНУ ім. І.Франка


11 червня 1429 р. в ході Столітньої війни французька армія на чолі з Жанною д’Арк, Жаном ІІ Алансонським і Жаном де Дюнуа яка виступила зі звільненого 8 травня 1429 р. від англійців Орлеана, розпочала штурм сусіднього міста Жаржо на Луарі, зайнятого англійцями. Штурм міста закінчився битвою під стінами Жаржо і повною поразкою англійців в ході котрої до французького полону потрапив командуючий англійськими військами Вільям де Ла Поль герцог Саффолк, англійці вимушені були здати місто французам. Це була перша вдала наступальна операція французів після зняття облоги Орлеана, яка дозволила захопити інші міста на Луарі і відкрити дофіну Карлу VII Валуа шлях на Реймс для коронації.

8 травня 1429 р. французьки війська на чолі з Жанною д’Арк відправлені дофіном Карлом VII Валуа на допомогу обложеному Орлеану захопивши стратегічно важливу англійську позицію – фортецю Ла-Турель зуміли зняти 209-денну облогу міста. Ця перемога вщент розвіяла міф про непереможність англійських військ, та сприяла ініціативному перелому на користь французів у Столітній війні.

Англія яка витратила на облогу починаючи з 12 жовтня 1428 закінчуючи 8 травня 1429 р. 440 тис. турських ліврів не могла сформувати велику армію яка б, змусила французів зупинитися, які розпочали наступати на долину Луари і Реймс де мала б відбутися коронація дофіна Карла VII та інші міста підконтрольні англійцям. Поразка англійців під Орлеаном позначилася в першу чергу на падінні духу звичайних солдатів, серед яких стали наполегливо поширюватися чутки про якесь пророцтво, що передбачало, ніби «дівиця» викине їх геть з країни.

Регент Франції Джон Бедфорд дізнавшись про поразку англійців під стінами Орлеана розпочав комплектувати нову армію. Згодом він в листі королю Генріху VI Ланкастеру в 1434 р. вже після страти Жанни д’Арк, згадував: «Все йшло добре до облоги Орлеана, розпочатої бог знає чиєю радою».

З під Орлеана англійські війська почали відступати в зайняті ними раніше міста на Луарі – Жаржо, Мен-сюр-Луар, Божансі. Англійський командуючий Вільям де Ла Поль розосередив 700 чоловік котрі за виразом анонімного автора «Хроніки Діви» «без винятку відрізнялися великою доблестю» в містечку Жаржо, яке знаходилося на відстані 30 км. на схід від Орлеана. Прибувши в місто, англійці одразу розпочали проводити всі заходи для відсічі майбутнього удару французів, місто було оточено глибоким ровом з водою, капітан Жаржо Анрі Бізе наказав встановити на стінах бомбарди і укріпити міст через Луару який вів до міста.

В стратегічному плані міста-фортеці на Луарі які контролювалися англійцями і були захоплені ними в 1428 р. для блокади Орлеана потрібно було звільнити, оскільки в разі прибуття нової англійської армії, комплектацією котрої вже зайнявся герцог Бедфорд ці міста стали б, плацдармом для англійських військ які могли перешкоджати сполученню як по Луарі так і по суші. До того ж, плануючи йти на Реймс було дуже ризиковано залишати у себе в тилу англійські гарнізони.

8 червня стало відомо, що Бедфорд направив в долину Луари Джона Фастольфа з армією 2000 чоловік. Саме тому 10 червня французькі командуючи Жан де Дюнуа, маршал Сен-Север, Потон де Ксентрайль, сеньйор де Гравілль, сеньйор де Курраз з невеличким загоном бійців з Орлеана, Блуа, Буржа, Тура, Анже та інших міст виступили до Жаржо яке було найближче до Орлеана, і в якій перебував один з головнокомандувачів англійськими військами – Вільям де Ла Поль герцог Саффолк якого французькі хроністи принизливо називали Пуль (фр. la poule ) – курка.

Вільям де Ла Поль герцог Саффолк
Вільям де Ла Поль герцог Саффолк

Коли війська на чолі з Алансоном і Дюнуа виступили до Жаржо, Жанна була в Турі у дофіна Карла заявивши йому: «Шляхетний дофін, будьте ласкаві ж відбути на вашу коронацію в Реймс. Я заклинаю вас відправитися туди без коливань, бо в зазначеному місті відбудеться ваша урочиста коронація».

Карл VII коливався, тому він зібрав військову раду, думки розійшлися «причому одні вважали, що йому слід відправитися в Нормандію, інші ж навпаки, радили почати з захоплення декількох великих фортець на Луарі»

 

Рада зайшла в глухий кут, тоді декілька чоловік запропонували дізнатися думку Жанни, яка відповіла їм:

«Во ім’я Боже, я знаю, що ви хотіли знати, що сказав мені голос, мною почутий, у тому, що стосується вашої коронації, і я відповідаю вам, що під час молитви, яку я робила звичайним мені образом, я жалілась, що ви не хочете повірити моїм словам, і тоді голос відповів мені: Дочко, іди, я не залишаю тебе без допомоги, іди. Коли ж цей голос зійшов до мене, я вся сповнилася радістю».

Вислухавши Жанну, Карл довірився їй, рада прийшла до висновків, що перед наступом на Реймс їм потрібно звільнити міста на Луарі. Головнокомандувачем Луарської кампанії дофін Карл назначив видатного військового і свого генерального намісника Жана ІІ Алансонського який продав більшу частину своїх земель, щоб викупити себе з англійського полону в якому він опинився після битви при Вернеї ще в 1424 р., таким чином він бачив вигоду в цій кампанії, яка могла б, компенсувати його втрати. За наказом дофіна Жан Алансонський мав би діяти з ради Жанни, і перед тим як прийняти якесь рішення попередньо узгодити його з Жанною.

Під час нарад, які проходили в Турі, Жан де Дюнуа з іншими капітанами провели розвідку боєм, протягом трьох годин вони атакували англійський гарнізон Жаржо, таким чином перевіряючи можна взяти місто в облогу чи ні. Французи не зазнали жодних втрат, але вимушені були відступити від стін Жаржо, і закріпитися біля міста оскільки виявили, що рів занадто глибокий і їм не форсувати його. Англійці в свою чергу зазнали значних втрат, зокрема французам в одній з сутичок вдалося вбити Анрі Бізе – капітана Жаржо. Гарнізон Жаржо вважав його доблесним лицарем і «через що англійці відчули жорстоку скорботу».

Прибувши 11 червня  1429 р. у суботу з військами в Орлеан Жанна і Жан Алансонський з’єднали свої сили з людьми Жана де Дюнуа, чисельність французької армії виросла до 2-3 тис. чоловік (хоча деякі англійські історики, явно перебільшуючи вказують, що французька армія нараховувала близько 8 тис.). Ознайомившись з розвідданими які зібрали Жан де Дюнуа та інші капітани 10 червня, Жан Алансонський, Дюнуа, Жанна, та інші виробили тактику по захопленню Жаржо. Для цього планувалося захопити першу стратегічно важливу позицію – укріплений міст через Луару, тим самим позбавити їх можливості робити бойові вилазки, планувалося також взяти місто в щільне обложне кільце заблокувавши англійців в місті, після чого розпочати масований і стрімкий штурм.

Французи приступили до облоги, розмістивши по периметру артилерію, команду обійняв видатний кулеврінер (артилерист) Жан де Монтклерк, котрий так вдало зарекомендував себе в боях з англійцями під час облоги Орлеана, що його вважали чарівником артилерії він навіть отримав прізвисько «Магістр Артилерії або Метр Жан». Після артилерійського обстрілу Жаржо, французька піхота розпочала масований штурм, англійські каноніри теж відкрили вогонь з бомбард і кулеврін «в ході котрого поранили і вбили багатьох французів» зокрема як зазначає «Хроніка Діви» Жанна сказала герцогу Алансонському:

«Милий герцог, покиньте місце, де зараз знаходитеся і перейдіть до якогось іншого, тому що воно прострілюється гарматами». Герцог же прислухався цієї поради; і не встиг віддалитися від того місця на відстань двох туазів, як, одна з малих гармат, що були у місті, вистрілила, і снарядом знесла голову одному дворянину з Анжу, що стояв неподалік від сказаного сеньйора, прямо на тому місці, де той перебував, коли Діва стала з ним говорити».

В перший день французам не вдалося захопити міст через Луару, в наслідок чого англійці здійснили контратаку і завзято вдарили по французам, але в ході рукопашного бою, вимушені були відступити до міста. Бойові дії 11 червня фактично були безрезультатними для французів, ввечері Жана особисто під’їхала до стін міста зі своїм штандартом і запропонувала Саффолку «Здати місто Властителю Неба і королю Карлу а самим йти. Інакше вам буде гірше». Звісно Саффолк проігнорував ці заклики, але відправив герольда до Жана де Дюнуа, та запропонував йому свої умови які не задовільнили французів, суть яких до нас не дійшла. Французи піддали Жаржо нищівному бомбардуванню яке продовжувалося всю ніч. Руйнування були дуже суттєвими, так трьома пострілами з бомбарди «Пастушка» (яку активно використовували проти англійців під час облоги Орлеана) вдалося зруйнувати саму велику вежу, та пошкодити оборонні мури. Фактично доля Жаржо була вже вирішена.

12 червня, в неділю французи несучи з собою обложні драбини, з гучними криками розпочинають масований штурм, їм вдалося засипати на деяких ділянках рови, та блокувати міст через Луару. Англійський гарнізон під командою Саффолка завзято і доблесно тримав оборону, зокрема Гільом Кузіно в своєму «Щоденнику облоги Орлеана і мандрівки в Реймс» повідомляє епізод який свідчить про хоробрість англійців

«Особливо привернула до себе увагу одна людина на стіні, яка була вельми високою і міцно складеною, одягнута в повний обладунок з шоломом на голові, яка захищалася дуже несамовито і жбурляла зі стін величезні валуни і обрушувала вниз драбини, і людей, які намагалися по ним видертися. На якого солдата герцог Алансонський вказав метру Жану, кулеврінеру, і той взявши його на приціл, вистрілив англійцю прямо в груди, який англієць дуже необережно підставив себе під постріл і мертвим упав зі стіни в місто».

Жанна особисто тримаючи свій білий штандарт спустилася під самі стіни міста де точився гарячий бій, «так що якийсь англієць скинув їй на голову величезний валун, від удару якого вона змушена була опуститися на землю. При тому ж, що камінь був дуже твердим і міцним, він розлетівся на частини, не заподіявши Діві ніякої шкоди; яка піднялася на ноги ніби нічого не сталося, і з великої хоробрістю, продовжувала підбадьорювати французів, кажучи їм, щоб ішли вперед без страху, бо англійці більше не в силах захищатися, і слова її виявилися правдивими; бо французи, підбадьорені ними, з новою силою кинулися штурмувати стіни, і увірвавшись в місто, силою оволоділи ним». Зокрема деякі сучасні історики повідомляють, що англійці навмисно цілилися в Жанну з кулевріни, і що ядро розкололо її шолом на дві частини а їй не завдало ніякої шкоди.

Серед англійців почалася паніка, Саффолк намагався пробитися з братами Олександром де Ла Полем і Джоном де Ла Полем до моста, але міст був під контролем французів, під час відступу було вбито Олександра, до того ж, англійці вдалися до втечі за прикладом їх командувача, їх почали переслідувати цивільні мешканці Жаржо.

Французький дворянин Гійом Реньйо який дуже хотів взяти у полон Саффолка переслідуючи загнав його зі своїми людьми на мосту в безнадійне становище. Вільям де Ла Поль «запитав: «Ти дворянин?» І той сказав, що так. «Ти лицар?». Той відповів, що ні. Тоді ж граф де Суффорт (так писали на французький манер ім’я Саффолк – Д.К.) посвятив його в лицарі і здався йому. І таким же чином був узятий в полон сеньйор де ла Пуль, його брат».

Англійці втратили 500 чоловік, багато їх загинуло вже в полоні, через місцевих мешканців які розпочали різанину англійських бранців. Деякі з мешканців на фоні загального хаосу і втечі англійців, здійснили пограбування місцевої церкви «в якій було багато добра». Від озлоблених мешканців прийшлося відвести Саффолка та інших бранців до Орлеану, частину з яких було вбито по дорозі до міста. Французи втратили декілька сотень чоловік, Жаржо було захоплено, Джон Фастольф так і не зміг підійти до Жаржо, після якого можна було атакувати сусідні міста  Мен і Божансі, що й в скорому часі було зроблено. Дофіну було відправлено листа де зазначалося, що Жаржо захоплений, «король був цією звісткою дуже втішений, і дякував і підносив молитви до Бога, і вельми поспішно відправив воїнів, зібраних з усіх земель, щоб поповнити війська зазначених герцога Алансонського і Жанни Діви, і інших сеньйорів і капітанів, що були з ними».

35081013_2044210025898535_1540912473417187328_n
м. Жаржо, сучасний вигляд

Після перемоги, Жанна, герцог Алансонський, Дюнуа та інші повернулися в Орлеан куди дофін прислав їм 4 тис. військо, після чого французам залишалося захопити ще два міста щоб забезпечити безперешкодний прохід дофіна Карла в Реймс. 15 червня 1429 р. було захоплено Мен-сюр-Луар, 16 червня Божансі, 18 відбулася вирішальна битва під Пате де англійці зазнали нищівної поразки в ході котрої командуючий Джон Телбот потрапив в полон. Рішучі перемоги французів відкрили шлях дофіну Карлу на Реймс де він був урочисто коронований 17 червня 1429 р.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор –  Ірина Гіщинська

А також, у Facebook –

Львівський медієвістичний клуб

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s