«БИТВА ОСЕЛЕДЦІВ»: ХІД, ТАКТИКА І СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОРЛЕАНА

«БИТВА ОСЕЛЕДЦІВ»:  ХІД, ТАКТИКА І СТРАТЕГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ОРЛЕАНА

«БИТВА СЕЛЁДОК»: ХОД, ТАКТИКА И СТРАТЕГИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ ДЛЯ ОРЛЕАНА

«BATTLE OF HERRINGS»: TACTICS AND STRATEGIC SIGNIFICANCE FOR ORLEANS


Автор Дмитро Копилов, студент V курсу історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка

Ця публікація бере участь у конкурсі статей з історії середньовіччя


У статті розглядається одна з відомих і кривавих битв останнього періоду Столітньої війни 1337 – 1453 рр. так звана «Битва Оселедців», яка відбулася 12 лютого 1429 р. і є невід ‘ємною складовою облоги Орлеана англійцями в 1428 – 1429 рр. Особливу увагу приділено стратегії, тактиці, значенню битви та її впливу на становище Орлеана, через призму військового мистецтва.

Ключові слова: Столітня війна, облога Орлеана, Рувре, кулеврина, вагенбург.

Битва оселедців, (фр. Journée des Harengs) або битва при Рувре (фр. Bataille de Rouvray), відбулася 12 лютого 1429 р. біля поселення Рувре, в 45 км. на північ від Орлеана, (сучасний муніципалітет Рувре – Сен – Дені в регіоні «Центр» у Франції) в дійсності, мала велике стратегічне значення і вплив на долю не тільки Орлеана, но і цілої країни (північ, схід і захід якої був зайнятий англійцями і їх союзниками бургундцями), наслідки битви дозволили б англійцям кардинально змінити становище Франції. Для англійців, це був один з значних і успішних факторів, завдяки якому, вони зміцнили своє становище під обложеним містом. Таким чином, англійці приблизились до захоплення Орлеана, та закінченню Луарської кампанії.

Карл І де Бурбон

Орлеан який англійці тримали в облозі з 12 жовтня 1428 р. був стратегічною позицію як для французів, так і для англійців, які прагнули захопити його. Місто слугувало ключом в Долину Луари, таким чином захоплення Орлеана дозволяло англійцям захопити всю південну Францію яка була під контролем короля Карла VІІ Валуа (1403 – 1461) та таким шляхом повністю підкорити Францію, остаточно приєднавши її землі до англійської корони. Орлеан взимку 1429 р. знаходився в дуже скрутній ситуації, бойові дії які відбувалися в січні, були дуже кровавими і жорстокими, що призвело по – перше до зменшення живої обороноздатної сили і по – друге, до упадку бойового духу.

 

Але варто зауважити, що вже в лютому в Орлеан поступово починають прибувати невеличкі гарнізони з невеликих сіл і міст які розташовувалися недалеко від Орлеана. Зокрема допомогти місту вирішив видатний військовий Карл І де Бурбон (1401 – 1456).

Жан де Дюнуа. Орлеанський бастард

Судячи з джерельних повідомлень, англійські гарнізони побудованих ними же для облоги Орлеана, фортів (або бастилій) та інших укріплень, стали почувати потребу в боєприпасах, та провізії. Тим більше наближався Великий пост, котрий потребував споживання окремих продуктів. Тому у Парижі (який був зайнятий англійцями і їх союзниками бургундцями та слугував резиденцією регента Французького королівства Джона Ланкастера герцога Бедфордського (1389 – 1435 рр.) була зібрана необхідна провізія (в основному продукти харчування, завдяки податкам паризьких селян) яка невдовзі на возах, була відправлена англійцям під Орлеан, в супроводі невеликого загону котрий за повідомленням джерел складався з самих французів (тих кого французькі хроніки називають «зрадниками серед французів») англійських латників, лучників, і навіть невеликого числа кінних воїнів.

Окрім військової живої сили, за даними «Щоденника паризького містянина»: «містяни Парижа повинні були поставити борошно англійцям під Орлеан, і зібрано було більше 300 завантажених дерев’яних повозок [котрі повозки та коні для них, і все інше, до того належне] взяті були у мешканців рівнин Парижу».

Битва оселедців

Досить цікаве і важливе повідомлення про склад англійського провіанту міститься в «Щоденнику облоги Орлеана та мандрівки в Реймс»: «12 лютого в неділю в канун Великого поста, мессір Жан Фаско, бальї Евре, поставлений англійцями мессір Симон Мор’є, прево Парижу, і багато інших лицарів, зброєносців, родом з Англії та Франції, в супроводі 1500 мешканців, як англійців, пікардійців, нормандців та інших людей з різних земель, везли приблизно 300 повозок, завантажених провіантом і військовим знаряддям, як то гармати, луки, сагайдаки стріли, арбалети і т. п.» . Серед провізії англійці везли в великій кількості засолений оселедець завдяки якому битва і отримала свою дивну назву.

Отже англійські війська складалися з 300 – 500 возів, 500 лучників і 1000 чоловік ополчення, в який входив невеликий кінний загін. Монстреле в своїй хроніці подає інші цифри 1600 – 1700 бійців, з них 600 англійців, і 1000 чоловік супроводу, під загальною командою Джона Фастольфа (1379 – 1459) і Симона Мор’є і Томаса Фастольна. «Щоденник паризького містянина» повідомляє доволі завищені дані – 5 000 англійців, що є абсолютним перебільшенням.

Битва оселедців.

Карл І де Бурбон з’єднує свої сили з силами Орлеанського бастарда (1402 – 1468), який в цей час був головнокомандувачем обороною Орлеана, зокрема союзником французів виступив конетабль Шотландський Джоан Стюарт (1308 – 1429) з 400 бійцями (хоча ще 9 лютого його військо налічувало 1000 кінний загін ) після чого, союзники почали виробляти стратегію і тактику по захопленню англійського обозу і розгрому тих хто його супроводжував . Військо союзників налічувало приблизно 3 – 4 тис. чоловік і рушило зайняти позиції в місці «між Жанвілем і Бос і селом Рувре – Сен – Дені», яке в іншому джерелі має назву «Рувре де Сен – Дені». Саме цією дорогою рушив англійській обоз.

Досить важко щось сказати про точну кількість бійців союзників, оскільки джерела подають різні цифри, в «Щоденнику паризького містянина» вказується, що англійцям «загородило дорогу близько 7 тис. арманьяків». Якщо припустити що англійців і справді було 5 тис. а французів 7 тис. з лучниками, кіннотою і артилерією, вочевидь результат битви був сприятливим для союзників. Більше довіри визивають цифри подані в «Щоденнику облоги Орлеана та мандрівки в Реймс» це вже названі 3 – 4 тис. латників.

Джон Бедфорд (злiва). Середньовiчна мiнiатюра

Англійська розвідка котра їхала попереду головного обозу, по всій вірогідності і виявила позиції союзників, котрі вже перегородили їм шлях до Орлеану біля селища Рувре. Англійці за наказом Джона Фастольфа, одразу вибрали вигідну для себе позицію, та з 300 возів створили вагенбург, оточили швидко створений табір, та обнесли його «загостреними кілками та палісадом, залишивши для входу єдиний довгий і вузький прохід» , і далі «в той час як тильна частина їх позицій була побудована з повозок і була широкою, а передня довгою та вузькою і сказаний прохід був єдиним, через котрий можливо було прорватися тим, хто забажав би їх атакувати».

Після робіт по встановленню табору, англійці вишикувалися в бойовий порядок, паризькі лучники, котрі були в складі обозу, разом з арбалетниками зайняли позиції на одному з флангів, інший фланг зайняли виключно англійськи лучники (на озброєнні яких були знамениті 2 м. довгі луки), інші частини війська і не комбатанти зайняли внутрішній простір табору.

Союзники вирішили атакувати ворога кіннотою і потім піхотою, за підтримки артилерії і арбалетників з лучниками. Важливо зазначити, що артилерія союзників складалася з гармат крупного калібру, були також кулеврини малого калібру. Командири союзних військ вважали, що обоз англійців можна буде легко захопити, оскільки англійці нібито, не знають о діях союзників. Союзники сподівалися зненацька завдати удару по ворогу і швидко розбити його, на їхню думку англійці йдуть не в бойовому порядку, що не дасть їм змоги швидко спішитись. В дійсності було все навпаки. Підійшовши до Рувре союзники побачили добре укріплений табір англійців, зупинилися на місці, та зайняли позицію на півдні дороги котра вела в Орлеан.

Французи і шотландці вишикувалися в два загони, по переду стояла піхота лучники, і шотландська кіннота, позаду розмістилася артилерія і французи.

Облога Орлеана

За джерелами битва розпочалась о 14:00 – 15:00 дня в суботу 12 лютого 1429 р. Шотландські сили котрими командував конетабль шотландський Сер Джоан Сюарт оф Дарнлі, не витримавши очікування, перший почав підходити до табору англійців. Вперед виступили французькі лучники і арбалетники, просунувшись на відстань пострілу, «деякі з англійців вже насмілились вийти з кільця возів, но змушені були зі всій поспішністю повернутися назад, прогнані обстрілом, який був настільки міцним, що багато з них було вбито».

Тут потрібно зазначити, що решта англійського війська взагалі не виходила з кільця табору, оскільки після обстрілу, їх легко могла зім’яти французька кіннота. Але цілком дивним був би факт, що при наявності артилерії, вона не застосовується. В «Хроніці Діви» як раз, повідомляється що, битва розпочалася не з обстрілу лучників і арбалетників, як зазначено в «Щоденнику Облоги Орлеана» а саме з вогню французьких канонірів, котрі спрямували вогонь по англійському вагенбургу. Ядра випущені з кулеврин, влучали не тільки по возах, но і по провізії яка була в них, вочевидь, було розбито багато бочок з соленою рибою, яка висипалась в великій кількості на землю.

Битва оселедців. Фрагмент середньовічної мініатюри

В загалом, гарматним вогнем французів, можна було вперше створити прецедент в історії війн, виграної битви за рахунок третьої сили – артилерії.

Головну стратегічну помилку Джоан Стюарт допустив спочатку в тому, що відокремився від першого французького загону, котрий стояв позаду нього. Тим самим, сили союзників опинилися розділені, що робило їх водночас уразливими. Цю небезпеку, не могли не побачити інші командувачі, тому на допомогу Джоану Стюарту рушили Жан де Дюнуа (Орлеанський бастард) з іншими. Ситуація склалась на користь англійців, і вони її вдало використали. Коли Джоан Стюарт наближався до вагенбургу, англійські лучники зустріли його міцним вогнем з луків і арбалетів.

Дивлячись, що французи роз’єднали сили, англійські латники покинули межі табору, і перейшли в контратаку якою командував Джон Фастольф. Тут зіграв велику роль той фактор, що французька підмога дуже зволікала і була на досить далекій відстані від конетабля шотландського. Англійські лицарі в недуже довгому рукопашному бою, розбили сили шотландців і французів з першого загону, та обернули їх в біг. Після чого англійці почали наздоганяти і добивати тих шотландців і французів хто намагався врятуватися. За даними джерел французи і шотландці втратили близько 300 – 400 чоловік, в тому числі загинув Джоан Стюарт. У англійців теж були втрати але незначні. Після поразки, першого загону, в атаку пішла кавалерія другого загону. Більше інформації про цю атаку, міститься в «Щоденнику паризького містянина».

Король Карл VII

Під обстрілом англійських лучників і арбалетників, французька кіннота прямувала на англійців які розташувалися під самим табором. Перед самим ударом кінноти, англійці швидко відступили в табір, удар кінноти був настільки сильним, що коні налетіли на кілки, які пробили навіть сідоків. «Ті ж, кому вдалося визволити ноги з стремені, кричали іншим «Viras! Viras!». Що означало «Назад! Назад!» . Пораненим коням важко було повернутися назад, також багато коней падали мертвими і збивали з ніг «або трьох найближчих [французів], і через них спотикалися і рухалися слідом» .

Після чого невдовзі французи вдалися до втечі, друга атака захлинулася як і перша, багато з французів потрапило у полон. В загальному причина катастрофи союзників, полягала в тому, що їх сили були розділені і не одночасно вступили в бій, а також не дочекались сил графа Клермонського. Якщо Джоан Стюарт, зробив свій хід під впливом емоцій, то англійці виходили з раціональних і тактичних міркувань. Після невдалого бою, і ганебної втечі, решти французького війська відступила до Орлеану. Натомість командуючий англійським обозом, «Жан Фаско і мессір Томас Фальстон» доставили продовольчі припаси 17 лютого в четвер під Орлеан. Обоз значно виріс через те, що залишили союзники після себе на полі битви.

Вагенбург

Бойові втрати союзників на думку М. Нечитайлова налічують 120 латників і 500 інших бійців (в основному шотландців). Англійці теж зазнали втрат, в основному від артобстрілу союзників, якщо припустити, що обоз супроводжувало 1500 чоловік, то втрати англійців могли припадати на 400 – 500 чоловік . Переможцям дісталася і значна здобич: мечі, луки, скоріш за все обладунки з мертвих союзників зняли теж. В полон було взято 400 французів.

Битва була найбільшою і значною подією, котра відбулася на початку 1429 р. Подія нічим особливим не запам’яталася сучасникам, окрім безглуздої атаки і ганебної поразки французів, та великої кількості оселедця, котрий розсипався на полі битви. Для Орлеана це було сильною поразкою, оскільки французи втратили майже всі сили які вдалося зібрати. Орлеанці почали перемовини про здачу міста, ситуація була небезпечною. Але пізніше завдяки дипломатичній перемозі Орлеан, відстояв свої позиції, і навіть розсварив союзників англійців – бургундців, які покинули межі міста, тим самим ослабивши позиції англійців.


Список джерел та літератури

  1. А. Tuetey, Journal d’un bourgeois de Paris, 1405-1449, Paris 1884, 481 р.
  2. М. Virivelle de Vallet Chronique de la Pucelle; ou Chronique de Cousinot, suivie de La chronique normande de P. Cochon, relatives aux regnes de Charles VI et de Charles VII, restituees a leurs auteurs et publiees pour la premiere fois integralement a partir de l’an 1403, d’apres les manuscrits, avec notes et developpements, Paris 1859, 556 р.
  3. J. Renouard, La chronique d’Enguerran de Monstrelet 1400 – 1444, Paris 1887, 453 р.
  4. Р. Charpentier, С. Cuissard, Journal du siege d’Orleans, 1428-1429: augmente de plusieurs documents notamment des comptes de la ville, 1429-1431, Paris 1896, 468 р.
  5. В. Molandon, L’armee anglaise vaincue par Jeanne d’Arc sous les murs d’Orleans, Orleans 1892, 317 р.
  6. Р. Mantelier, Histoire du Siège d’Orléans, Orléans 1867, 258 р.
  7. J. Quicherat Histoire du siege d’orleans et des honneurs rendus a la pucelle, Paris 1854, 65 p.
  8. A. Burne, The Agincourt War: A Military History of the Latter Part of the Hundred Years War from 1369 to 1453, London 1956, 359 p.

Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк

e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

Facebook –

Львівський медієвістичний клуб

ISHA-Lviv

One Comment Add yours

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s