ПРОТОРЕНЕСАНС У ПРАЗІ? ЦІКАВІ ДЕТАЛІ ВІДНОСИН ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ ТА КАРЛА IV ЛЮКСЕМБУРГА

ПРОТОРЕНЕССАНС В ПРАГЕ? ИНТЕРЕСНЫЕ ДЕТАЛИ ОТНОШЕНИЙ ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ И КАРЛА IV ЛЮКСЕМБУРГА

ПРОТОРЕНЕСАНС У ПРАЗІ? ЦІКАВІ ДЕТАЛІ ВІДНОСИН ФРАНЧЕСКО ПЕТРАРКИ ТА КАРЛА IV ЛЮКСЕМБУРГА

PROTORENESANS IN PRAGUE? INTERESTING DETAILS OF THE RELATIONSHIP BETWEEN FRANCESCO PETRARCH AND CHARLES IV OF LUXEMBOURG


Автор –  Рапко Соломія, аспірант І року навчання Інституту Українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України.

Ця публікація бере участь у конкурсі статей з історії середньовіччя.


Нам чудово відомо про епоху Відродження (Ренесансу), коли йдеться про італійські землі. Та чи багато ми знаємо про те, що один із знаменитих представників італійського Відродження, поет і «батько гуманізму» Франческо Петрарка (1304-1374) був пов’язаний із чеськими землями, листуючись із королем Чеського королівства та імператором Священної Римської імперії Карлом IV Люксембургом (1316-1378)? Власне, про характер відносин цих видатних постатей свого часу цікаво поговорити більш детально. А також «пролити світло» на дискусійний момент: чи існує вдосталь підстав говорити про передгуманізм і Проторенесанс на чеських землях у XIV ст.?

Портрет Франческо Петрарки авторства Юстуса ван Гента, XVст.    

Тема зв’язків Петрарки з чеським середовищем залишається маловивченою навіть серед чеських істориків, тоді ж як в українській історіографії вона й зовсім є «білою плямою». Серед дослідників, які вивчали цю проблему, слід перш за все згадати Зденєка Калісту[1], Їжі Спєвачека[2], а з-поміж cучасних амбітних науковців у цьому питанні – Їжі Шпічку[3], а також російського історика Георгія Мельникова[4].

Щодо Проторенесансу у Чехії за Карла IV Люксембурга дослідники роблять припущення з кількох причин. По-перше, беручи до уваги інспірований Карлом розквіт культури, зокрема розквіт освіти (заснування університету в Празі у 1348 р.), різножанрової літератури, живопису та архітектури. По-друге, саме у Празькому університеті від кінця правління Карла IV, і далі за його сина і наступника, Вацлава IV (1378-1419), формується осередок ідей Реформації, що згодом виллється у «Гуситські війни» після страти Яна Гуса у 1415 р. (такий собі пошук ранньогуманістичного коріння у гуситському русі).

Чеський король та імператор Священної Римської імперії Карл IV Люксембург, фрагмент картини невідомого автора (середина XIVст.)

І врешті, найважливіше – згадана проблематика постає із численного листування Франческо Петрарки зі знатними празькими колами і самим імператором. Італійський поет мав змогу відвідати Прагу у 1356 р., спілкуватись із придворним оточенням Карла IV, залишивши згодом свій захопливий відгук про цю мандрівку у листі до архієпископа Празького Арношта із Пардубіц (30.04.1357 р.):

«Я не забув, якою привітністю, людяністю, якими розмовами ти вразив мене, майже незнайомого тобі іноземця, минулого року, коли я виконував доручене мені посольство до нашого імператора. Пам’ятаю, як люб’язно ти повторював мені: ’’Співчуваю тобі, друже, що ти приїхав у варварську країну’’. Але, правду кажучи, я не бачив нічого варварського, і взагалі не бачив нічого більш людяного, ніж імператор і дехто з його оточення… наче вони були родом з аттичних Афін»[5].

В чеській історіографії усталилась традиція розглядати контакти Петрарки та Карла IV більш широко, прагнучи виявити чималий вплив італійського поета на духовно-інтелектуальну атмосферу празького двору і переконатись, що гуманізм через постать Петрарки глибоко вплинув на чеське суспільство ХІV ст. Відтак, дослідники зробили звичною характеристику епохи періоду Карла IV як етапу ранньогуманістичного.

Карл IV Люксембург і Франческо Петрарка у 1354 р., за Оскаром Плетшем, 1855 р.

Спробуємо на підставі листування наново поглянути на цю проблему. Загальний обсяг кореспонденції Петрарки із чеськими адресатами добре відомий. Це 17 листів до Карла IV у проміжку 1351-1365 рр., два листи до празького архієпископа Арношта із Пардубіц, вісім листів до Яна зі Стшеди, Карлового канцлера, а також один лист до імператриці Анни Свідницької. Натомість, Карл IV писав Петрарці чотири рази, Анна Свідницька – один раз, а листи Яна зі Стшеди до нас не дійшли.

Звісно ж, ключовою постаттю для італійського поета з-поміж названого кола осіб був саме чеський володар. Саме на нього він покладав свої політичні сподівання, пов’язані із «renovation imperii», закликаючи Карла вже у 1351 р. прийти із своїм військом в Італію, де, за його словами, вже все готове, щоб врятувати її[6]. Натомість, відповідь Карла була доволі реалістичною: він скептично висловився щодо ідеї відновлення Риму як центру Імперії, та зробив це з майстерністю тактовно, дякуючи гуманістові за довіру, й покладаючи надії на їхню подальшу дружбу[7]. Центром Імперії саме тоді Карл IV усіма зусиллями творив Прагу.

Все ж, опоненти зійшлись на спільному, і це зумовило їхні відносини протягом подальших 12 років – що саме на ниві морального розкладу неможливе наразі об’єднання Італії. Етична позиція Петрарки, втілена в його ідеалі імператора, який зможе відновити велич римської слави, вельми імпонувала Карлові, як і сама ідея могутності імперії. Але до такої моделі Петрарки Карл додає християнський компонент, вважаючи діяльність імператора вищою формою служіння Богу. А відтак, ця сакралізація ідеї імперії вже є чужою для італійського гуманіста.

Карл IV прагнув представити себе взірцевим християнським правителем, як на цьому полотні із замку Карлштейн (сер. XIV ст.)

Петрарка не лише писав Карлові IV листи, але й мав нагоду з ним неодноразово спілкуватись віч-на-віч. Перша достовірно засвідчена зустріч гуманіста з Карлом IV відбулась в Мантуї під час «італійського походу» імператора з метою коронації в грудні 1354 р. Поет тоді констатував, що Карл ІV, радше, поводить себе як італієць, а не як німець, що, безумовно, мало сприяти популярності Карла ІV в Італії. Їхня зустріч тривала 8 днів і, виходячи за межі придворного церемоніалу, була цінною тривалими розмовами для обох сторін. Петрарка привіз із собою колекцію монет античного Риму з портретами імператорів, пояснюючи Карлові заслуги і вчинки кожного з них.

У 1356 р. Петрарка побував у Празі протягом декількох тижнів. Як дипломат він тоді успіху не мав, але його особистість викликала велике захоплення при дворі, що сприяло встановленню більш широких контактів Петрарки в Празі. Придворне оточення Карла IV до нього дуже прихильно ставилось, і навіть нагородило його титулом «comes palatinus caesareus», що прирівнювалось до імперського пфальцграфа. Цього ж 1356 року, дещо згодом, Петрарка виконував доручення Карла ІV, проводячи лінгвістичну експертизу актів, за якими, посилаючись на античні документи, ерцгерцоги Австрії претендували на особливі привілеї в імперії[8].

Врешті, у 1363 р. Карл ІV запропонував Петрарці постійне проживання в Празі, аби стати вихователем спадкоємця трону, майбутнього Вацлава ІV, якому на той час було два роки. Йшлось про почесну посаду, яка, безперечно, давала би змогу Петрарці впливати як на культурну атмосферу празького двору зокрема, так і на чеську культуру загалом. Свою пропозицію імператор повторював декілька разів, що свідчить про обдуманість такого кроку. Карл ІV міг розуміти інноваційний характер мислення і культурної діяльності Петрарки, як і міг вважати празьку еліту готовою до співіснування з виразником гуманістичної культури. Цікаво, що за таких обставин, якби вони стали дійсністю, виховання спадкоємця відбувалось би в світському, гуманістичному дусі.

Празький град – традиційна резиденція чеських володарів, зокрема і Карла IVЛюксембурга. Зображення 1493 р.

Петрарка довго вагався із рішенням, чи їхати йому до Праги, а про наслідки дізнаємся в одному із листів, у якому поет висловлюється доволі туманно: «доля закрила мені доступ туди, куди вело бажання»[9]. Можемо лише розважати з приводу того, чи цьому здійсненню перешкоджав вік і здоров’я Петрарки (йому на той час було 67 років), або ж чи на заваді була поетова непевність щодо своєї користі як ідеолога гуманізму при дворі в Празі. В усякому разі, Петрарка до Праги більше не поїхав.

То чи справді гуманістичний вплив Франческо Петрарки був настільки виразним, аби другу половину XIV ст. в Чехії іменувати «Проторенесансом»? Навряд чи є підстави висувати такі припущення, коли брати до уваги, що здебільшого італійський поет спілкувався з однією особою в Празі – з Карлом IV. Чи могло це мати вдосталь широкий резонанс? Сумнівно. І навіть сам чеський король та імператор не зазнав настільки помітного впливу Петрарки. У творах Карла, особисто ним написаних (візьмемо, для прикладу, автобіографію «Vita Caroli») чи відредагованих, не знаходимо ані натяку на вплив гуманіста[10]. Натомість, навіть у новому для Середньовіччя жанрі автобіографії чеський король, радше, намагається утвердити християнські норми моралі, не виходячи за межі традиційних канонів. Це так, але сам принцип гуманістичного себепредставлення, самосхвалення не виявився чужим для Карла IV: жоден європейський монарх до нього не замовляв стількох зображень себе і не розміщував їх у такому розмаїтті у сценах сакрального характеру. Таке стане характерним вже для гуманістичного, а не для середньовічного світу.

Святий Георгій, полотно Теодоріка Празького (між 1360 та 1365 рр.)

З листування дізнаємось, що окрім листів до Карла, Петрарка неодноразово писав до Яна із Стшеди – королівського канцлера та оломоуцького єпископа, якого називав «одним із перших своїх друзів»[11]. І саме у виразному покращенні латинської мови чеської королівської канцелярії за Яна із Стршеди – слід вбачати головний вплив петраркізму, та проте перебільшенням було би припускати, що сам Ян був ледь чи не «першим гуманістом» в Чехії.

Врешті, навіть припускаючи деяке захоплення постаттю Франческо Петрарки у колах придворної чеської знаті, виразним був факт: загалом культурна атмосфера празького двору залишалась пізньоготичною. Втім, вірогідним видається те, що сам Карл IV Люксембург був дійсно здатним оцінити ту увагу до людської особистості, яку пропагував Петрарка, відтак картини та скульптури, створені на його замовлення, залишились до сьогодні  промовистими свідченнями цього.


[1] Kalista Z. Karel IV. a Itálie. – Praha: Vyšehrad, 2004. – 384 s.

[2] Spěváček J. Karel IV: Život a dílo : (1316-1378). – Praha: Svoboda, 1979. – 720 s., Ibid. Vztahy Kalra IV. k představitelům raného humanismu // Husitství, reformace, renesance. Sborník k 60. narozeninám Františka Šmahela. – Praha: Historický ústav AV ČR, 1994. – S. 795-806.

[3] Špička J. Petrarca: homo politicus. Politika v životě a díle Franceska Petrarky. – Praha: Argo, 2010. – 334 s., Ibid. Francesco Petrarca travelling and writing to Prague’s court // Verbum Analecta Neolatina XII/1. –  Palacký University, Olomouc. – P. 27-40.

[4] Мельников Г. Петрарка и пражские интеллектуалы круга Карла IV // Франческо Петрарка и европейская культура / [отв. ред. Л.М. Брагина] – Москва: Наука, 2007. – C. 128-136.

[5] Франческо Петрарка. Эстетические фрагменты / [пер. В.В. Бибихина]. – Мocква: Искусство, 1982. – С. 181.

[6] Petrarcas Briefwechsel mit deutschen Zeitgenossen / Ed. P. Piur. – В., 1933. – S. 1-7.

[7] Ibid. – S. 12-16.

[8] Мельников Г. Петрарка и пражские интеллектуалы круга Карла IV… – С. 131.

[9] Франческо Петрарка. Эстетические фрагменты… – С. 257.

[10] Мельников Г. Петрарка и пражские интеллектуалы круга Карла IV… – С. 133.

[11] Франческо Петрарка. Эстетические фрагменты… – С. 214-215.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк

e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

Facebook –

Львівський медієвістичний клуб

ISHA-Lviv

One Comment Add yours

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s