РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ СКАНДИНАВІЇ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІСЛАНДСЬКИХ САГ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

РЕКОНСТРУКЦІЯ ЗВИЧАЄВОГО ПРАВА СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ
СКАНДИНАВІЇ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ІСЛАНДСЬКИХ САГ: ПОСТАНОВКА
ПРОБЛЕМИ

РЕКОНСТРУКЦИЯ ОБЫДЕННОГО ПРАВА 
СРЕДНЕВЕКОВОЙ СКАНДИНАВИИ ПО МАТЕРИАЛАМ ИСЛАНДСКИХ САГ: ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМЫ

THE RECONSTRUCTION OF CUSTOMARY LAW IN MEDIEVAL SCANDINAVIA ACCORDING TO THE MATERIALS OF THE ICELANDIC SAGAS: FORMULATION OF THE PROBLEM


Автор – Кіорсак Владислав Борисович – студент історичного факультету Львівського національного університету імені І. Я. Франка, голова Львівського медієвістичного клубу. Досліджує ісландські саги, середньовічну історію Скандинавії, «хозарське питання». Email: vlad.kiorsak@gmail.com.

Стаття опублікована у збірнику АННАЛИ ЮРИДИЧНОЇ ІСТОРІЇ Том 1. Номер 1, січень-березень 2017 ВИПУСК «ІСТОРІЯ ТА ГЕОГРАФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА»


Звичаєве право в Скандинавії є важливим структурним елементом середньовічного права Європи, оскільки сягало своїми коренями традицій давньогерманського права та мало суттєвий вплив на генезу правової системи Руської держави та окремих країн Західної Європи. При цьому, на відміну від Русі, писемних джерел, які б ілюстрували суспільне життя Скандинавських королівств є доволі багато. Більшість з цих джерел датуються більш пізнім часом, оскільки латинська абетка була пристосована до давньоскандинавської мови лише в ХІ ст. Звісно, що інформацію з цих джерел не можна сприймати дослівно, оскільки такі свідчення є ретроспективними і відображають скоріше атмосферу того часу, в якому вони творились, аніж того, про який говорить автор [14, с. 18-20]. Однак, часто в основі саг, особливо легендарних, лежали епічні твори, які побутували досить довгий час в усній формі і базувались на реальних історичних подіях [9, с. 125-129].

Для нас важливим є аналіз ставлення середньовічних скандинавів до тих чи інших злочинів на ментальному рівні. Ці уявлення дуже добре ілюструють міфологічні твори. В одному з розділів «Поетичної Едди» («Розмови Високого»зустрічаємо настанови від імені верховного скандинавського бога Одіна. Через призму цих побажань можемо репрезентувати своєрідний «моральний кодекс» тогочасних людей. Так, в одному з віршів Одін не рекомендує глумитись чи ображати своїх гостей щоб не нажити гнівних ворогів. При цьому в тексті зазначається, що чвари часто виникають серед друзів на бенкетах. Тож:

«Чоловік не повинен ні на хвилю відходити від зброї, оскільки не знає коли на шляху йому спис знадобиться» [3, с. 192].

«Поетична Едда» вихваляє мудрість та розсудливість людини, наголошує на повазі до інших, культивує доброту та щедрість. В той же час Одін під кенінгом
«Високий» закликає чоловіків не надто довіряти іншим людям, особливо тим, хто
має репутацію злочинця,

«називати злі вчинки злими та мститись за зло негайно» [3, с. 200-201].

Помста в свідомості давніх скандинавів займала надзвичайно важливе значення. Суспільство через суворі кліматичні умови повинно бути максимально згуртованим для досягнення спільних цілей. Ядро суспільства – рід. Мав місце в скандинавському суспільстві і розвинений культ предків. Про людину зазвичай судили з огляду на те, ким були її батьки та родичі [15, с. 76]. Образа члена клану автоматично ставала образою цілого клану. Найпоширенішою формою відплати за вбивство людини була негайна помста членів його роду. Зазвичай така помста тягнула за собою чергову помсту і
ворожнеча могла затягуватись на декілька поколінь, оскільки якщо родич не відомщений – це сприймалось як ганьба для всієї родини [5, с. 93-94]. Загалом це була епоха сили, саме вона визначала авторитет і суспільне становище людини. В «Сазі про названих братів» згадується епізод, в якому один з героїв Торгейр вимагав виплатити грошову компенсацію за вбивство батька, а після відмови він просто пронизав списом вбивцю [7, с. 122].

Писемних джерел юридичного характеру дохристиянського часу майже не збереглось. Найдавніші пам’ятки, які містять згадки про відносини норманів вірогідно були написані рунами. В письмових джерелах, зокрема в Поетичній та Прозовій Едді Снорі Струлуссона, згадуються так звані malrunar, або промовисті руни. В «промовах Сігрідріви», що є частиною Старшої Едди написано, що їх складають на тінгу, де люди творять правосуддя [3, с. 285]. Сучасні дослідники вважають, що промовисті руни мали юридичний характер і були поширеними на тінгах в дописемний період у віршованій формі [23, с. 133].

Найстарішим правовим рунічним написом є напис на залізному кільці в парафіяльній церкві Форса в провінції Хельсінгланд, що на півночі Швеції (див. рисунок 1, рисунок 2 – ред.). Цей напис містить релігійні правила, які регулюють церковну десятину, надання притулку, незаконне скасування богослужіння. Датувати цей напис надзвичайно складно. Очевидно напис відноситься до періоду християнізації країни. Однак самі літери є доволі архаїчними. Вони синхронні з написом на камені з провінції Остерготланд датованого близько 800 р. [17, с. 28]

600px-The_ring_from_Forsa
Рисунок 1

З контексту саг дізнаємось, що в різних провінціях, навіть в межах однієї країни закони могли суттєво відрізнятись, що призводило до виникнення непорозумінь. Вже наприкінці ХІ – на початку ХІІ ст. публікуються перші збірники провінційного права. До сьогодні тривають суперечки про те, якою мірою вони відображають звичаєве право періоду Епохи вікінгів і який ступінь впливу на них римського та канонічного права континентальної Європи [18, с. 435]. В Норвегії перші записи провінційних законів були зроблені в ХІ ст. Вони були затверджені на тінгах чотирьох областей: Фростатінг, Гулатінг, Ейдсіватінг та Боргартінг [16, с. 92]. В період правління короля Магнуса Хаконарсона (1238 – 1280), який отримав прізвисько «виправник законів» була проведена правова реформа, метою якої була уніфікація законів всіх територіальних одиниць. Так було створено Ландслов – збірник законів, який був своєрідним симбіозом давніх норвезьких приписів та європейського права [1, с. XLIX].

Landslova
Ландслов 

На основі норвезького права сформувалось ісландське право (пізніше оформлене у звід законів, який відомий тепер як Gragas, створений на початку ХІІ ст.) [19, с. 1- 3]. На думку Джессі Байока корпус ісландських законів був архаїчнішим, оскільки зумів законсервувати більш ранні форми звичаєвого права [2, с. 467-468]. Наприкінці ХІІ ст. почався запис датського права. Тут, як і в інших скандинавських країнах право кодифікувалось в межах територіальних областей, яких в Данії було три: Сканія, Зеландія та Ютландія [10, с. 499]. Пізніше сформувалось право Швеції, оскільки саме Швеція найдовше зберігала свою політичну роздробленість. Тут мешкали етнічні шведи та гаути. Кожна етнічна група мала свої закони. У шведів було п’ять провінційних законів, у гаутів чотири. Найранішим записаним кодексом був Вестготалаген, який почав формуватись в середині ХІІІ ст. Приблизно в той самий час був оформлений ще один кодекс Гуталаген, що регулював правові відносини на острові Готланд, який не входив до юрисдикції Швеції. Більшість текстів були написані латиною, що свідчить про міцні західноєвропейські впливи на правову культуру [10, с. 495].

Абсолютно всі збірники юридичних норм в Скандинавії писались під впливом християнської традиції континентальної Європи тому надзвичайно важко викристалізувати з усього масиву юридичних текстів архаїчні норми скандинавського звичаєвого права Епохи вікінгів. Для цього варто звернутись по допомогу до ісландських саг, які не брешуть про речі які були не на першому плані, такі як побут, світогляд та суспільне життя. Світогляд середньовічного скандинава, особливо в Ісландії, ще довго залишався язичницьким, тому крізь призму скандинавських саг можна спробувати відтворити деякі нюанси звичаєвого права в Скандинавії в Епоху вікінгів.

Найбільшу цінність для дослідження правових відносин в скандинавському суспільстві мають «саги про ісландців». Ця група саг описує життя та побут в тодішній Ісландії і не рідко основним об’єктом такого твору є ворожнеча окремих сімей, яка закінчувалась судовою тяганиною [4, с. 143-142]. Ще в давньогерманських законах покарання за вбивство визначалось як виплата компенсації родині загиблого. Ця норма була обов’язковою і в середньовічному суспільстві Епохи вікінгів. Сума, яку мав оплатити обвинувачений в сагах вказується по-різному. Так, в «Сазі про Гунлауга Зміїного Язика» згадується інцидент в якому головний герой вдарив пастуха який взяв без дозволу його коня, пастух впав без пам’яті і його господар вимагав у Гунлауга грошову компенсацію. Той запропонував йому марку срібла, але на думку господаря цього було мало [22, с. 9]. За матеріалами різних саг вергельд за вбивство вільної людини складав 100-120 ейрірів срібла [13, с. 655]. Однак, як бачимо з саг, цієї норми не так часто дотримувались. Кровна помста була найпоширенішим способом відплати за вбивство.

Більшість законів дозволяли вбити злодія на місці скоєного злочину.

Промовистим є епізод «татру про Фроді», в якому сини загиблого конунга Хальвдана мстяться за вбивство свого батька підпаливши палати вбивці, коли той спав [23]. В «Сазі про Олава Трюгвассона» описано, що в Хольмгарді (Новгороді) панував такий непорушний мир, що згідно закону, будь-хто, хто вбив людину мав негайно бути вбитий сам [6, с. 166]. Помста була частиною свідомості тодішніх людей, адже в цьому суспільстві честь була найдорожчою цінністю людини. Суспільство будувалось на принципі авторитету, тому будь-яка образа розцінювалась як посягання на честь людини і єдиним способом виправдати себе була негайна помста кривднику. Помста провокувала іншу помсту і часто зупинити війни між родинами могли лише місцеві громади, на чому акцентують саги. Вже в пізніший час в Ландслові вбивство як помста за вбитого злочинця класифікувалось як ганебний злочин, який не можна було спокутувати шляхом вергельду [20, с. 44-45].

Hs-7-Forsaringen-2
Рисунок 2

Найпоширенішим типом покарання за вбивство чи інші серйозні злочини було проголошення людини поза законом. Фактично це означало, що вбивство цієї людини не буде каратись. Саги рясніють подібними згадками. Так, в «Сазі про
Хрольва Пішохода» згадується епізод в якому син конунга у своїй мандрівці зустрівся зі злочинцем, якого його батько проголосив поза законом і намагався помститись за це [12]. Часто люди поза законом намагались таємно переїхати в інші землі і ставали героями саг як видатні мандрівники чи морські конунги. В «Сазі про людей з лососевої долини», після вбивства людини, Грім проголощений поза законом і був змушений переховуватись в горах весь час свого покарання [11]. В тій же сазі описана страта людини за безчесний вчинок. При цьому надзвичайно важливо було прийняти смерть з гідністю і поводити себе як належить чоловікові [11].

В «Сазі про Вольсунгів» змальовано ситуацію в якій Сігі, особа знатного походження, вбив раба і був проголошений, –

«Þá kalla þeir hann varg í véum, ok má hann nú eigi heima vera með feðr sínum» [24, с. 1],

– поза законом. Цьому
повідомленню суперечать численні згадки про вбивство рабів, які відкуповувались за ціною худоби. В іншому епізоді «Саги про людей з лососевої долини» згадувалось про вбивство вільновідпущеника, який помилково поселився на землі іншої людини. Вбивця був виправданий, оскільки скоїв злочин на свої землі [11]. Паралельно з цим, на матеріалі саг можна прослідкувати процес інтеграції в скандинавське звичаєве право елементів європейського права. Ісландія є своєрідним феноменом поміж інших європейських держав, оскільки в ній не було централізованої влади монарха, а основні повноваження знаходились в руках протодемократичних інтистутів на кшталт тінгу [2, с. 272-273].

У «Сазі про людей з піщаного берега» описуються суперечки двох людей. В одного з персонажів саги Торбйорна вкрали коней. Він прибув до Тораріна з метою обшуку його дому. Тоді Торарін запитав, чи є в них відповідний дозвіл на обшук, свідки а також чи обшукували вони вже інші місця. Торбйорн сказав, що немає сенсу обшукувати інші місця. Після цього Торарін відмовився дати дозвіл на
обшук і Торбйорн призначив суддями шість людей, які прибули з ним. Це був один з різновидів приватних судів за межами тінгу. Якби інша сторона визнала цей суд вона також би мала представити своїх шість суддів. Однак Торарін відмовився і накинувся зі зброєю на суддів. В результаті цієї сутички був вбитий Торбйорн і всі його люди [8, с. 39-40].

Загалом «Сага про людей з піщаного берега» містить надзвичайно багато прикладів судових справ ісландців. Одним з найцікавіших таких прикладів є епізод судової тяганини Торгерд з вбивцею її чоловіка. У судовому засіданні на місцевому тінгу брали участь представники родин обох сторін. Ці сторони мав очолити один з старших членів сім’ї, який безпосередньо відповідав від імені своєї родини. На прохання Торгерд очолити цю тяганину жоден з її родичів не погоджувався, після чого їй порадили розкопати могилу свого чоловіка дістати звідти його голову та звертатись до родичів:

«Ця голова не ухилялась би від помсти за тебе якщо б це знадобилось».

Після цього судовий процес очолив її родич, а за смерть чоловіка родина отримала велику компенсацію [8, с. 57-59].

s1.e6-burial-of-the-dead_3
Поєдинок на тінгу (кадр з серіалу “Вікінги”, 1 сезон, 6 серія)

Як бачимо, середньовічна скандинавська правова система є надзвичайно складною і важко відокремити пізніші нашарування та впливи європейського права. На жаль, джерел з історії цього питання, які б були сучасними Епосі вікінгів ми не маємо, тому змушені визбирувати інформацію по крупицях та просіювати її через сита достовірності. Дана розвідка є лише спробою побіжного огляду даного питання та постановки проблеми дослідження правової системи Північної Європи крізь призму свідомості середньовічної людини. Корпус ісландської середньовічної літератури є необмеженим і дослідження цих питань видаються нам надзвичайно актуальними, оскільки реконструкція звичаєвого права Скандинавії цілком може пролити світло і на деякі аспекти звичаєвого права на Русі.


ПРИМІТКИ

1. Агишев С. Ю. «Земский закон» (Ландслов) Магнуса Исправителя Законов: утраченное единство? / Сергей Юрьевич Агишев. // Vox Medii Aevi. – 2015. – №2. – С. XLIX-LXXXIX.
2. Байок Д. Исландия эпохи викингов. / Джесси Байок. – Москва: Астрель: Corpus, 2012. – 914 с.
3. Беовульф. Старшая Эдда. Песнь о Нибелунгах. – Москва: Художественная литература, 1975. – 749 с.
4. Гуревич А. Я. История и сага. / Арон Яковлевич Гуревич. – Москва: Наука, 1972. – 202 с.
5. Гуревич А. Я. Избранные труды. Т. 1. Древние германцы. Викинги. / Арон Яковлевич Гуревич. – Санкт-Петербург: Издательство Санкт-Петербургского университета, 2007. – 352 с.
6. Джаксон Т. Н. Исландские королевские саги о Восточной Европе. Тексты, перевод, комментарий. Издание второе, в одной книге, исправленное и дополненное. / Татьяна Николаевна Джаксон. – Москва: Русский фонд содействия образованию и науке, 2012. – 779 с.
7. Исландские саги Том 1. – Москва: Языки славянской культуры, 2000. – 655 с.
8. Исландские саги. Том 2. – Москва: Языки славянской культуы, 2004. – 608 с.
9. Мельникова Е. А. Германский героический эпос в средневековой Скандинавии:
актуализация традиции. / Елена Александровна Мельникова. // Самые забавные лживые саги. Сборник статей в честь Г. В. Глазыриной. – 2012. – с. 122–137.
10. Пріцак О. Й. Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (Крім ісландських саг) Т.1. / О. Пріцак. – К.: Обереги, 1997. – 1084 с.
11. Сага о людях из Лососьей Долины [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу: http://norse.ulver.com/src/isl/laxdaela/ru.html.
12. Сага о Хрольве Пешеходе. Göngu-Hrólfs saga [Електронний ресурс]. // Водолей. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://norse.ulver.com/src/forn/gonguhrolf/ru.html.
13. Сванидзе А. А. Викинги – люди саги: жизнь и нравы. / Аделаида Анатольевна
Сванидзе. – Москва: Новое литературное обозрение, 2014. – 800 с.
14. Стеблин-Каменский М. И. Саги как исторический источник. / М.Стеблин-Каменский // Рыдзевская Е. А. Древняя Русь и Скандинавия IX-XIV вв. – Москва: Наука, 1978. – с. 18–28.
15. Успенский Ф. Б. Люди, тексты и вещи. Из истории культуры средневековой
Cкандинавии. / Ф. Б. Успенский — М.: Форум: Неолит, 2015. — 256 с.
16. Brink S. Law and legal customs in Viking Age Scandinavia. / Stefan Brink // The
Scandinavians from the Vendel Period to the Tenth Century An Ethnographic Perspective. / Stefan Brink. – Woodbridge: Boydell Press, 2002. – P. 117–129.
17. Brink S. Law and society: polities and legal customs in Viking Scandinavia. / Stefan Brink. // The Viking World / Stefan Brink. – London and New york: Routledge, 2008. – P. 23–32.
18. Brink S. The creation of a Scandinavian provincial law: how was it done? / Stefan Brink. // Historical Research. – 2013. – №86. – С. 432–442.
19 Laws of Early Iceland: Gragas I. – Winnipeg: University of Manitoba Press, 2007. – 281 p.
20. Magnus Lagabøters landslov. – Oslo: Universitetsforl, 1970. – 206 s.
21. Mees B. Weaving words: Law and performance in early Nordic tradition. / Bernard Mees. //Amsterdamer Beiträge zur älteren Germanistik. – 2013. – №70. – P. 131–150
22. The Saga of Gunnlaug Serpent-Tongue. – London, Edinburg, Paris: Thomas Nelson & Sons, 1959. – 119 p.
23. Tunstall P. The Saga of Hrolf Kraki and his Champions [Електроннийресурс]. / Peter
Tunstall // Northvegr. – 2005. – Режим доступу до ресурсу:
https://web.archive.org/web/20100908084159/http://www.oe.eclipse.co.uk/nom/Hrolf%20Kraki. htm.
24. Völsunga Saga. – London: Nelson: Thomas Nelson and Sons, 1965. – 219 p.

REFERENCES

1. Agishev S. Yu. «Zemskiy zakon» (Landslov) Magnusa Ispravitelya Zakonov: utrachennoe edinstvo? / Sergey Yurevich Agishev. // Vox Medii Aevi. – 2015. – #2. – S. XLIX-LXXXIX.
2. Bayok D. Islandiya epohi vikingov. / Dzhessi Bayok. – Moskva: Astrel: Corpus, 2012. – 914 s.
3. Beovulf. Starshaya Edda. Pesn o Nibelungah. – Moskva: Hudozhestvennaya literatura, 1975. – 749 s.
4. Gurevich A. Ya. Istoriya i saga. / Aron Yakovlevich Gurevich. – Moskva: Nauka, 1972. – 202 s.
5. Gurevich A. Ya. Izbrannyie trudyi. T. 1. Drevnie germantsyi. Vikingi. / Aron Yakovlevich
Gurevich. – Sankt-Peterburg: Izdatelstvo Sankt-Peterburgskogo universiteta, 2007. – 352 s.
6. Dzhakson T. N. Islandskie korolevskie sagi o Vostochnoy Evrope. Tekstyi, perevod,
kommentariy. Izdanie vtoroe, v odnoy knige, ispravlennoe i dopolnennoe. / Tatyana Nikolaevna Dzhakson. – Moskva: Russkiy fond sodeystviya obrazovaniyu i nauke, 2012. – 779 s.
7. Islandskie sagi Tom 1. – Moskva: Yazyiki slavyanskoy kulturyi, 2000. – 655 s.
8. Islandskie sagi. Tom 2. – Moskva: Yazyiki slavyanskoy kultuyi, 2004. – 608 s.
9. Melnikova E. A. Germanskiy geroicheskiy epos v srednevekovoy Skandinavii: aktualizatsiya traditsii. / Elena Aleksandrovna Melnikova. // Samyie zabavnyie lzhivyie sagi. Sbornik statey v chest G. V. Glazyirinoy. – 2012. – s. 122–137.
10. PrItsak O. Y. Pohodzhennya RusI. StarodavnI skandinavskI dzherela (KrIm Islandskih sag) T.1. / O. PrItsak. – K.: Oberegi, 1997. – 1084 s.
11. Saga o lyudyah iz Lososey Dolinyi [Elektronniy resurs]. – Rezhim dostupu do resursu:
http://norse.ulver.com/src/isl/laxdaela/ru.html.
12. Saga o Hrolve Peshehode. Göngu-Hrólfs saga [Електронний ресурс]. // Водолей. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: http://norse.ulver.com/src/forn/gonguhrolf/ru.html.
13. Svanidze A. A. Vikingi – lyudi sagi: zhizn i nravyi. / Adelaida Anatolevna Svanidze. –
Moskva: Novoe literaturnoe obozrenie, 2014. – 800 s.
14. Steblin-Kamenskiy M. I. Sagi kak istoricheskiy istochnik. / M.Steblin-Kamenskiy // Ryidzevskaya E. A. Drevnyaya Rus i Skandinaviya IX-XIV vv. – Moskva: Nauka, 1978. – s.
18–28.
15. Uspenskiy F. B. Lyudi, tekstyi i veschi. Iz istorii kulturyi srednevekovoy Ckandinavii. / F. B. Uspenskiy — M.: Forum: Neolit, 2015. — 256 s.
16. Brink S. Law and legal customs in Viking Age Scandinavia. / Stefan Brink // The Scandinavians from the Vendel Period to the Tenth Century An Ethnographic Perspective. / Stefan Brink. – Woodbridge: Boydell Press, 2002. – P. 117–129.
17. Brink S. Law and society: polities and legal customs in Viking Scandinavia. / Stefan Brink. // The Viking World / Stefan Brink. – London and New york: Routledge, 2008. – P. 23–32.
18. Brink S. The creation of a Scandinavian provincial law: how was it done? / Stefan Brink. // Historical Research. – 2013. – №86. – С. 432–442.
19 Laws of Early Iceland: Gragas I. – Winnipeg: University of Manitoba Press, 2007. – 281 p.
20. Magnus Lagabøters landslov. – Oslo: Universitetsforl, 1970. – 206 s.
21. Mees B. Weaving words: Law and performance in early Nordic tradition. / Bernard Mees. // Amsterdamer Beiträge zur älteren Germanistik. – 2013. – №70. – P. 131–150
22. The Saga of Gunnlaug Serpent-Tongue. – London, Edinburg, Paris: Thomas Nelson & Sons, 1959. – 119 p.
23. Tunstall P. The Saga of Hrolf Kraki and his Champions [Електроннийресурс]. / Peter
Tunstall // Northvegr. – 2005. – Режим доступу до ресурсу: https://web.archive.org/web/20100908084159/http://www.oe.eclipse.co.uk/nom/Hrolf%20Kraki.htm.
24. Völsunga Saga. – London: Nelson: Thomas Nelson and Sons, 1965. – 219 p.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор – Ірина Гіщинська

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte –
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Vlad Kiorsak
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s