Вплив германо-скандинавської міфології на творчість Дж. К. Ролінг

Вплив германо-скандинавської міфології на творчість Дж. К. Ролінг

Влияние германо-скандинавской мифологии на творчество Дж. К. Ролинг

The influence of German-Scandinavian mythology on creativity J. K. Rowling


Автор – Роксана Тимків, студентка IV курсу істооричного факульттету Львівського національного університету ім. Івана Франка


Вступ

Ажіотаж навколо  «хлопчика, що вижив» не вщухає і по цей день. Час від часу можна натрапити на цікаві статті, де книги про Гаррі Поттера виступають у досить несподіваному світлі. Російське православ’я вже багато років намагається безуспішно «вивести на чисту воду» загрозу всього християнського світу і богохульницю Дж. К. Ролінг.  Наприклад, диякон Андрій Кураєв написав довжелезну статтю про привчання письменницею дітей до окультизму, сатанізму і кривавих жертвоприношень.

Українська Православна Церква також не стоїть осторонь. Протоієрей Віталій Собко висловився на цю тему так: «Гаррі Поттер» – небезпечний для дітей твір. Чому? По-перше, казка створює модель світу, а християнським світом не мають правити чародії. Мало того, в книжці детально описано магічні практики і сатанинські культи».

harrypotter-isuelneutre-880x1024

Якби ж то ця нелюбов до дитячої книжки мала противників тільки серед церковних діячів, то з цим можна було б миритися. Але все частіше, батьки, які хочуть виховати свою дитину за всіма християнськими нормами часто відмовляють своєму чаду в омріяній книжці. Цікаво, що більшість з них так ніколи її і не прочитає. Але якби прочитали? Що б вони там побачили? Насамперед те, що ця книжка вчить дружбі, розвиває фантазію і любов до читання. А також посередні знання з міфології дали б можливість зрозуміти, скільки цікавого і пізнавального використала авторка у своїй семилогії. Тут присутня і астрономія, східна міфологія, культура античності, а також германо-скандинавська міфологія, зв’язок з якою, ми і будемо розглядати.


 І. Магічні істоти

Велетні

Велетні присутні у багатьох міфологіях світу. У скандинавському фольклорі цим істотам відводяться особливо важливе місце. Саме вони були основними ворогами  богів скандинавського пантеону. І поставали злими, кровожерливими істотами.

Походження велетнів добре описує твір Сноррі Стурлусона «Молодша Едда»:

«Коли ж зустрілися іній і тепле повітря, так що той іній став танути і стікати вниз, краплі ожили від теплотворної сили і прийняли образ людини, і був той чоловік Імир, а  велетні звуть його Аургельміром. Від нього-то і пішло все плем’я  велетнів».

Історіями про ворожнечу між велетнями та богами пронизані скандинавські міфи. Існує безліч зразків, які доводять цей факт. «Є ас по імені Хеймдалль, його називають білим асом … Він страж богів і мешкає біля краю небес, щоб охороняти міст від гірських велетнів».

У «Старшій Едді» можна побачити, як змінюється загальний настрій з приходом велетнів, що певним чином характеризує цих істот.

«На лузі, радіючи, в тавлі грали, все у них було тільки із золота, поки не з’явилися три велетки, могутні діви з Йотунгейм».

Та не зважаючи на конфлікти між богами і велетнями вони часто вступали у шлюби один з одним. Таких прикладів у північній міфології є безліч. Один із них, у «Молодшій Едді» розказує про аса Ньєрда. «Ім’я третього аса – Ньерд … Ньерд взяв у дружини Скаді, дочку велетня Тьяцці». І якщо припустити, що велетні та аси могли б мати однаковий розмір і ця пара виглядала цілком нормальною, то наступна цитата змушує задуматись.

e307af92
Образ велетня в скандинвській міфології

«Гумиром звали одного чоловіка, а дружину його – Аурбодою. Вона була з племені гірських велетнів. Дочка їх – найвродливіша з дружин». І хоч це тільки міф, проте сучасна людина мимоволі розмірковує над тим, як функціонує така пара у плані продовження роду.

Подібну ситуацію можна простежити і у семилогії Джоан Кетлін Ролінг «Гаррі Поттер». Вперше про велетнів згадується у четвертій частині твору «Гаррі Поттер і кубок вогню», де  один із героїв твору, напіввелетень Рубеус Хагрід (див. рисунок внизу – ред.) розповідає про своїх батьків іншій напіввелетці. 

multifandom.ru_273

«— Знав’єм… знав’єм, шо ми схожі… То була ваша мамця чи татуньо?

— Я… Я не р’озумію, про щьо ви, ‘Еґріде…

— Бо в мене мати, — тихо сказав Геґрід. — Вона була єдна з остатніх у Британії…

— Вона розбила татуньове серце, коли пішла. Мій татуньо був мацюпусінький. Як я мав років зо шість, я міг си його підоймати й класти на шафу, якщо він мене нервував. Він з того страшно си тішив…».

Дивно, що головні герої ніколи не задумувалися про деталі Гегрідового народження. Чи, можливо, вони думали, що і тут свою роль зіграла магія?

Вовкулаки

Ян Вудворд  у статті «Werewolf delusion» писав, що у Скандинавській міфології віру  у вовкулак породили берсерки. Берсерки – це люті воїни, які присвячували своє життя служінню богу Одіну. За легендою вони носили шкуру ведмедів і вовків, а своєю люттю лякали інших. Згодом цей страх приніс у північну міфологію таку істоту як вовкулака.

1571226_original (1)

У поемі «Беовульф» фігурує вовк Грендель, якого боїться все населення. Не зважаючи на те, що часто Гренделя описують як велетня-людожера (особливо у художніх фільмах та на форумах в інтернеті) він є вовком про що  і свідчить наступна цитата з твору:

Гренделю вовку,

Який ходив у  Хеорот…

Загалом, скандинавські саги жодним чином не породжують  позитивних емоцій у читача щодо вовкулак. Чого аж ніяк не скажеш про твори Дж. К. Ролінг.

Перша поява вовкулаки відбувається у третій частині твору («Гаррі Поттер і в’язень Азкабану»). Ним являється Ремус Люпин, який є одним з найдобріших та найблагордніших  героїв твору. І той факт, що він вовкулака викликає у читача швидше співчуття, а не страх. Хоча інші персонажі мають доволі упереджене ставлення до перевертнів. Про це яскраво свідчить фраза Рона Візлі, коли він дізнається, що Ремус Люпин – вовкулака.

Дамблдор прийняв вас на цю посаду, знаючи, що ви вовкулака? — здивувався Рон. — Він що, божевільний? (частина 3, розділ 17 «Кіт, пацюк і пес»).

Цікаво дослідити і те, як саме стають вовкулаком. У скандинавських сагах згадується про вовкулак тільки за фактом народження. У свою чергу Дж. К. Ролінг «позичила» певну особливість у вампірів, адже у книгах про Гаррі Поттера перевертнем можна стати і через укус вовкулаки, як це і сталося з Ремусом Люпином.

Люпин_и_Невилл
Ремус Люпин (з правого боку)

 «— Як я ще був маленький, мене покусав вовкулака. Мої батьки перепробували все, але в ті часи таких ліків ще не існувало. Зілля, що його для мене готує професор Снейп, винайшли зовсім недавно. Воно мене дуже рятує, як бачите. Варто мені його випити за тиждень до повного місяця, і під час перевтілення я зберігаю свідомість. Я стаю цілком безпечним вовком, що сидить собі в моєму кабінеті й чекає, коли почне худнути місяць» (частина 3, розділ 18 «Муні, Червохвіст, Гультяй і Золоторіг»).

Проте, якщо зілля не випити, то вовкулака  втрачає свою людську свідомість і може вбити навіть свого найкращого друга. Цікавим є й те, що небезпечним він є тільки для людей.

Та в семилогії не всі вовкулаки однакові. Є й такі, що навіть не чекають повного місяця, щоб напасти на людину.  Одним із таких монстрів є Фенрір Грейбек (див. рисунок з правого боку – ред.):

Fenrir_Greyback

«Фенрір Ґрейбек, мабуть, найлютіший з усіх нині живих вовкулак. Він вважає, що це його призначення в житті — покусати й заразити якомога більше людей». (частина 6, розділ 16 «Дуже холодне Різдво»).

Абсолютно очевидно, що прототипом Фенріра Ґрейбека є Фенрір Вовк зі скандинавських саг.  Про жорстокість та злобу Фенріра Вовка свідчать  такі рядки зі «Старшої Едди»:

Вафтрудніра сказав: “Фенрір проковтне батька всіх людей, але мстити буде Видар; пащу розірве він люту вовчу…»Тому не дивно, що багато богів прагнули його знищити.

У світі Гаррі Поттера смерті Фенріра Грейбека бажають не менше, ніж боги скандинавського пантеону смерті Фенріра Вовка. І це не дивно, адже злочини Грейбека є дуже жорстокими. Зокрема, у шостій частині згадується такий епізод:

«— Та ж на їхнього брата напав вовкулака. Одне слово, хлопчикові було тільки п’ять років, і він помер у лікарні Святого Мунґа…

— А як звали того вовкулаку? — швидко запитав Гаррі.

— Кажуть, то був Фенрір Ґрейбек, — відповіла Герміона». (частина 6, розділ 19 «Після похорону»).

1386439344_1101155080
Фенрір зі скандинаської міфології

Аналізуючи «Гаррі Поттера» і скандинавські саги з впевненістю можна сказати, що останні мали вагомий вплив на створення образу вовкулак у семилогії  Дж. К. Ролінг.

Гобліни

У своїх творах Дж. К. Ролінг цікаво описує нижчих скандинавських істот. Здебільшого вони не відповідають канонам скандинавської міфології, тому пропоную їх розглянути детальніше.

У  північній міфології вагому роль відіграють карлики (гноми, цверги). Саме тому, їх не могла оминути письменниця. Проте, всі якості  карликів авторка семилогії вдало перенесла на гоблінів. Схожість цих істот чітко простежується в уміннях та рисах характеру.

7g-_LLYNtoQ

Любов до скарбів та жадібність присутнє і в карликів, і в гоблінів. У  «Старшій Едді» є фрагмент, який добре висвітлює цей недолік.

 «Карлик пішов у камінь і сказав:” Золото це, що було у Густа, братам двом загибеллю буде, смерть вісьмом принесе героям; багатство моє нікому не дістанеться ».

Таке можна часто спостерігати і в семилогії, зокрема у заключній частині є епізод, у якому теж показується небажання гоблінів  ділитися цінними речами.

«— Так, звичайно, — сказав Гаррі, та перш ніж вийти з кімнати, нахилився й забрав Ґрифіндорів меч, що лежав біля ґобліна. Ґрипхук не протестував, але Гаррі здалося, що він помітив обурення в ґоблінових очах, коли зачиняв за собою двері».

І давня, і сучасна література надає відомості про  любов гоблінів до азарту. І карлики, і гобліни роблять ставки і зазвичай виграють.

1252169716106_f

У «Молодшій Едді» яскравим прикладом виступає заклад між карликом і асом Локі, який полягав у наступному:

«І тоді Локі посперечався з карлом, який звався  Брокком і поставив в заклад свою голову, що брат того карла, Ейтрі, не зробить трьох таких скарбів, щоб зрівнялися з цими …І він вийняв з горна молот, віддав всі скарби своєму братові Брокку і звелів йому йти з ними в Асгард, щоб стягнути заклад».

У «Гаррі Поттері» ставлення до грошових закладів можна зрозуміти і по значно меншому уривку.

«Проминули групу ґоблінів, що хихотіли над мішком золота, яке, вочевидь, виграли, роблячи ставки під час матчу. Ґоблінів явно не турбувало те, що діялося в наметовому містечку».

Проте, варто зазначити і безсумнівні переваги  цих істот. Не зважаючи на паскудні риси характеру, вони справді знають свою справу. Майже всі цінні речі та зброя у скандинавській міфології створили карлики. До їхніх творінь можна віднести меч Грам (виготовлений Регіном), молот Тора, спис Одіна, меч Аліуса та Оліуса, меч Бріннінг та багато чого іншого.  Кількість артефактів руки гоблінів у «Гаррі Поттері» також не мала. Цей перелік включає меч Годрика Гриффіндора, срібний келих з гербом родини Блеків, панцир, діадему, в якій вінчалася Флер Делякур і так далі.

The-Hobbit-An-Unexpected-Journey-Dwarves

Що стосується самих гномів, то вони також мають своє місце у творчості Джоан Ролінг. Проте, тут ці істоти виступають як шкідники. Вичерпну відповідь можна знайти у книзі «Фантастичні звірі та де їх шукати». В останній авторка описує їх так: «Гном – типовий шкідник, що мешкає в садах і городах Північної Європи та Північної Америки. Може сягати тридцяти сантиметрів заввишки, має непропорційно велику голову і тверді, кістляві ступні…»

Що стосується гоблінів, то у північному фольклорі – це лихі потвори, які шкодять людям і часто зображуються із зеленим обличчям і великими носами.

Ельфи

У «Молодшій Едді» чітко розрізняються темні альви (їх ототожнюють з гномами) і світлі альви, які є власне прообразом класичних ельфів у фольклорі.  Темні альви живуть під землею, а світлі – на небі, в країні Альвхейм. З твору Сноррі Стурлусона також можна довідатися про їх зовнішній вигляд:

«Світлі альви виглядом своїм прекрасніші сонця».

Данський, шведський та норвезький фольклор ототожнює їх з лісовими духами. У сучасній культурі ельфи є доволі популярними істотами. У «Володарі перснів» вони постають благородними, безсмертними та надзвичайно розумними створіннями. А от у «Гаррі Поттері» їм відводять дещо меншу роль. У семилогії вони виступають ельфами-домовиками, які ведуть майже рабське існування. І їх зовнішній вигляд, описаний у другій частині «Гаррі Поттера», далеко не такий як у «Молодшій Едді» : «Маленька істота на ліжку мала великі кажанячі вуха і вирячені зелені очі завбільшки з тенісний м’яч. Істота зіскочила з ліжка і вклонилася так низько, що кінчик її довгого тоненького носа торкнувся килима. Одягнена вона була у якусь стару наволочку з прорізами для рук і ніг».

FTB933_FBST_DTR4 1008.tif
Образ ельфа в “Гаррі Поттері”

Якщо їхня зовнішність не видається читачу благородною, то їхня поведінка вражає ще більше. Ельфи-домовики повністю підкоряються своїм хазяїнам, а навіть, якщо роблять щось проти їхньої волі, то  самі піддають себе фізичними покараннями та емоційними терзаннями. Отже, ельфи Ролінг повністю не відповідають альвам північної міфології. Вони більше нагадують ельфів, що працюють на Санта Клауса, які теж по суті виконують бажання людей.


ІІ. Магічні артефакти

Меч

Мечу завжди відводили важливе місце в історії та міфології. Він виступав не просто як зброя, а й як вірний товариш у битвах.

У північній міфології та історії мечі виступають ледь не живими істотами, які носять імена та за які готові помирати і вбивати.

У «Пісні про Нібелунгів» згадується Зігфрідовий меч Бальмунг, який робив його майже непереможним у рівному бою. Те, наскільки меч був важливим для Зігфріда і його дружини ми можемо побачити з цього уривку.

«- То віддайте мені хоч Бальмунг! – зажадала Крімгільда і забрала у Гагена меч.- Цей меч здобув мій коханий Зігфрід одночасно із скарбом,- сказала вона.- Він тримав його у своїх руках. На ньому спочивав його погляд. Його вуха слухали посвист цього меча. Нехай же він ще раз привітає мого коханого! Вона ухопила меч і відрубала Гагенові голову».

Важливість меча також підкреслюється у «Пісні про Роланда».  Меч головного героя був бажаним трофеєм для його ворогів.

Сказав Шернубль: «Мій вірний меч на боці,

Його у Ронсевалі вмию кров’ю.

Якщо Роланда на шляху зустріну,

Мені повірте, нападу відразу,

Своїм мечем здобуду Дюрандаль я.

Загинуть франки, Францію зруйнуєм!»

Сам же Роланд був сильно прив’язаний до своєї зброї. На смертному одрі він звертається до свого меча і більше турбується про нього, аніж про себе.

Сказав: «Допоможи, Свята Маріє!

О мій чудовий Дюрандале! Горе!

Ми маємо розстатись! Не загострю

Тебе я більше! Скільки битв позаду!

А скільки володінь завоювали…»

У творі «Беовульф» головний герой називає меч своїм бойовим другом:

«мовив так:

цей меч –

найкращий в битві друг!»

king-arthur-concept-art

Наступним буде розглянутий меч Грам, який викликає найбільшу зацікавленість, адже саме він є своєрідним прототипом легендарного Артурового меча. У «Сазі про Вьольсунгів» розповідається, що меч Грам спершу був у Одіна, який встромив меч у родове дерево Вьольсунґів — величезної яблуні сказавши, що той, хто витягне його звідти, матиме найкращий меч, який коли-небудь бачили. Ніхто не зміг витягнути цього меча, крім Сіґмунда: «Й от підійшов Сіґмунд, син конунґа Вьольсунґа, схопив меч й вирвав його зі стовбуру, ніби він там лежав вільно, очікуючи на Сіґмунда». Отже, з цього можна зробити висновок,  що меч сам обирає  кому служити.

Схожу ситуацію можна розглянути і у книгах про Гаррі Поттера. Атрибутом факультету Гриффіндор був меч Годрика Гриффіндора. І діє він точно так як Грам або Ескалібур. Тільки відважна і достойна людина може витягнути меч з дерева і каменю відповідно. У «Гаррі Поттері» цю функцію виконує старий, пошарпаний Сортувальний Капелюх. Зокрема у другій частині згадується такий момент:

«Раптом капелюх (у Гаррі на голові) зібгався, ніби його стисла невидима рука. Щось дуже важке і тверде впало Гаррі просто на голову, аж з очей йому посипалися іскри. Він потягся, щоб скинути капелюха, аж раптом відчув під ним щось довге і тверде. У капелюсі з’явився розкішний срібний меч, на руків’ї якого виблискували рубіни завбільшки з яйце».

multifandom.ru_302

Чому цей меч з’явився Гаррі у найнеобхідніший момент? Пояснення на це питання ми отримуємо у наступному розділі:

«— Знай, Гаррі: тільки істинний ґрифіндорець може витягти цей меч з капелюха». А що означає бути істинним грифіндорцем? Ще в першій частині («Гаррі Поттер і філософський камінь») Сортувальний Капелюх казав «Живуть відважні учні там(у Грифіндорі)! Сміливі, горді як орли…» Чи не ті це риси, за якими мечі північній міфології обирали своїх власників? Проте, меч Грифіндора має таки певну особливість. На відміну від Грама і Ескалібура  в нього може бути не один власник. У сьомій частині ми спостерігаємо таку ситуацію:

—      «Він належить Гаррі! — гаряче заперечила Герміона. — Меч сам його обрав, це Гаррі його знайшов, це йому меч з’явився з Сортувального Капелюха…

—      Згідно з достовірними історичними джерелами, цей меч може з’явитися будь-якому достойному ґрифіндорцеві, — повідомив Скрімджер. — Та це не робить його винятково власністю Поттера, хоч би що там вирішив Дамблдор».

Тут Скрімджер мав цілковиту рацію. Бо Гаррі Поттер не єдиний в цій семилогії, хто витягнув меч із капелюха.

«Він навів чарівну паличку на Невіла, від чого той завмер, і натягнув Капелюх Невілові на голову по самі очі… Палаючий Капелюх злетів з нього, і він витяг з його глибин щось срібне, з сяючими рубінами на руків’ї…Одним ударом з плеча Невіл відрубав величезну зміїну голову…».

Під кінець хочеться відзначити ще один цікавий момент.  У «Старшій Едді» згадується, що меч мав у собі отруту, що робило зброю ще більш небезпечною та руйнівною:

«меч поклав, прибраний золотом, конунг великий між нами на ложе, був клинок у вогні загартований, краплі отрути таїв він у собі…»

Меч Годрика Грифіндора мав властивість вбирати у себе те, що його посилює. Коли у другій частині Гаррі вбив мечем Василіска, то клинок ввібрав у себе отруту. Головні герої твору зрозуміли це аж у заключній частині:

« — Горокракси (частини душі Волдеморта) можна знищити мечем! Леза ґоблінської роботи вбирають тільки те, що їх зміцнює… Гаррі, цей меч просочений отрутою Василіска!»

29cedd873a7628f72ad1ae0ef12d4c37

Слід відзначити, що Грифіндорський меч – це єдиний Гогвортський артефакт, який вцілів і, в який не була запечатана частинка душі Лорда Волдеморта. Тим більше, два горокраси, а саме медальйон Салазара Слизерена (артефакт факультету Слизерин) і змія Наджині були знищені цим мечем. Цікаво те, що обидва горокраси мають відношення до Салазара Слизерена, який був вічним супротивником Годрика Гриффіндора (потім це суперництво перенеслося і на факультети). Хоча це вже зовсім інша історія.

Чарівна паличка

На сучасному етапі чарівна паличка найчастіше асоціюється з Гаррі Поттером, проте, і вона має своїх попередників у різних міфологіях світу. У північній міфології таких прикладів також немало.  Наприклад спис Одіна Гугнір часто ототожнюється з посохом, який наділений чарівними властивостями. Також у «Пісні про Нібелунгів» згадується якась загадкова гілочка.: «У скарбові знаходилася також непоказна золота гілочка. На неї ніхто не звернув уваги. А ця гілочка була чарівна. За її допомогою можна було стати володарем світу. Можливо, Зігфрід знав про силу гілочки, але не хотів нею скористатися».

У «Старшій Едді» також згадується магія за допомогою жезла:

«Хейд її називали, в будинках зустрічаючи, віщою чаклункою, бо творила  жезлом чаклунським; уми корилися її чарівництву злим дружинам на радість».

kinopoisk.ru

Чарівна паличка у світі Гаррі Поттера є основним атрибутом чарівника, без якого він почуває себе беззахисним. Чарівна паличка подібно мечу сама обирає свого володаря. Кожна з них виготовлена з певного дерева та серцевини (волос єдинорога, жили дракона, пір’я фенікса та гіпогрифа тощо), які несуть певне смислове навантаження. Загалом, у світі Гаррі Поттера про чарівні палички і їхні зв’язки можна говорити дуже довго, але вже не у контексті скандинавської міфології.

Плащ-невидимка

Шапка-невидимка і плащ-невидимка присутні у різних культурах світу. У германо-скандинавській міфології володарем плаща-невидимки є герой «Пісні про Нібелунгів» Зігфрід, який отримав його разом зі скарбом.

«До того, у нього є плащ-невидимка. Коли Зігфрід загорнеться в нього, він стає невидимим. Цей плащ він забрав у карлика Альберіха, охоронця скарбу Нібелунгів».

Плащ-невидимка Гаррі Поттера передавався з покоління в покоління, поки не потрапив до нашого героя. Ця річ відіграла важливу роль у житті чарівника. Саме з його допомогою Гаррі вдалося уникнути багатьох неприємностей, хоч часто завдяки плащу він у них і потрапляв.

o-HARRY-POTTER-CLOACK-facebook

«Гаррі успадкував від свого батька тільки одну річ — довгий і сріблястий плащ невидимку. Це була єдина можливість непомітно вислизнути зі школи, щоб відвідати Геґріда… Подорож темним і порожнім замком — не найприємніша річ».

Як ми бачимо, плащ-невидимка всіляко сприяв своєму хазяїну і його бунтарському характеру. Зігфрід, навпаки використовував плащ для приборкання непокірних.


 ІІІ. Те, що не ввійшло у І та ІІ розділи

У вступі ми торкнулися теми релігії і Гаррі Поттера. У вищезгаданих статтях і їм подібних завжди згадується процес відродження Волдеморта. Ця сцена, як писав вищезгаданий пан «пріводіт в ужас нє толька рібьонка, но і взрославо».

Ось які слова до півсмерті лякають служителів Православної Церкви:

 «Батьківська кістко, без відома дана, ти відновиш свого сина!

   Плоть — слуги — охоче віддана — ти — відродиш — свого пана.

   Кров ворога… забрана силою… ти воскресиш свого супротивника».

Германці використовували на практиці багато різних заклинань. Одне із них, а саме Друге Мерзебурзьке заклинання звучить так:

Ворожив тут Водан, що закляття відав:

На вилам кости, на вибух крови, на вивих суглоба:

Кість до кости, кров до крови,

Суглоб до суглоба прилипни-склейсь.

544474748
Водан

Може тепер церква заборонить і вивчення германо-скандинавської міфології?

Ще одним цікавим збігом є велика популярність кабана і германо-скандинавській міфології і в Гаррі Поттері.

У одного з германських племен існувала легенда про його походження від двох братів, одного з яких звали “Вепр” – Ibor.

У Скандинавській міфології  існує чарівний вепр Гуллінбурсті (“золота щетинка”) або Слідругтанні, яким володіла був скандинавська богиня рослинності, врожаю, багатства і миру Фрейа. “На ньому він, зокрема, їздив на поховання Бальдра.” За деякими даними вепр був жертовною твариною Фрейі.

1200px-Freyr_riding_Gullinbursti

Також слід відзначити, що саме під час полювання на вепра загинув один з героїв скандинавського епосу Зігфрід.

Згідну з міфологічним уявленнями скандинавських народів загиблі воїни, які потрапляли в священну Вальхаллу, харчувалися тут м’ясом вепра Сехрімніра, яке ніколи не закінчувалося. Його варив в казані Елдхрімнір кухар на ім`я Андхрімнір.

Що стосується «Гаррі Поттера», то назву вепра або кабана можна побачити у багатьох назвах. Hogwarts (назва школи), Hogsmead (назва села), The Hog’s Head (назва таверни). Всі ці слова доволі часто повторюються у книзі і всі вони мають у своїй основі слово hog, що в перекладі означає кабан.

15710176-bf26-4f66-9162-165643b395ed
Hogwarts

Висновки. Можна припустити, що при детальнішому вивченні і  опрацюванні більшого обсягу джерел, прикладів наслідування скандинавської міфології авторкою «Гаррі Поттера» може бути значно більше.  Проте, сподіваюся, що навіть ця маленька частина переконає людей  дивитися на речі глибше і не ставитися упереджено до книг, які цього не заслуговують.


ПРИМІТКИ

Джерела

  1. Беовульф / Под. ред. А Геревич. – Москва, 1975.
  2. Исландские саги / Под. ред. М. Стеблин-Каменского. – Москва, 1956.
  3. Пісня про Нібелунгів / Перекладач: Микола Лукаш . – К.:Дніпро,1990
  4. Сноррі Стурлусон. Младшая Эдда. – Москва, 1994.
  5. Старшая Эдда / Под. ред.. М. Стеблин-Каменского. – Москва-Ленинград, 1963 р.

Література

  1. Качуровський І. – Генерика і архітектоніка. – Київ, 2005 р.
  2. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і філософський камінь. Київ, 1997 р.
  3. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і таємна кімната. Київ, 1999 р.
  4. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і в’язень Азкабану. Київ, 2001 р.
  5. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і Кубок Вогню. Київ, 2003 р.
  6. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і Орден Фенікса. Київ, 2005 р.
  7. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і Напівкровний Принц. Київ, 2006 р.
  8. Ролінг Дж. – Гаррі Поттер і смертельні реліквії. Київ, 2007 р.
  9. Ролінг Дж. – Фантастичні звірі та де їх шукати. Київ, 2014 р.
  10. Simpson J. , Roude S. – A Dictionary of English Folklore, 2000

Інтернет-ресурси

  1. http://foma.ru/diakon-andrej-kuraev-garri-potter-popyitka-ne-ispugatsya.html
  2. http://www.pravoslavie.ru/polemika/5740.htm
  3. http://iscelen.org/348-garri-potter-konfeta-s-jadom.html
  4. http://simya.com.ua/?l=articles&p=68&p2=37708
  5. http://mithology.ucoz.ua/publ/24-1-0-16

Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор – Ірина Гіщинська

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte –
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Vlad Kiorsak
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One thought on “Вплив германо-скандинавської міфології на творчість Дж. К. Ролінг

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s