СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ ГЕРОЇЧНИЙ ЕПОС

СРЕДНЕВЕКОВЫЙ ГЕРОИЧЕСКИЙ ЕПОС

MEDIEVAL EPIC POETRY

Автор Лінькова Вероніка Валеріївна. II курс філологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка


Героїчний епос – це сукупність творів про бойову, лицарську звитягу, оспівана народними співцями, яка зображає події минувшини так, як їх трактував народ у період створення цих творів.

За часом побутування цей епос поділяється на три основних групи: архаїчний (міфи, легенди), античний («Іліада» й «Одіссея» Гомера, «Махабхарата» і «Рамаяна» в індусів) та середньовічний героїчний епос. Останній активно побутував в Європі в період раннього та зрілого Середньовіччя, брав за основу реальні історичні події, які доповнював фантастичними чи просто вигаданими образами.

Основою для героїчного епосу служили бойові гімни, створенні дружинними співцями, які брали безпосередню участь в описаних ними подіях. Сюжети цих гімнів у період раннього Середньовіччя активно запозичували бродячі співці, які відігравали значну роль у формуванні національної свідомості кожного народу.

У Британії їх називали глеоманами, у Франції – жонглерами, у Німеччині – шпільманами, в Іспанії – хугларами, у Київській Русі – скоморохами або гуслярами.

Смерть Беовульфа

Найважливішою пам’яткою англосаксонського епосу є героїчна поема «Беовульф», яка була записана в Х-ХІ ст.. Імена історичних постатей зображених тут відносяться до V-VI ст.. Мова запису давньоанглійська, проте описані події відбуваються на території сучасної Данії, тому до сьогодні англійці й дани сперечаються про належність цього епосу до їх літературних здобутків. Тут розповідається про пригоди племінника ґаутського конунга Беовульфа (ім’я перекладається як «бджолиний вовк» – кенінг ведмедя). Він зі своєю дружиною у пошуках слави дістається Данії, де на той час правив Гротґар – славний конунг, який у досить поважному віці не міг захистити країну від нападів злих тролів (Гренделя та його матері). Головний герой перемагає обох чудовиськ, здобуває пошану від данського конунга і вертається додому, де згодом сам стає конунгом ґаутів. Проходить 50 років славного правління Беовульфа, які обриваються, коли один із його підданих з печери скарбів, яку стеріг дракон, краде золотий кубок. На цьому кубку (як і на всіх драконових скарбах) лежить смертельне прокляття, тож охоронець печери рушає вбити крадія, руйнуючи заодно половину ґаутських міст. На битву з чудовиськом виходить Беовульф зі своєю дружиною.

Взагалі, у героїчному епосі пройдені роки дуже слабко відбиваються на персонажах, які в ньому існують: може минути навіть більше, ніж півстоліття, проте герої збережуть свою пишну вроду і могутню силу. Головний герой практично самостійно (з допомогою лише одного дружинника) перемагає дракона, але від важкої рани помирає сам. Дружина спалює тіло конунга та закопує печеру зі скарбами, аби ніхто більше не наражався на смертельне прокляття.

“Сігурд вперше бачить Брюнхільду”

У Німеччині близько XII-XIII ст. була створена «Пісня про Нібелунгів». Більшість дослідників схиляється до авторства однієї людини, хоча суттєві відмінності в описі героїв у частині про Зіґфріда та про помсту Крімхільди, наштовхують на думку про двох різних авторів. Мова твору – північний діалект старонімецької мови. Написана «Пісня…» унікальним віршованим ритмічним розміром, який набув згодом поширення серед інших німецькомовних епосів, – так звана, «нібелунгова строфа».За сюжетом цей твір є німецькомовним варіантом героїчної частини «Старшої Едди». Тут діють ті ж самі герої, що і в скандинавському епосі. Головна відмінність полягає в зміні імен героїв на більш характерні для німців (Сігурд стає Зіґфрідом, Гудрун – Крімхільдою, Гуннар – Гюнтером і т.д.), а також відбиток середньовічних звичаїв (опис пишних банкетів, багатих подарунків, куртуазного залицяння).

Поема починається історією про дитинство і батьків Зіґфріда, який був сином нідерландського короля. У «Старшій Едді» названими батьком Сігурда був простий ремісник, хоча насправді герой походив від богів. Середньовічний героїчний епос, хоч і побутував серед народу, проте завжди зображав життя представників вищих верств населення. Зіґфрід безмежно закохується в Крімхільду, бургундську принцесу, яку він ніколи не бачив, але чув про її красу та чесноти (провідний мотив лицарських романів). Згодом нідерландський принц рушає в Бургундію за коханою.

У той час бургундський король, Гюнтер, бажав взяти собі за жінку ісландську королеву Брюнхільду, яка обов’язковою умовою для одруження висунула перемогу майбутнього чоловіка над нею. Ця місія вважалася нездійсненною, бо Брюнхільда мала богатирську силу. Єдиним, хто міг її перемогти, був, звичайно, Зіґфрід. За допомогою плаща-невидимки від допомагає Гюнтеру здолати майбутню дружину. Весілля обох пар відбувається в один день.

“Поєдинок Гюнтера і Брюнхільди”

У першу шлюбну ніч бургундський король зазнає поразки на «бойовому полі». Йому знову потрібна допомога Зіґфріда, який другої ночі проникає під плащем-невидимкою в королівську опочивальню і силою забирає пояс у Брюнхільди (пояс – середньовічний символ цноти, через це деякі літературознавці схиляються до думки, що забрав він у неї ще дещо), після чого Гюнтер міг робити з нею що завгодно. За середньовічними уявленнями дівчата, які мали чарівні здібності, після втрати незайманості вже не могли їх використовувати, тож ісландська королева втратила свою богатирську силу. Її пояс Зіґфрід віддав Крімхільді, що стало причиною сварки двох королев. Гюнтер мав помститися за дружину. Разом зі своїм радником Хагеном він вбиває Зіґфріда на полюванні. Крімхільда чверть століття виношує план помсти братам і Хагену. У «Старшій Едді» найбільш подібним до Хагена вважається Хьогні, молодший брат Гудрун. Вона вдруге виходить заміж за язичницького короля Етцеля (у скандинавській традиції – Атлі, прототип Аттіли), аби за допомогою його війська знищити Гюнтера. У скандинавській традиції Гудрун навіть не думала про помсту братам, які вбили її коханого, натомість вона свого нового чоловіка, який став причиною смерті її братів, годує м’ясом власних синів і зарубує мечем.

Тут наявне порівняння ставлення жінки до сім’ї в різні часи: у V ст. вона віддана братам, у XIII ст. – своєму чоловікові. «Пісня про Нібелунгів» завершується битвою між військами Гюнтера й Етцеля, в результаті якої з великими втратами перемагає другий, а з бургундів живими лишаються тільки Гюнтер і Хаген, яких Аттіла прагне помилувати як славних воїнів. Їх закидають у підземелля, де згодом Крімхільда їм обом відрізає голови.

“Ролянд сурме в Оліфант”

Вершиною французького (франкського) героїчного епосу стала «Пісня про Ролянда». Вона набула своєї популярності ще до того, як була записана. Вільям Мальмсберійський у своєму описі про битву при Гастінгсі зазначає, що перед битвою була виконана cantilena Rollandi («Пісня про Ролянда»), «щоб прикладом войовничого мужа надихнути бійців». Найбільш рання з редакцій «Пісні», що дійшли до нашого часу, — Оксфордський рукопис, написаний близько 1170 року або 1180 року англо-норманським діалектом старофранцузької мови.

У «Пісні…» фабула починається з перемир’я між Карлом Великим і королем сарацинів Марсілем. Карл, як і в більшості французьких народних пісень, постає тут двохсотлітнім, з бородою по коліно, мудрим, хоробрим, справедливим і чесним правителем. Марсіль і все його військо відповідно йдуть у гострому протиставлені до франків і Карла: вони безпринципні, брехливі та боягузливі. Сарацини не збиралися дотримуватися перемир’я, а чекали сприятливого моменту для нападу.

Головний герой, Ролянд, був племінником Карла Великого і найвправнішим воїном Франкської держави. Маври вирішують вбити його за підтримки зрадника Ганелона, вітчима Ролянда, який ненавидів пасинка. Коли Карл роздумує над тим, кого лишити в Іспанії наглядати за сарацинами, Ганелон підбиває його на кандидатуру Ролянда. Залишивши племінника з невеликим загоном воїнів, франкський король вирушає на батьківщину. Згодом Марсіль скеровує свої війська на Роляндову дружину і починається кривава битва: покотом котяться голови невірних, на одного франкського воїна по сімсот маврів і т.д. Проте сарацинів надто багато. Найкращий друг Ролянда, Олів’єр, тричі закликає лицаря засурмити в ріг (покликати на допомогу короля) і той тричі йому відмовляє. Тільки, коли всі найкращі франки вже загинули, а війська мусульман продовжували прибувати, гордий граф погодився на цю пропозицію. Він сурмить у ріг так голосно, що в нього розриваються судини на скронях. Карл на краю Іспанії чує його і вже розвертає військо. Та не судилося йому застати племінника живим.

В основу твору лягла реальна історична подія – битва при Ронсевальській ущелині (778 р.). Щоправда, фольклорна візія значно викривила цю досить пересічну на той час битву. По-перше, Карлу на момент події було всього 36 років, хоча не тільки «Пісня про Ролянда» грішить подібним його зображенням. У народній свідомості він увійшов у віки мудрим і сивобородим. По-друге, похід Карла в Іспанію мав на меті не головно захист християнства, а більше – наживи на багатих мусульманських містах. Третє, у битві насправді брали участь не сарацини, а баски. Сарацини були пов’язані з хрестовими походами, які в період запису пісні були у всіх на слуху.

“Затемнення перед битвою з половцями” 1185 р.

Не тільки французький епос схильний возвеличувати невдалі походи своїх правителів. На теренах Київської Русі таким твором є «Слово про Ігорів похід», який описує поразку князя Ігоря Сіверського та його брата Всеволода в битві проти половців (1185 р.) та його втечу з полону. Стосовно цієї пам’ятки української (руської) літератури крутиться найбільше дискусій. Досі достеменно не відомо коли саме вона була написана: більшість схиляється до року самої битви, деякі відсувають цю дату на декілька років. Точно сказати неможливо, бо єдиний відомий рукописний варіант згорів у 1812 році. Звідси випливає питання про автентичність. Багато західних дослідників довгий час вважали твір фальсифікатом. На разі такі думки спростовані. Невідомо, ким був автор «Слова…». Найпоширеніші версії стверджують, що це був або якийсь дружинник Ігоря, який був очевидцем усіх описаних події, або хтось із князів, можливо й сам Ігор. Деякі на основі цілком абстрактного аналізу мови твору стверджують, що автором могла бути жінка (княгиня). Деякі дослідники вдавалися до пошуку завуальованого в творі імені автора, що за відсутності оригінального тексту теж є досить суперечливим.

Що вже казати про походження автора? Східнослов’янські літературознавці досі не можуть поділити цю пам’ятку між собою. Мова збереженого варіанту дуже наближена до української мови. Проте очевидно, що твір свого часу зазнав впливу книжної мови. Зачіпкою для дослідників є висвітлені у творі географічні місця: автор цілком точно описує Київ та наближені території, в описах переважає степова місцина. Через це більшість дослідників схиляються до думки, що автор походив із київських земель.

Пам’ятник Сіду (Хосе Родрігесу де Бівару)

Найбільшим іспанським літературним здобутком Середньовіччя вважається «Пісня про мого Сіда». На відміну від усіх попередніх творів, цей епос найточніше передає зображувані історичні події, бо постав незабаром після того, як вони відбулися. Головним героєм тут є реальна історична постать – Руй (Родріго) Діас де Бівар (близько 1040 – 1099), якого араби, дуже шануючи, називали Сідом (Саїдом). Хоча ще за життя Родріго каталонський поет прославив його в своїй латинській поемі «Кармен Кампідокторіс», а вже після його смерті (дослідники зазначають 1140 рік) постала «Пісня про мого Сіда». Однак оригінал поеми не зберігся, а до нас дійшла єдина копія з 1307 року, яку переписав Пер Аббат. Саме цю копію в 1779 році видав Т. А. Санчес.

«Пісня …» ділиться на три частини: 1) «Вигнання», де описується наклеп заздрісних вельмож на Сіда, через який король Альфонсо виганяє його зі свого королівства. Він лишає дружину і доньок у монастирі, а сам рушає на Схід, по дорозі збираючи велике військо та завойовуючи мавританські міста. Винятковою рисою Сіда є його лояльність до іновірців: від не знищує населення підкорених міст, а погоджується на щедрий викуп; 2) «Заміжжя доньок Сіда» – назва частини говорить сама за себе. Король Альфонсо, отримавши від Родріго де Бівара великі подарунки, погоджується видати йому дружину і доньок, а також сватає до його чад кавалерів знатного походження – інфантів де Карріон. Сід, хоча йому не припало таке до душі, погодився на весілля. 3) «Безчестя в дубовому лісі Корпес» – фінальна частина пісні, де зображується, як інфанти, бажаючи помститись Родріго за його вищість над ними, знущаються над його дочками, прив’язавши їх до дерев і побивши різками. Сід у свою чергу звинувачує в інциденті короля. Альфонсо збирає кортеси, де з’являються інфанти. Тут батько мститься за своїх дітей, а потім видає дочок заміж за славних королів Наварри і Аррагона.

Таким чином, ми можемо побачити, що героїчний епос – це спосіб збереження народом відлунь давніх подій. Нехай навіть ці події зображені в дуже викривленому стані, проте саме ці видозміни дають змогу краще осягнути світогляд тогочасних людей.


Список літератури:

  1. Возняк М. Історія української літератури: У 2 кн. – Львів. 1992. – Кн. 1. – С.229-249.
  2. Героїчний епос. Пісня про мого Сіда. Пісня про Роланда. Епічні поеми. — Львів: «Червона Калина», 2002. — 276 с.
  3. Шалагінов Б. Зарубіжна література: Від античності до початку ХІХ ст.: Іст.-естет. Нарис. — К.: Вид. дім «КМ Академія», 2004.
  4. Шаповалова М. С., Рубанова Г. Л., Моторний В. А. Історія зарубіжної літератури. Середні віки та відродження: Підручник. –Л., 1982.

Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства
ISHA-Lviv

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб
ISHA-Lviv


Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s