Хто такі катари? Правда про “хранителів Священного Грааля”

Хто такі катари? Правда про “хранителів Священного Грааля”

Кто такие катары? Правда о “хранителях  Святого Грааля”

Who are the Cathars? The truth about the “keepers of the Holy Graal”


Автор Ірина Вах, студентка ІІ курсу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка


9dvu8yvzvl0

На берегах річки Гаронни, в родючих землях південної Франції, де збереглися численні сліди галло-римської культури, простягається таємнича область Окситанія, відома окрім іншого особливою мовою, яка побутувала тут протягом століть. Окситанська мова, або «лангедок» (langue d’oc) є одним з різновидів романських мов, і її характерною особливістю було те, що слово «так» цією мовою перекладається як «ок», на відміну від північного «ой», яке поступово перетворилось на французьке «oui» (за таким принципом розмежовувались колись країна «Ок» та країна «Ой»). 

moy7l2qpbio

Графство Тулузьке, (див. герб зправа – ред.) яке було важливою частиною цієї великої і в просторовому, і в культурному плані території, протягом Х століття перейшло до рук графів Раймундів де Сен-Жиль, завдяки яким почало стрімко розростатись: поступово до нього увійшли землі Нижнього і Верхнього Лангедоку (Тулуза, Нарбонн, Безьє, Каркассон), Монпельє, маркграфство Прованс тощо. В ХІ-ХІІ ст. ці території переживають період свого розквіту: родючі землі дають щедрий урожай, розвиваються ремесла, завʼязується торгівля з Іспанією та близькосхідними мусульманськими країнами. Цей час був сприятливим і для розвитку суспільного життя, особливістю якого в цьому краю було побутування т. зв. «paratge» ˗ своєрідної рівності сеньйорів і вілланів, чоловіків і жінок. В той час як в деяких північних країнах не могли вирішити, чи є в жінок душа, культ Прекрасної Дами став провідною темою куртуазної поезії трубадурів. Паросткам демократії допомагало зійти як благоденство, яке панувало в краї, так і ідеї, які природним чином вписувались в контекст окситанської культури: сеньйори передавали частину своїх повноважень вихідцям з народу, які формували особливі органи влади. Такий уклад допоміг зав’язати відносини між різними прошарками населення.

wwb7fmx79tc

Розповсюдження «paratge» сприяло також і терпимості у відношенні до різних релігійних та філософських течій. Саме в Тулузькому графстві знайшли прихисток прихильники маніхейства; євреї брали участь у створенні вищих навчальних закладів (один з найстаріших університетів – у м. Монпельє, ХІІ ст.); не зникло безслідно аріанство, яке було релігією вестготів, що раніше тут побутували. Представники всіх цих релігій жили у цілковитій згоді з прихильниками найбільш розповсюдженого ортодоксального римо-католицького християнства.  Саме зважаючи на всі ці обставини, процвітаюче суспільство і зростаючий культурний рівень, вільнодумство і терпимість стали прекрасними умовами для зародження нової релігії, «єресі» – релігії катарів, прихильників якої часто називають альбігойцями – від місцевості Альбі (Альбіжуа), де вона стала найбільш розповсюдженою.

Хоч перші згадки цієї загадкової єресі сягають на зазначеній території ХІ ст., проте своє глибоке коріння вона веде ще з ІІІ ст. н. е., коли на теренах романо-християнського світу набуло поширення нове вчення – маніхейство (від імені його розробника – перса на імя Мані). Це вчення було прикладом дуалістичної релігії, яка передбачає, що світ складається з двох начал – доброго і злого. В релігії Мані панував абсолютний дуалізм: він визнавав існування Добра і Зла, Світла і Темряви, Бога і Матерії. Основне твердження маніхейства полягало в тому, що світ поділяється на дві різні частини: Царство Світла на Півночі, де править Великий Отець, і Царство Тьми на Півдні, яке є безформною матерією і володінням Демона, князя Тьми. Згідно з цим вченням, людство є матеріальною оболонкою (тілами), які утримують в собі частку світлої субстанції, тобто душу, яка повинна звільнитись зі своєї тілесної темниці. Це звільнення здійснюють посланці Князя Світла: Ной, Авраам, Будда, Ісус.

На Заході вчення Мані було поширене здебільшого до V ст. і поступово почало щезати, в той час як у Візантійській імперії набула поширення секта неоманіхеїв, яких також називали павлікіанами (від того, що найбільш авторитетним для них було писання св. Павла).  Як і послідовники вчення Мані, вони були дуалістами: вони вважали, що творіння походить від двох начал, божественного Духа і матерії, породження Диявола. Павлікіани заперечували головні християнські таїнства хрещення та євхаристії, не було в них і священиків. Зрозуміло, що візантійська влада засуджувала прихильників цієї секти і воювала з нею зі зброєю в руках, в результаті чого зусиллями імператорів Македонської династії вона була повністю викорінена: у 872 р. послідовників павлікіан було виселено на Балкани, на територію нинішньої Болгарії, де на той час проживали розрізнені словʼянські племена. З моменту свого прибуття на ці землі переселені павлікіани почали проповідувати своє маніхейське вчення і виховали своїх «духовних спадкоємців», яких називають богомілами, а їх релігійне вчення – богомільством. Протягом Х і ХІ ст. число їхніх прихильників зростало, вони активно проповідували на території Булгарії та слали своїх місіонерів по Середземноморʼю аж до Північної Італії та півдня Франції.

griozkkfs80

Поширення катарської єресі

Значного поширення воно набуло на італійських землях, про що свідчить створення дуалістичних церков в марках Верони, Мілана, Тоскани, Ломбардії. Таким чином можемо спостерігати зародження нового дуалістичного вчення, яке згодом, вже у ХІІІ ст., назвуть катаризмом. Протягом ХІ ст. воно стрімко поширилось на землі тодішнього королівства Капетингів.

Вперше таких «єретиків» було виявлено серед каноників собору в Орлеані 1017 р., де їх було засуджено до спалення. Вони згадуються під латинським словом manichei. На півдні Франції, на благодатних землях Лангедоку та Провансу, катаризм в силу описаних вище причин набув особливого поширення і пустив надзвичайно глибоке коріння. Як було сказано, катарів півдня Франції часто називають альбігойцями.

Катари півдня Франції, їхня «альбігойська єресь» та драматична історія її поширення та падіння становлять надзвичайно цікаву сторінку не лише в історії окситанського краю, але й у всій середньовічній історії, тому їх дослідження досі є актуальним та захоплюючим і заслуговує на окреме висвітлення. Отож, в чому полягала суть вчення катарів? Якими були основні його відмінності від ортодоксального християнства? Чому ця єресь була для Риму настільки небезпечною?

Серед джерел, які дозволяють дослідити це питання, варто назвати «Альбігойську історію» монаха-цистеріанця Пєра де Во-де-Серне, в якій автор, перед тим як розпочати повість про хрестовий похід проти катарської єресі, коротко викладає суть їхнього вчення. Заслуговує уваги також «Пісня про хрестовий похід проти альбігойців» окситанського поета Гільома з Тудели. До нас не дійшло жодного ні офіційного, ні таємного документа, в якому би йшлося про структуру катарської церкви, оскільки майже все, що було пов’язано з катарським вченням, було знищено після т. зв. альбігойського хрестового походу. Єдиним винятком є «Катарський Требник» ХІІІ ст. – зведення їхніх молитв та обрядів, яке збереглося у двох варіантах: один латиною, інший – окситанською мовою.

rba_7xyyujy

Фрагмент Священних Книг катарів

Основною суттю катарського віровчення була дуалістична теологія, за якою  існувало два Боги: добрий Бог – чистий, непорочний дух, і Бог Зла, якого вони іменували Сатаною або Люцифером, що створив матеріальний і нечистий світ – сонце, зірки, землю, тіла тварин і людей. Люди (потомки Адама і Єви) таким чином теж були «подвійними» істотами: будучи з плоті, тобто матеріальними, вони були творіннями Диявола, при тому кожен з них тримав у собі душу, яку добрий Бог вдихнув в кожне тіло і яку він жадав звільнити, щоб повернути на небеса. Для цього його посланець Ісус зійшов в нечистий світ матерії, але Сатана впізнав у ньому Божого Вісника і захотів його знищити, через що і стались Страсті Христові та розпʼяття божого Посланця.

Ісус залишив по собі чисту Христову Церкву, проте Диявол замінив її неправдивою, яку назвали «Християнською». Катари засуджували римську церкву, вважаючи, що її таїнства – хрещення, причастя, шлюб, соборування – це лиш матеріальні обряди, пастки Сатани: вода хрещення всього лиш вода, облатка – тісто, а хресту треба не поклонятись, а ненавидіти його, бо він був знаряддям приниження і мук Христа. А Пресвята Діва не могла бути матірʼю Ісуса, бо в нього ніколи не було тіла. Окрім цього, вони повністю заперечували Старий Завіт.

Катарська доктрина передбачала якнайбільше відсторонення від світу, катари були зобов’язані привчати себе до найбільш суворих форм аскетизму. Суттєво, що такий суворий аскетизм не був імперативом для кожного віруючого, адже і серед катар ми бачимо певний розподіл. Катарські общини включали в себе дві категорії вірних: священиків, які вели аскетичне життя, та мирян, які жили звичайно, могли вступати у шлюб, займатись якимось ремеслом, мати власне майно і при цьому тільки старатись жити праведно і чесно. Перших називали «досконалими»: постійно одягнуті в чорне, вони жили дуже скромно, зберігали цілковиту доброчесність, були вегетаріанцями, і основним їхнім завданням було проповідування своєї віри. Цікаво, що «досконалим» міг стати як чоловік, так і жінка. Такий спосіб життя забезпечував їм звільнення душі після смерті тіла. Других називали просто віруючими, які не намагались наслідувати життя «досконалих», але надіялись, що віра останніх принесе спасіння і їм, тому вони повинні жити чесно, праведно і гідно поваги.

Важливе значення у релігії катарів мала віра у послідовне переселення душ, тобто реінкарнацію. Їхнє вчення стверджувало, що земне життя – творіння злих демонів і людина приречена на постійне перевтілення. Реінкарнація продовжується доти, поки людина повністю не позбавиться від бажань і прив’язаностей.

egnvlo3g9k

Ті катари, які вели мандрівний спосіб життя і проповідували, викликали повагу завдяки своїм строгості, доброті, моральній силі та аскетизму, тому їх часто називали добрими людьми. Життя катарської общини проходило в особливих будинках, які негативно налаштовані католики називали «будинками єретиків». Особливим місцем такого будинку була велика сувора зала з голими стінами, зазвичай вибіленими, де вірні збиралися для молитви. В залі постійно горіли білі свічки, полум’я яких символізувало полум’я Святого Духа.

Структура катарської церкви, судячи з того, що можна почерпнути з джерел, полягала втому, що в кожній області був свій катарський єпископ, якому допомагали «старший син» і «молодший син». Перед смертю цей єпископ передавав свій єпископський сан шляхом ритуального покладення рук старшому сину, якого зміщав в цьому званні молодший син, чиї обов’язки тепер призначались новому молодшому сину, якого обирали з місцевих досконалих.

Головним обрядом катарів, необхідною умовою для спасіння душі, був т. зв. «consolamentum» (Консоламент), який робив віруючого повноправним членом катарської Церкви – досконалим. Консоламент перетворював звичайну людину, чия душа залишалась полоненою в тілі, в людину, в якій справді є Дух Святий (іноді його називають духовним хрещенням). Душа того, хто отримав консоламент, в день своєї смерті уникала переселення в інше тіло і приєднувалась на Небесах до божественного Духа при умові, що з моменту свого хрещення вона вела праведне життя, тобто без жодних жодних поступок і застережень підпорядковувався суворим правилам катарської релігії. Все ж, отримавши обіцянку вічного блаженства, душа піддавалася небезпеці: найменший гріх для досконалого обернеться святотатством, і він втратить Святий Дух, який перебуває в ньому. Саме тому багато вірних прагнули отримати це «хрещення» перед самою смертю.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями просимо звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор – Ірина Гіщинська

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Vlad Kiorsak
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s