Що об’єднує Юстиніана І та Беніто Муссоліні?

Що об’єднує Юстиніана І та Беніто Муссоліні?

Что объединяет Юстиниана I и Бенито Муссолини?

What does unite Justinian I and Benito Mussolini?


Автор –  Гіщинська Ірина, студентка ІV  курсу історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка.

 Контакт  – irvolf@ukr.net


На перший поглад  може здатися, що візантійського імператора VІ ст. Юстиніана І та лідера фашистів міжвоєнного періоду ХХ ст. Беніто Муссоліні нічого не об’єднує. Чи справді це так? Спробуємо зараз визначити.

 Часто, вивчаючи історичні події, ми беремо до уваги суху історію, за якою розуміємо лише певні факти, події. Ми чомусь відкидаємо на другий план, а бо  ж взагалі не звертаємо уваги на дуже важливу, а деколи й визначальну річ – ідеї. Так, ідеологічна основа того чи іншого історичного періоду, вчинків тієї чи іншої особистості є дуже важливою. Саме опираючись на  неї  можемо говорити про причини і наслідки певних подій. Зрештою, даючи відповідь на заголовок статті, можемо впевнено сказати, що таким об’єднуючим фактором для цих двох осіб була ідея.

0007-005-imperator-justinian-i-ego-zhena-feodora-tile

Юстиніан І (527-565) і Беніто Муссоліні (1922-1943)

Політичні амбіції візантійського імператора та італійського дуче були дуже великими. Порівнювати їх в повному масштабі безглуздо. Виокремимо одну ідею, яка мала місце в їхніх політичних планах. Це ідея відродження Римської імперії, насамперед, в територіальному плані. Так, Середземне море, в обох випадках, мало стати внутрішнім озером імперії. Чи була ця ідея втілена в життя? Відповімо на це питання згодом. Наразі звернемось лише до Юстиніана І, і окреслимо головні пункти його адміністративно-завойовницької політики.

«Лише одного разу Візантійська імперія намагалась відновити римську владу навколо всього Середземномор’я, і це майже вдалося. Це була велика авантюра Юстиніана» (Шарль Діль “Юстиніан і Візантійська цивілізація в VІ ст.”)

Як вже зазначалось, протягом всього свого правління Юстиніан І мав одну визначальну мету – відродити єдність Imperium Romanum. Ця єдність мала охоплювати  територіальний, політичний, правовий, адміністративний, релігійний, фінансовий аспекти. Власне, вся діяльність імператора була спрямована на досягнення цієї мети. 

Після повстання «Ніка» в 532 р. і після укладення миру з Персією в імперії запанував відносний спокій, який подарував Юстиніану шанс для втілення його ідеї про відновлення Римської імперії. Першою завойованою територією стала Північна Африка, а саме королівство вандалів, яке в березні 534 р. було розгромлене Велізарієм. Таким чином практично все північно-західне узбережжя з м. Карфагеном увійшло до складу імперії. 

Наступна територія, без якої не могло б бути мови про відновлення колишньої імперії – Італія з Римом. Так, з 536 р. тривали війни Юстиніана з остготами, пізніше – вестготами. Остаточно ця територія разом з  північно-західною частиною Піренейського півострова остаточно увійшла до Східної Римської імперії 554 р. Також, було завойовано ряд островів у Середземному морі і поширено вплив на північно-західні частину Балканського півострова. По суті, Середземне море стало внутрішнім озером імперії.

1416998894_6

Візантійська імперія часів Юстиніана

Як управлялись ці території в адміністративному плані? Насамперед, зауважимо, що Юстиніан не впроваджував на Заході такі ж реформи, що й на Сході. Він хотів відновити там давні римські установи, з якими ці території вже були знайомі. Так, було збережено посаду префекта  преторія і поділ влади на військову та цивільну.    

Територію Африки було поділено на сім провінцій, чотири з яких (Завітан, Карфаген, Бізацен, Тріполітан) управлялися очільниками з титулом консуларіїв, а три інші (Нумідія, Мавританія, Сардинія) – президами

В Італії під вищою владою префекта були два вікарії – для Риму і для Італії, провінції ж було довірено цивільним чиновникам. В Новелі 75  від 537 р. йдеться про апеляції з Сицилії. Зокрема, сказано, що апеляції мають розглядатися квестором Священного палацу, і  що

«жодна така апеляція не подається до Стародавнього Риму чи до  будь-якого судді цього імперського міста, але ви самі повинні слухати і вирішувати звернення, сидячи на місці імператора». 

Не варто опускати аспекту, що на всіх цих завойованих територіях постійно знаходились  військові гарнізони, які утримувались за рахунок місцевого населення. Подібна ситуація була й на інших територіях, але тут, через можливість  повстання чи військових сутичок, значення військового чиннику  було посиленим. Одночасно, стягувався великий податок для армії, що негативно впливало на загальну атмосферу серед місцевого населення. Сама ж армія була не в найкращому стані. Прокопій у своїх «Війнах…» часто згадує про те, що імператор вчасно не виплачував військовим належних жалувань і заборгував їм величезні суми.

В руслі цих питань варто торкнутись ще однієї посадової особи, яку запровадив Юстиніан у війську і, зокрема, на території Італії. Мова йде про логофета, в обов’язки якого, головним чином, входив збір податків для державної казни. У «Війні з готами» Прокопій подає нам свідчення, що робили ці логофети на території Італії:

«право займати всі вищі посади він  їх (римських сенаторів – ред. )  позбавив, так званим логофетам дав над ними право тілесного покарання, вимагаючи у них звітів за все те управління, яке їм було надане при готах; зрештою, всіма правдами і не правдами їх змушували платити грекам державні податки під час війни, не менші, ніж у мирний час».

Власне, можемо бачити, який характер мала імперська політика Юстиніана в завойованих провінціях. Насамперед, це жорстка централізація та збір податків. 

Повертаючись до тези Шарля Діля про «велику авантюру Юстиніана», з одного боку можна з нею погодитись, зважаючи, зокрема, на особистий характер імператора. Одночасно, Юстиніан бачив перед собою виняткову місію у поверненні Римської імперії. Він горів цією ідеєю, спираючись ще й на ідеологічний аспект, який полягав у місіонерській ролі імператора-християнина. Авантюризм полягав ще й в тому, що на першу половину VІ ст. ніхто навіть не міг уявити відновлення римського світу. Варварські племена вже досить міцно осіли на територіях, які колись були підвладні цезарю. Власне, потрібно було бути фанатично захопленим подібною ідеєю, щоб втілити її в життя. Все ж, хоч і  на короткий час, але Юстиніанова ідея була реалізована. 

il_570xn-476139625_b81dКарта Європи, 1930 р.

Чи реалізував свою ідею Муссоліні? Очевидно, ні. В 1943 р. його дидктатура впала, а його самого в квітні 1945 р. було страчено.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Владислав Кіорсак

e-mail – Vlad.kiorsak@gmail.com

Редактор – Ірина Гіщинська

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства
ISHA-Lviv

Facebook –

Vlad Kiorsak

Львівський медієвістичний клуб
ISHA-Lviv

Advertisements

One thought on “Що об’єднує Юстиніана І та Беніто Муссоліні?

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s