ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ IV–VI ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ВІЗАНТІЙСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ IVVI ст.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

ТРАНСФОРМАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В ВИЗАНТИЙСКОМ ОБЩЕСТВЕ IV-VI вв .: ИСТОРИОГРАФИЯ ВОПРОСА

TRANSFORMATION PROCESSES IN BYZANTINE SOCIETY IN IV–VI-th CENTURIES: HISTORIOGRAPHY


Автор – Вероніка Петрушка, Львівський національний університет ім. Івана Франка.

Стаття опублікована у першому друкованому  збірнику статей з медієвістики “Записки Львівського медієвістичного клубу“


        У статті розглянуто історію дослідження питань суспільних змін, що відбувалися в період IV–VI ст. у Візантійській імперії, а саме – соціальний склад населення, еволюцію окремих соціальних верств, їхню культурно-політичну роль та правове становище, рабство, колонат, фракції іподрому, зміни у мисленні та світогляді населення. До уваги взято наукові дослідження з цих питань учених таких країн, як Велика Британія, Сполучені Штати Америки, Франція та Німеччина.

Ключові слова: Візантія, суспільство, історіографія, соціальний склад, аристократія, рабство, колонат, дими, християнізація.


IV–VI ст. – перехідний період від Античності до нового етапу в розвитку країн Європи. У цей буремний час суспільство зазнало кардинальних змін: Римська імперія відійшла в минуле, а на її території виникли нові державні утворення, постала нова держава – Візантійська імперія, з’явились численні варварські королівства, кардинально змінилась соціальна структура населення. Це час боротьби християнства за своє офіційне визнання, формування християнського канону, період становлення нового світогляду. У пропонованій статті ми не можемо охарактеризувати всіх зміни, які відбувались у цей критичний період, позаяк кожна із зазначених проблем має величезну історіографію. Тому предметом нашого дослідження є окремі аспекти соціальної історії Візантії вказаного періоду.

%d0%bf-%d0%bf-%d1%80%d1%83%d0%b1%d0%b5%d0%bd%d1%81-%d0%b7%d0%b0%d1%81%d0%bd%d1%83%d0%b2%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%ba%d0%be%d0%bd%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%bd%d1%82%d0%b8%d0%bd%d0%be%d0%bf%d0%be%d0%bb
П.П.Рубенс “Заснування Константинополя”

Тривалий час період IV–VI ст. був маловивченим, через велику складність дослідження перехідних епох. Проте з кінця ХІХ ст. проблему падіння Римської імперії досліджували в кількох напрямах: 1) поширення християнства; 2) соціально-економічна історія в рамках марксистського та веберівського вчень; 3) інституційна історія, пов’язана передовсім з історією права.

Американська та британська історіографія. Давніми традиціями відзначається британська школа візантиністики, засновником якої став Джон Б’юрі (1861–1927). Серед найвидатніших представників цієї школи – Норман  Бейнз, Бересфорд Кідд, Джоан Хассі, Арнольд Тойнбі, Дмитро Оболенський. Американська школа розпочала свої дослідження з історії Візантії в другій половиі ХІХ ст., проте вже до кінця століття вийшла на провідні позиції в цій галузі історичного знання. Серед найвизначніших американських візантиністів – переважно емігранти Олександр Васільєв, Пітер Хараніс, Ніколас Ікономідіс, Ігор Шевченко, Олександр Каждан.

%d0%b4%d0%b6%d0%be%d0%bd-%d0%b1%d1%8e%d1%80%d1%96

  Джон Б’юрі

Засновником критичного вивчення історії пізньої Римської імперії був Едвард Гіббон (1737–1794). У своїй праці “Занепад і падіння Римської імперії”[1] вчений стверджував, що внутрішня рівновага, яка до того панувала в римському суспільстві, між військовою знаттю, общиною та елітою була порушена, а християнство стало однієї з головних причин занепаду старих порядків через постійні релігійні протистояння. Він висловив також чимало думок і з інших питань, порушив до того маловивчені теми. Таким чином, учений дав потужний поштовх для нових досліджень, що особливо вплинуло на американську та британську історіографії [2]. Подальші дослідження не відзначалися новизною, увага й надалі зосереджувалася на питаннях християнізації суспільства. Ситуація змінилася із середини ХІХ ст.

BBC206171
 Edward Gibbon (1737-94) 

Упродовж середини ХІХ – початку ХХ ст. було розглянуто різні аспекти існування та розвитку окремих станів. Одним із таких об’єктів вивчення стала аристократія, яка ділилася на військово-чиновницьку (нова політична сила) та сенаторську [3]. Дослідження були зосереджені на питаннях особистих та політичних зв’язків, християнізації цього прошарку [4], політичних функціях [5], їхньої репрезентації у скульптурі та архітектурі [6], мистецтві [7], зв’язків із центральною владою [8]. Особливу увагу приділено проблемі походження та утворення нової еліти держави [9].

Середній клас перебував між аристократами, з одного боку, та робітниками й бідняками, з іншого. Його представляли ремісники, купці, крамарі, дрібне духовенство. Цікавим є дослідження Адріана Сіркуса, який намагався простежити політику влади у питаннях врегулювання виробничої діяльності середнього класу [10].

Прошарок бідняків був добре окреслений – люди з власністю, яка оцінювалася в суму до 50 номізм, або ті, хто не мали постійної роботи, займаючись підробітком. Саме на прикладі бідняків можна простежити світоглядні зміни в суспільстві, що відбувалися в цей період (ставлення до багатства, моралі, духовності). Прикладами цих зремін є практики, які набули поширення у IV–VI ст.: люди добровільно відмовлялися від забезпеченого життя і прагнули духовного спасіння через самопожертву та скромність у житті. Очевидно, що ці процеси були наслідком християнської філософії [11]. Іншим об’єктом дослідження стало їхнє правове становище і його відображення в законодавстві.

Довший час в історіографії становище селянства в досліджуваний період висвітлювалося, як дуже важке. Це було спричинено буквальним сприйняттям Кодексу Феодосія, в якому яскраво відображено спадковість прив’язки селян до землі (колонат [12]), наголошено на їхньому надоподаткуванні [13]. Проте нещодавно деякі положення було переглянуто, й учені дійшли до висновку, що статус більшості колонів був різноманітніший, ніж це відображено в актових документах [14]. Була переглянута структура селянства і певні хронологічні аспекти еволюції цього стану [15]. Кріс Вікхем у праці “Другий перехід: від античного світу до феодалізму” намагався визначити тип суспільних відносин у пізньоримський час [16].

Питання використання рабської та вільної праці у ремеслі вивчали Істван Хан [17] та Арнольд Джонс [18].

Не менш важливим питанням соціальної історії Візантії IV–VI ст. є питання рабства та його ролі у виробництві. Загалом, в історіографії була утверджена думка, що рівень рабської праці суттєво зменшувався через зменшення потоку в імперію рабів і зростання ролі вільних виробників, прив’язаних до землі. Проте нещодавно ці положення було скореговано такими тезами: 1) рабська праця продовжувала відігравати суттєву роль; 2) відбувалося тривале співіснування рабства й колонату, які мали локальні особливості, а тому їх не можна розглядати як послідовні процеси. Сучасні дослідження враховують також наявність міських рабів. Не оминають вчені й питання ставлення Церкви до рабства [19]. Добре відомо, що християнські ідеологи цього часу в своїх творах намагалися обґрунтувати наявність рабовласницьких відносин.

Чимало дослідників приділили свою увагу вивченню правового статусу соціальних станів пізньоантичного суспільства. Завдяки Кодексу Юстиніана, ми маємо досить повне висвітлення прав та обов’язків окремих станів стосовно податків, успадкування, правопорушень, сім’ї [20].

novellae_constitutiones
Новели Юстиніана, титульна сторінка видання 1614 р.

Згадка про той чи інший правовий аспект дає змогу сказати, що він був поширеним настільки, що потребував юридичного врегулювання з боку державної влади. Проте потрібно пам’ятати, що суспільні відносини в реальності були набагато складніші та різноманітніші, ніж це задекларовано в законодавстві. Походження канонічного права та його зв’язок із імператорським законодавством ще недостатньо досліджені.

У полі зору вчених опинилася також проблема політичної активності візантійського суспільства (характер, форми прояву, учасники). Ключовим явищем в історії ранньої Візантії є дими – політично активні групи людей [21]. Учені намагаються пояснити мотиви діяльності цих угруповань: справжнє невдоволення населення через кризові явища чи інструмент у політичній боротьбі між представниками аристократії, що відстоювали права, які в них відбирали. Деякі вчені (наприклад, Алан Камерон [22]) розглядали дими як виключно спортивні клуби вболівальників, що складалися переважно з молоді. Власне, А. Камерон створив свою теорію димів, уважаючи, що візантійські дими жодним чином не пов’язані з античними демами – квартальним об’єднанням людей. Через це він не вбачав у боротьбі партій якийсь політичний характер. Неодноразово були спроби (зокрема, Рамсі Мак Маленна [23]) визначити роль та ступінь впливу народних мас на вирішення державних справ. Загалом, окремі аспекти розвитку суспільства цього періоду (соціальна структура, соціально-правове становище окремих верств, тип суспільних відносин) учені розглядали досить докладно. Проте, нещодавно з’явилися дослідники (Брент Шоу [24], Джон Лібешутц [25]), які почали розглядати масовий суспільний опір у широкій і довготривалій перспективі.

Серед учнів Дж. Б’юрі перше місце посів Норман Бейнз (1877–1961), який розглядав проблему переходу від античності до Візантії через призму християнізації пізньоримського суспільства [26]. Загалом, британська та американська історіографії соціальної історії Візантії IV–VI ст. відзначаються широким спектром зацікавлень та різноманітністю гіпотез і теорій.

Німецька та французька історіографія. Німецька та французька історичні школи зробили чималий внесок у дослідження історії Візантії з XVIII ст., по сьогодні займаючи провідні позиції серед візантинознавчих студій. Французькі дослідники ХVІІІ ст. на чолі з Шарлем Дюканжем стали засновниками наукового візантинознавства. Проте у французькій науці до кінця ХІХ ст. панували уявлення про історію Візантійської імперії, як час великого занепаду, безперервних повстань і постійної військової боротьби. Ці уявлення змінилися лише тоді, коли Дж. Б’юрі з новою силою наголосив на існуванні у Візантії найкращих досягнень Римської імперії, заперечивши негативний погляд на історію Східної Римської імперії (вперше про це заговорив Шарль Монтеск’є).

charles_du_fresne_seigneur_du_cange_-_imagines_philologorum
Шарль Дюканж

Творцем німецької візантиністики був Карл Крумбахер, а її найвизначнішими представниками стали Альберт Ерхард, Август Гейзенберґ, Едуард Курц, Йоаніс Караянопулос, Ганс Георг Бек.

karl_krumbacher_-_imagines_philologorum

Карл Крумбахер

Трансформація різних прошарків суспільства проходила нерівномірно. Деякі стани були більш піддатливі змінам, натомість інші – не готові сприйняти реформи, які зачіпали їхні права. Саме такі стани чинили найбільший опір усім нововведенням. Йдеться передовсім про аристократію. Найчастіше проблему цього стану розглядали загально [27], проте існують дослідження, присвяченні його окремим аспектам: походженню аристократії [28], її менталітету [29], впливам на скульптуру [30] та архітектруру [31]

Особливо докладно проблему панівного стану, його еволюцію та ідеологію дослідила П. Яннопулос. Вона дійшла висновку, що стара знать зійшла з історичної арени вже у IV–VI ст. Причиною цього стало те, що, зберігаючи свої давні традиції та світогляд, консервативна знать не змогла пристосуватися до змін, які назріли в суспільстві. Тож у VII–VIII ст. ми бачимо вже новий панівний клас, сформований із провінційної знаті. Стосовно рабства, то Панайотіс Яннопулос уважає, що в значений період воно ще було досить сильним і лише в VII ст. перестало відігравати значну роль [32].

Евелін Патлажан у свої монографії “Бідність в економічних та соціальних аспектах у IV–VII ст.” досліджує матеріальні умови й соціальний статус станів, їхній зв’язок із землею, засоби та ступінь різних платежів [33].

Наявність великого прошарку вільних селянських господарств спричинили поширення колонатних відносин, які затримували процес оформлення прямої особистої залежності селян. Тому багато дослідників зосередили увагу на вивченні фіскальних питань з метою визначення ролі колонату в означений період. Карл Савіньї вперше заторкнув питання колонату, досліджуючи статус колонів та роль указів 332 р. в його визначенні [34]. Проаналізувавш договори про оренду, він відзначив різницю між вільними колонами І–ІІІ ст. та залежними IV–VI ст. А дослідивши закони від 409 р. про скірів, учений припустив, що колонами ставали варвари, які поселилися на території Римської імперії. Джерело колонату він убачав і в залежних землеробах.

savigny02
Карл Савіньї

Провідну роль у вивченні колонатних відносин відіграв відомий французький учений Дені Фюстель де Куланж (1830–1889), який сформулював положення про колонат як позаюридичний інститут. Він вважав, що колонат ніколи не запроваджувався спеціальним законом. Метою колонатного законодавства було лише регулювання збору подушного податку, а не створення стану кріпосних [35].

Учений першої половини ХІХ ст. Франсуа Гізо вбачав у колонаті видозмінений інститут залежності членів общини від її очільника, щось на зразок галльської клієнтели. Питаннями колонату займалися також М. Мунзінгер та Жан-Мішель Карріє. Найбільш широко проблему спадкоємності візантійським суспільством античних традицій вивчав Гюнтер Вайс. Він розглядав Візантію як пізньоантичне явище, вважаючи, що візантійське суспільство впродовж своєї історії не зазнавало значних змін, залишаючись античним. Перелом відбувся лише у ІІІ ст., коли почав занепадати муніципальний устрій [36].

francois_pierre_guillaume_guizot
Франсуа Гізо

Предметом обговорення учених ставало також питання про те, як сильно народні маси могли впливати на прийняття державних рішень. На думку Жільбер Дагрона, роль широких верств суспільства в ранній Візантії була високою і в питаннях впливу на вирішення державних справ була майже на рівні з роллю сенату. Проте це стосувалося, передовсім, мешканців Константинополя, через їхню наближеність до імператора.

Василевс, надаючи їм такі права, хотів підвищити статус населення столиці. Та найбільш вірогідно, що особлива роль народних мас була в усіх ранньовізантійських містах, і пов’язано це з перестановкою сил у панівному класі, що відбулась у IV ст. Військово-чиновницька знать почала відтісняти на задній план родову муніципальну знать [37].

Соціальні зміни, що відбувались у Візантії IV–VI ст., є багатоплановими та неоднорідними. Більшість позиції історіографії проблеми присвячені дослідженню окремим питань, зокрема, соціально-правовим змінам конкретних станів, різним типам суспільних відносин – колонату, патронажу, рабству тощо. Натомість праць, які б містили узагальнення стосовно специфіки різноманітних аспектів соціальної історії Візантії зазначеного періоду – обмаль.


TRANSFORMATION PROCESSES IN BYZANTINE SOCIETY

IN IV–VI-th CENTURIES: HISTORIOGRAPHY

 Veronica PETRUSHKA

The Ivan Franko National University of Lviv

 The article reviews the history of research on the social changes that occur during IV–VI-th centuries in the Byzantine Empire, namely, the social framework of the society, evolution of certain social groups, their cultural and political role and legal status,  slavery, colonate,  circus factions, changes in thinking and outlook of the population. Taking into account the research on these issues in countries such as UK, USA, France and Germany.

Keywords: Byzantium, society, historiography, social framework, aristocracy, slavery, colonate, circus factions , Christianization.


ПРИМІТКИ

  1. Гиббон Э. История упадка и разрушения Римской империи / Э. Гиббон. – Санкт-Петербург, 1994. – Т. 1. – 929 с.
  2. Anderson P. Passages from Antiquity to Feudalism / Perry Anderson. – Lоndon, 1975. – 308 p.; Brown R. The Origins of Modern Europe / Reginald Allen Brown. – London, 1972. – 252 p.
  3. Brown P. The study of élites in Late Antiquity / Peter Brown // Arethusa. – 2000. – Vol. 33. – No 3. – Р. 321–346.
  4. Salzman M. The Making of a Christian Aristocracy: Social and Religious Change in the Western Roman Empire / Michele Salzman. – Cambridge, 2004. – 368 p.
  5. Brown T. Gentlemen and Officers: Imperial Administration and Aristocratic Power in Byzantine Italy, A.D. 554–800 / Thomas Brown. – Rome, 1984. – 288 p.
  6. Hillner J. Domus, family and inheritance: the senatorial family house in late antique Rome / J. Hillner // Journal of Roman Studies. – 2003. – Vol. 93. – Р. 129–145.
  7. Cameron A. Images of authority: еlites and icons in late sixth-century Constantinople / A. Cameron // Past&Present. – 1979. – No 84. – P. 3–35.
  8. Matthews J. Western Aristocracies and Imperial Court, A. D. 364–425 / John Matthews. – Oxford, 1990. – 464 p.
  9. Heather P. New Constantines. The Rhythm of Imperial Renewal in Bizantium, 4th–13th centuries / Peter Heather // Papers from the Twenty-Sixth Spring Symposium of ByzantineStudies. – Aldershot, 1994. – P. 11–33; Barnish S. Transformation and survival in the western senatorial aristocracy A. D. 400–700 / Sam Barnish // Papers of the British School at Rome. – 1988. – Vol. 56. – Р. 120–155; Haldon J. The fate of the late Roman elite: extinction or assimilation / John Haldon // Іn Еlites Old and New in the Byzantine and Early Islamic Near East. – Princeton, 2004. – P. 178–232.
  10. Sirks A. Did the late Roman government try to tie people to their profession or status? / Adriaan Sirks // Tyche, 1993. – Bd. 8. – Р. 159–175.
  11. Countryman L. The Rich Christian in the Church of the Early Empire: Contradictions and Accommodations / Louis Countryman. – New York, 1980. – 740 p.
  12. Mirkovic M. The Later Roman Colonate and Freedom / Miroslav Mirkovic. – Philadelphia, 1997. – 144 p.
  13. De Ligt L. Demand, supply, distribution: the Roman peasantry between town and countryside-rural monetization and peasant demand / Lukas de Ligt // Münstersche Beiträge. – 1990. – No 9. – Р. 24–56.
  14. Keenan J. Village shepherds and social tension in Byzantine Egypt / James Keenan // Yale Classical Studies. – 1985. – No 28. – Р. 245–259.
  15. Banaji J. Agrarian history and the labour organisation of Byzantine large estates / Jairus Banaji // Agriculture in Egypt. – Oxford, 1999. – Р. 193–216; Ward-Perkins B. Land, labour and settlement / Bryan Ward-Perkins // The Cambridge Ancient History. – Cambridge, 2000. Vol. 14 : Late Antiquity: Empire and Successors, A. D. 425–600. – Р. 315–345.
  16. Wickham C. The other transition: from the ancient world to feudalism / Chris Wickham // Past&Present, 1984. – No 103. – Р. 3–36; Wickham C. Le forme del feudalesimo / Chris Wickham // Il feudalesimo nell’Alto Medioevo (Settimane di Studio del Centro italiano di Studi sull’Alto Medioevo). – Spoleto, 2000. – Р. 15–46; Anderson P. Passages from Antiquity to Feudalism / Perry Anderson. – London, 1974. – 304 p.
  17. Hahn I. Freie Arbeit und Sklavenarbeit in der spatantiken Stadt / István Hahn // Annales Universitatis Budapestinensis de Rolando Eotvos nominate. Sectio historica. ‒ Budapest, 1961. ‒ Т. III. ‒ S. 23–40.
  18. Jones A. H. M. Slavery in the Ancient World.-Slavery in Classical Antiquity / A. H. M. Jones // Views and Controversies / ed. by M. J. Finley. ‒ Cambridge, 1970. ‒ P. 1–15.
  19. Garnsey P. Ideas of Slavery from Aristotle to Augustine / Peter Garnsey. – Cambridge, 1996. – 288 p.
  20. Millar F. Empire and City, Augustus to Julian: obligations, excuses and status / Fergus Millar // Journal of Roman Studies, 1983. – No 73. – Р. 76–96; Harries J. Legal culture and identity in the fifth century West / Jill Harries // Ethnicity and Culture in Late Antiquity. – London, 2000. – Р. 45–58; Goffart W. ‘Caput’ and Colonate: Towards a History of Late Roman Taxation / Walter Goffart. – Toronto, 1974. – 144 p.; Sirks A. Did the late Roman government try to tie people to their profession or status? / A. Sirks // Tyche, 1993. – Bd. 8. – Р. 159–175; Harries J. Resolving disputes: the frontiers of law in Late Antiquity / Jill Harries // Law, Society, and Authority in Late Antiquity. – Oxford, 2001. – Р. 68–82; Honoré T. Law in the Crisis of Empire, 379–455 A. D. / Tony Honoré. – Oxford, 1998. – 320 p.
  21. Greatrex G. The Nika riot: a reappraisal / Geoffrey Greatrex // The Journal of Hellenic Studies. – 1997. – No 117. – Р. 60–86; Whitby M. The violence of the circus factions / M.  Whitby // Organised Crime in Antiquity. –London, 1998. – Р. 229–253.
  22. Cameron A. Circus Factions: Blues and Greens at Rome and Byzantium / Alan Cameron. – Oxford, 1976. – 374 p.
  23. MacMullen R. The historical role of the masses in Late Antiquity / Ramsey MacMullen // Changes in the Roman Empire: Essays in the Ordinary. – Princeton, 1990. – Р. 250–276.
  24. Shaw B. War and violence / Brent Shaw // Interpreting Late Antiquity: Essays on the Postclassical World. – Cambridge, 2001. – Р. 130–169.
  25. Liebeschuetz J. H. Conflict and disorder in the East / John Hugo Wolfgang Gideon Liebeschuetz // The Decline and Fall of the Roman City. – Oxford, 2001. – Р. 249–283.
  26. Baynes Н. Constantine the Great and the Christian Church / Norman H. Baynes. – London, 1929. – 114 p.; Baynes Н. The Hellenistic Сivilisation and East Rome / Norman H. Baynes. – London, 1946. – 147 p.
  27. Arsac P. La dignité sénatorial au Bas-Empire / P. Arsac // Revue historique de droit français et étranger. – 1969. – No 2. – P. 198–243; Chastagnol A. L’évolution de l’ordre sénatorial aux IIIe et IVe siècle de notre ère / André Chastagnol // Revue Historique. – 1970. – Т. 496. – P. 305–344; Malcus B. Le Sénat et l’ordre sénatorial au Bas-Empire / Bengt Malcus. – Lund, 1970. – Р. 23–28.; Barnish S. J. B. Transformation and Survival in the Western Aristocracy, A. D. 400–700 / S. J. B. Barnish // Papers of the British School at Rome, 1988. – Vol. 56. – P. 120–155; Näf B. Senatoriches Standesbewusstsein in spätrömicher Zeit / Beat Näf. – Freiburg, 1995. – 860 p.; Pietri L. L’ordine senatorio in Gallia / Luce Pietri // Società romana e impero tardoantico. – Rome, 1986. – Vol. I : Istituzioni, ceti, economie. – P. 307–323.
  28. Winkelmann F. Quellenstudien zur herrschenden Klasse von Byzanz im 8 und 9. Jahrhundert / Friedhelm Winkelmann. – Berliner Byzantinistische Arbeiten. – Vol. 54. – Berlin, 1987. – P. 33–94.
  29. Näf B. Senatoriches Standesbewusstsein in spätrömicher Zeit / Beat Näf. – Freiburg, 1995. – 860 p.
  30. Bauer F. A. Statuen hoher Würdenträger im Stadtbild Konstantinopels / Franz von Alto Bauer // Byzantinische Zeitschrift, 2003. – Vol. 96. – S. 493–513.
  31. Kriesis A. Über den Wohnhaustyp des frühen Konstantinopel / Anthony Kriesis // Byzantinische Zeitschrift, 1960. – Vol. 53. – S. 322–327.
  32. Yannopoulos P. La société profane dans l’empire byzantin des VIIe, VIIIe et IXe siècles / Panayotis Yannopoulos. – Louvain, 1975. – Р. 14–19.
  33. Patlagean E. Pauvreté économique et pauvreté sociale à Byzance, 4e–7e siècles / Evelyne Patlagean. – Paris, 1977. – 442 p.; Lepelley C. Liberté, colonat et esclavage d’après la Lettre 24: la juridiction épiscopale “de liberali causa” / Claude Lepelley // Les lettres de Saint Augustin découvertes par Johannes Divjak // Communications presentees au colloque des 20 et 21 Septembre 1982. – Paris, 1983. – P. 329–342.
  34. Savigny F. C. Über den römischen Kolonat / Friedrich Carl Savigny // Abhandlungen der Königlichen Akademie der Wissenschaften zu Berlin.Historisch-Philologische Klasse, 1822–1823. – S. 1–26; Zeitschrift für geschichtliche Rechtswissenschaft. – 1828. – Bd. VI.3. – S. 273–320; Davies C. The Emergence of Western Society, 300–1200 / Сolin Davies. – London, 1969. – 403 p.
  35. Фюстель де Куланж Н. Римский колонат / Фюстель де Куланж Нюма-Дені; пер. с фр. ; под. ред. проф. И. М. Гревса. – Санкт-Петербург, 1908. – 224 c.
  36. Weiss G. Antike und Byzanz. Die Kontinuität der Gesellschaftsstruktur / Günter Weiss // Historische Zeitschrift. ‒ 1977. ‒ Bd. 224.  ‒ Р. 529–560.
  37. Browning R. The Riot of A. D. 387 in Antioch: The Role of Theatrical Claques in the Later Roman Empire / Robert Browning // Journal of Roman Studies. – 1952. ‒ Vol. 42. ‒ P. 13–20.

Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

Редактор – Ірина Гіщинська

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства
ISHA-Lviv

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб
ISHA-Lviv

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s