Віктор Мельник. ГЕОРГ ВАЙЦ ЯК ІСТОРИК СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА

ГЕОРГ ВАЙЦ ЯК ІСТОРИК СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ПРАВА

ЮРИДИЧЕСКАЯ ТЕОРИЯ ГЕРМАНСКОГО СРЕДНЕВЕКОВОГО ГОСУДАРСТВА ГЕОРГА ВАЙЦА

LEGAL THEORY OF GERMAN STATE IN MIDDLE AGES OF GEORGE WAITZ


Автор  Петрушенко Віктор Пилипович – лікар, медієвіст, краєзнавець

Мельник Віктор Мирославович – політолог-міжнародник, юрист, член Української асоціації зовнішньої політики

 


      У статті аналізується історико-правова теорія німецького вченого Георга Вайца (1813-1886). Центр цієї теорії — поняття держави в часи середньовіччя, що базувалось на міцній традиції общинного права.

      Ключові слова: Вайц, держава, середні віки, право


    

2
Віктор Петрушенко (зправа) і Віктор Мельник під час конференції в Переяслав-Хмельницькому заповіднику

  Справжнім продовжувачем справи Георга Людвіга Маурера (1790-1872) став юрист-історик Георг Вайц (1813-1886). Як і Мауреру, Георгу Вайцу в сучасній українській теорії та історії права майже не відводиться належного місця. Слабко розроблена історико-юридична теорія Вайца і у вітчизняній історіографії.

      Загальний стан німецької історичної науки після європейських подій 1848 року характеризувався поділом романтичної історіографії на два напрямки — історико-правовий і політичний. Становлення історико-правового напрямку пов’язане із модною на той час “юридизацією історії” та збільшенням інтересу університетських дослідників до проблем теорії давньогерманської общини.

             Георг Вайц народився у 1813 році, в місті Фленсбург (на той час воно належало Данії). Освіту він здобував у два етапи: спочатку в Кільському університеті, де Вайц вивчав юриспруденцію, а згодом у Берлінському університеті, де його вчителями стали Савіньї та Ранке. У Берлінському університеті майбутній вчений вивчав філософію та євангелічну теологію.

      Під впливом історичної школи права Ранке, Вайц звернув свою увагу на юридичне підгрунтя німецької державності. Берлінський університет давав найкращу в тогочасній Німеччині історичну освіту. Однак, Вайц від самого початку вирішив працювати “на стику” права та історичної науки. З 1836 року він був одним із найбільш активних співробітників наукової серії “Monumenta Germaniae historica” (з 1876 року став головним редактором видання). В той же час Вайц розпочав викладання у Кільському університеті, де протягом 1842-1849 років був професором історії права.

      Тогочасна німецька професура вважалась елітою не лише в науковому контексті, але також і в політичному. Саме професори складали значну частину скликаного 1848 року франкфуртського парламенту. Депутатом від Кіля став і Георг Вайц. Є. В. Гутнова пише про його погляди: “У франкфуртському парламенті 1848 року він належав до “правого центру” і був рішучим противником ідей народного суверенітету та республіки. Його політичним ідеалом для майбутньої об’єднаної Німеччини була конституційна монархія, котра могла б гармонічно поєднати сильну королівську владу і “народну свободу” — традиційні старогерманські та більш сучасніші інститути” [1, c. 78].

 3

Георг Вайц (1813-1886)

      Саме під час парламентської діяльності у Вайца сформувалась ідея розробити теоретичні підвалини міцної державної влади для майбутньої єдиної Німеччини. Цій діяльності вчений віддавав більшу частину своїх сил під час роботи професором у Гетінгенському університеті. Разом з цим, Вайц відзначився і як викладач — його студентські та публічні семінари з історії права та юридичного джерелознавства не мали собі рівних. Семінари Вайца стали прологом для формування “гетінгенської історичної школи”, що спеціалізувалась навколо проблем джерелознавства середніх віків. Справу Вайца у Гетінгенському університеті згодом продовжив його учень — Г. Х . Гільдебранд.

      Георг Вайц працював на посаді професора Гетінгенського університету протягом 1849-1876 років. З 1876 року він жив у Берліні, де і помер 24 травня 1886 року.

      З точки зору сучасної політології, Вайц — теоретик інституціоналізму. Через державні інституції він розглядав всі політико-правові процеси. Норми звичаєвого права його цікавили в залежності від того, як вони вплинули на формування писаного публічного права. Отже, можемо виокремити дві головні дослідницькі проблеми, що цікавили Георга Вайца — історію державних установ і кодифікацію правових норм. При цьому, вчений залишався класичним медієвістом. Свою мету він вбачав у віднайденні позитивних традицій державотворення на ранньому етапі германської історії. Універсальною цінністю історичного процесу Вайц називав державу.

      Головна праця вченого — “Історія німецьких державних установ”. Вона публікувалась в шести томах протягом 1844-1878 років [3]. Це синтетичне дослідження охоплює становлення германського правового устрою від часів Юлія Цезаря і Тацита до кінця ХІІ століття. Є. В. Гутнова так характеризує стиль викладення матеріалу Вайцом: “Він завжди виходив із критичного аналізу джерел, враховуючи всі деталі та різні точки зору, що існували в літературі. Формулюючи ту чи іншу думку, Вайц старанно розглядав усі “за” і “проти”, всі свої висновки обставляв чисельними критичними зауваженнями” [1, c. 78]. Його науковий стиль часто піддавався критиці. Наприклад, Е. Фютер у книзі “Історія сучасної історіографії” (1911) називав праці Вайца “конструктивною фантазією” [2].

      З чисто юридичної точки зору велике значення має книга Вайца “Давнє право салічних франків” (1846) [4]. У ній вчений викладає власну концепцію методології досліджень кодифікації права. Держава, на думку Вайца, постає виключно в момент чіткої кодифікації законодавства. Перетворення звичаю у право створює державу як юридичний інститут. Сутність цього інституту полягає в перманентному контролі над пристосуванням законодавства до актуальних політичних реалій. Важливою складовою політичного процесу Вайц називає народне господарство. Стан і характер юридичного регулювання народного господарства визначає принципи сприйняття держави населенням.

      Отже, для Вайца сутність державного устрою розкривається не через політичні ознаки здійснення князівсько-королівської влади, а через юридичні способи контролю державним апаратом спеціальних умов людської праці. Через працю встановлюється найтісніший зв’язок між державою та індивідом.

      Георг Вайц одним із перших у німецькій науці запропонував охарактеризувати формування державних організмів як процес господарської еволюції. На його думку, німецька держава стала можливою внаслідок специфічних історичних умов господарського розвитку давньогерманської общини. Він пише наступне: “питання про способи землеробства і форми власності на землю має першочергове значення для визначення культурного рівня народу, порядку правового та громадського його життя” [3, т. 1, c. 30]. Проблеми господарського розвитку для Вайца нерозриво пов’язані із сферою народного духу. Господарський розвиток також є показником духовності людей.

4
 Геттінгенський університет за часів Георга Вайца

      Теорія Вайца підпорядковує економіку юридичній науці. Проблема необхідності юридичних досліджень економічної сфери вперше була серйозно обгрунтована Г. Вайцом. На наш погляд, його з усією впевненістю можна назвати родоначальником господарсько-правового методу. Під час викладання у Гетінгенському університеті, Вайц також сформулював тезу про приналежність еволюції господарських відносин до сфери історії права.

      Рушійною силою історичного процесу Георг Вайц називав “внутрішні закони органічного розвитку суспільства, що не залежать від волі людей” [1, c. 79]. Ці закони регулюють сферу людського духу і проявляються в області організації окремих сфер суспільних відносин. Ця організація відносин і є правом у розумінні Вайца. Прогресивну роль середньовічної держави Вайц розглядав крізь призму трансформації звичаєвого права у кодифіковане законодавство. Ця кодифікація відбувалась під впливом ієрархічного характеру християнської релігії.

      На думку Вайца, вплив християнства зумовив вироблення специфічних германських традицій конституційно-монархічного устрою. Конституціоналізм Вайц називає споконвічною формою державного устрою для германських народів. Принципи германського конституціоналізму завжди засновувались на “народній свободі” [3].

      Народна свобода — це найперша і найдавніша форма державного устрою германських племен. Вона характеризувалась владою всієї племінної общини і виборами єдиного керівника лише на час війни. Поява сталого юридичного інституту королівської влади відбулась лише під час переселення германців на терени Західної Римської імперії. Однак, в момент появи варварських королівств народна свобода не тільки співіснувала поряд з королівською владою, але і виступила головною організаційною силою германського державотворення. Вайц стверджує, що державність у германських племен існувала ще в часи Тацита. Вона опиралась на общини землеробів.

      У процесі становлення франкської держави, все більш відчутним став вплив римського приватного права. Вайц вважає його неконституційною силою, що обмежила інститут народної свободи і через формування у германців приватної власності сприяла забезпеченню появи соціальної нерівності. Саме римське право призвело до поступового соціального розгалуження, що децентралізувало єдину германську державу.

      Вайц вважав феодалізм правовою системою, ознакою якої був ленний устрій. Система васальних відносин виникла під впливом неконституційних сил і роздавила народну свободу. Весь процес формування феодальних відносин у германському суспільстві Вайц характеризує як поступовий розпад общини під впливом принципів приватного права та її реорганізацію на ленній основі. Таким чином, германська державність була ослаблена інститутом приватної власності. Тривалий процес перерозподілу власності зумовив відсутність у німців єдиної, централізованої держави із конституційним устроєм.

      Вплив римського права на германців Вайц оцінює негативно. Він його називає негерманською і неконституційною силою. Є. В. Гутнова пише: “Вайц настійливо підкреслює повільність, поступовість, суто еволюційний характер розвитку феодальних інститутів. Зокрема, бенефіціальну реформу К. Мартелла Вайц розглядає як результат довгого закономірного і внутрішньо обумовленого розвитку, що, незалежно від політики Каролінгів, підготувало проведення цієї реформи” [1, c. 82].

      Так чи інакше, але Георг Вайц зробив великий внесок у сучасне розуміння правових процесів серед давніх германців. Область його досліджень — держава і державність. Він оцінював всі сфери суспільних відносин у германців виключно з юридичних позицій. Однак, такий суто юридичний аналіз аж ніяк не звузив його кругозір і зумовив вироблення Вайцом багатьох цінних методологічних вказівок для дослідників. Цікаво для нас залишається негативна оцінка вченим рецепції норм римського права. Такий погляд підготував грунт для подальшого розвитку багатьох традиційно орієнтованих концепцій в історії права.

 


ПРИМІТКИ

 

  1. Гутнова Е. В. Историография истории средних веков. / Е. В. Гутнова. — М.: Высшая школа, 1974. — 400 с.
  2. Futer E. Geschichte der neueren Historiographie, Munchen und Berlin, 1911.
  3. Waitz G. Deutsche Verfassungsgeschichte, Bd. 1-6, Ed. 1, Kiel, 1844-1878.
  4. Waitz G. Das alte Recht der salischen Franken, Ed. 1, Kiel, 1846.

Петрушенко Виктор, Мельник Виктор

ЮРИДИЧЕСКАЯ ТЕОРИЯ ГЕРМАНСКОГО СРЕДНЕВЕКОВОГО ГОСУДАРСТВА ГЕОРГА ВАЙЦА

      В статье анализируется историческая и правовая теория немецкого ученого Георга Вайца (1813-1886). Центр этой теории — понятие государства в средние века, которое базировалось на мощной традиции общинного права.

      Ключевые слова: Вайц, государство, средние века, право

 

Petrushenko Viktor, Melnyk Viktor

LEGAL THEORY OF GERMAN STATE IN MIDDLE AGES OF GEORGE WAITZ

      In article analyzed historical and legal theory of German scientists George Waitz (1813-1886). The centre of this theory – the notion of state in middle ages, which was founded on strong traditions of social law.

      Keywords: Waitz, state, midddle ages, law

 


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства
ISHA-Lviv

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб
ISHA-Lviv

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s