ІМПЕРСЬКИЙ ПРОЕКТ РІЧАРДА ІІ

ІМПЕРСЬКИЙ ПРОЕКТ РІЧАРДА ІІ

ИМПЕРСКИЙ ПРОЕКТ РИЧАРДА ІІ

RICHARD II’S EMPIRE PROJECT


Чепіженко Вадим Віталійович – аспірант історичного факультету Одеського національного університету імені І. Мечникова

Контакт vadim_chepizhenko@gmail.com

Стаття була опублікована у збірнику Український медієвістичний журнал

 


Стаття присвячена проблемі англо–німецьких зв’язків кінця XIV ст. В центрі уваги автора імперські амбіції англійського монарха. Створення юліх–гельдернського військового союзу та залучення до нього Кельну розцінюється автором як складова зовнішньополітичного курсу Річарда ІІ на посилення міжнародного авторитету англійської корони.

Ключові слова: Річард ІІ Плантагенет, Англія, XIV ст., Священна Римська імперія


596px-coronation_richard2_england_01
Коронація Річарда ІІ

Англійський хроніст Томас Волсінгем під 1397 роком пише: «В цей час розповсюдилися чутки, які щоправда видалися даремними, про те, що вочевидь король Англії може бути обраний Імператором» [1, с. 222]. Така коротка ремарка про імперські амбіції англійського короля передує в хроніці розлогому опису розправи, що монарх влаштував над опозиційними йому баронами, так званими лордами–апелянтами. Можливо середньовічний автор вбачав в цих подіях певний взаємозв’язок: посилення короля на міжнародній арені надало йому змогу розпочати «репресії» всередині власної країни чи навпаки, лише упокоривши власних васалів, Річард ІІ міг розраховувати на корону імператора.

Взагалі Річард ІІ Плантагенет (1367–1400) не користується увагою вітчизняних істориків. В українській історіографії майже відсутні праці, які б так чи інакше були пов’язані з правлінням цього англійського монарха [2]. Проте, ще в 1818 р. англійський історик Генрі Галлам писав, що період його правління – це «найцікавіша сторінка нашої (англійської – авт.) ранньої історії, і вона написана найбільш недосконало» [3, с. 81]. Лише протягом останніх десятиліть в англійській історичній науці намітилися зрушення щодо перегляду того місця, яке Річард ІІ займав в англійській політичній дійсності кінця XIV ст. [4], [5].

Метою даної публікації є виявлення певного імперського проекту, що склався в політичній уяві англійського монарха, як складова частина його загальних державницьких візій.

Питанню англо–німецьких зв’язків в XIV ст. приділено доволі мало уваги, як у вітчизняній, так і в англомовній історичній літературі. Радянських вчених передовсім цікавили торгівельні взаємини Англії з Ганзою, проблематиці яких і присвячено ряд наукових статей того часу [6], [7]. В англійській науці дана тема також майже не розроблена. Частково вона представлена хіба що в магістерській дисертації 1960 р. [8] та в ряді окремих зауважень.

423px-traite_de_bretigny_ru-svg
Територія Англії на материку (відзначено червоним)

В англійської монархії існували давні зв’язки з німецькими та нідерландськими князівствами. Зокрема, розпочинаючи воєнні дії проти Франції, Едвард ІІІ заручився підтримкою герцогів Гельдернського, Юліхського, Брабантського, Лімбурзького, графів Голландії та Клеве [9, с. 70–71]. Він же був одружений з Філіппою де Ено, дочкою графа Голландського, а свою рідну сестру Елеонору видав за Рейнольда Гельдернського [10, с. 494]. Можливо, пам’ятали при англійському дворі і випадок, коли англійський принц в XIII ст. став королем Німеччини [11, с. 304–314].

Річард ІІ перший шлюб уклав з дочкою імператора Карла IV Люксембурзького – Анною Богемською. Серед інших наречених були Марія Французька та Катаріна Вісконті. За останню її батько, Барнабо Вісконті, обіцяв чимале придане. Шлюб з дочкою імператора ж не приніс англійській короні жодного матеріального зиску, проте мав на меті посилення її міжнародного авторитету. Художнім втіленням сватання Річарда ІІ до Анни стала поема Джеффрі Чосера «Пташиний парламент» [12].

richard_ii_king_of_england
Річард ІІ

Проте в самій Священній Римській імперії назрівала політична криза. Ще за життя батька Карла IV Люксембурга в 1376 р. королем Німеччини був обраний його син Вацлав (Венцель). В 1378 р. він успадкував також чеську корону. Доволі посередній монарх, Вацлав не міг упоратися і з однією державою, не те що з цілою імперією. В 1394 р. король взагалі потрапив у полон до своїх політичних опонентів [13, с. 311].

Саме тут до політичної гри на арені імперії вступив англійський монарх. Починаючи з 1394 р. Річард ІІ знаходився в стані постійних дипломатичних контактів з пфальцграфом Рейнським [14, c. 785, 805]. Відбулося декілька обмінів посольствами та підписання ряду угод. Вершиною міжурядових перемовин стало відвідання в травні 1397 р. пфальцського двору англійською делегацією у складі графів Ратленда та Ноттінгема, Вільяма ле Скрупа і єпископа Карлайлського, найбільш наближених до короля осіб. Переговори з курфюрстом Пфальца завершилися його присягою на вірність англійському монарху та зобов’язанням виставити в разі необхідності військовий контингент на користь останнього [14, c. 854–856]. У відповідь англійська сторона зобов’язалася сплачувати Руперту Рейнському 1000 фунтів щорічної ренти [15, c. 25].

richard2_anna
Річард II і Анна Чеська. XIV ст.

Проте ідея вступити в боротьбу за імператорську корону, напевно, виникла у Річарда близько 1396 року, коли англійське посольство на чолі з тим самим Томасом Мерксом, єпископом Карлайлу відвідало архієпископа–електора Кельнського, який відігравав вагому роль у виборах імператора [8, c. 138]. З травня по серпень 1397 р. в Німеччині знаходилися есквайр королівської камери Джаніко д’Артас та клірик Роджер Сігл, які зокрема відвідали в липні сейм у Франкфурті та зустрілися з князями–курфюрстами – пфальцграфом Рейнським, герцогом Саксонським, архієпископами Кельнським та Трірським.

Крім того, англійські посли вели переговори щодо подолання церковної Схизми [8, c. 177].

В червні 1397 р. до Англії у відповідь прибула кельнська делегація, яку очолював декан Кельна Тільман Смаленберг. А 7 липня було укладено двосторонню угоду, відповідно до якої архієпископ мав виставити 500 воїнів проти будь–яких ворогів англійського монарха, окрім імператора Вацлава, за що отримав ренту в розмірі 1000 фунтів стерлінгів у рік [16, c. 2–4].

anna_rich2
Скульптури Річарда і його першої дружини Анни в їх усипальниці в Вестмінстерському абатстві

Деякі дослідники припускають, що англо–німецькі стосунки вибудовувалися Річардом не задля просування на імператорський трон, а щоб зміцнити власні позиції напередодні виступу проти колишніх лордів–апелянтів всередині власної країни. Така думка має право на існування. Втім одне не суперечить іншому. Тим більш, що серпнем – груднем 1397 р. датується дипломатична місія Хью Герворста в Римі. Англійський посол мав отримати від папи схвалення імперських планів свого монарха [15, c. 148]. Проте папа лишився на боці Вацлава та не полишав надій на його коронацію в Римі. Амбіції короля Англії, який в релігійній політиці не завжди лишався прихильним римського престолу, Боніфація IX не цікавили.

Як свідчать хроністи, плани короля були доволі негативно сприйняті і в самій Англії, особливо колишніми опозиціонерами [1, c. 199].

800px-a_chronicle_of_england_-_page_331_-_queen_anne_intercedes_for_sir_simon_burley
Королева Анна благає зберегти життя Саймону Берлі. Ілюстрація з «Хронік Англії».

Слабкість своєї позиції в Німеччині розумів і сам Річард. Курфюрстами–електорами які мали право голосу при обранні імператора були три архієпископи (Кельнський, Майнцький та Трірський), а також король Богемії (на той час це був сам Вацлав, король Німеччини), маркграф Бранденбурга (Йост Люксембурзький, вороже налаштований по відношенню до свого вінценосного кузена, він і сам був не проти зайняти імператорський трон), пфальцграф Рейнський (в 1398 р. Рупрехта ІІ змінив його доволі амбітний син Рупрехт ІІІ) та герцог Саксонський (Рудольф ІІІ). Річард міг покладатися лише на двох з семи курфюрстів. Тому, окрім втілення імперської мрії, Річард ІІ цілеспрямовано працював над створенням юліх–гельдернського військового союзу за участі Кельну, так би мовити, міцного військово–політичного плацдарму своєї присутності в Німеччині. Зокрема, перед самим відправленням до Ірландії 16 лютого 1399 р. Річард видав грант у розмірі 500 фунтів Реджинальду, герцогу Гельдернському, а 23 квітня – 1000 фунтів Вільгельму, герцогу Берзькому, в обмін на військові контингенти [16, c. 66, 80–82].

За іронією долі, останнім контактом Річарда з Німеччиною став лист від короля Вацлава, датований 24 вересня 1399 р., з пропозицією допомоги проти бунтівних лордів [8, c. 181].

Таким чином, Річард відновив систему традиційних англо–німецьких зв’язків, яку в подальшому підтримували та розвивали його наступники. Заснована в антифранцузьких цілях, ця система розцінювалася Річардом як певний інструмент втілення власних імперських амбіцій. Конструювання цього імперського проекту можна розцінювати як один з елементів політичної концепції Річарда, який носив як суто практичний, так і ідеологічний характер.


ПРИМІТКИ

 

  1. Walsingham T. Historia Anglicana / Thomas Walsingham // Rerum britannicarum medii aevi scriptores, or Chronicles and memorials of Great Britain and Ireland during the Middle Ages. – London, 1965. – 535р.
  2. За виключенням хіба що праці одеського вченого В. Е. Крусмана: Крусман В. Э. На заре английского гуманизма. Английские корреспонденты первых итальянских гуманистов в ближайшей своей обстановке/ Владимир Крусман. – Одесса,1915. – 710 с.
  3. Hallam H. View of the state of Europe during the Middle Ages/ Henry Hallam. – V. 3. – London, 1860. – 516 p.
  4. Barron C.B. The Art of Kingship: RichardII, 1377 – 1399/ Caroline B. Barron [Електронний ресурс]// History Today. – Vol. 35. – Is. 6. – 1985. – Режим доступу: www.historytoday.com.
  5. Saul N. RichardII/ Nigel Saul. – Yale, 1997. – 514 p.
  6. Илларионов С.А. Некоторые данные о торговле Кельна с Англией в XII – XIVвеках // Средневековый город. – Саратов, 1978. – Вып. 4. – С. 207 – 215.
  7. Сергеева Л.П. Ганзейская торговля и политика Англии в XIVвеке// Средневековый город. – Саратов, 1983. – Вып. 7. – С. 51–62.
  8. Wilson F. C. Some aspects of the foreign policy of Richard II of England during his personal rule 1389 – 1399. A thesis submitted to the Faculty of Graduate Studies and Research in partial fulfilment of the requirements for the degree of Master of Arts / Frederick C. Wilson. – Montreal, 1960. – 210 p.
  9. Фавье Ж. Столетняя война/ Жан Фавье; пер. с франц. М. Ю. Некрасова. – Свнкт – Петербург,2009. – 656с.
  10. Уэйр Э.Французская волчица – королева Англии. Изабелла/ Элисон Уэйр; пер. с англ. А.Немировой. – Москва, 2010. – 629 с.
  11. Мається на увазі Річард, герцог Корнуольський, син Джона Безземельного, який 13січня 1257 р. був обраний королем Німеччини, та зберігав за собою корону до своєї смерті 2квітня 1272 р. Див. наприклад: Голдстоун Н. Четыре королевы/ Нэнси Голдстоун; пер. с англ. А. Немировой. – Москва, 2010. – 472 с.
  12. Чосер Дж. Книга о королеве. Птичий парламент /Джеффри Чосер; пер. с англ., предисл. и коммент. С. Александровского. – Москва, 2004. – 224 с.
  13. Рапп Ф. Священная Римская империя германской нации / Франсис Рапп; пер. с фр. М.В. Ковальковой. – Санкт – Петербург, 2009. – 427 с.
  14. Foedera, Conventiones, Literae, et cujuscunque generis Acta Publica, inter Reges Angliae, et alios quosuis Imperatores, Reges, Pontifices, Principes, Vel Communitates, ab ineunte Saeculo Duodecimo, viz. ab Anno 1101. Ad nostra usque tempora, habita aut tractate: Ex Autographis, infra Secretiores Archivorum Regiorum Thesaurarias per multa Saecula reconditis, fideliter exscripta/ Ed.Thoma Rymer, Georgii Holmes. – London,1740. – Vol. VII. – 860 p.
  15. Calendar of the Close Rolls, preserved in the Public Record Office. Prepared under the superintendence of the Deputy Keeper of the Records. Ricard II. – Nendeln, 1972. – Vol. VI. – 752 p.
  16. Foedera… / Ed. Thoma Rymer, Georgii Holmes. – London, 1740. – Vol. VIII. – 188p.

Чепиженко Вадим

ИМПЕРСКИЙ ПРОЕКТ РИЧАРДА ІІ

В статье рассмотрены англо–немецкие политические связи конца XIV века. Автор акцентирует внимание на имперских амбициях английского монарха. Создание юлих–гельдернского военного союза при участии Кёльна расценивается как составляющая внешнеполитического курса Ричарда ІІ, направленного на усиление международного авторитета английской короны.

Ключевые слова: Ричард ІІ Плантагенет, Англия, XIV в., Священная Римская империя

 

Chepizhenko Vadym

RICHARD II’S EMPIRE PROJECT

Thearticledealswith Anglo–German relations from the late 14th century. Author focuses on Richard II’s empire ambitions. Creation of Jülich–Guelders Union with the participation of Cologne is regarded as part of the monarch’s conception of authority.

Key words: Richard II Plantagenet, England, 14th century, Holy Roman


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства
ISHA-Lviv

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб
ISHA-Lviv

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s