Нові погляди на українсько-польську історію (і не тільки!). Від конфронтації до співпраці.

Нові погляди на українсько-польську історію. Від конфронтації до співпраці (Мої роздуми).

Новые взгляды на украинско-польскую историю. От конфронтации к сотрудничеству (Мои размышления).

New views on the Ukrainian-Polish history. From confrontation to cooperation (My reflections).

Nowe poglądy na temat historii polsko-ukraińskiej. Od konfrontacji do współpracy (moje myśli).


Автор Димидюк Дмитро Андрійович – студент-магістр історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Контактdymydyuk_da@ukr.net


ВСТУП

Сучасне українське суспільство живе в епосі ментальних змін. Українська держава робить перехід (в усіх сферах свого життя) від колишнього проросійського (прорадянського) курсу до нового – проєвропейського. Такі глибокі трансформаційні зміни є болючими, але необхідними для будівництва нової української держави.

D0B6F83F-49F9-417A-A097-7A4A2AD13D4E_mw1024_s_n

Логічно, що в такому контексті змінюється й історична парадигма. Сучасна українська історична наука повинна створити нові конструкти української історії, де б остання була в введена в загальноєвропейський вимір. Головне гасло полягало б тому, що Україна була б “найсхіднішою частиною західноєвропейської цивілізації” (частково, запозичив ідею від польської історичної науки та від “теорії фронтиру“, яку розвивав Ярослав Дашкевич).

Для того, щоб інтегрувати українську історію в європейських контекст, слід перш за все “помирити” українців із їхніми західними сусідами – поляками. Проблема полягає в тому, що сучасна історіографія до цих пір не може позбутися образу поляка, як поневолювача українського народу. В шкільних підручниках ми часто знаходимо тези, які провокують міжнаціональні протиріччя та створення негативного образу поляків, які “гнобили” український нарід. На жаль, ці консервативні уявлення побутують і у свідомості пересічних українців[1].

1235916217
Президенти на встановлені пам’ятника полеглим у ІІ світовій війні (с. Гута-Пеняцькій)

ЩО РОБИТИ?

Ви часто чуєте гасло, що “Україна – це Європа“. Але чи маєте ви докази цього? Вважаємо, що сучасне українське суспільство потребує історичних доказів, фактів, ідей які б справді показували, що українські землі (чи просто українці) були частиною європейської цивілізації та мають право бути частиною цієї європейської родини.

Одного разу, спілкуючись із польськими студентами, вони мене запитали – “Чи вважаємо ми (українці) польських королів (до епохи Богдана Хмельницького) своїми королями“? – Такого роду питання мене загнало просто в ступор. Звісно ж, ми так не вважаємо, адже для нас це є ворожі королі та загарбники! Але польські студенти-історики чомусь думали по іншому…!

Я адекватно оцінюю ситуацію й розумію, що напевно, ми ніколи й не будемо вважати Казимира ІІІ, чи Сигізмунда І своїми королями. Але це й не є потрібним. Суть полягає у тому, щоб зробити більший акцент на дружбі та культурних взаємозв’язках, а не на протистоянні між народами. 

Варто було б розглядали Річ Посполиту не як державу двох народів (польського та литовського), а як, де-факто, державу трьох народів, де русинський елемент (українсько-білоруський) відігравав дуже важливу роль. Слід ставити акцент на тому, що русини теж розбудовували цю державу й вносили свій вклад у розвиток європейської цивілізації. 

Michał_Czajkowski_(1804-1886)
Михайло Чайковський

Якщо Польща була головним ретранслятором провідних ідей із Західної Європи для нас, то наші території були головним ретранслятором східних ідей (зі сторони Османської імперії та Московського царства). Варто згадати лише ідею сарматизму, яку використовувала польська шляхта, чи про постать Михайла Чайковського (Садик-паша), який захоплювався козацтвом та був одним із членів української школи в польській літературі (перша половина ХІХ ст.). 

З чого слід почати цю роботу? – написання нового колективного підручника з польсько-української історії. За приклад, можна було б взяти польські взірці, а саме книгу “Польща. Нарис історії“[2], яка спеціально призначена для українського читача. Вважаю, що в книзі варто було б приділити особливу увагу родині Шептицьких, адже це один із найкращих прикладів того, як українсько-польські ідеї могли співіснувати в межах однієї сім’ї. 

rodyna_ivana_sheptyckogo.krakiv1887_0
Родина Шептицьких

Як вирішувати проблемні питання? – візьмемо, для прикладу, Волинську трагедію, як найбільш болючу проблему в українсько-польських відносинах. В таких випадках є лише один вихід – пробачити один одному. В цьому контексті це вже не історична, а радше політична проблема. Історики, звісно ж, повинні її вивчати, щоб мати вагомий запас джерел і документів щоб доказати, що це Ваш і Наш злочин. Найбільший прогрес у плані політичного примирення був в часи Віктора Ющенка та польського президента Леха Качинського. 

ВИСНОВКИ

Моя ідея не є унікальною, але її зміст полягає не тільки в примиренні народів, але й в тому, щоб на основі різних джерел та ідей показати, що “Україна є найсхіднішою частиною західноєвропейської цивілізації”. Використання такої історичної позиції та поширення цієї думки за межі України дозволить підняти міжнародний престиж нашої держави, історію якої, на жаль, мало хто знає за кордоном. Я свідомий того, що часом європейськість України буде гіперболізовуватися, а ідея з “Річчю Посполитою Трьох Народів / Rzeczpospolita Trojga Narodów” буде зустрічати великий спротив зі сторони істориків. Не зважаючи на це, поданий курс все-таки є необхідним для нашої української історії на етапі початкових євроінтеграційних процесів. 

polska-ipn

Звісно ж, не слід забувати й про моменти протистояння й конфронтації з іншими народами, але відтепер головний  акцент має стояти на вивченні культурних взаємозв’язків між цими народами. Зауважимо, що варто було б докорінно переглянути й історичні стосунки України з іншими державами використовуючи таку ж саму методику. Згідні з тим, що потрібно шукати й українсько-російського історичного примирення, хоча розуміємо, що через теперішню українсько-російську війну таке примирення (навіть в наукових колах) наступить ще не скоро.

  1. Дякую Пастернак Василині за ідеї, які допомогли написати цей текст.
  2. Польща. Нарис історії / за ред. Влодзімєжа Менджецького та Єжи Брацисевича. – [пер. з пол. Івана Сварника]. –  Варшава, 2015. – 368 с.

Із зауваженнями, пропозиціями чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства
ISHA-Lviv

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб
ISHA-Lviv

Advertisements

One thought on “Нові погляди на українсько-польську історію (і не тільки!). Від конфронтації до співпраці.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s