КУРС ЛЕКЦІЇ З ІСТОРІЇ СКАНДИНАВСЬКОЇ МІФОЛОГІЇ. Лекція XІІ: Йоль та Різдво як приклади релігійного синкретизму язичництва та християнства.

Львівський медієвістичний клуб, разом з Владиславом Кіорсаком (автор тексту), раді Вам представити неординарний та цікавий курс лекцій з історії скандинавської міфології.


Лекція XІІ: Йоль та Різдво як приклади релігійного синкретизму язичництва та християнства.

Лекция XІІ: Йоль и Рождество в качестве примеров религиозного синкретизма язычества та христианства.

Lecture XІІ: Yule and Christmas Day as examples of religious syncretism of paganism and Christianity.


Уявіть собі найдовшу ніч в році там де і так вони завжди довгі, там де на блискучому снігу розливається тьмяне оранжеве світло, а на небі літають зелені вогники. Ця ніч є особливою, оскільки саме тоді до світу людей приходить найбільше неземних гостей.

01

Цю ніч скандинави називають Yule – Йоль. Це найбільше свято зимового циклу в германо-скандинавських дохристиянських віруваннях. В пізніший період це свято стали ототожнювати з Різдвом. Йоль знаменує початок зміни напрямку сонця і символізує повернення сонця з темноти, що уособлює оновлення життєвого циклу.

2

Сонце було надзвичайно важливим об’єктом в скандинавських віруваннях. Його пов’язували з кабаном Фрейром, який біжить небом і уособлює рух небесного світила. Тому основою стравою на святковому столі є свиняча відбивна. Окрім неї стіл був заповнений різними святковими стравами, які згодом стали елементом різдвяної обрядовості. Це були варені яйця, фаршировані ікрою, лосось, оленина, шинка, споживали також нагріте вино. Особливими культовими продуктами були яблука, що мали круглу форму і нагадували сонце,  стебла пшениці, що символізували родючість, мука, та ель, який варили за особливим святковим рецептом.

3
5

Також важливими елементами були хвойні дерева та їх гілки, які прикрашали вдома. Ця традиція зберігається і до сьогодні практично у всіх куточках світу. Вічнозелене дерево символізує Ігдрасіль. На ньому має бути вісім видів прикрас по дев’ять штук кожного виду. А вершечок прикрашали списом Одіна. Вікна та двері декорували хвойними вінками та ягодами.

6

Вогонь був також символом сонця, для святкового вогнища заготовляли поліна семи видів порід дерев. Однак головне місце займало одне йольське поліно. Найчастіше його робили з ясеня, дерево мали знайти на протязі дванадцяти годин перед початком свята і лише на своїй землі, або прийняти його в дар. Це дерево прикрашали зеленню, поливали пивом та посипали мукою. Після цього поліно ставили в камін та підпалювали від минулорічного дерева. На полях розводили також величезні вогні, які символізували сонце.

7

Всі роботи мали бути завершеними до вечора, родина мала сходити в лазню, для очищення душі і тіла. Мати сімейства мала обходити кожен закуток і освічувати його свічкою. Після цього виносила свічку на вулицю

8Йольський світильник 

Йоль це в першу чергу вшанування душ померлих. Тринадцять ночей свята називають «Ночі Духів». Для них готують їжу, яку не можна їсти впродовж тринадцяти днів, поки не наситяться мертві. Для того, щоб душі предків завітали в гості залишали відкритими двері, або вікна. Після того господині тричі обходили будинок, співаючи йольських гімнів, та запрошуючи духів. І лише тоді запрошували всю родину до столу.

В ночі Йолю всі світи сходяться в  Мідгарді. Боги і богині сходять на землю, душі мертвих піднімаються з Хельхейму. Тут важливо згадати культ Асгардрейду (oscorei) – дикого полювання. Вважалось, що Хеймдаль спускався на землю, щоб нагородити особливо відданих людей. Його оточували ейнхерії, які слідкували, щоб люди не виходили з дому в ніч на Йоль.

9Julereia -Nils Bergslien (1922).

 Діти ходили і дарували всім різні подарунки, вже згадувані яблука та пшеницю. Важливе місце займав культовий хліб Julgalt, який тримали до весни і годували ним худобу, якою мали орати землю. Також до насіння додавали крихти цього хліба, щоб покращити урожай.

10Юльгальт 

Йольскі персонажі. Традиційно основною візитною карткою цього свята є його персонажі, які видозмінено побутують в різних культурах до сьогодні. Щоб не заплутатись в цьому не легкому питання розглянемо кожного персонажа окремо.

Ніссе – домашній дух, опікун домашнього затишку. Згодом почав ототожнюватись з Йолем, пізніше з Різдвом. Слово Ніссе має християнське походження. І свої коріння відводить від імені святого Миколая. Одного з найшановніших святих. В Середньовіччі виник звичай дарувати 19 грудня (день смерті Миколая Чудотворця) подарунки дітям. У більш пізніший час цей звичай був перенесений на Різдво. Найцікавішими є різні варіації цього персонажа у різних традиціях. Наприклад в Голландії цей персонаж називався Санта Клаусом. Згодом його було завезено в Америку. В Норвегії він називався Юленіссе, тобто різдвяний ніссе, у Фінляндії його називають Йолупукі, тобто «різдвяний козел», а в Ісландії різдвяних дідів називають «Йоласвейнарнір» і нараховується їх тринадцять осіб. Вони по черзі дарують подарунки слухняним дітям на протязі двох тижнів.

12

Існують також церковні ніссе. Хатинка такого гнома може знаходитись під діркою в підлозі, на горищі, або на дзвіниці. Спить він в старому дерев`яному чоботі дзвонаря. Кожної суботи він витирає пилюку, миє в церкві підлогу та вимітає павутину з кутів. Єдине чого вони не люблять, так це звук церковних дзвонів, тому, коли починається служба вони зазвичай якнайдалі відходять від церкви. Однак, шанування ніссе, як предка, родоначальника є набагато давнішим звичаєм, що сягає своїм корінням первісних релігійних вірувань.

13

В давнину вірили, що ніссе живе на кожному хуторі. Його описували як істоту з чотирма пальцями на руках. Однак він є дуже добрим, якщо давати йому його законну кашу. За це він доглядає за коровами і конями, краде сіно з сусідніх хуторів, і взагалі робить все можливе для свого господаря.

Ми вже згадували, що ніссе мають свої різновиди, найцікавішим його проявом є ісландські йоласвейнари. Ці персонажі з`являються в більш пізній час. Однак є також дуже популярними. Вважається, що вони всі живуть в одній печері зі своєю матір`ю Грілою, яка викрадає неслухняних дітей, та йольським котом, про якого мова йтиме пізніше.

         Йольський козел. Вважається, що в давнину подарунки дітям приносив не домовик, а різдвяний козел. Первісно молоді люди одягали в хутряну накидку, ставили на палицю голову козла, та ходили від ферми, до ферми співаючи пісень, цей звичай вірогідно був пов’язаний з козлами Тора, або з Асгардрейдом і не був таким доброзичливим. Згодом ця людина почала дарувати подарунки дітям, а потім перетворився в Санта Клауса. З цього пішла традиція виготовляти козлів з соломи, що побутує і дотепер.

14

         Цікава історія була пов`язана з різдвяним козлом в шведському місті Евль. Саме там в 1966 році Стіг Гавлен запропонував спорудити величезного солом`яного козла, який мав 13 метрів в довжину та 7 метрів в ширину. Ця солом`яна статуя була підпалена в новорічну ніч невідомими. З того часу підпалювання козла стало неофіційною традицією, до 2015 року він був спалений 28 разів. Влада міста вживала всіх необхідних заходів, щоб запобігти цим інцидентам, навколо нього споруджували величезні паркани, обробляли вогнестійкими речовинами, залучалась охорона, однак з 1966 до 2015 року він лише чотири рази залишався повністю неушкодженим.

15

         Йолський кіт. В Ісландії існувало легенда, що ті, хто не матимуть до Йоля нового хутряного одягу дістануться йолському котові. Це  повір`я було пов’язано з тим, що до зими треба було обробити всю вовну, яку зістригли з овець восени. Напередодні свята кіт приходить і дивиться чи у всіх є обновки. В тих, кого її немає кіт забирає святковий обід, або з`їдає дітей.

16

          Як підсумок варто зазначити, що зовсім не відомо де закінчується Йоль і починається Різдво. Розум середньовічної людини був набагато більше підданий фантастичному. І обмежувався чимось набагато ширшим ніж релігія чи конфесія. Символізм проявлявся навіть у найдрібніших побутових моментах. При цьому символ не був лише означенням якоїсь ідеї, а заміщав цю ідею. Як зазначав А. Я. Гурєвіч, в свідомості середньовічної людини зображення було єдине з тим, що воно зображувало, духовному приписувались матеріальні властивості, а частина могла бути цілим.


З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціями чи запитаннями прошу звертатись на Vlad.Kiorsak@Gmail.com.
P.S. Далі буде!
З питань рекомендованої літератури,звертайтесь на
Vlad.Kiorsak@Gmail.com
або
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:

Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s