Звіт з лекції: “Українська медієвістика та медіакомунікаії: проблеми та перспективи взаємодії?”

Львівський медієвістичний клуб
Наукове товариство історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка
Кафедра історії середніх віків та візантиністики

Відкрите засідання Львівського медієвістичного клубу
на тему:

“Українська медієвістика та медіакомунікаії: проблеми та перспективи взаємодії?”

Зустріч відбудеться 4 грудня (п’ятниця) о  13-30.
Місце зустрічі – 314 ауд. Головний корпус ЛНУ ім. І. Франка (вул. Університетська 1)
Лектор – Олег Друздєв. Аспірант інституту українознавства ім. І. Крип’якевича 

Запрошуємо всіх охочих та бажаючих!!!
Всі деталі  ви можете знайти нижче за посиланнями:

 Детальніше: https://lvivmedievalclub.wordpress.com/
Для контакту: 0680594043, 0939251867 (Дмитро)


Короткий зміст:

Що таке Медіа і як вони співвідносяться з наукою? Для чого медіа українській історії та медієвістиці зокрема? Як їх використовують в інформаційних війнах та в процесі формування історичної свідомості? Чи присутня українська медієвістика в медіапросторі і що для цього робити? 

Людину формує інформація – це головна думка лекції. Ми є споживачами і жертвами інформації. Водночас, медіа є засобом тиражування інформації. Історики вважають, що першими у світі медіа були книги, адже саме вони масово поширювали інформацію.

Відомий український історик Ярослав Грицак вказує на разючі відмінності в розумінні історичних коренів сучасної України у Львові й Донецьку. Під час досліджень проведених у цих містах в 1994 і 1999 рр. В ході проекту проекту „Ідентичність і соціальна лояльність”, більшість опитаних респондентів виразили згоду з тим, що стартовим моментом української історії є Київська Русь. У цьому Донецьк і Львів виявилися єдині, але далі цього вихідного пункту починається різка розбіжність. У Львові послідовність важливих подій української історії виглядала так: Київська Русь – Українське козацтво – Українська Народна Республіка (1917 – 1920 р.) – проголошення української незалежності в 1991 році. У Донецьку ж ця схема мала іншу траєкторію: Київська Русь – Переяславський договір між Україною й Росією 1654 року) – Українська Радянська соціалістична республіка (1917 – 1991 р.).

Бачимо, що після занепаду Київської Русі (умовно ХІІІ ст.) ми маємо такий собі невеличкий провал на вісім століть у “національній пам’яті”. Цю проблему могли б вирішити медіа, популяризуючи історію України вцілому… але з цим у нас теж проблеми.

Доповідач, для прикладу, зазначив, що існує близько трьох україномовних сайтів (на теренах України), які вивчають історію середньовіччя. Це такі сайти, як: “Василевс“, “Медієвіст” та “Львівський медієвістичний клуб“. Логічно, що перегляд цих сайтів є мізерним і своєю діяльністю ці організації охоплюють лише вузьке коло науковців.

Звісно ж, існує багато сайтів з історії України (Українська правда, газета День і т.д.) Але попри це, вони охоплюють малу аудиторію людей. Для прикладу, у Німеччині, виходять сотні історичних журналів. Один із них – “Geschichte” – друкується накладом 150 тисяч примірників!

Який вихід зі ситуації? Як популяризувати історію? І яку історію подавати простим українцям?

У ході дискусії та обговорення ми дійшли висновку, що саме ми, майбутні юні історики, повинні змінювати ситуацію. Наші дії та пропозиції:
1) Створювати різні сайти, пабліки і популяризувати історію. Масово! Особливо, через соц. мережі.
2) Писати різні замітки та статті, але дуже коротко. Сучасні люди не прочатають текст, який є більшим ніж пів сторінки.
3) Писати просто, але максимально об’єктивно.
4) Стосовно старих радянських кліше – їх потрібно витісняти та заміняти. Для прикладу – усім відомий Данило Галицький, ніколи не був “Галицьким”, з тих причин, що від початку він був князем Волинськиим, а в Галичі прожив (за все своє життя) не більше двох років!!! Це старе радянське кліше, яке варто замінити на нове – Данило Романович.
Як його змінити – спочатку вживати дві назви у тексті, щоб люди до них привикли, а згодом відкинути термін “Галичький”.
5) Спростовувати різні пропагандистські міфи (про Сусаніна, про Русь, як колиску трьох братніх народів і т.д.)
6) У тексті частіше вживати емоційні фрази, адже саме їх запам’ятовує читач.

Історія творить свідомість. Тому, завданням сучасних істориків навчатися ефективно доносити свої знання до широкого загалу!

Ми ще багато про що говорили на лекції, але зараз Вам раджу переглянути фотографії) Якщо у Вас виникли питання – пишіть нам (всі контакти поданно нижче))


ФОТО

IMG_20151204_140917223

IMG_20151204_140922605

IMG_20151204_140945982

IMG_20151204_141007109

IMG_20151204_141054184

IMG_20151204_141108332

IMG_20151204_141113682

IMG_20151204_144732983

IMG_20151204_144734841

Друздєв

 

БІЛЬШЕ ФОТО ТУТ – ФОТОАЛЬБОМ

 


 

Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

Лектор – Олег Друздєв

А також, за цими посиланнями:

Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One thought on “Звіт з лекції: “Українська медієвістика та медіакомунікаії: проблеми та перспективи взаємодії?”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s