“…СВІТ НЕ В КНИГАХ І КАРТАХ, ВІН ТАМ, ЗА ВІКНОМ…” ЛІНГВІСТИКА І СЮЖЕТНІСТЬ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІФОЛОГІЇ У ТВОРЧОСТІ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІНА.

“―Якщо ви колись будете проходити повз мій будинок, заходьте не стукаючи.
Чай подається о четвертій, однак залюбки прошу в будь-який час.”
(Толкін Дж.Р.Р.)


ЛІНГВІСТИКА І СЮЖЕТНІСТЬ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ МІФОЛОГІЇ У ТВОРЧОСТІ ДЖ. Р. Р. ТОЛКІНА.
ЛИНГВИСТИКА И СЮЖЕТНОСТЬ СРЕДНЕВЕКОВОЙ МИФОЛОГИИ В ТВОРЧЕСТВА ДЖ. Р. Р. Толкина.
LINGUISTICS AND PLOT MEDIAVAL MYTHOLOGY IN THE WORKS OF J. R. R. TOLKIEN.

Середзем’я створювалося на основі синтезу давніх мов та міфів, процес чого зайняв багацько років. Автор цього світу був вельми скромним, зводячи свою роль до дослідника існуючої легенди. Світ Толкіна – щось більше, ніж звичайне перебирання запозичень культурної історії Британських островів та Скандинавії. Середзем’я — для тих, хто втікає від сучасності і людських химер. Залишилось тільки дати волю фантазії, в пригоді якій стане багата на пам’ятки середньовічна література.

Спочатку було слово. Толкін ще в дитинстві винайшов декілька мов, чим дуже цікавився. Як підсумок, в 1925 році він займає вакантну посаду професора англосаксонських мов у Оксфорді. В одному з листів професор писав, що його праця цілісна і фундаментально лінгвістична за задумом, а ―Історії‖ написані для того, щоб створити світ для цих мов, а не навпаки. Можливо саме фінська мова початково вразила Джона і лягла в основу сіндарину і квеньї. Можливо, саме з ―Калевалли‖ і її піснями виріс стиль Музики айнурів [1, с. 179-201]. В тій же ―Калеваллі є схожа історія, на зразок оповідей про Туріна в ―Сильмариліоні.

1

До цілком вигаданих мов автором, можна віднести мови: ентську, чорну, валарін, телерін, згадані сіндарин і квенья, вестрон (типу есперанто, загальна мова), кхуздул (мова гномів) та інші. Так, суть мови ентів у творі відобразив їх старійшина Тріберд: ―Справжні імена в моїй мові дають вам історію тих речей, яким вони належать‖ [2, с. 97]. На кирилиці фраза ентів ―Тауреліломеатумбалеморна Тумбалетауреа Ломеанор‖ буквально перекладається як ―Лісова затінена глибока чорна долина глибоко лісиста Морок-земля.

Валійська мова вплинула на розвиток сіндарину, мови хобітів і дунландців. Тенгваром стала писемність, яка ставала в пригоді для записів вестрону, квеньї, сіндарину та інших (див. схеми на наст.ст.). На тенгвар вплинули Індія (архітектоніка) та Ірландія (округла форма букв). Квенья має свою граматику, відмінки, основою чого служила фінська мова і займала роль в творах, як латинь у середньовіччі. Роханська мова запозичена з давньоанглійської, мова Дейлу – зі скандинавських, імена країни Рованіон – з готської мови тощо.

3
Толкін також використовував систему рун. Окремою мовою рун був кірт (―різати‖). Він більше зовнішньо схожий на германський прототип, у вимові різнився завдяки додаванню гілочок до літер. Кірт у творі був створений ельфом Даероном, менестрелем Тінгола, короля Доріату, саме цю мову гноми пристосували для себе, з чого і походить їхня мова кхуздул. В кірті система позначок більш упорядкована, ніж в рунах Європи (дзвінкість голосного позначається додатковою позначкою).

Руни орків являли собою людські фігурки, що нагадує шифр Ернана Кортеса, а фани творів про Шерлока Холмса можуть знайти схожості з творчістю Конан Дойла.


З огляду на вище перечислену інформацію, то Толкін вніс певний схематизм у вироблені ним мови, будучи не стільки казкарем, скільки мовознавцем і вченим. Дані алфавіти задумувались як міжнародні, на зразок періодичної таблиці хімічних елементів Менделеєва, проте в сукупності всі разом творять цілий паралельний світ мови, якої так ніхто і не дослідив.

2
Кхуздул є мова гномів, які за ―Володарем Перснів‖ ні з ким не діляться, зображений вище малюнок є лише єдиним прикладом написання цієї мови у творчості Толкіна, все інше є перекладами. У порівнянні з іншими невідомою залишиоася граматика кхуздулу, лексикон же складається з кількох фраз: ―Baruk Khazâd! Khazâd ai-mênu!‖ [2, с. 216]. За твором в ―Cільмариліоні‖ творець гномів валар Ауле створив їх з каменю і почав вчити мові, придуманій для них.

Хто мій народ?. Чарівний світ Толкіна населяли енти, орки, гобліни, гноми, хобіти, ельфи і ін. Окремі з них професор вигадав сам, властивості окремих змінив. Зокрема властивість ставати каменем під сонцем початково належала не тільки тролям, але і гномам. У ―Хобіті‖ є момент, де Гендальф
розводить тролів, який взятий із ―Промов Альвіса‖, де сказано як хитрий Тор лестився до сильного противника: ―Альвіс, скажи мені про все, що є у світі, ти напевно знаєш..‖, задаючи купу питань, щоб до світанку його стримати [3].

6ZVWq8V-fuw wkh0jtLyxOc
Порівняння картинок з фільму та ілюстрацій різних авторів до саг.

Старша‖ і ― Молодша Едда‖ дає нам такі імена, як Даїн, Двалін, Трор, Дорі, Орі, Гендальф та ін. Загалом можна назвати поіменно гномів, учасників походу Торіна до Самотньої гори. І скандинавські толкінівські гноми живуть під землею, є майстерними ковалями, однак у скандинавів гноми більше любили торгуватися. Риси міфічних асів прибрали авторські ельфи. Спільними рисами тут були: бачення світу від його створення, участь у всіх важливих подіях, подібно як аси ставали ближче до Рагнароку. В обох світах ельфи і аси володіли надсильними магічними предметами, хоча аси для цього залучали гномів. Однак ельфів таки варто віднести до альвів, які описані в ―Еддах‖ ―станом своїм миліші сонця‖, мешкають у небесному Альвгеймі і відповідають за флору і різноманіття. У ельфів це Заокрайній Захід.

Є версія, що Толкін перший придумав хобітів. Попри це, середньовічний автор ― Денгемських списків‖ Майкл Денгем дає таких перелік чарівних істот: ―боуги, портуни, хобіти, хобгобліни, дани..‖. Зовнішнім виглядом невиправні оптимісти хобіти нагадують норвезьких ніссів або кельтських браунів. Ці істоти теж люблять яскравий одяг. В загальному ж хобіти є надбанням професора, де запозичення зводяться до окремих ментальних аспектів і фольклору.

У питанні сюжету, то прослідковується спільність з рицарськими романами, наприклад ―Легенда про короля Артура‖, ―Пісня про Роланда‖ тощо [4]. Так у ―Володарі Перснів‖ є епізод, де Боромир героїчно обороняє двох хобітів, які мали тікати від навали орків, однак сам гине як Роланд [2, с. 11]. Напрошується порівняння Арагорна і Артура, які обоє служили прекрасній дамі, мали сивочолих старців і занепалі королівства. Сюди ж відноситься історія меча Ескалібура-Нарсіла, який обере істинного правителя.

Доля Артура дана також і Фродо, який як і Артур, відпливає у інший світ. Відомий нам з творів Денетор схожий на короля-рибака, який втратив одного сина і відмовився від іншого. Образ самого Одена вбачається у мандрівному старці Гендальфі з широким капелюхом, бородою і посохом, своїм конем, який також пішов дорогою з Асгарду і також має багато імен (Оден – Хар, Харбард,Грімнір; Гендальф – Олорін, Мітрандір, Таркун). Одін карає поганців і випробовує інших людей, як і Гендальф. Іншим прототипом мага є Мерлін з артурівського циклу, який дав свої таланти ще Саруману (ученість) і Радагасту (властивості друїда) [5].

77 888
Порівняння картинок з фільму та ілюстрацій різних авторів до саг.

Цікавив моментом є запозичення сюжету про могутній предмет у поганих руках. Мова йде про Перстень Саурона і напрошується відразу паралель з ―Легенди про Сігурда і Гудрун‖, яку у своєрідній обробці видав професор окремо. Початково перстень мав лише примножувати статки власника, однак цю властивість Толкін згодом передав персням, які Саурон дав гномам. У скандинавського Локі перстень згодом приносив нещастя і смерть. Одену ж він недоступний, і в силу добрих намірів дається Сігурду [6]. Толкін хотів приховати спільність обох сюжетів з особистих мотивів. Сама ж згадана праця, до видання окремо якої доклався професор, містить і коментарі від ―Молодшої Едди‖ та критичні зауваження. Епізод, де Більбо знаходить і печері перстень має спільність з твором Платона ―Республіка‖, де пастух також таке знаходить, стаючи невидимим.

За Платоном тільки той, хто опирається на духовні цінності, протистоятиме силі персня. Дещо виходячи за рамки середньовіччя є паралель із ―Фаустом‖, який дав свої характеристики жаги знань і підкорення дияволу Саруману і Денетору.

В іншій історію історія героя Берена і вовка Кархарота подібня до історії і бога Тора, який пожертвував рукою, щоб приборкати вовка Фенріра, створеного Локі. Сюжет ―Беовульфа‖ про драконів, які пробуджуються після того, як злодів викрадає якийсь предмет і момент, де Беовульфів меч відрубує голову лиходія і зотліває є у Більбо і Мері Брендібака [7]. Проте в обох випадках професором вносяться християнські риси.

4444 55556
Порівняння картинок з фільму та ілюстрацій різних авторів до саг.

Толкін, як людина релігійна, внесла і біблійні мотиви і риси у свій світ. В географічному аспекті тема раю прослідковується на прикладі Нуменону і Валінору на Далекому Заході. Біблійний потоп у Середзем’ї знищує Нуменор через спробу людей дістатись Благословенних земель (те ж саме і з Вавилонською вежею). Схожою є й тема гріхопадіння ангелів. У випадку Біблії це Люцифер, у випадку Толкіна – Мелькор-Моргот. Мелькор також формує заздрість до вищого божества, його спроба змови врешті-решт зазнає поразки [8, с. 304-305]. Кінцеві хронологічні рамки обох творів завершуються Днем Суду. Черговою спільністю є спокуса і боротьба з володінням перснем, однак лиш Фродо успішніше за інших проходить випробування і займає місце Спасителя в творі. Знищуючи перстень, Фродо звільнює Середзем’я від його загрози.


Список використаної літератури

1) Калавелла. С. Маршак. Собрание починений в 8 томах. Т.4. – М.: Худ.литература, 1969. С. 179-201. Режим доступу – http://s-marshak.ru/works/trans/trans124.htm
2) Дж.Р.Р.Толкін. Володар Перснів. Дві вежі. Переклад К. Оніщук. Л.: ―Астролябія‖, 2013. – С. 97.
3) Старшая Едда. Речи Альвиса. Режим доступу – http://www.fbit.ru/free/myth/texty/sedda/ralvis.htm
4) Пісня про Роланда. Переклад В. Пащенко, Н. Пащенко. К.: ―Либідь‖, 2003.
5) Дж. Стейнбек. Легенды о короле Артуре и рицарях Круглого Стола. М.: ―Ексмо‖, 2010. Режим доступу – http://royallib.com/book/steynbek_dgon/legendi_o_korole_arture_i_ritsaryah_kruglogo_stola.html
6) Дж.Р.Р. Толкин. Легенда о Сигурде и Гудрун. М.: ―АСТ‖, 2011. Режим доступу – http://royallib.com/book/tolkin_dgon/legenda_o_sigurde_i_gudrun.html
7) Библиотека Всемирной литературы, том 9. Перевод с древнеангл. В. Тихомирова. М.: ―Худ. литература‖, 1975. Режим доступу – http://www.fbit.ru/free/myth/texty/beowulf/home.htm
8) Дж.Р.Р. Толкин. Сильмариллион. М.: ―АСТ‖, 2009. – С.304-305.


Приємного читання. З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до

– Дмитро Димидюк.
 e-mail (Дмитро Димидюк)

Автор – Микієвич Орест

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s