12 цікавих та неординарних фактів з середньовічної військової історії, або ж фото-звіт з екскурсії в музей “Арсенал”.

Львівський медієвістичний клуб
Наукове товариство історичного факультету
Кафедра історії середніх віків та візантиністики

 

Фото-звіт з екскурсії в музей “Арсенал”. 12 цікавих та неординарних фактів з середньовічної військової історії 

 

Хочемо подякувати усім, хто відвідав цю екскурсію. Надіємося, Вам сподобалося)

Окремо, хочемо подякувати Овсінському Ю.В., який чудесно провів майже двогодинну екскурсію, та розповів надзвичайну цікаву та нестандартну інформацію про озброєння епохи середньовіччя та частково про ранньомодерний час.

Арсенал12


Короткий виклад екскурсії (основні тези) –

1) Існують класичні (одноручні), півтораручні та дворучні мечі.

2) Одноручний меч відомий з раннього середньовіччя. Довжина таких мечів не більше 90 см, середня вага – 1,2 кг.

3) 90-115 см. – це півтораручні мечі.

3) Дворучні мечі ніколи не важили понад 8-10 кг, як про це часто говорять. Максимальна вага – 4-5 кг.

4) Поширеним було і гравірування на зброї. Його наносили на меч, завдяки технології таушування (першими в цьому були араби). Писали патріотичні та релігійні гасла, вказували місце виготовлення меча, а також ставили клеймо майстра (кращими в цьому були майстри німецького міста Золінген).

Технологія таушування – спочатку робили макет малюнка чи фрази на листку. Потім наносили заглиблення (відповідні до макета) на мечі (долотом, штихелем чи іншими спеціальними гострими предметами). Опісля, брали дріт (золотий, срібний чи інший). Розігрівали його (десь до 550 градусів) та ковальським молотом вбивали в меч там, де було перед тим підготовлене місце. Потім його шліфували. Готово =)

5) Був розвінчаний міф про т.зв. “кровостіки” на середньовічних мечах. Завдяки ребристості мечі ставали набагато міцнішими і їх важко було зламати.

Окремою частиною екскурсії були арбалети та луки.

1) Лук – давня зброя. Важкий у використанні (тренувалися у вмінні стріляти з лука кілька років), але невимогливий у догляді та легкий у виготовленні. Ранні арабські луки стріляли до 150 м., а англійські лучники (використовували довгі луки до 2 м.) в часи Столітньої війни стріляли до 320 м.

2) Арбалет – був ще в Античну епоху. Ще в ІV ст. до н.е. з’явився в Китаї. Також, арбалет знали і в тогочасній Європі (гастрафет – у греків). Але опісля V ст. він виходить із вжитку, і з’являється лише в Х ст. Чому так? – невідомо.
Одна з версій: головна функція арбалету – пробивати обладунок та щит противника. VI-X ст. – це час загального занепаду, в часи якого обладунок воїна був примітивним (лише багаті використовували кольчугу). Немає потужних обладунків – непотрібний й арбалет. Лише з Х ст. починає удосконалюватися і покращуватися лицарський обладунок, і саме в цей час відроджується арбалет.

3) Арбалет – важкий у використані (натягування тятиви), але не потрібно довго вчитися, щоб навчитися ним користуватися. Набагато сильніша вбивча сила, ніж в лука. Вимогливий у догляді та дорогий у виготовленні.

4) Розглянули еволюцію арбалета (перші прості конструкції  – “крюк на поясі” – “козяча нога”- арбалет з коловоротом  та інші). Перші арбалети натягувалися просто людськими руками, тому після таких вправ арбалетники швидко змучувалися. Наступні модифікації арбалета ішли в напрямку пологшення “перезарядки” арбалета.

5) Структура арбалета – станина, пружна дуга, спусковий механізм, болти (стріли), тятива (згодом вона стала металевою). Найкращими арбалетниками були генуезці та швейцарці.

6) Рекордна дальність стрільби з складно композитного лука була зафіксована в XVII ст., в Османській імперії. Іскандер Тоз-Копоран  (турок) вистрілив з лука на відстань у 909 м. Опісля нього, рекорд ніхто не зміг повторити. На честь нього названа одна з вулиць Стамбула і площа стріл – Ок-Мейдан, на якій знаходиться стелла Тоз-Копорана.

П.С. Це одна з найвідоміших версій, стосовно найбільшої дальності стрільби (адже їх багато).

7) Під час Столітньої війни (1337—1453) англійські лучники (та прості піхотинці) часто могли битися пліч-о-пліч з рицарями супроти французів. Це піднімало їх бойовий дух, адже в арміях інших країн Європи (зокрема і в Франції) рицарі зневажали піхотинців, та вважали за приниження битися в пішому порядку разом з простолюдинами.
Окрім цього, всі солдати в армії англійського короля Едварда ІІІ (1327-1377) були найманцями та отримували відповідну платню за свою роботу. Логічно, що вони і були особисто вільними людьми. Таких нововведень не було в жодній з тодішніх армій Європи. Це один із факторів, який сприяв перемозі англійців.

8) В кінці зустрічі – розглянули полотно Дорогочинської битви (1238 р.) Битви, якої насправді не існувало. ЇЇ придумала радянська історіографія, щоб показати, як мужньо руський нарід захищався від німецький завойовників (це був такий собі мейнстрім в середині ХХ ст…пропаганда проти Гітлера та нацизму).

За джерелами – відбулася невеличка сутичка між князівськими боярами та рицарями Добжинського ордену. Останніх було 9 осіб. Вони зайшли в міську таверну, напилися та почали бійку. Закінчилося все тим, що 1 рицаря вбили, кількох поранили, а інших вигнали з міста. Нажаль, міф про доблесну перемогу русичів над “германською ордою” і досі панує в історіографії.



Світлини зі зустрічі (пробачте за погану якість, адже темне приміщення і фотографував без спалаху)

IMG_20151001_120952905 IMG_20151001_121442738 IMG_20151001_121510710 IMG_20151001_121546241 IMG_20151001_121944889 IMG_20151001_122014391 IMG_20151001_122158345 IMG_20151001_123734097 IMG_20151001_123815202 IMG_20151001_123828738 IMG_20151001_123837026 IMG_20151001_123857640 IMG_20151001_132544043 IMG_20151001_132545195 IMG_20151001_132545600 IMG_20151001_132545824 IMG_20151001_133209355


Було ще багато чого сказано, але якщо коротко, то воно виглядало приблизно так))

Всім ще раз дякую за чудову зустріч та екскурсію!)


З зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до

– Дмитро Димидюк.
 e-mail (Дмитро Димидюк)

Екскурсію проводивОвсінський Ю.В. (інформація на сайті факультету)

Advertisements

2 Comments Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s