Тортури: елемент зв’язку між різними епохами та культурами? (Аналіз на основі середньовічного Закавказзя)

Тортури та катування в середньовічному Закавказзі.



Тортури: елемент зв’язку між різними епохами та культурами? (Аналіз на основі середньовічного Закавказзя)

Пытки: элемент связи между различными эпохами и культурами? (Анализ на основе средневекового Закавказье)

Torture: the element of communication between different eras and cultures? (Analysis based on medieval Caucasus)



Автор
– Димидюк Дмитро (студент 1-го курсу магістратури історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка)



ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Тортури, як явище примусу чи психологічного залякування, з’явилися тоді, коли з’явилися перші люди. В часи античності було розроблено основні методи та технології катування, які в часи середньовічної інквізиції дійшли до своєї кульмінації у своєму розвитку (хоча людство і далі розвиває їх).

800px-Flaying_of_rebels
Процес здирання шкіри. Ассирія. 


У даній статті ми розглядатимемо тортури, які використовувалися на Закавказзі (на основі праці Ованеса Драсханакертці “Історія Вірменії” (Х ст.)

Автор –  Ованеса Драсханакертці – вірменський історик та католикос (голова вірменської православної церкви). Один з найкращих істориків середньовічної Вірменії. Його свідчення можна вважати достовірними, адже був сучасником тих подій, які він описує. У його праці  міститься найбільше відомостей стосовно тортур, катування та психологічного тиску на ворога.

Геополітична ситуація на Закавказзі на початку Х ст. – В цей час тривало військове протистояння між Вірменським царством та еміратом Саджидів (іранська держава, на теренах сучасного Азербайджану та Північного Ірану). Обидві держави були номінальними васалами Арабського халіфа.

Вірменський цар – Смбат І (890-913/914)
Емір Саджидів – Юсуф (901-928)

Основна  мета тортур – залякування людини чи цілої спільноти, отримання інформації, задоволення психічних потреб (для психічно хворих), зменшення опору від певної людини чи групи людей і т.д.


ВСТУП

Аналізуючи працю Ованеса Драсханакертці та шукаючи у ній будь-які відомості про військову справу у Вірменії (тема моєї магістерської роботи), я натрапив на ряд згадок про тортури та катування, які проводили агаряни (так вірмени називають всіх мусульман (і тюрків, і арабів, і іранців) стосовно вірмен та іншого православного населення цього регіону. Зацікавившись даним питанням, вирішив написати коротку замітку на цю тему.

Проаналізувавши відомості з даної теми дійшов до висновків, що всі відомі нам західноєвропейські середньовічні тортури, це ні що інакше, як добре забуті тортури з часів Античності, які європейська інквізиція лише удосконалила та ввела у широкий обіг.

Folter_im_16_Jhd
Різні середньовічні тортури


Вірменія ніколи не втрачала зв’язку зі своєю античною спадщиною, адже державотворчі процеси на її теренах (в тій, чи іншій мірі) тривали протягом всього раннього середньовіччя (окрім того, існували Візантійські та Арабські впливи, де тортурування було дуже поширеним). Тому, на основі відомостей вірменських авторів можемо з’ясувати які тортури були поширені в тому регіоні, які були новими, а також побачити культурні взаємовпливи у цьому плані.

П.С. У вірменських джерелах відомості про катування отримуємо виключно з описів того, як мусульмани катують вірменське, чи інше православне населення Закавказзя. Інформації про те, що вірмени застосовують тортури стосовно своїх ворогів практично немає. Можливо, це зв’язано з тим, що катування, на думку тодішньої церкви, було антиморальним вчинком  (в часи інквізиції тортури були виправдані пошуком іновірців, та матеріальними вигодами).  Хоча, скоріш за все, вірмени так само піддавали тортуруванню своїх ворогів, хоч і про це ми немаємо згадок.

image068
Підвішування. Приблизно, так само могли підвішувати за статевий орган.


ОСНОВНА ЧАСТИНА

Чи хотіли б Ви бути царем, якого в кінці життя тортурували б? Або історія про смерть вірменського царя Смбата І.

Через ряд внутрішньополітичних причин, а саме прагнення місцевої вірменської знатті (нахарарів) до сепаратизму, Вірменська держава сильно ослабла на початку Х ст. Частина нахарарів, а саме правитель великої області Васпуракан Гагік Арцруні, навіть просив  еміра Саджидів про військову допомогу у боротьбі з вірменським царем Смбатом І, щоб перемігши царя зайняти його престол. [1, с. 158] . Емір Юсуф погодився, і де-факто, у 908 р. розпочалося напівгромадянська війна у Вірменії. [4, с. 334-340].

inkvizicia-2
Розтягування людини

Нажаль, більша частина нахарарів перейшла на сторону противника і програвши генеральну битву в гаварі Ніг (910 р.), цар Смбат І вирішив здатися ворогові. Далі ми пропонуємо цитату з твору, де гарно описуються  тортури. які пережив перед смертю сам цар [3]:

“… відібравши у нього (царя Смбата І) його ж рушник, вони його сунули йому в рот і почали прутами запихати далі в гортань, глибоко, майже до самого серця, прагнучи таким способом задушити в ньому дихання життя.

Накинувши на шию його і підборіддя мотузки від кляпу, вони, скручуючи, здавлювали їх, як в теслярських лещатах; потім більше десятка чоловіків стрибали на нього, немов град каміння, прагнучи задушити його. І коли після всіх цих випробувань він все ще залишався живий, вони піддали невимовним і немилосердним тортурам сокровенні частини його тіла, поки не випустив він дух. Піддавши його таким немислимим і жорстоким тортурам, мукам і виснажливій напрузі душевних і тілесних сил, вони потім мечем відрубали йому голову. Він помер після двадцятидворічного царювання…”[1]

Можливо, Ованес Драсханакертці перебільшує випробування, які переніс цар перед смертю, адже йому могли просто відрубати голову. Але, для нас важливим є те, що автор перелічує практично всі відомі тодішні види тортурувань, а отже вони в цей час існувалиі їх часто застосовували обидві сторони конфлікту.

1204.h29
Биття батогами


Цитати з твору Ованеса Драсханакертці про те, як військо Саджидів тортурувало місцеве населення, та знать (нахарарів і азатів) у 910-их рр.:

“Деяким людям вони накидали мотузки- на голову, ноги та руки, а потім багато сильних чоловіків приймалися тягнути їх в різні сторони до тих пір, поки [тіло] посередині не почне розтягуватися та рватися. Тих, яких перерубали пополам мучились, бо верхньою частиною тіла разом з головою, продовжуючи ще жити… Інших остикан [емір Юсуф] наказував безжально зв’язати і сікти різками, а потім їм робили наскрізні рани в животі…  кидали додолу і волочили до тих пір, поки в них зберігався ще подих життя. Одним відсікали губи і вуха, ламали кінцівки, висмикували на пальцях нігті, а інших після немилосердних побоїв втискували в колоду і через отвори міцно стягували обидві ноги, так що вони не могли ні сісти, ні лягти…”

ВИТОНЧЕНІ ТОРТУРИ: “…одним встромляли прут в нижній отвір [анус], інших саджали на загострений кіл; іншим за пазуху і на голову насипали з печі попіл з полум’яніючим вугіллям, а у деяких затягували заповітну частину тіла [чоловічий статевий орган]  і підвішували на ньому високо, поки він повністю не відривався від тіла, після чого лише деякі залишалися в живих. [2]

       tort3[1]               завантаження
Один із методів саджання на палю. Саджання на гострий кіл.


Вірменське військо, у творах вірменських істориків, виглядає доволі благородним, адже такими “не гарними” справами вони не займається. Хоча, іноді вірмени використовували загальновідомі методи тортурування, як засіб психологічного тиску на ворога:

“захопленого в полон ісламського воєначальника, Ашот ІІ [новий вірменський цар, після смерті Смбата І. Відновиві незалежне Вірменське царство] велів здерти йому шкіру і повісити у вигляді бурдюка на стіні фортеці на споглядання і під залякування багатьом”.

18Посадження на палю (східні впливи)


ВИСНОВКИ

Оглядово розглянувши дане питання розуміємо, що тортури це інтернаціональне явище, яке з певними видозмінами було поширене по всьому світу. Думка про те, що середньовічні інквізиційні тортури є чимось особливим – не витримує критики. Вірменія, перебуваючи на перехресті культурних впливів між Сходом (мусульманськими країнами) та Заходом (Візантією), запозичила від них і певні види тортур, зокрема методи осліплення (від Візантії), а від Сходу – здирання шкіри.

Можливо, Ованес Драсханакертці і перебільшує розмір тортур, які використовувалися агарянами, але для нас важливим є те, що він знає про всі ці тортури, які описує, а отже – вони існували, і в більшій чи в меншій мірі використовувалися, як і мусульманами, так і вірменами (хоч про це і не пишеться в джерелах).

П.С. Деякі ілюстрації можуть бути не точними, адже вірменських манускриптів чи фресок з даної тематики не виявлено, тому використовувалися зображення з манускриптів та сучасні малюнки.


Список літератури та джерел (подано загальні праці до даної теми, адже окремих статей з історії тортур немає):

1. Ованес Драсханакертци. История Армении [Х ст.] / [пер. с арм. М.О. Дарбинян-Меликян]. – Ереван, 1986. – С. 173-176. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus/Drash/frametext5.htm
2. Ованес Драсханакертци. История Армении [Х ст.] / [пер. с арм. М.О. Дарбинян-Меликян]. – Ереван, 1986. – С. 179, 187. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus/Drash/frametext6.htm
3. Всеобщая история Степаноса Таронского Асохика по прозванию [XI ст.] / [пер. с арм. Н. Эмина]. – Москва, 1864. – С. 110-112. [Електронний ресурс] /http://www.vostlit.info/Texts/rus17/Asohik/frametext31.htm
4. Тер-Гевондян А. Армения и Арабский халифат / Арам Тер-Гевондян; – Ереван, 1977. – 319 с.

5. Очерки истории СССР в 9-ти т. – Москва, 1953. – Т.ІІІ. – Период феодализма IX-XV вв. Часть І. / [Ред.: Б.Д. Греков, Л.В. Черепнина, В.Т. Пашуто ] – 998 с.
6. Псевдо-Шапух Багратуни. История анонимного повествователя[Х ст.]. / [пер. М. О. Дарбинян-Меликян]. – Ереван, 1971 – С. 195-199.  [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Schapuch/frametext2.htm
7. Киракос Гандзакеци. История Армении [XIII ст.] / [пер. Л. Ханларян]. – Москва, 1976. – С. 77-81. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus8/Gandzakeci/frametext1.htm
8. Всеобщая история Вардана Великого [XIII ст.] / [пер. Н. Эмина]. – Москва, 1861. – С. 110-113. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Vardan/frametext2.htm
9. Арутюнова-Фиданян В. Армянские средневековые историки об экспансии Византийской империи на Восток в X—XI вв. / Виада Арутюнова-Фиданян // Историко-филологический журнал. – 1978. – № 2 – С. 191—206.
10. Буниятов З. Азербайджан в VII-IX вв. / Зия Буниятов – Баку, 1965 – 364 с.



Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

Лектор – Ксенія Скшентувенська

А також, за цими посиланнями:

Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s