Курс лекції з геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст. Лекція VI: Загальна характеристика геополітичного становища Візантії у сер. VIII ст. Висновки.

Львівський медієвістичний клуб, разом з Мельницьким Тарасом (автор тексту), раді Вам представити короткий та водночас цікавий курс лекцій із геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст.


 

Метою даного курсу лекцій є ґрунтовно і всебічно оцінити зовнішньополітичну діяльність візантійського імператора Константина V (741-775), проаналізувати успіхи і невдачі його зовнішньої політики. Окрім цього ми розглянемо зовнішньополітичне становище Візантії у VIII ст. та подамо головні вектори зовнішньої політики Константина V Копроніма.

 Сам курс складатиметься з 6 лекцій.


Лекція VI: Загальна характеристика геополітичного становища Візантії у сер. VIII ст. Висновки

Лекция VI: Общая характеристика геополитического положения Византии в сер. VIII в. Заключение.

Lecture VI: Overview of the geopolitical situation of Byzantium in the middle. VIII. Conclusions.


 Завоювання арабів у середині VII ст. кардинально змінили стратегічне і геополітичне становище всього середземноморського регіону. Внаслідок військових втрат у Візантії залишилася центральна і північна частина Малої Азії, прибережні області південних Балкан і острови в Егейському морі. Північна Африка була втрачена ще до початку VIII ст., а територія Візантії в Італії постійно звужувалася.

         Система озброєння, постачання і поповнення армії, яка складалася в кінці VII і початку VIII ст. викристалізувалася в організацію фем. Кількість фем у VIII ст. постійно збільшувалася в міру покращення економічного та політичного становища імперії, на це також вплинуло дроблення польових армій між провінціями, а також відновлення в кінці VIII ст. імперської влади над раніше втраченими провінціями на Балканах.

ByzantineEmpire717AD
Візантія в 717 р.


         Для Константина V, як і для Лева III дуже важливим питанням зовнішньої політики була арабська загроза. Варто зауважити, що з часів іконоборчої династії подальшому наступальному рухові арабів у Малу Азію було поставлено крапку. Битва при Акроїні 740 року, під час якої Лев ІІІ зумів розбити арабів, стала переломним пунктом арабо-візантійських війн. З цього моменту фемні армії ромеїв починають просуватися на схід, відновлюючи кордон імперії у Малій Азії. У другій половині VIII ст. війна з арабами втратила той гострий характер, який вона мала в першій половині VIII ст. Під час правління Константина V зіткнення з арабами продовжувалися і були навіть війни, але успіх частіше був на стороні Візантії і кордон у Північній Сирії і Месопотамії внаслідок перемог імператора Константина приближався до фортець Дарі і Нісібі, фактично до тих меж, в яких існувала Візантія за Феодосія Великого та Юстиніана Великого.

         Надійними союзниками ромеїв в іншій частині імперії стали хозари. Арабська загроза яка нависла над Хозарією змусила шукати підтримки і союзу з Візантією. Попри певні релігійні та ідеологічні розбіжності, Лев ІІІ гідно оцінив значення хозарсько-арабського протистояння для оборони кордону Візантії. У 732 р. прагнучи закріпити цей союз, він одружив свого 17-річного сина Константина (власне майбутнього імператора Константина V) з дочкою хозарського хагана, котра при хрещенні отримала ім’я Ірина.

arabs8_9
Візантія в кінці VIII-IX ст.


         Набагато серйознішим був стан справ у Європі. До початку VIII ст. Болгарське ханство стало великою політичною і військовою силою, яка була загрозою для Візантії. Стратегічна мета кампаній Константина V проти болгар на Балканах полягає в тому, щоб максимально ослабити сили противника, виснажити його постійними вторгненнями і в кінці кінців заставити здатися на милість переможців. Кидаючи загальний погляд на болгарсько-візантійські стосунки за Константина V ми повинні визнати, що і тут, подібно як на східному кордоні, імперія поступово перейшла із оборонного в наступальне положення, і що побудовою ліній укріплення на південь від Балкан імператор намагався покласти кінець поширенню болгарської експанісії.

         Як не блискуче складалися справи з арабами і болгарами, існувала проблема, вирішення якої виявилося не під силу ні Леву ІІІ, ні Константину V – Італія. При блискучих перемогах над арабами і болгарами Візантійська імперія явно була не в стані укріпити свій вплив на Заході. Італія все більше і більше відходила від Візантійської імперії

         Очевидно, що Константин V, зайнятий війною з арабами, не мав можливостей підкріпити Італію військами,  яких Рим сильно потребував. В умовах дефіциту солдат Константин V не наважився ослабити тиск на арабів і відправити частину військ на Захід, бажаючи в першу чергу повернути християнські території Вірменії і Сирії.

rch5iXsB8-0
Зображення Константина V (741-775) на візантійській монеті (солід)


         У такій ситуації Папи все більше відходили від Візантії і стали шукати союзників в особі франків, що не подобалося Візантії. Не виключено, що імператор, зайнятий в той же час скликанням іконоборчого собору (754 р), якому він бажав надати статус вселенського, не наважився остаточно розірвати стосунки з Римом.

         28 липня 754 р. в церкві абатства Сен-Дені Папа Стефан ІІ коронував короля Піпіна. Понтифік вперше надав політичну владу монарху, став її джерелом. Це було головним, що виграли Папи, і що віднині стало головним принципом їх взаємовідносин з королями та імператорами. Візантійській імперії  і імперській ідеї в цілому, було нанесено тяжкого удару. Візантія невдовзі остаточно втратила Італію.


Список використаних джерел і літератури

  1. Величко А. История византийских императоров. – В 5-ти тт. – Т. 3 [Електронний ресурс] / А. Величко. Режим доступуhttp://vizantolog.ru/wp-content/uploads/2011/01/%D0%92%D0%98%D0%97%D0%90%D0%9D%D0%A2%D0%98%D0%AF-3-%D1%82%D0%BE%D0%BC.pdf
  2. Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С.Б. Сорочана і Л.В. Войтовича. – Львів, 2011. – 880 с.
  3. Летопись Византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Фиофилакта / Пер. с греч В.И. Оболенского и Ф.А. Терновского, пред. О.М. Бодянского.-Москва, 1884. [Електронний ресурс] / Режим доступу http://www.shard1.narod.ru/knigi/Theophanes.zip
  4. Medium aevum; Середні віки / [за ред.. Л.В. Войновича].-Львів, 2010.-502 с.
  5. Никифора, патриарха Константинопольського краткая история со времени после царствования Маврикия / Пер. Е.Э. Липшиц // ВВ. – 1950.–Т.3.– С. 349–387.
  6. Успенский Ф.И. История Византийской империи. – В 3-х тт. – Ленинград, 1927. – Т. 2. [Електронний ресурс] / Ф. Успенский. Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1007500/16/Uspenskiy_-_Istoriya_Vizantiyskoy_imperii._Tom_2.html
  1. Хэлдон Дж. История византийских войн / Пер. с англ. М.А. Карпунина, С.С. Луговского. – Москва, 2007. – 464 с.
  2. Шиканов В.Н. Византия – щит Европы: Арабо-византийские войны VII-ІХ вв. – Санкт-Петербург, 2004. – 96 с.
  3. Шиканов В.Н. Орел и лев: Болгарско-византийские войны VIІ-ХІV вв.-Санкт-Петербург, 2006. – 156 с.

П’ята лекція з історії Візантії. Приємного читання. З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк або
Мельницький Тарас
Можна і на e-mail (Дмитро Димидюк)

P.S. Дякуємо за увагу!)
Закликаємо Вас до співпраці) Пишіть)

Advertisements

3 Comments Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s