Курс лекції з геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст. Лекція V: Візантійсько-хозарські стосунки. Арабо-хозарська війна 732-737 рр. та її наслідки.

Львівський медієвістичний клуб, разом з Мельницьким Тарасом (автор тексту), раді Вам представити короткий та водночас цікавий курс лекцій із геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст.

Лекція написана у  співавторстві з Димидюком Дмитром.


Метою даного курсу лекцій є ґрунтовно і всебічно оцінити зовнішньополітичну діяльність візантійського імператора Константина V (741-775), проаналізувати успіхи і невдачі його зовнішньої політики. Окрім цього ми розглянемо зовнішньополітичне становище Візантії у VIII ст. та подамо головні вектори зовнішньої політики Константина V Копроніма.

 Сам курс складатиметься з 6 лекцій.



Лекція V: Візантійсько-хозарські стосунки. Арабо-хозарська війна 732-737 рр. та її наслідки.

Византийско-хазарские отношения. Арабо-хазарская война 732-737 гг. и ее последствия.

 Byzantine-Khazar relations. Arab-Khazar war (732-737), and its consequences.


Надійними союзниками ромеїв в іншій частині імперії стали хозари. Їхня держава існувала від другої половини VII ст. на землях Передкавказзя, Прикаспія, Поволжжя і була багатонаціональним утворенням. У 50-70 рр. VII ст. вони підпорядкували собі територію Кримського півострова за винятком Херсонеса і його околиці, де разом з Візантією створили своєрідну систему двовладдя. На початку VIII ст. сюди стали стікатися, рятуючись від релігійного переслідування євреї, переважно з Візантії.

Khazar1
Хозарський каганат і сусідні держави в IX столітті.


Хозарія була конкурентом арабів і ромеїв у торгівлі. Хозарія також втрутилася у боротьбу за візантійський престол, сприяючи скиненню з престолу Юстиніана ІІ і приходу до влади Філіппіка Вардана у 711 р. Протистояння Хозарії з Арабським халіфатом та Візантією відбувалося в умовах пошуку внутрішнього балансу, який би дозволив консолідувати різноетнічні масиви каганату. В цій ситуації єврейська еліта схилила кагана до прийняття юдаїзму. Близько 730 р. хаган Булан прийняв юдаїзм, в той же час основна маса хозарського населення залишалася язичниками [Історія Візантії. Вступ до візантиністики / [За ред. С.Б. Сорочана і Л.В. Войтовича].- Львів, 2011.- С.236.].

Арабська загроза для Хозарії все ж виявилася страшнішою, і вона почала шукати підтримки і союзу з Візантією. Попри певні релігійні та ідеологічні розбіжності, Лев ІІІ гідно оцінив значення хозарсько-арабського протистояння для оборони кордону Візантії. У 732 р. прагнучи закріпити цей союз, він одружив свого 17-річного сина Константина (власне майбутнього імператора Константина V) з дочкою хозарського хагана, котра при хрещенні отримала ім’я Ірина. З цього шлюбу народився майбутній імператор Візантії Лев IV Хозарин (775-780) [Хронография Феофана С. 221-222, Бреварий патриарха Никифора С. 374.].

771px-Caucasus_750n_de


Перебуваючи на піку свого розвитку, Халіфат й надалі продовжував свою експансію, маючи на меті захопити територію всього Кавказу, котрий був плацдармом для експансії проти Візантії і водночас стратегічно важливою територію для утримання північних земель. Вже з 710-их років мусульмани ведуть боротьбу проти Візантії та Хозарського каганату за контроль над територією Грузії, Дагестану та Албанії. Війна тривала з перемінним успіхом, але у 732 р. ситуація кардинально змінюється, коли намісником північних арабських провінцій був призначений Марван Ібн Мухаммед. [Згодом він стане останнім халіфом з династії Омейядів – халіф Марван ІІ (744-750)]. Марван зрозумів, що для того щоб воювати з Візантією спочатку потрібно захопити територію всього Кавказу, а для цього потрібно перемогти Хозарський каганат, котрий будучи союзником Візантії, постійно робив спустошливі набіги на північні провінції Халіфату. Марван був першим полководцем, котрий зрозумів, що потрібно знищити Каганат, а для цього потрібно вести війська на північ (за Дербентський перевал) в землі самого Каганату і вже там розбити хозар і підкорити їх.

Для того, щоб розпочинати військовий похід проти Каганату, халіф Хішам (723-743) та Марван вирішили виплатити заборговану платню вірменській кінноті, котра вже три роки не одержувала її. Тому Хішам наказав видати гроші кінноті за три роки по 100 000 дирхемів в рік. З цього часу кіннота постійно отримувала платню за свою службу.[ История халифов вардапета Гевонда [VIII cт.] / [пер. с арм. К. Патканьяна]. – Санкт-Петербург, 1862. – С. 81. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Gewond/frametext2.htm%5D.

arabs8_9


Це одразу ж дозволило арабам використовувати вірмен як активних союзників у боротьбі проти хозар і водночас найти підтримку серед нахарарів. Протягом 732-736 рр. Марван захопив Дербент, підкорив аланів і здійснив кілька військових походів, для захоплення Лазики та Абхазії. Грузинські джерела називають Мервана “кру” (глухим) пояснюючи це тим, що він не рахувався з голосом розуму [Джуаншер Джуаншериани. Жизнь Вахтанга Горгасала [ХІ ст.] / [пер. Г. В. Цулая]. – Тбилиси, 1986 – С. 102. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Gorgasal/frametext2.htm], адже він:” спустошував землі Грузії, Ширвана і Аррана, і не можна було знайти ніде ні будови, ні прожитку для людей і тварин” [ Там само – С.104.].

 Підкоривши землі Кавказу Марван, на чолі 150 тисячного війська, розпочав вторгнення у Хозарію. [Абу Мухаммад ибн А’сам ал-Куфи. Книга завоеваний [Х ст.] / [пер. с араб. З. Буниятова]. – Баку, 1981. – С. 49. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus/Kufi/frametext2.htm].

Khazaria_map_from_600_till_850


Слід зауважити, що у арабських джерелах сильно перебільшена чисельність арабських військ котра була насправді значно меншою авіть зі союзниками арабська армія налічувала менше 100 тисяч воїнів. Це є доволі дискусійне питання, котре потребує окремого дослідження].

Хоча такі дослідники як А. Тер-Гевондян, М. Артамонов, та А. Новосельцев у своїх працях подають ту чисельність військ як істину, не піддаючи її жодному критичному аналізу [Тер-Гевондян А. Армения и Арабский халифат. – С. 90.; Артамонов М. История хазар. – С. 217.; Новосельцев А. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. – С. 185.].

Марван попередньо зробивши похід на алан і підкоривши їх – розпочав наступ проти хозар. Він розбив військо хозар і повів арабське військо на столицю Каганату [Столиці Хозарського Каганату – Ал-Байда (ставка кагана) та Семендер]. Союзники хозар – ромеї, в той час були зайняті внутрішніми перебудовами у державі, та проведенням політики ”іконоборства” в часи правління Лева ІІІ (717-741) [Успенский Ф. История Византийской империи VI – IX вв. / Федор Успенский;Москва, 1996. – С. 120-131.].

Bulgar_warrior
Хозарський воїн з полоненими.


Хазари були розгромлені, і Каган просив миру в Марвана, а той зажадав, щоб хазари прийняли іслам. Каган виконав цю вимогу. Але прийняття ісламу і підкорення Хазарії носили лише формальний характер, так як араби не мали можливості залишити сильну армію, щоб тримати країну в покорі, хоча метою цього походу було раз і назавжди завоювати і підкорити Хозарію [Тер-Гевондян А. Армения и Арабский халифат. – С. 89-91.].

Хозари після 738 р. вже не претендували на Грузію, Албанію і Вірменію. Розгром Каганату дав змогу арабам остаточно утвердитися на Кавказі. Арабам також вдалося утримати за собою Дербентский прохід. Водночас ця війна виявила і слабкість Арабського халіфату. Тому Мерван ібн Мухаммед не зміг ні включити хазар до складу арабської держави , ні залишити в їхніх землях свого постійного війська. Він, як ми бачили, задовольнявся лише прийняттям хозарами ісламу. Хазари відреклися від ісламу через пару років і це не викликало каральної експедиції з боку Халіфату, тимчасовий занепад якого до того часу позначився досить виразно.

Хозарсько-арабська війна 732-737 р. завершилася повним розгромом хозар, навіть хаган мусив прийняти іслам, але вже до середини VIII ст. вони відновили свої позиції і перехопили ініціативу у боротьбі з арабами. Це протистояння було найбільш вигідним Візантії [Історія Візантії. Вступ до візантиністики / [За ред. С.Б. Сорочана і Л.В. Войтовича]. – Львів, 2011.- С. 236-237.].


П.С. Зауважимо, що дана тема заслуговує особливого зацікавлення ще й тому, що саме в арабських джерелах (які описують походи Марвана в 30-их рр. VIII ст.) ми можемо знайти перші згадки про слов’ян (ас-сакаліба).
Що це за народи і хто вони такі – тема дискусійна і потребує окремої публікації. Ми подаємо нижче кілька посилань стосовно цього питання:

  1. Стаття М. Грушевського (коротка замітка)
  2. А.П.Новосельцев. ВОСТОЧНЫЕ ИСТОЧНИКИ О ВОСТОЧНЫХ СЛАВЯНАХ И РУСИ VI – IX вв. (монографія)
  3. Образование Киевской Руси (монографія)

Список використаних джерел і літератури:

  1. Величко А. История византийских императоров. – В 5-ти тт. – Т. 3 [Електронний ресурс] / А. Величко. Режим доступуhttp://vizantolog.ru/wp-content/uploads/2011/01/%D0%92%D0%98%D0%97%D0%90%D0%9D%D0%A2%D0%98%D0%AF-3-%D1%82%D0%BE%D0%BC.pdf
  2. Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С.Б. Сорочана і Л.В. Войтовича. – Львів, 2011. – 880 с.
  3. Летопись Византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Фиофилакта / Пер. с греч В.И. Оболенского и Ф.А. Терновского, пред. О.М. Бодянского.-Москва, 1884. [Електронний ресурс] / Режим доступуhttp://www.shard1.narod.ru/knigi/Theophanes.zip
  4. Medium aevum; Середні віки / [за ред.. Л.В. Войновича].-Львів, 2010.-502 с.
  5. Никифора, патриарха Константинопольського краткая история со времени после царствования Маврикия / Пер. Е.Э. Липшиц // ВВ. – 1950.–Т.3.– С. 349–387.
  6. Успенский Ф.И. История Византийской империи. – В 3-х тт. – Ленинград, 1927. – Т. 2. [Електронний ресурс] / Ф. Успенский. Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1007500/16/Uspenskiy_-_Istoriya_Vizantiyskoy_imperii._Tom_2.html
  7. Хэлдон Дж. История византийских войн / Пер. с англ. М.А. Карпунина, С.С. Луговского. – Москва, 2007. – 464 с.
  8. Шиканов В.Н. Византия – щит Европы: Арабо-византийские войны VII-ІХ вв. – Санкт-Петербург, 2004. – 96 с.
  9. Шиканов В.Н. Орел и лев: Болгарско-византийские войны VIІ-ХІV вв.-Санкт-Петербург, 2006. – 156 с.
  10. История халифов вардапета Гевонда [VIII cт.] / [пер. с арм. К. Патканьяна]. – Санкт-Петербург, 1862. – С. 81. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus11/Gewond/frametext2.htm
  11. Джуаншер Джуаншериани. Жизнь Вахтанга Горгасала [ХІ ст.] / [пер. Г. В. Цулая]. – Тбилиси, 1986 – С. 102. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus4/Gorgasal/frametext2.htm
  12. Абу Мухаммад ибн А’сам ал-Куфи. Книга завоеваний [Х ст.] / [пер. с араб. З. Буниятова]. – Баку, 1981. – С. 49. [Електронний ресурс] / http://www.vostlit.info/Texts/rus/Kufi/frametext2.htm
  13. Тер-Гевондян А. Армения и Арабский халифат. – С. 90.
  14. Артамонов М. История хазар. – С. 217.
  15. Новосельцев А. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. – С.
  16. Успенский Ф. История Византийской империи VI – IX вв. / Федор Успенский; – Москва, – С. 120-131.

П’ята лекція з історії Візантії. Приємного читання. З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк або
Мельницький Тарас
Можна і на e-mail (Дмитро Димидюк)

P.S. Далі буде!)

Advertisements

3 thoughts on “Курс лекції з геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст. Лекція V: Візантійсько-хозарські стосунки. Арабо-хозарська війна 732-737 рр. та її наслідки.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s