Владислав Кіорсак. «Чорна смерть» в Європі 1347-1351 рр. у соціокультурному аспекті.

«Чорна смерть» в Європі 1347-1351 рр. у соціокультурному аспекті.

“Black Death” in Europe 1347-1351. The socio-cultural aspect.

«Черная смерть» в Европе 1347-1351 гг. Cоциокультурный аспект.


Автор – Владислав Кіорсак (студент 3-го курсу історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка).


Черговий спалах епідемії чуми, що не оминув практично жодного державного утворення середньовічної Європи та винищив третину її населення у першій половині XIV ст. ще сучасники назвали « Чорною смертю». Більшість дослідників схильні пов’язувати це з тим, що після смерті внаслідок хвороби тіло покривалось чорними плямами, а оскільки трупи рідко ховали вчасно, переповнені ними вулиці справляли феєричне враження на середньовічну людину.

 Епідемії та хвороби були звичними для середньовічного суспільства. Постійна антисанітарія та війни й без того суттєво скорочували середню тривалість життя людей, однак світовій історії не відомо жодного чинника який би скоротив населення Європи наскільки, як епідемія чуми XIV ст.

 Все це не могло не відбитись на свідомості тогочасних людей і знайшло своє відображення практично у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

  IUJd3MOLPHI
Пітер Брейгель “Тріумф Смерті”


 Географія поширення.

Традиційно місцем зародженням епідемії вчені вважають пустелю Гобі, розташовану на Монголо-Китайському пограниччі. Для її поширення тут були максимально сприятливі умови. Основними переносниками хвороби були гризуни, які перші випробували на собі ефект хвороби.

Оскільки хутра степових гризунів цінились високо, а в умовах степу гризунів та зайцеподібних часто використовували в якості їжі, зараження було неминучим.

 З монгольських степів хвороба перейшла торговими шляхами найперше на країни сходу ( в деяких провінціях Китаю чума винищила до 90% населення) Індія, Корея, Японія. Близько 1346 р. чума вразила Центральну Азію, особливо Золоту орду. 1348 р. італійським нотаріусом Габріелем де Мюсі була опублікована хроніка «Istoria de morbo sive mortalitate que fuit de 1348». В якій описується облога монголами генуезької факторії Кафи. За його словами, після початку чуми в монгольському війську, хан Джанібек наказав катапультою закидати трупи заражених чумою солдатів через фортечні мури.

Довіряти чи не довіряти цьому джерелу, суб’єктивна думка кожного дослідника, однак той факт, що чума поширилась в Європу саме з Криму спростувати важко. Саме звідси торгові шляхи пролягали на всі сторони світу. Першими постраждали Константинополь і італійські міста. Наступними йшли міста Єгипту і Близький схід.. Першим континентальним містом Західної Європи, вражене чумою було Марсель. Звідти епідемія перейшла до Авіньйону, та на всю Францію, Іспанію. 1348 р. Чума добралась до Англії, Шотландії та Ірландії. 1349 р. постраждала Скандинавія. В 1350 чума вразила північ Московського царства, а в 1353 добралась і до самої Москви.

4mNpK0xGJeA
К
арта поширення “Чорної смерті”


 Клінічна форма.

 Найпоширенішими формами побутування хвороби є наступні : бубонна, легенева, шкірна і кишечка. Інкубаційний період – від декількох годин до 9 діб. Природними переносниками хвороби були блохи, які водились на мишах.

 Збудники потрапляють через шкіру в наслідок укусу блохи, або повітряно-крапельним шляхом. Досягаючи лімфатичних вузлів бактерії починають масово розмножуватись, утворюючи набряки – бубони. Все це супроводжується підняттям температури та сильним головним болем. За свідченням середньовічних авторів 90-95% захворювання закінчувались летально. Смерть наступала до трьох днів. У деяких хворих чумні палички встигали потрапляти до легень, що призводило до відмирання тканин та кашлю з виділенням крові. Така форма хвороби повітряно-крапельним шляхом розповсюджувалась набагато швидше, а смертність заражених досягала 100%.

mniVbzfWTGo  
М
аска та зображення чумного лікаря (XV ст.)


Погляд на чуму очима середньовічної людини.

В середовищі глибоко релігійного християнського суспільства, постійно існували апокаліптичні настрої. Епідемія трактувалась як кара яку Бог зіслав на суспільство облишене християнських моральних якостей. Прикладом цього може послужити цікавий епізод, в якому згадується, що причиною поширення хвороби є популярні на той час чоботи з сильно загостреними носками. В 1348 р. за дорученням французького короля Філіпа IV Медичний факультет Паризького університету видав документ, який зазначав, що причиною спалаху інфекції є зараження повітря, що викликане розташуванням планет, які залежали від волі Божої. При цьому суспільство шукало винних. Особливо сильно постраждали три категорії населення: євреї, прокажені та міфічні відьми й чаклуни. Міщани влаштовували численні погроми єврейських кварталів, палили синагоги. Одного разу в Базелі було збудоване спеціальне дерев’яне приміщення, в якому зібрали євреїв міста і живцем спалили. Євреї ніби то розробили спеціальний рецепт отрути, що спричинив епідемію. Доведені до відчаю християни записали два варіанти такої отрути. За першим варіантом отрута була виготовлена з тіла і крові сови, до якої домішували помелених отруйних павуків. За другим рецептом євреї виготовляли її з висушеного серця християнина, до якого додавали павуків, ящірок та жаб. Той факт, що євреї страждали від чуми так само як і християни ніхто до уваги не брав. У храмах кожного дня на месі відбувався процес прокляття магів та відьом. У мусульман зараження чумою трактувалось, як богообраність, тому уникати хвороби суворо заборонялось.

1whH_vSIRHs
Спалення євреїв. Вважалося, що саме євреї були винуваті у всіх бідах.


 Заходи для боротьби з хворобою.

На жаль середньовічна медицина знаходилась на зародковому етапі розвитку, і єдине, що могла запропонувати для профілактики хвороби, зберігати позитивний настрій, та молитись. Оскільки вчені не розуміли природи хвороби, то й не могли розробити методи боротьби з нею. Причиною хвороби люди вважали заражене повітря і використовували різні методи для його очищення. Лікарі рекомендували носити при собі букети квітів та пахучих трав, будинки обкурювати димом чи ладаном, на вулицях палили вогні. Однак в умовах антисанітарії блохи, щурі та миші були невід’ємним компонентом житлового простору і ніхто навіть не здогадувався про шкоду яку вони завдають.

В багатьох містах причиною чуми вважали котів, які ніби то були слугами сатани та навмисно заражали людей. Масове винищення котів призвело до збільшення кількості мишей, і збільшення кількості збудників хвороби.

NFj6lDVln4wЗображення чумного лікаря (XV ст.)

 

Навернення до праведного життя регулювалось законодавчо, заборонялось грати в азартні ігри, продавати алкогольні напої та займатись проституцією. Спеціальними юридичними актами заборонялось богохульство, робота в святкові дні, подружні зради тощо. Одночасно створювались притулки для бідних. Оскільки ховати трупів не було змоги Папа охрестив річку Рону в яку скидали мертвих. З тієї ж річки брали воду для пиття, при цьому трупоспалення не практикувалось. Трохи згодом почали розробляти методику дезінфекції оцтом.

Єдине місто, яке виділялось раціоналізмом на фоні Європейської середньовічної цивілізації була Венеція. В ній практикувались вивіз нечистот, ізоляція хворих, самоізоляція здорових, проводилась дезінфекція речей та грошей. В цей час з’являються відомі своїми масками чумні лікарі. Справедливості ради варто зазначити, що особливого поширення в епоху «Чорної смерті» вони так і не набули. Лікарі призначали кровопускання, клізми, інколи пропонували ліки зроблені з рогу єдинорога, серця жаби, рибної луски, тощо. Лікарі рекомендували жити в конюшнях, оскільки вважали що запах коней та козлів відлякує хворобу. Інколи навіть рекомендували на довго залишатись в туалеті, вдихаючи «аромати», на вулицях розкидали трупи собак тощо.

Поширена була практика адсорбування приміщень. Для цього лікарі рекомендували ставити на підлогу тарілку з молоком, або цибулину, впускали тварин, або птахів тощо.

 Будинки, яких проживали хворі позначались хрестом. Через брак місця на цвинтарях викопували ями, в яких ховали сотні мертвих, бували випадки, коли ховали живих людей. Серед населення побутувала думка, що позбутись хвороби можна передавши її іншому, тому люди часто в громадських місцях намагались навмисно заразити інших.

Часто лікарі вирізали бубони припікаючи рани розпеченим залізом. Варто зазначити, що інколи це давало позитивні результати, однак набагато частішими були смертельні випадки під час таких операцій.

smHV3JpLQTM
Зображення чумного лікаря (XV ст.)

Однак якогось більш-менш раціонального способу позбутись хвороби так і не було знайдено. Доведені до відчаю люди вдавались до магії, окультизму, релігійного фанатизму, сектантства, тощо. Все це нанесло непоправної шкоди демографічній ситуації в Європі. За оцінками Вільяма Нейфі й Ендрю Спайсена демографічна ситуація після епідемії «Чорної смерті» стабілізувалась лише в XIX ст. За сучасними підрахункам населення Європи скоротилось на 1/3 частину населення. Окремі регіони, як Скандинавія були повністю винищені.

Епідемія чуми 1347-1351 мала свій вплив і на загально історичні процеси. Зокрема це вплив на економічну ситуацію, оскільки помістя закидались, врожаї не збирались, податки не платились. Саме в цей період класичний західноєвропейський феодальний лад дав свою першу тріщину, похитнулось становище церкви, підвищувався авторитет різних єресей та сект.


 

З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціями чи запитаннями прошу звертатись на Vlad.Kiorsak@Gmail.com.

З питань рекомендованої літератури,звертайтесь на
Vlad.Kiorsak@Gmail.com
або
Дмитро Димидюк


Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s