Курс лекції з геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст. Лекція IІ: Арабська загроза для Візантії у середині VIII ст.

Львівський медієвістичний клуб, разом з Мельницьким Тарасом (автор тексту), раді Вам представити короткий та водночас цікавий курс лекцій із геополітичної історії Візантійської імперії у середині VIII ст.


 

Метою даного курсу лекцій є ґрунтовно і всебічно оцінити зовнішньополітичну діяльність візантійського імператора Константина V (741-775), проаналізувати успіхи і невдачі його зовнішньої політики. Окрім цього ми розглянемо зовнішньополітичне становище Візантії у VIII ст. та подамо головні вектори зовнішньої політики Константина V Копроніма.

 Сам курс складатиметься з 6 лекцій.


Лекція IІ: Арабська загроза для Візантії у середині VIII ст.

Арабская угроза для Византии в середине VIII в.

Arab threat to Byzantium in the middle of the VIII.


         Для імператора Константина V, як і для Лева III, дуже важливим питанням зовнішньої політики була арабська загроза. Щодо кордону між Візантією та Арабським халіфатом то визначити його на середину VIII ст. є важко. Сирія, Палестина, Вірменія до кавказьких гір і р. Ріона на півночі були завойовані ще першими наступниками Мухаммеда. В кінці VII і початку VIII ст. кордон Візантії відсунувся далеко на Захід, притому до арабів відійшла значна область від Антіохії і Алеппо до гір Тавра. Прикордонними містами, які піддавалися найбільшій небезпеці від арабських нападів тут були Тіана і Кесарія. Найважливіші феми, які стримували натиск арабів були Анатоліка на півдні та Арменіак на півночі [Успенский Ф. История Византийской империи. Т.2. [Електронний ресурс] / Ф. Успенский. Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1007500/16/Uspenskiy_-_Istoriya_Vizantiyskoy_imperii._Tom_2.html ].

                Варто зауважити, що з часів іконоборчої династії подальшому наступальному рухові арабів у Малу Азію було поставлено крапку. Битва при Акроїні 740 року, під час якої Лев ІІІ зумів розбити арабів, стала переломним пунктом арабо-візантійських війн. З цього моменту фемні армії ромеїв починають просуватися на схід, відновлюючи кордон імперії у Малій Азії [Шиканов В.Н. Византия – щит Европы: Арабо-византийские войны VII-XI вв. / В.Н. Шиканов.- Санкт-Петербург, 2004.-С. 52.]. Це досить наочно демонструє і те, що в часи міжусобної боротьби між Артаваздом і Константином V араби не повторювали великих набігів, хоча міжусобна боротьба могла дати їм легкий успіх. У халіфаті згодом наступила міжусобна боротьба між Омейядами і Аббасидами, яка супроводжувалася такими наслідками, які дозволили Константину V почати наступ проти мусульман. Велике значення мало те, що Константинові вдалося у 746 р. відібрати в арабів батьківщину ісаврійського дому Германікію і переселити до Фракії значну частину місцевого населення [Летопись Византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Фиофилакта / Пер. с греч В.И. Оболенского и Ф.А. Терновского, пред. О.М. Бодянского.-Москва, 1884.- С. 227 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.shard1.narod.ru/knigi/Theophanes.zip (далі – Хроногорафия Феофана); Никифора, патриарха Константинопольського Краткая история со времени после царствования Маврикия / Пер. Е.Э. Липшиц. // ВВ.-1950.-Т.3.-С.376 (далі – Бревиарий патриарха Никифора).].

KPbW2Eq16o4


Наступного року Константин завдав поразки арабам біля о. Кіпр. Отримавши звістку, що велика єгипетська ескадра вийшла з Александрії на Кіпр, василевс стягнув туди кораблі Ківерріотської феми. Кораблі арабів безпечно кинули якір в Керамейській бухті, де і напали на них раптово ромеї. Велике значення мало застосування грецького вогню, який спалив арабські кораблі [Шиканов В.Н. Византия – щит Европы: Арабо-византийские войны VII-XI вв. / В.Н. Шиканов.- Санкт-Петербург, 2004.-С. 54.].

Наступальний рух проти ісламу особливо виразно спостерігається під час  походу 751 р., коли Константин вступив у Північну Месопотамію і потім у Південну Вірменію. Він обложив ключовий пункт оборони – Мілетину і невдовзі змусив арабський гарнізон скласти зброю, невдовзі був зайнятий і Феодосіополь (Ерзерум). Імператору вдалося фактично вийти до старого римсько-перського кордону, але переконався, що закріпитися на цих землях не в змозі і тому вирішив застосувати тактику «спаленої землі», щоб не дати ворогові матеріальної бази для нових операцій і фінансових надходжень у вигляді податків [Величко А. История византийских императоров в 5 томах. Том 3 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://vizantolog.ru/wp-content/uploads/2011/01/%D0%92%D0%98%D0%97%D0%90%D0%9D%D0%A2%D0%98%D0%AF-3-%D1%82%D0%BE%D0%BC.pdf . – С. 43.].

Через кілька років Константин переселив у Фракію сирійців і вірмен, яких взяв в полон у цьому поході і які  поширили єресь павлікіан на Балканах [Хронография Феофана С.231, Бревиарий патриарха Никифора С.377.].

Внаслідок міжусобної боротьби в Арабському халіфаті до влади прийшла династія Аббасидів (750р.). У релігійній політиці халіфату почалася релігійна нетерпимість, внаслідок чого багато християн намагаються переселитися у Візантію. Феофан Сповідник повідомляє, що на патріарха Александрійського Феодора звели наклеп, що він нібито повідомляє імператора про стан справ в Арабському халіфаті, внаслідок чого патріарха відправили у заслання [Хронография Феофана С. 231.]. Також є відомості що для християн були збільшені податки [Хронография Феофана С. 231.].

vd4x12-DVlo


У другій половині VIIІ ст. війна з арабами втратила той гострий характер, який вона мала в першій половині VIII ст., хоча майже кожного року є відомості про прикордонні зіткнення, але це не була великомасштабна війна, а звичайні набіги на прикордонні області, які супроводжувалися взяттям в полон людей і худоби, але вони не змінювали політичного кордону між Візантією і Арабським халіфатом. Варто згадати, що проходив навіть обмін полоненими між Візантією і Арабським халіфатом [Там же С. 238.].

Досить сильним був наступ арабів у 770 р. Араби намагалися проникнути у Малу Азію зі сторони моря, але стратиги феми Анатоліка Михаїл, феми Арменіака Варданес і феми Вукелларіїв Ванеc виступили разом проти арабів, а флот феми Ківерріотів не дав змоги арабам вторгнутися з боку моря. У такому випадку араби лише змогли захопити в полон жителів прикордонних районів [Там же С. 238-239.].

Таким чином зі сторони Сходу напади арабів не вимагали вже напруження всіх сил імперії, місцеві війська фем вважалися достатніми, щоб охороняти від арабів кордон. Значення мусульманського питання до певної степені вирішено було політикою Лева ІІІ. Під час правління Константина V зіткнення з арабами продовжувалися і були навіть війни, але успіх частіше був на стороні Візантії і кордон у Північній Сирії і Месопотамії внаслідок перемог імператора Константина приближався до фортець Дарі і Нісібі, фактично до тих меж, в яких існувала Візантія за Феодосія Великого та Юстиніана Великого [Успенский Ф. История Византийской империи. Т.2. [Електронний ресурс] / Ф. Успенский. Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1007500/16/Uspenskiy_-_Istoriya_Vizantiyskoy_imperii._Tom_2.html ].


Список використаних джерел і літератури

  1. Величко А. История византийских императоров. – В 5-ти тт. – Т. 3 [Електронний ресурс] / А. Величко. Режим доступуhttp://vizantolog.ru/wp-content/uploads/2011/01/%D0%92%D0%98%D0%97%D0%90%D0%9D%D0%A2%D0%98%D0%AF-3-%D1%82%D0%BE%D0%BC.pdf
  2. Історія Візантії. Вступ до візантиністики / За ред. С.Б. Сорочана і Л.В. Войтовича. – Львів, 2011. – 880 с.
  3. Летопись Византийца Феофана от Диоклетиана до царей Михаила и сына его Фиофилакта / Пер. с греч В.И. Оболенского и Ф.А. Терновского, пред. О.М. Бодянского.-Москва, 1884. [Електронний ресурс] / Режим доступу http://www.shard1.narod.ru/knigi/Theophanes.zip
  4. Medium aevum; Середні віки / [за ред.. Л.В. Войновича].-Львів, 2010.-502 с.
  5. Никифора, патриарха Константинопольського краткая история со времени после царствования Маврикия / Пер. Е.Э. Липшиц // ВВ. – 1950.–Т.3.– С. 349–387.
  6. Успенский Ф.И. История Византийской империи. – В 3-х тт. – Ленинград, 1927. – Т. 2. [Електронний ресурс] / Ф. Успенский. Режим доступу: http://www.e-reading-lib.org/chapter.php/1007500/16/Uspenskiy_-_Istoriya_Vizantiyskoy_imperii._Tom_2.html
  1. Хэлдон Дж. История византийских войн / Пер. с англ. М.А. Карпунина, С.С. Луговского. – Москва, 2007. – 464 с.
  2. Шиканов В.Н. Византия – щит Европы: Арабо-византийские войны VII-ІХ вв. – Санкт-Петербург, 2004. – 96 с.
  3. Шиканов В.Н. Орел и лев: Болгарско-византийские войны VIІ-ХІV вв.-Санкт-Петербург, 2006. – 156 с.

    Окремий список літератури та джерел, про арабські завоювання в VII-VIII ст., Ви можете скачати –  ТУТ !) 


Друга лекція з історії Візантії. Приємного читання. З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк або
Мельницький Тарас
Можна і на e-mail (Дмитро Димидюк)

P.S. Далі буде!)

Advertisements

2 Comments Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s