Наталія Райтаровська.Нормандське завоювання Англії та Сицилії: загальне та особливе (загальний нарис).

Наталія Райтаровська. Студентка 4-го курсу історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.


Нормандське завоювання Англії та Сицилії: загальне та особливе.

Нормандское завоевание Англии и Сицилии: общее и особенное.

Norman conquest of England and Sicily: general and special.


Для того, щоб розпочати обговорення нашого питання, потрібно розібратись із термінологією. Найчастіше норманів називали у Західній Європі вікінгами, на Русі – варягами, у країнах Середземноморського басейну – норманами. Відомий французький медієвіст Жак Ле Гофф дав власне визначення цим хоробрим воякам: «середньовічні рекетири». Завоювання Англії та Сицилії увінчало успішну епоху вікінгів у Середньовічній Європі, яка тривала приблизно три століття. Ці події мали далекосяжні наслідки для історії Західної Європи.

Завоювання Англії та Сицилії мало як спільні, так і відмінні риси, що було зумовлене географічною, культурною, ментальною та соціальною різницею між цими країнами. Перш за все і Вільгельм Завойовник, і Роберт Гвіскар користувалися подібними методами підкорення нових володінь.

Зокрема, вони намагалися застосовували відомий принцип «Поділяй і владарюй».

Наприклад, відомий хроніст Вільгельм Апулійський у своїх «Діяннях Роберта Гвіскара» описує, як він вміло захопив Сицилію, зігравши на суперечностях між сицилійськими емірами. Спільним також є те, що в обох завоюваннях були ключові битви: при Чівітаті 1053 р. між папою Левом ІХ та братами Гвіскарами та при Гастінгсі 1066 р. Після цих битв опір норманам майже зійшов нанівець. Взагалі завоювання Англії та Сицилії являє собою добре сплановану військову операцію. Інакше і бути не могло, адже їх здійснювали найкращі воїни Середньовічної Європи. Спільною рисою цих завоювань є також централізація влади у нових землях.

Invasion_fleet_on_Bayeux_TapestryФлот Вільгельма Завойовника. «Гобелен з Байе», XI століття.

         Разом з тим між цими двома подіями також існувало чимало відмінностей. Зокрема, формальним приводом для вторгнення в Англію став заповіт короля Едуарда Сповідника, згідно з яким англійський престол мав посісти Вільгельм Завойовник. Р. Гвіскара ж прикликав собі на допомогу у боротьбі з іншими емірами емір Сіракуз. Завоювання Сицилії тривало з 1060-1091 рр., а Англія була захоплена у 1066-1067 рр. Крім того, Р. Гвіскар не завжди використовував військову силу у боротьбі за об’єднання Південної Італії. Він одружився із сестрою салернського князя Сігельшаїтою. Вільгельм Завойовник ж здебільшого захоплював землі англосаксонської знаті, віддаючи їх своїм соратникам як нагороду.

Bayeux_Tapestry_4
Нормани атакують піших англосаксів. «Гобелен з Байе», XI століття.

         Крім того, потрібно не забувати, що Південна Італія була поліетнічним та полікультурним регіоном Середземноморя, де проживали ромеї, араби, місцеве населення і нормани. Р. Гвіскару потрібно було в таких умовах діяти набагато обережніше, ніж Вільгельму Завойовнику. Недарма Анна Комніна у «Алексіаді» називає Р. Гвіскара «хитрим та обережним, схожим на лиса». Відмінним також було ставлення католицької церкви до завойовників.

Рим відкрито благословив завоювання Англії, тоді як об’єднанню Південної Італії під керівництвом Р. Гвіскара завзято противився. Папа Римський прагнув залишитись арбітром у суперечках у розрізненій Італії, її найсильнішим володарем. Проте Р. Гвіскарові вдалося завдяки своєчасній допомозі Папі Римському домогтися невтручання Риму у свою політику. Також відмінність між цими двома завоюваннями полягала у тому, що для Англії це було не перше нормандське вторгнення на її територію. У 1016-1047 рр. вона входила до складу імперії данського короля Канута Великого.

250px-RogerReceivingTheKeysOfPalermo

Рожер I і Роберт Гвіскар приймають у арабів ключі від Палермо.

         Закінчуючи доповідь, варто наголосити, що нормандське завоювання Англії та Сицилії повністю змінило геополітичну ситуацію в Європі – були створені дві цілком нові країни. Внаслідок походу В. Завойовника було закладено підвалини для формування сучасної англійської нації, а новостворена держава Р. Гвіскара нагадувала більше централізовані монархії нового часу, ніж сучасні йому середньовічні.


Питання до читачів цієї статті, щоб Вас зацікавити:

1. Чи вплинуло походження В. Завойовника та Р. Гвіскара на причини завоювання Англії та Сицилії?

2. Як оцінює нормандське завоювання Англії французька історіографія?

3. Як оцінюють постаті В. Завойовника та Р. Гвіскара їхні сучасники?

Advertisements

5 Comments Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

  2. vkgubarev коментує:

    Наталіє, починати з дефініцій – це правильно. Але хочу зазначити, що в Західній Європі скандинавських нападників ніхто вікінгами не називав. Вікінгами вони називали один одного. На території Німеччини їх називали аскеманами (ясенові люди), на території Франції – норманами (люди з Півночі), в Британії – данами (данцями) тощо. Вільгельм Завойовник очолював не норманів, а нормандців – лицарів з герцогства Нормандія.

    Вподобано 1 особа

    1. Наталія Райтаровська коментує:

      Перепрошую за неточності у дефініціях та дякую за інформацію.

      Вподобано 1 особа

  3. Наталія Райтаровська коментує:

    Перепрошую за неточності та дякую за інформацію.

    Вподобано 1 особа

    1. vkgubarev коментує:

      Прошу. Завжди радий допомогти. 🙂

      Вподобано 1 особа

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s