Наталія Райтаровська. Культура Грузії – синтез близькосхідних і європейських традицій чи самобутня спадщина братніх народів? (загальний нарис)

Наталія Райтаровська. Студентка 4-го курсу історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.

Культура Грузії – синтез близькосхідних і європейських традицій чи самобутня спадщина братніх народів?
Культура Грузии – синтез ближневосточных и европейских традиций или самобытное наследие братских народов?
Culture of Georgia – synthesis of Eastern and European traditions or original heritage?

Які асоціації викликає в нас слово «Грузія» – архітектура Сванетії, гостинність, вино, чоловічий хоровий спів. Грузія розташована на Кавказі, регіоні із своєрідним культурним розвитком та багатою історією, і який лежить на межі між Сходом та Заходом. Грузинська культура дещо запозичила від сусідів, пропустивши це крізь призму власної самобутності. Однозначної відповіді чи культура Грузії є самобутньою, чи цілком запозиченою немає – тут потрібно до кожної із областей країни застосовувати індивідуальний підхід.

915785072

У грузинській літературі помітні чужоземні впливи. Зокрема, агіографічна література сформувалася під впливом візантійської. Це такі твори як Мучеництво Шущанік” Якова Цуртавелі (470-і),”Мучеництво Євстафія Мцехетелі” (VI ст.), “Мучеництво Або Тбілелі” Іоанна Сабанідзе (VIII ст.)”, “Житіє Григорія Хандзтелі” Георгія Мерчулі (X ст.). На відміну від агіографічної, художня література насичена східними мотивами: у епосі це “Абесалом і Етері”, цикл про демона Мурмана і мудреця Міндіса, в поезії “Аміан Дареджаніані”, “Вісраміані”, “Витязь у тигровій шкурі» Ш. Руставелі. На фольклор Середньої Грузії значний вплив справила перська література, що простежується на прикладі поезії «Саят-Нова» (Теймураз ІІ). Також була і перекладна література. Цікаво, що імеретинський цар Арчіл ІІ перекладав твори П. Могили. Відомі грузинські письменники ХІХ ст. А. Церетелі, В. Пшавела, Н. Бараташвілі внесли грузинську літературу у русло загальноєвропейського романтизму, зберігаючи її національний колорит.

Гордістю Грузії є настінні розписи VII-ХІІІ ст., які збереглися у Гелатському монастирі, Атенському Сіоні. Грузинському співу без акомпанементу музичних інструментів – близько 3000 р. чоловіки та жінки традиційно співають окремо. Чоловічий спів є абсолютно оригінальним і саме із Грузії Папа Григорій ХІІІ запозичив пісенну традицію, яку сьогодні прийнято називати григоріанським співом. Зразком для грузинської архітектури стала візантійська базиліка із яскраво вираженими національними рисами. Це такі храми як Болніський Сіоні, Урбніський храм, Вазисубані. У Грузії був розроблений особливий вид базиліки – трицерковні базиліки, які розчленовувались не колонами, а стіною. До цього типу відносяться Некресі і Квемо Болнісі. Оригінальною та самобутньою є архітектура Сванетії – оборонні вежі сванів не мають світових аналогів. Фортифікаційні споруди узбережжя Грузії є прекрасними зразками візантійської архітектури.

OLYMPUS DIGITAL CAMERAГелатський монастир. Заснований царем Давидом IV Будівельником в 1106 р.

Особливістю Грузії є культ лози – символу родючості та невмирущості життя. Культура виноробства тут налічує понад 8 тис. років. У ІХ ст. було створено навіть факультет виноробства у Академії, де передавалися із покоління в покоління древні традиції. Цей факультет закінчив відомий грузинський письменник Ш. Руставелі. У вигляді лози зроблена також патериця патріарха та грузинський хрест. Грузія є православною країною, але глибокі зв’язки зі Сходом наклали певний відбиток на стосунки у сімї. Незважаючи на декларовану законом рівність чоловіка та жінки, становище грузинок вдома не змінилося ще від часів Середньовіччя – їхню долю вирішують батьки та чоловіки. Основне заняття жінки тут можна проілюструвати «3 К»: церква, діти, кухня. У одягові грузинів відбилися східні мотиви: чохи схожі на мусульманські халати, а жіночі головні убори на паранджу. Національний колорит Грузії повною мірою втілився у шанобливому ставленні грузинів до гостя та пошані до традицій предків. Прийом гостей тут є цілим ритуалом.

1

Культура Грузії має свої регіональні особливості, тому її аналіз краще здійснювати по областях, тоді можна буде чітко визначити запозичені та самобутні риси. Зокрема, культура Аджарії є синтезом близькосхідних та західних традицій, тоді як культура Сванетії є цілком самобутньою. На тлі інших областей Грузії помітно вирізняється Хевсуретія. Хевсурети носять відмінний від інших грузинів одяг, мають своєрідну архітектуру, традиції, звичаї. Цікаво, що коні хевсуретів схожі до гуцульських, а Хевсуретію взагалі порівнюють із Гуцульщиною.

 3
Житла в Хевсуретії

Отже, культура Грузії є синтезом близькосхідних, європейських та місцевих традицій, але грузини привнесли свій особливий національний колорит. Будь-яка культура, яка повноцінно розвивається, постійно запозичує щось від своїх сусідів, що забезпечує їй постійний рух вперед. Замкнені ж культури здебільшого приречені на вимирання.


Питання до читачів цієї статті, щоб Вас зацікавити:

1. Чи можна віднести Грузію до «Візантійської співдружності націй»?
2. Як вплинуло християнство на культуру Грузії?
3. Чому у Грузії ще зберігається патріархальний уклад життя?


З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк

Advertisements

One thought on “Наталія Райтаровська. Культура Грузії – синтез близькосхідних і європейських традицій чи самобутня спадщина братніх народів? (загальний нарис)

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s