Марія Лепех. Види гладіаторів у Римській імперії

Марія Лепех. Студентка 1-го курсу історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.


Види гладіаторів у Римській імперії
The kinds of Gladiator in Roman Empire
The article elucidates who were gladiators and what place they took in Roman history.The author analyses what kinds of gladiators were in Roman Empire.
Виды гладиаторов в Римской империи.
Статья обьясняет,кто были гладиаторы и какое место они занимали в истории Рима.Автор анализирует,какие виды гладиаторов существовали в Римськой империи.

Гладіатор-воїн-невільник часів Давнього Риму, що виступав на видовищних заходах, б’ючись на арені з іншими гладіаторами, або з тваринами (левами).
Найвідоміша арена, де билися гладіатори — Колізей у Римі. Глядачі арени могли проголосувати: чи вбити, чи пощадити переможеного гладіатора. Існували різні види гладіаторів, що відрізнялися типом використовуваної зброї та обладунку. Видатним гладіаторам могли давати волю. Ті, що доживали до старості, могли ставати тренерами інших гладіаторів.

«Ave Caesar,moritori te salutant» — традиційне привітання гладіаторів до цезаря перед виходом на арену. Одночасно гладіатори в жесті привітання підносили праву руку (Римський салют).
Сентенція стала відомою завдяки історико-біографічній фактологічній праці Гая Светонія Транквілла (лат. -Gaius Suetonius Tranquillus) «Життя дванадцяти цезарів» (лат.- De Vita Caesarum). З неї слідує, що при імператорі Клавдії в Стародавньому Римі привітання було обов’язковим атрибутом перед початком бою на арені. Цим привітанням гладіатори демонстрували свою підданість і готовність до боротьби, а також (італ. – Lago Fucino, Lago di Celano, лат. Fucinus Lacus) під час навмахії (гладіаторської готовність померти задля цезаря і публіки. Цей спосіб привітання був використаний у 52 році н. е. на озері Фучіно імітації морського бою), у якому полоненим і злочинцям судилося померти в бою у присутності імператора Клавдія. Як повідомляє Светоній, Клавдій відповів: «Aut non» («Або ні»).Варіанти привітання містять «’Ave, Caesar», «Salutamus», «Morituri», відповіді — у текстах 15 ст. «Avete vos» («Вітаю Вас»).
Сьогодні вираз вживається перед складним чи важливим випробуванням (напр. — вітаючись з екзаменатором), виступом чи важливою вирішальною розмовою.

Звичай гладіаторських боїв виник з етруських обрядів ритуальних вбивств рабів і військовополонених під час поховань знаті. Перші гладіаторські бої відбулися в Римі у 264 р. до н. е. Навчалися гладіатори в спеціальних школах (у Римі, Капуї, звідки почалося повстання Спартака, у Пренесті та Александрії). Важкоозброєні гладіатори носили імена народів, з яких вони походили — фракійці, самніти, галли.Існували також такі розряди гладіаторів:
веліти — ті, що билися дротиками; ретіарії (рибаки) — які билися з тризубом і металевою сіткою; бестіарії — які билися з дикими звірами; андабати — які виступали в шоломах з прорізами для очей; дімахери —які змагалися без щита і шолома з двома кинджалами; еквіти —які билися на конях зі списом, мечем і невеликим круглим щитом;

есеуарії — які змагалися на бойових колісницях, керованих візниками; лакварії — які ловили арканом; лухорії — які билися дерев’яним мечем або затупленою зброєю; петніарії — які билися бичем або палицею.
Влаштовувалися і морські бої. Битву починали поставлені парами один проти одного лухорії і петніарії. Переможений гладіатор підіймав вгору вказівний палець як знак прохання про помилування.Якщо глядачі (або іноді тільки імператор) щадили його, то підіймали вгору великий палець або махали хустками. Великий палець, направлений униз, означав смерть. Гладіатор міг заслужити і звільнення від служби після вдалих виступів. Такі відставні гладіатори називалися рудіаріями, свою бойову зброю вони присвячували храму Геркулеса. Від початку V ст. бої гладіаторів були заборонені.
Вперше гладіаторські бої за державний кошт були проведені в 44 р. до н. е. на честь померлого Цезаря. В період Імперії гладіаторські ігри остаточно набувають світського характеру. Імператор Август регламентував типи гладіаторів, їхнє озброєння, систематизував правила бою, розділив місця в амфітеатрах за становою ознакою.

Museum_of_Sousse_-_Mosaics_2_detail

Поступово гладіаторські ігри набували все більшого розмаху. Іноді вони перетворювалися на грандіозні видовища, поєднуючи в собі реконструкції історичних подій, осади міст. На масових битвах билися переважно злочинці, засуджені до смерті «на арені».

Так, в 80 р.н. е. імператор Тіт влаштував грандіозні гладіаторські ігри. Вони тривали 100 днів. Під час їх проведення на арені загинуло 9000 тварин. Проводилися також великі навмахії, які суміщалися з гладіаторськими боями та венаціо. Ще до того, як стати імператором, Тіт, захопивши в 70 р.н.е Ієрусалим, на честь народження брата влаштував гладіаторські бої, в яких билися полонені іудеї. Тоді на арені загинуло 2500 полонених.

В 107 р.н. е. імператор Траян влаштував ігри на честь перемоги над даками. Ігри тривали 120 днів, під час яких на аренах билися 10000 гладіаторів і було вбито 11000 тварин. Взагалі ж, за правління Траяна, протягом 107–113 рр. на аренах Риму билося 20500 гладіаторів.
Справжнім фанатом гладіаторських боїв був імператор Коммод. Він особисто брав участь у гладіаторських боях і травлі тварин. На його рахунку близько тисячі перемог.
Організація гладіаторських ігор була справою недешевою і була під силу лише дійсно заможним особам. Після інциденту з обвалом дерев’яного амфітеатру у Фідяех в 27 р.н.е, сенат видав заборону на проведення гладіаторських ігор особам, чиє майно оцінювалося менше 400000 сестерцій. В часи Імперії приватні особи вже практично не проводили ігор. Високий щабель витрат і числені обмеження і заборони сенату (адже гладіаторські бої були досить потужним важелем впливу на населення) зробили проведення гладіаторських ігор прерогативою імператорів.

Занепад гладіаторських ігор починається з поширенням на території Римської Імперії християнства. У 399 р. імператор Гонорій закриває останні гладіаторські школи, а в 404 р. забороняє гладіаторські ігри.Типи гладіаторів:
Гопломах — досить розповсюджений тип гладіатора. Своїм спорядженням імітував грецьких гоплітів. Обладунок гопломаха складався з шолома, маленького круглого щита — пармули, стьоганих обмоток на обох ногах, високих поножів, наруча — маніки на правій руці. Шолом гопломаха мав широкі поля, забрало з решіткою, верхів’я з плюмажем. З боків шолома вставлялися пера. Озброєний гопломах був списом і кинджалом.
Спис дозволяв гопломаху вести бій на далекій відстані. У разі втрати списа гопломах переходив в близький бій, і «працював» кинджалом. Традиційними супротивниками гопломаха були мірміллон і, рідше, фракієць.
Мірміллон — один з найпоширеніших типів гладіаторів. Походить від гладіаторів-галлів. Обладунок мірміллона складався з шолома, наруча на правій руці, короткого (нижче коліна) поножа на лівій нозі, великого щита — скутума. Шолом мірміллона мав широкі поля, забрало з решіткою і характерне верхів’я у вигляді риб’ячого плавника. Бився мірміллон звичайним гладіусом — мечем римської піхоти.

Традиційним супротивником мірміллона був фракієць. Пара мірміллон-фракієць була однією з найпоширеніших під час гладіаторських боїв. Рідше мірміллони билися з гопломахами, але ніколи між собою.
Провокатор — цей тип гладіатора походив, вирогідно, від засуджених на смерть злочинців і був відомий ще з часів Республіки. Обладунок провокатора складався з наруча на правій руці, короткого поножа на лівій нозі, нагрудної пластини — кардіофілакса, шолому і щита, трохи меншим за скутум мірміллона. Шоломи провокаторів на початку нічим не відрізнялися від шоломів легіонерів. Але поступово еволюціонували в закритий шолом з забралом, що мали круглі отвори для очей, закриті решітками, і з великими полями, що захищали шию. Шолом провокатора верхів’я не мав, лише з боків його вставлялися пера. Озброєний провокатор був мечем.

gladiatory

Характерною ознакою тактики ведення бою провокаторами були постійні удавані відступи з миттєвими контратаками. Билися провокатори майже виключно між собою.
Фракієць — один з найпоширеніших типів гладіаторів. Вирогідно, цей тип гладіаторів з’явився в результаті появи в 1 ст. до н. е. великої кількості військовополонених фракійців. Обладунок фракійця складався з шолома, стьоганих обмоток на обох ногах, високих поножів, прямокутного невеликого сильновигнутого щита —пармули, наруча на правій руці. Шолом фракійця мав широкі поля, забрало з решіткою і характерне верхів’я у вигляді грифону. Фракієць був озброєний коротким вигнутим кинджалом — сікою.
Гладіатори-фракійці вважалися яскраво вираженим атакувальним типом бійців. Кривий кинджал давав їм певні переваги саме в близькому бою. Головними суперниками фракіців на арені були мірміллони. Іноді фракійці також билися з гопломахами.

Ретіарій — один з найпоширеніших типів гладіатора. Легкоозброєний тип гладіатора. Обладунок ретіарія складався з наруча на лівій руці, металевого наплечника —галера, що захищав шию і, частково, голову. Ретіарій був озброєний сіткою, тризубцем і кинджалом.

Ретіарії були легкоозброєним типом гладіатора, що (в поєднанні з відсутністю щита) змушувало їх постійно рухатися під час бою, уникаючи близького бою. Невідомо наскільки ефективною була сітка, що її використовували ретіарії. Тризубцем ретіарії одночасно атакували супротивника і відбивали удари. На арені ретіарій бився майже завжди з секутором. Ця пара (без сумніву, найвідоміша в наш час) уособлювала собою поєдинок рибалки та риби. Іноді ретіарій виходив битися проти двох секуторів одночасно. Тоді він розташовувався на помості, де лежало каміння, яким він жбурляв у супротивників, а секутори атакували його з двох сторін. Ретіарії були найменш престижними з типів гладіатораів (вирогідно, через відсутність класичного для римлян озброєння) і користувалися зневагою серед римської публіки.

Секутор — тип гладіатора, що був створений спеціально для бою з ретіаріями. Захисний обладунок секутора складався з шолома, щита скутума, короткого поножа на лівій нозі і наруча на правій руці. Шолом секутора мав обтічну форму без полів (щоб унеможливити зачеплення за них сітки ретіарія), забрало було без решітки (яку можна було пробити тризубцем), з невеликими отворами для очей і верхів’ям у вигляді плавнику. Бився секутор гладіусом.

Секутор завжди бився з ретіарієм. Важкоозброєний секутор, в протистоянні з легким ретіарієм, мусив обирати тактику повільного наступу, постійно переслідуючи супротивника. Звідси походить і назва секутора, що перекладаєтсья з латини як «переслідувач».

Еквіт — тип гладіатора, що бився на коні. При чому верхи еквіти лише починали бій, в подальшому спішуючись. Обладунок еквіта складався з шолома, кавалерійського круглого щита і наруча на правій руці. Шолом мав широкі поля, забрало з решіткою і не мав верхів’я. З боків вставлялися пера. Іноді еквіти вдягали лускоподібний обладунок. Озброєний еквіт був списом — гастою і гладіусом.
На арені еквіти билися виключно між собою.

Дімахер — доволі рідкий тип гладіатора. Обладунок дімахера складався з шолома, коротких поножів і кольчуги. Шолом мав закрите забрало з решіткою і широкі поля. Озброєний дімахер був двома мечами, або кинджалами сіками.
Достеменно не відомо, який тип гладіаторів був супротивником дімахера на арені. Але серед римлян дімахер вважався одним з найнебезпечніших бійців.

thumb

Арбеллас — доволі рідкий і досить екзотичний тип гладіатора. Обладунок арбелласа складався з шолому, кольчуги або пластинчатого обладунку, наруча на правій руці і коротких поножів. Шолом арбелласа був без полів і решітки, з верхів’ям у вигляді плавника. Озброєний арбеллас був кинджалом і екзотичною зброєю, що складалася з полого верхів’я-наруча і леза у формі півмісяця (вирогідно, заточеного з усіх боків). Щита арбеллас, як і дімахер, не мав.

Арбеллас був найбільш важкоозброєним з усіх типів гладіаторів. На арені арбелласи билися або між собою, або проти ретіарієв. Саме тому мабуть шолом арбелласа дуже подібний до шолома секутора.
Андабат — маловивчений сучасними дослідниками тип гладіатора. Точно відомо, що андабат бився в шоломі без прорізей для очей — всліпу. Вирогідно, що до обладунку андабата входила кольчуга. В період Імперії цей тип гладіаторів вже не зустрічався.

Існує припущення, що андабати не були окремим типом гладіаторів і що так називали будь-якого гладіатора, що бився в шоломі без прорізей. Противником андабата на арені був інший андабат.
Круппеларій — тип гладіатора, що бився в суцільних металевих обладунках, дуже важких і майже невразливих для суперника.

Лакверарій — різновид ретіарія. Був озброєний лассо, коротким списом і кинджалом.
Сагіттарій — гладіатор-лучник.

Самніт — тип гладіаторів періоду Республіки. В свій час був найпопулярнішим з усіх. Являв собою воїнів самнітів, переможених римлянами у 3 ст. до н. е. Обладунок самніта складався з шолома з гребенем або пір’ям, великого щита (овального або прямокутного), поножа на лівій нозі і притаманного самнітам тридискового панцира. Озброєний самніт був списом і мечем.

Галл — тип гладіаторів періоду Республіки. Обладунок і зброя гладіаторів-галлів мав нагадувати гальських воїнів. Вирогідно, що в 1 ст. до н. е. гладіатори-галли «трансформувалися» в мірміллонів.

 

 

thumb

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s