Димидюк Дмитро. Донжони у Галицько-Волинській державі.

Димидюк Дмитро, 4 курс історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка

Донжони у Галицько-Волинській державі.
Donjon’s (Keep) in Kingdom of Galicia–Volhynia
Донжоны в Галицко-Волынском государстве.


Історія фортифікаційних споруд у Галицько-Волинській державі є дуже цікавою, адже для давньої Русі характерними були дерев’яні та земляні оборонні укріплення. Такі укріплення надійністю не поступалися кам’яним, їх було важко зруйнувати і легко полагодити. Але в ХІІІ ст. прослідковуються певні західноєвропейські впливи у будівництві фортифікаційних споруд, а саме поява такого архітектурного явища, як вежі-донжони.

До нашого часу дійшли тільки 3 такі вежі – у Кам’янці (Білорусь), Столп’є (Польща). Ще одна вежа у Белавіно (Польща) дійшла до нашого часу у зруйнованому вигляді. Ці вежі були збудовані у романському стилі, з елементами ранньої готики.

Кам’янецька вежа
2

3

При спорудженні веж, Данило Галицький, звичайно, орієнтувався не лише на європейську практику, а насамперед на місцеві аналогічні споруди, які вперше з’явилися на території князівства за часів його батька — мабуть, саме до його нетривалого правління належить найраніша з-поміж веж XIII ст. у Стовпі ( нині с. Столп’є поблизу Холма).

Ця вежа немає жодних аналогів. До сьогодні дійшли мури 3-ох ярусів вежі заввишки 17 м. Припускають, що вежа при будівництві мала 4-5 ярусів і саме ці яруси, котрі не дійшли до нашого часу були дерев’яними. Завдяки тому, що донжон був наполовину дерев’яним – і є унікальним, адже жоден західноєвропейський донжон не мав дерев’яних ярусів.

Вежа-стовп у Белавіно
1

Сама вежа була частиною замкового комплексу. На верхньому ярусі вірогідно знаходилась каплиця у формі грецького хреста з вітражами у вікнах та з підлогою вкритою поливаною плиткою, котра є аналогічна плитці з теренів замку короля Данила у замку Холмі. Припускають, що вежа могла знаходитись у монастирі і призначатись для перебування шанованої особи. Такою особою могла бути Анна-Марія Ангел, мати князя Данила Романовича, яка завершила життя у незнаному монастирі неподалік Холма. Припускають, що висота каплиці вдвічі перевищувала висоту нижніх ярусів вежі. Біля 1280-х років вежа виконувала оборонні функції. Пагорб, на якому була зведена вежа, було обведено частоколом та ровом.

Донжони були дуже дорогими у будівництві. Саме тому Данило Галицький зробив Холмську вежу наполовину дерев’яною, що зробило її унікальною. До кінця ХІІІ ст. таких веж більше вже не будують. Донжони – головний елемент оборонних споруд, запозичених із західної Європи, у боротьбі проти монголів.

Вежа у Столп’є
4

5

Інший донжон – Кременецька вежа, збудована 1270-80 рр. за наказом волинського князя Володимира Васильковича, служила донжоном Кам’янецького граду — форпосту Волинського князівства на кордоні з литовцями. Висота — 30 м. У плані кругла, зовнішній діаметр — 13,5 м. Ділиться на п’ять ярусів-поверхів. Вежа унікальна тим, що збудована з червоної цегли, адже саме цегляна кладка у Європі появляється лише з XIV ст. на території Молдавії. Вежа мала скляні вікна з готичними вітражами, адже у цій фортеці проживав комендант фортеці.

З вище поданого тексту можемо прийти до висновку, що оборонні укріплення, як такі, займали важливе місце в архітектурному будівництві Галицької Русі. Захищаючись від нападів монголів та перебуваючи на перехресті східної та західної культур, Галицько-Волинське князівство у ХІІІ ст. змогло виробити свій архітектурний тип оборонних споруд, а саме вежі-донжони, котрі наполовину були кам’яними (нижні яруси), а наполовину дерев’яними (верхні яруси).

Донжони були не тільки частиною обороного комплексу певної фортеці, але могли бути сторожевим постом чи навіть тимчасовим місцем перебуванням галицької знаті, котра подорожуючи країною мусила десь зупинятися. У XIV ст. донжонів не будуть. Це можливо зв’язано з тим, що ослаблена Руська держава немає змоги протистояти монголам і зовнішнім ворогом, а отже немає ні змоги, ні фінансів, щоб будувати ці вежі. Після захоплення Галичини у 1349 р. Польським королем Казимиром ІІІ, ці вежі перестають виконувати свої первинні функції, що з часом призводить до їх руйнувань.


Література:
1. Комеч А. Древнерусское зодчество конца X – начала XII в. Византийское наследие и становление самостоятельной традиции. – Москва, 1987 – 319 с.
2. Раппопорт П. Волынские башни // МИА. — 1952. — Вып. 31. — C. 203 — 223.
3. Раппопорт.П. Зодчество Древней Руси. – Ленинград, 1986 – 154 с.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб

 

 

Advertisements

One thought on “Димидюк Дмитро. Донжони у Галицько-Волинській державі.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s