Стосунки П’єра Абеляра та Елоїзи Фулбер в контексті історико-філософського осмислення

Стосунки П’єра Абеляра та Елоїзи Фулбер в контексті історико-філософського осмислення

Отношения Пьера Абеляра и Элоизы Фульбер в контексте историко-философского осмысления

The relationship of Pierre Abelard and Heloise Fulber in the context of historical and philosophical reflection

Автор Троян Наталія, магістр історії.


Стосунки Елоїзи та Абеляра  –  це одна з найцікавіших сторінок як легенд так і історичних хронік та домислів періоду високого середньовіччя. Елоїза (1100-1161) – дружина Петра Абеляра, племінниця каноніка Фулбера, народилась і жила у Парижі; її дядько відгукнувся на пропозицію Абеляра проживати разом з ними в одному будинку з метою навчання Елоїзи. З 1118 року Абеляр починає співпрацювати та мати безпосередні стосунки з Елоїзою,через рік їхній любовний зв’язок було викрито. Елоїза повинна була народити сина. Слід розуміти, що Абеляр не був священиком, проте кліриком, звання якого отримав у 1113 році, тобто людиною, яка належить до духовенства.

Одна з реформ Григорія VII щодо духовенства – це целібат. Для навчання у школі юридично додержуватись целібату непотрібно, проте морально необхідно. Це час цинічно-аскетичної погорди до шлюбу як такого. Шлюб закривав для Абеляра будь-яку духовну кар’єру. Проте слушним моментом, який зауважує Etienne Gilson, є можливість Абеляра попросити дозволу на одруження у папській канцелярії, яку Абеляр не використовує. Одруження чи неодруження, життя разом чи окремо – це моменти ідеалістично-філософських уявлень та переконань як Абеляра, так і Елоїзи.

2015-12-22-floraexpress-1
Париж. Місто, де проживали наші герої.

Абеляр викрадає Елоїзу і перевозить до Бретані, до своєї сестри. Там вона і мешкала до часу народження їхнього сина Астралябія. Маємо вірш Абеляра, вже у пізнішому часі, до власного сина, в якому П’єр обґрунтовує важливість філософії. Викрадення Елоїзи не могло не залишити помітний слід на суспільному становищі сім’ї каноніка Фулбера. Важливим моментом є прихід Абеляра до Фулбера просити прощення, і як наслідок їхня домовленість про таємний  шлюб Елоїзи та П’єра, , щоб не зруйнувати кар’єри Абеляра та становища Фулбера.

Елоїза та Абеляр одружились у Парижі. Елоїза протягом великого проміжку часу відмовляла Абеляра від шлюбу. “Вельми осоружним називала той шлюб, що буде мені тягарем і докором; подавала на доказ неславу, що мене чекає”. Абеляр у своїй автобіографії подає пролог Елоїзи, широко цитований дослідниками:

“Хто, тягнучись до богословських чи філософських роздумів, зможе витримати вереск немовлят, … гамірний тлум чоловіків та жінок – хатню челядь? Хто здужає постійно терпіти ті малопочесні дитячі нечистоти?”.

Щодо автентичності цього уривку є багато сумнівів, зокрема у дослідника Г.П.Федотова. Їхнє окреме життя одне від одного будується на філософії: Сенеки, Єроніма, св. Павла, св. Августа. Ці філософські трактати були доступні і Елоїзі, що засвідчують її листи. Елоїза володіла старогрецькою та латиною, на відміну від Абеляра. Основним джерелом для вивчення цих стосунків залишаються їхні листи, які вони писали одне одному протягом всього життя.

270px-Abelard_cour_Napoleon_Louvre
Статуя П’єра Абеляра на будівлі Луврського палацу в Парижі

Листування Сенеки і св. Павла справило велике враження на Абеляра, адже головною думкою цих листів було те, що дружина відволікає чоловіка від філософії. Сенека заперечував одруження з точки зору філософії, а св. Павло з точки зору духівництва: “Якщо він неодружений, він віддає себе Богові, якщо він одружується, то концентрується на світові”. Св. Єронім, який є беззаперечним авторитетом як для Елоїзи, так і для Абеляра, дійшов висновку, що чоловік-філософ, повинен розчинятися у Христі, і лише таким чином може бути досягнуте блаженство духу. Коли ж люди одружуються, то, на думку Єроніма, вони вже не належать собі самому, а належать одне одному; обов’язком чоловіка стає його увага до своєї дружини, а не до філософії.

Елоїза в інтелектуальному відношенні вражає своєю обізнаністю у галузях філософії та теології. Вони з однаковим рівнем проникливості та розуміння трактують філософські речі та дискутують. На думку німецького вченого Шмейдлера, переписка Абеляра та Елоїзи була літературним вимислом Абеляра від початку до кінця, проте ряд інших дослідників, зокрема науковець з Мічиганського університету Etienne Gilsone, притримуються абсолютно полярної від цієї гіпотези думки. Таємний шлюб був вигідним обом сторонам,тому і таким було  рішення.

Abelard_06
Елоїза Фулбер (картина ХІХ ст.)

Також важливим для розуміння є осмислення психологічної революції ХІІ ст. З одного боку, це філософські течії, що прийшли з Близького Сходу через Вірменію і виступили як рух аскетів, які засуджували шлюби. Aнтиматрімональні течії та заперечення можливості досягнення кохання одруженням. Проте слід зауважити, що у ХІІ ст. розуміння призначення жінки виходить за рамки предмету, вже не задається більше питання про наявність душі у жінки, а церква освячує шлюб. В цей час жінки приєднуються до інтелектуального руху як рівні чоловікам.

Нове осмислення призначення людини на землі без страху кінця світу 1000-го року та бажання самореалізації у повному розумінні. Відголос цього можемо знайти у листі Абеляра до Елоїзи, в якому він ставить важливість жінки попереду чоловіка, посилаючись на уривки з Біблії. Силу молитви жінки він вважає дієвішою, аніж чоловіка. Натомість Елоїза заперечує йому, наводячи не менше фактів про недостойність жінки, використовуючи приклади Старого і Нового Заповіту та трактати визначних філософів.

600px-Angelica_Kauffmann_001
                                                                  Прощання Абеляра з Елоїзою

Осмислення ролі жінки у суспільстві змінюється з причин поширення куртуазної любові. Саме з витоків куртуазної любові жінка – це не лише тіло, що спершу потрібно завоювати її серце, заручившись її згодою, зрозуміти внутрішній світ жінки. Важливим моментом у світовій культурі було осмислення важливості самостійного прийняття жінкою рішення щодо вступу до шлюбу.

Після народження сина, Абеляр відвозить Елоїзу у жіночий монастир, що носить назву Аржантей, неподалік Парижу, і змушує її прийняти чернецтво. У листах вона неодноразово докоряла йому, що проти власної волі та Божого покликання прийняла постриг. Коли ж родичі Елоїзи дізнались про цей вчинок її чоловіка, вони, підкупивши одного з прислужників Абеляра і  осклепили П’єра Абеляра.

800px-AbelardHeloiseTomb
Могила Абеляра і Елоїзи на кладовищі Пер-Лашез

Саме в цей період розповсюдження набувають бродячі співці – голіарди. Вони оспівують любов, використовуючи сатиру, та складають пародію на католицьку церкву. Представлялись вони як діти Голії, послідовники єпископа. Абеляр аналізував твори Беди, Валафріда, бл. Августина та роль ім’я Голії у їхніх працях. Студенти, які навчалися у вільній школі Абеляра, стають осередком поширення вільнодумства, викладеного у піснях. Перша поема, яка пов’язує ім’я Голії з Абеляром, та представляє автора як послідовника саме Абеляра, з’являється у 40-х рр. ХІІ ст. Стосунки П’єра Абеляра та Елоїзи були часто об’єктом оспівування. Про ці пісні згадує Елоїза у своєму листі до Абеляра: “завдяки численним пісням, переходило з уст в уста ім’я твоєї Елоїзи; по всіх вулицях, у кожному домі воно лунало”. Саме голіарди забезпечили високий рівень поширення інформації про відносини Елоїзи та Абеляра.

Абеляр засуджує свою любов та не є послідовником у викладенні трактування поняття любові. Він вважає повністю можливим добитися прихильності погрозами та побоями. Гріхопадіння він інтерпретує так, що все тяжіння вини падає на жінку. В одному з листів Абеляр аналізує “чорношкіру жінку”, яка зсередини гарна чеснотами, а чорна – зовні, через незгоди тілесних утисків, і єдиним рятунком для такої жінки є монастир.

Abelard_and_Heloise
Елоїза та Абеляр. Мініатюра з книги “Роман про троянду”. ХІІІ ст.

Стосунки Елоїзи та Абеляра – це еволюція у розумінні та пізнанні, це позбавлення васальних відносин між чоловіком та жінкою та перехід на інший рівень боготворіння мужчини з безстрашною його критикою.В латинській поезії, у Вергілія, Овідія, дохристиянській класиці Елоїза могла знайти саме такий образ жінки. Це великий поштовх в осмисленні культури загалом. Трубадури оспівували лише любов мужчин, жінка ж виступала об’єктом. Елоїза ж піднесла любов жінки до дієвого суб’єкта у стосунках з чоловіком.

Брак духовного розуміння спровокує їхній розрив у спілкуванні на декілька років. Новий виток у їхньому спілкуванні приходить після виходу автобіографічної книги П’єра Абеляра, “Історія моїх страждань. Утішне послання другу”, у якій вагоме місце відведене стосункам Абеляра та Елоїзи. У даній книзі єдиним другом Абеляр називає Елоїзу. Свою любов він виправдовує  книгою “Пісня Пісень”, і вважає що книга Пісень складена для Елоїзи, її ж він неодноразово називає “невісткою Христа”.

Edmund_Blair_Leighton_-_Abaelard_Und_Seine_Schülerin_Heloisa
Едмунд Лейтон. Абеляр і його учениця Елоїза (1882)

Аналізуючи філософську спадщину Абеляра, ми можемо зробити висновок, що головним мотивом його пошуків є осмислення гріха, зокрема тілесного, та гріхопадіння людини загалом. Існує навіть думка, що головні філософські концепції, Абеляр запозичив від Елоїзи.

У 1129 році абат із Сен-Дені, в якому свого часу служив Абеляр, виганяє Елоїзу та її черниць із Аржантейського монастиря. Абеляр віддає у власність Елоїзи обитель Параклет, яку сам заснував. Їхня переписка стає науковою та практичною. Абеляр, зокрема у своїй автобіографії, аналізує мету й завдання жіночого монастиря та важливість навчання для жінки. Він створює багато церковних гімнів і навіть молитву, якою Елоїза та її черниці повинні молитись.

Все це здійснюється з метою заповнити вказані Елоїзою літургічні проблеми. Це вагомий внесок в осмислення служіння жінки Богу на землі, цьому підтвердження той факт, що вже у 1200 р. вперше зафіксовано більшу кількість жіночих монастирів ніж чоловічих.

eloiza
Жан Виньо, «Канонік Фульбер застає зненацька Абеляра і Елоїзу» (1819).

Останній лист, який був написаний Абеляром Елоїзі, носив назву: “Ісповідь віри Елоїзі”. Цей лист був написаний після другого осудження поглядів Абеляра, після Санського синоду. У цьому посланні Абеляр викладає головні засади своєї віри, які не суперечать догматам офіційної церкви. Лист розпочинається словами: “Сестро моя Елоїзо, колись дорога мені в миру, а нині во Христі найдорожча”. Після цього листа вони більше не зустрілись. Петро Клюнійський написав Елоїзі про смерть Абеляра, який був похований у Параклеті. Через 20 років Елоїзу поховали там же, поряд із чоловіком.

Стосунки Абеляра та Елоїзи внесли кардинальну зміну в осмислення жінки, її роль у служінні Богу та призначення її на землі. Вперше любов жінки стала рівною любові чоловіка. Завдяки мандрівним студентам – учням Абеляра, ці стосунки були оспівані у віршах і становили велику частину французького епосу ХІІ ст. Відносини з Елоїзою Фулбер вплинули на філософські пошуки П’єра Абеляра та формування його основних доктрин у понятті гріха.


Список використаної літератури:

1.Абеляр П. Історія моїх страждань. Листування Абеляра й Елоїзи. Ісповідь віри Елоїзі / П.Абеляр. – Переклав з лат. Р.Паранько. – Львів: «Літопис», 2004. – 136 с.

2.Ададуров В. Історія Франції. Королівська держава та створення нації (від

початків до кінця XVIII століття) / Ададуров В. – Львів: вид-во УКУ, 2002. – 412 с.

  1. Добиаш-Рождественская О.А. Культура западноевропейского средневековья / О.А. Добиаш-Рождественская. – Москва: «Наука», 1987. – 352 с.
  1. Дюби Жорж. Куртуазная любовь и перемены в положении женщин во Франции ХІІ века / [Электронный ресурс] / Режим доступа к тексту: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/History/odiss/17.php

5.Де Либер А.  Средневековое мышление / Де Либер А. – Пер. с франц.   О.В.     Головой, А.М. Руткевича. – Москва: Праксис, 2004. – 368 с.

6.Дені де Р. Любов і західна культура / Дені де Р. – пер.з франц.

Яр. Тарасюк. – Львів: “Літопис”, 2000. – 304 с.

7.Коплстон Фр. История философии. Средние века / Фр. Коплстон. – Пер. с англ. Ю.А. Алакина. – Москва: «Центрполиграф», 2003. – 494 с.

8.Курціус Е. Європейська література і латинське середньовіччя /  Курціус Е. – Пер. з нім. Ан. Онишко. – Львів: «Літопис», 2007. – 749 с.

9.Ле Гофф Жак. Интеллектуалы в средние века / Жак Ле Гофф. – Пер. с франц. А.М. Руткевича. – Санкт-Петербург: «Санкт-Петербургский Госуниверситет», 2007.-352 с.

10.Соколов В.В. Средневековая философия: Учеб. пособие / В.В. Соколов. – Москва: «Высшая школа», 1919. – 448 с.

11.Федотов Г.П. Абеляр / Г.П. Федотов. – Петербург: «Брокгауз-Ефрон», 1924.    – 158 с.

12.Gilson Et. Heloise and Abelard /  Et. Gilson– Michigan: «The Ann Arbor Paperbacks; The University Press», 1960. – 194 p.


Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

А також, за цими посиланнями:
Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s