Особливості проведення лицарського турніру в Середньовічній Європі XII – XIII ст.

Особливості проведення лицарського турніру в Середньовічній Європі XII – XIII ст.

Особенности проведения рыцарского турнира в Средневековой Европе XII – XIII вв.

Features of jousting in Medieval Europe XII – XIII century.


Автор – Скіра Юрій, магістр історії ЛНУ ім. І. Франка.


В процесі еволюції європейського суспільства й культури, постало таке явище як лицарський турнір. Дослідники припускають, що батьківщиною лицарського турніру – була Франція. Перші його описи, ми можемо простежити у хроніках, які датуються 875 р. Від цього часу аж до XII ст. – тривав період становлення і закидання ідейних основ. Основними ідеями, які проявлялися у турнірах були ідеї індивідуальної вартості, воєнного подвигу, сакральних норм ведення битви та концепція аскетизму військового життя.

      «Золота доба» лицарського турніру припадає на час з 1250 р. І протягом усього XIV ст. Велика хвиля турнірів кінця XIV ст. – була ознакою занепаду лицарства. Змінюється воєнна тактика, а з нею відпадає потреба у лицарстві. І турнір, як вид спортивного шляхетного змагання – поступово втрачає свої первинні особливості. Він переходить у світ символічних ігор.

395px-Codex_Manesse_Ulrich_von_Liechtenstein
Ульріх фон Ліхтенштейн. Маннеський кодекс.     

      В часи свого розквіту, турнір мав цілий складний механізм проведення. Для нас, важливою є його спортивна ділянка. Починаючи говорити про неї, нам варто розпочати з визначення – що ж таке «лицарський турнір». Отже, турнірами називали воєнні змагання, які відбувалися на особливо налаштованій арені, оточеній місцем для спостерігачів. Зазвичай турніри у Західній Європі відбувалися у зв’язку з великими подіями загальнодержавного характеру, наприклад коли одружувалися королі або укладали мир. Про турнір оголошували герольди, які мандрували містами і замками. Людиною, що  скликала турнір, обов’язково мав бути король або дуже знатний вельможа. Проведення боїв передбачало побудову арени. Для цього вибирали рівну місцевість біля міста. Напередодні змагань існував звичай, що лицар проводив ніч у церкві молячись. Наступного ранку був перший день турніру. Шлях на арену відкривали герольди. Вони несли жезл миру. Особа герольда вважалася недоторканою. За герольдами йшов герольд-майстер. Його супроводжували маршали, зброєносці і пажі. Герольд-майстер виголошував промову, коли всі зайняли свої місця, в якій окреслював правила турніру.

dd1058e6afe6428fd8c65b406f0bbd98

       Варто відзначити, що в процесі розвитку турнірів склалися основні правила серед яких можна виділити заборону завдавати удари гострим кінцем і по лицю. На турнірах бої на смерть строго заборонялися, хоча в пізніші часи з’явився виклик на смертний бій. Зазвичай, він відбувався між лицарями з різних країн.

Ще однією особливістю було те, що лицарі повинні були битися лише тупою зброєю – списом із заокругленим, а не гострим кінцем, і затупленими мечами. Тому удари, які наносилися, не становили значної небезпеки для учасників змагання. Заборону становили, також, напади з тилу і удари нижче поясу. Не можна вступати було у бій після звуку труб, які проголошували відступ.

      За проведенням турніру пильно спостерігала церква. Зокрема Папа Климент V (1305-1314) в 1313 році видав буллу в якій заборонив битви і поєдинки з кровопролиттям, а винних наказав відлучати від церкви як єретиків. Багато церковних діячів осуджували турніри, вбачаючи у них  розсадники гріховності. Серед головних гріхів був – гнів, бо мета учасника ударити іншого, принизити його, а той убити та жадібність, через те, що лицарі прагнули ув’язнити свого переможеного супротивника, вимагаючи від нього надмірного викупу.

59309_or

     Після промови герольд-майстера, учасники готувалися до бою. Судді проголошували початок боїв. Лунав сигнальний ріжок і на площу виходив перший ряд лицарів.

    Потрібно зазначити, що воєнні ігри зазвичай відбувалися на конях. Метою кінних боїв зі списом було захоплення людей, зброї та коней. Ці бої стають місцем збагачення та зубожіння. Дві шеренги лицарів налітали один на одного. Ламалися списи, воїни їхали по нові які теж ламалися. Можна було брати дванадцять разів списи. В даному контексті можна додати, що лицарський турнір – був надзвичайно дорогою справою для учасника.

В часи Карла Великого(742-814) один кінний воїн вже коштував – 42 корови. Це було спричинено великою вартістю озброєння. Плавка заліза є 1472 градусів. І в Середньовічній Європі не було хороших технологій, щоб масово і дешево виробити зброю. Найкращі мечі робили на Верхньому Рейні і в Скандинавії – тому вони були дорогим імпортом, який міг собі дозволити не кожен лицар.

Кольчугу, яку носили для захисту, складалася із 36 тисяч кілець – це була надзвичайно дорога річ через спосіб виготовлення. Коштовним був і лицарський кінь. Це була суміш бельгійського тяговоза та арабського скакуна. Кінь ніс більше 200 кілограм на собі і міг брати участь у турнірі не більше однієї години. Тому у турнірі брали участь дійсно знатні вельможі.

      Воєнні дії переходили від однієї сторони до іншої. Деколи ряди розсипалися і на підмогу приходили нові сили воїнства. З описів ми бачимо, що поступово турнір переходить в розряд «командного спорту». Коли сторона програвала, то втікала в ліс. Звідти лицарі показувалися і виходили по одному без коней і зброї. Переможці не чіпали їх, а переможені збиралися під свої знамена. Такі бої відбувалися зазвичай першого дня турніру.

800px-Hausbuch_Wolfegg_21v_22r_Scharfrennen
Рицарський турнір. Кінець XV ст.

      В два наступні велися серйозні бої: взяття бастіона або валу, захист мосту через річку. Протягом історії турнірів відбувалися і зміни в організації боїв. До XIV ст. одинокі поєдинки стали витісняти масові турнірні бої. Після бою на списах суперники знімали з себе зайве озброєння й переходили на бій з мечами. Доки не було бар’єрів лицар на більш сильному коні міг просто направити його і збити противника. Списи стали тримати і під меншим кутом – був менший ризик зламати списа.

     Коли ж бої остаточно завершувалися герольди і маршали розпочинають збирати голоси присутніх. Зібравши вони здають звіт головуючому на турнірі. Після цього судді затверджують ім’я переможцям. Нагородою був лавровий вінок з рук правителів держави.

ВИСНОВКИ:

     Таким чином, лицарський турнір – був явищем, що пройшов тривалий етап розвитку.  Він мав свої закономірності, які формував історичний час. В процесі еволюції постав складний механізм проведення турніру, на який впливали – ідеологія лицарства, догми Католицької церкви та розвиток військової справи. Незважаючи на занепад лицарства, яке власне і стимулювало турніри, цей вид спортивних ігор продовжував жити у наступних століттях, набувати більш символічного і мирного характеру.

763px-Dresden-Zwinger-Armoury-Tournament.01

     З точки зору перспективи подальшого наукового пошуку – тема, яка стосується лицарського турніру є перспективною. В сучасній українській історіографії досі залишається не з’ясованим питання про традиції проведення лицарського турніру на Русі.

А вони там були, оскільки в Галицько-Волинському літописі  ми маємо запис: «І вигороджувався він і затіяв гру перед городом, і зіткнувся він з рицарем Воршем. І впав під ним кінь, і вивихнув він плече і не на добро прилучилося йому це знамення». Описані події відносяться до 1245 р., в часи облоги Ярослава противником Данила Галицького – Ростиславом. Останній влаштував під стінами обложеного міста – лицарський турнір.

З цього приводу можна зазначити, що традиції  західноєвропейського класичного лицарського турніру поширились далеко за межі Латинського світу. В даному випадку, ці традиції поширювали угорці, які складали значну чисельність у війську князя Ростислава.

     Збереглося ще багато хронік і літописів, що можуть містити інформацію про проведення турнірів на Русі, тому ця тема є надзвичайно потрібною для дослідження.

800px-Jousting_renfair
Turnir1jpg_8771778_13467612Сучасні реконструкції.

 

Список використаної літератури

  1. Руа Ж.Ж. История рыцарства / Руа Ж.Ж. – Москва: Алетейа, 2004. – 248 с.
  2. Граветт К. Рыцари: история английского рицарства 1200–1600 / Граветт К. – Москва: Эксмо, 2010. – 312 с.
  3. Зайбт Ф. Блиск і вбогість Середньовіччя. Історія з початком і кінцем / Зайбт Ф. – Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2009. – 512 с.
  4. Ле Гофф Ж. Середьовічна уява / Ле Гофф Ж . – Львів: Літопис, 2007. – 350 с.
  5. Окшотт Э. Археология оружия. От бронзового века до эпохи Ренессанса / Окшотт Э. – Москва: Центрполиграф, 2006. – 400 с.
  6. Хейзинг Й. Осень Средневековья / Хейзинг Й. – Санкт–Петербург: Издательство Ивана Лишбаха, 2011. – 718 с.
  7. Ружмон Д. Любов і західна культура / Ружмон Д. – Львів: Літопис, 2000. – 304 с.
  8. Галицько–Волинська держава XII–XIV ст.: Зб. наук. праць : У 2 кн. / О.С. Кучерук. – Кн.1. – Львів: Світ, 2002. – 128 с.

Стаття публікується: Скіра Ю. Особливості проведення лицарського турніру в середньовічній Європі XII – XIII ст. / Проблеми формування здорового способу життя молоді: Матеріали IV Всеукраїнської науково–практичної конференції студентів, магістрантів та аспірантів. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2013. – С.  58 – 61.


Приємного читання. З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до

– Дмитро Димидюк.
 e-mail (Дмитро Димидюк)

Advertisements

3 thoughts on “Особливості проведення лицарського турніру в Середньовічній Європі XII – XIII ст.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s