Порівняльна характеристика флоту хрестоносців та мусульман в часи Третього хрестового походу (1187 – 1192 рр.)

вавринюк
Михайло Вавринюк. Студент 5-го курсу історичного факультету ім. І.Франка

Порівняльна характеристика флоту хрестоносців та мусульман в часи Третього хрестового походу (1187 – 1192 рр.)

Сравнительная характеристика флота крестоносцев и мусульман во времена Третьего крестового похода (1187 – 1192 ГГ.)

Comparative characteristics of Muslim and crusading fleet at the time of the Third Crusade (1187 – 1192.)



В часи Третього хрестового походу флот виконував важливі завдання, допомагаючи військам під час бойових дій на суші. Кораблі хрестоносців зіграли вирішальну роль при обороні Тіру, коли одержали перемогу над флотом Саладіна, змусивши мусульман, які втратили контроль на морі, відступити. Під час облоги Акри пізанські, генуезькі та венеційські кораблі доставляли хрестоносцям італійську деревину, з якої виготовляли облогові вежі, тарани, мантелети, облогові машини тощо. Ці ж кораблі також організували блокаду порту Акри, щоб ворожі судна не могли доставити провізію захисникам. Коли англійський король Річард І Левине Серце (1189 – 1199) йшов з військом вздовж берега через Арзуф, Яффу та Аскалон, флот постійно супроводжував їх, забезпечуючи воїнів новими обладунками, одягом та зброєю і слугуючи місцем відпочинку для втомлених і поранених.

Третій хрестовий похід був особливий тим, що тоді західноєвропейські королі вперше вирушили в Святу землю морем. Цілі армії транспортувалися кораблями. Під час наступних хрестових походів війська хрестоносців постійно подорожували морським шляхом. Перевезення війська на кораблях мало важливі переваги: воїни не виснажувалися, подорож морем займала менше часу ніж сушею, війська у морі не зазнавали великих втрат. Єдиними недоліками були ймовірність шторму, нападу ворожого флоту або піратських набігів.

 417128778_WMzYw-L
Річард Левове Серце (статуя біля Вестмінстерського палацу)


        Першим, хто зрозумів переваги хрестового походу морем, був Річард І Левине Серце.[3, c. 102] Ще з розповідей своєї матері Алеонори Аквітанської (1122 – 1204 рр.), учасниці Другого хрестового походу, він знав, скільки сил, часу і людських життів забирає сухопутний перехід. Тому, будучи ще принцем, у 1188 р. Річард почав переговори зі своїм зятем Вільгельмом ІІ, королем Сицилії, про забезпечення флотом для перевезення війська, в той час як король Англії Генріх ІІ (1154 – 1189) разом з Філіпом ІІ Августом готувалися вирушати в хрестовий похід сушею, як Фрідріх І Барбаросса. Пізніше Річарду вдалося вмовити французького короля вирушати разом з ним морем. Сам Фрідріх І Барбаросса, котрий обрав сухопутний шлях, зазнав великих втрат.

Дорогою через Болгарію і Візантію його воїни вступали в численні збройні сутички, а перейшовши протоку Дарданелли, німецьке військо з боями прорвалось до багатого міста Іконій, яке їм вдалося захопити. Однак, 10 липня 1190 р., купаючись в невеликій гірській річці Салеф, Фрідріх І Барбаросса потонув. Його армія, яку безжально винищували турки і чума, розпалася, і до Акри дісталися лише нечисленні залишки на чолі з герцогом Леопольдом Австрійським. Це є хорошим прикладом того, наскільки важким і небезпечним був сухопутний похід в Святу землю.

Як вже згадувалось, починаючи з Третього хрестового походу, в Святу землю вирушали морським шляхом. Перевозилися сотні тисяч чоловік, серед яких були не лише військові зі зброєю, возами, кіньми, продовольством, але й величезні маси цивільного населення. Це вимагало створення спеціальних вантажопасажирських суден.

RichardSaladin
Битва між Річардом та Саладіном (мініатюра ХІІІ ст.)


        У флоті Річарда І Левине Серце і Філіпа ІІ Августа було три основних типи кораблів – галери, нефи і юісьє.[3, c. 111]

        Найменшими суднами були галери. Це вузькі швидкохідні вітрильно-гребні військові кораблі, які мали різну місткість. Найбільші з них могли вмістити до 300 чоловік. Поява галер датується приблизно 1000 р., коли їх почали використовувати італійські міста-республіки. Їхніми попередниками були грецькі судна дромони. Назва судна походить від назви риби галеос, яка мала форму шпаги. Кожен борт мав ряд з 40 – 44 весел, в яких розміщувалися гребці групами по 2 – 3 весла. Ранні галери мали лише одну щоглу [4], а в кінці ХІІ ст. число щогл збільшилось до двох. Головною зброєю галер був загострений бушприт [5], який розміщувався на носі. За допомогою нього брали на таран ворожі кораблі, пробиваючи їхні борти і ламаючи весла. Відношення довжини галери до ширини складало 6:1, тобто при довжині судна 40 м у нього була ширина 6,5 м. Осадка галер в середньому перевищувала 2 м.

Saladin2
Саладін (Салах-ад-Дін)


Нефи були більшими суднами, ніж галери. Це вітрильно-гребні військово-транспортні судна, у яких були високі борти і велика вантажопідйомність. Переважно ці кораблі перевозили хрестоносців. Нефи вміщували до 40 кінних воїнів (лицарів і зброєносців) і стільки ж піхотинців і річний запас продовольства. Висота нефа сягала 13 м, осадка з вантажем – 6 м. Під палубою, на якій розміщувались солдати, простолюдини, а також конюшні, був вантажний трюм висотою 4 м. Над палубою на носі і кормі розміщувались надбудови – «замки», в яких були приміщення для знатних пасажирів і лицарів. Над надбудовами споруджувалися палатки і шатри.

        Особливими суднами були юісьє. Ці кораблі були призначені виключно для перевезення коней, яких завантажували в трюм через двері в кормі прямо з причалу.

        Для всіх трьох типів суден були характерні латинські вітрила, які мали трикутну форму. В цілому флот Річарда І Левине Серце налічував 100 кораблів і 14 легких суден.

        Під час походу на флоті дотримувалися суворої дисципліни. Ось які умови ставив Річард І Левине Серце перед своїм військом: «Кожен, хто вб’є іншого, буде прив’язаним до мертвого і викинутим за борт, а якщо вчинить цей злочин на землі – буде похований. Якщо буде доведено, що хтось замахнувся на когось ножем, йому буде відсічено кисть. Якщо хто-небудь вдарить кулаком іншого так, що потече кров, його тричі кинуть в море. За лайки або святотатства передбачається грошовий штраф за їхнім числом. Злодій, як і солдат, який втратив честь, має бути виголений налисо, обмазаний смолою, обсипаний пір’ям і при зручному випадку висаджений на берег». [3, c. 112]

    Map_Crusader_states_1190-en.svg


Хоч подорожувати на кораблі було набагато зручніше, ніж здійснити перехід сушею, однак тривале плавання не було достатньо комфортним і достатнім в сенсі їжі, особливо для бідних. Наприклад, такі поради давав своєму знайомому багатий дворянин з південної Німеччини Конрад Грюнемберг [3, c. 112], котрий повернувся з Святої землі в 1186 р.:

«Купи ліжко, чотири полотняних простирадла, матрац, дві наволочки, дві набиті пір’ям подушки, одну шкіряну подушку, килим і велику скринб. Лягай у ліжко чистим, і тебе не будуть сильно дратувати воші та блохи. Візьми з собою вина і питної води і не забудь приготувати сухарі подвійного або потрійного загартування – вони не псуються. Замов у Венеції велику клітку з сідалами: в ній ти будеш утримувати птицю. Потім купи свинних окостів, копчених язиків і в’ялених щук. На кораблі годують лише двічі на день. Цим ти не наситишся. Замість хліба там подають переважно сухарі, тверді як камінь, з личинками, павуками і червоними черв’яками. І вино там на смак огидне. Не забуть про рушники для обличчя. На кораблі вони завжди липкі і смердючі. Потім потурбуйся про добрі пахощі, бо там панує такий безмежно нестерпний сморід, що його неможливо описати словами».

        З цих слів стає очевидною вся нестерпність перебування  на середньовічному кораблі. Але одночасно з цим помічаємо також зміни в особистій гігієні серед знаті і лицарів, адже автор цього листа вважає умови на кораблі огидними. Очевидно, що за час хрестових походів західноєвропейська знать перейняла зі Сходу манеру дотримання чистоти.

        Грюнемберг також розповідав і про деякі ази плавання в морі: «Найбільше вітрило (грот) застосовують, коли дує легкий вітерець. Якщо вітер посилюється, вітрило слід зменшити, що і робиться за допомогою сітей (рифів). На кормі стоїть найкрасивіше вітрило, яке називається меццана (бізань), переднє вітрило називається тунні-гетта (фок). Інколи піднімають і верхнє вітрило (топсель), на рівні корзини для спостереження, воронячого гнізда».[3, c. 113] Також, за його словами, при маневрах вітрилами починалася метушня на кораблі. За командою капітана всі перебігали з борту на борт, щоб запобігти перевертання високого корабля при небезпечному повороті.

        Такий вигляд мали кораблі хрестоносців. Подібні судна мали мусульмани, але в джерелах вони зустрічаються під іншими назвами, а деякі судна відрізняються від європейських.

Існує думка Бернара Кара де Во [2]про те, що мусульмани не є знавцями морської справи, але з цим важко погодитись. Відомо, що арабська морська традиція сягає своїми коренями дуже давніх часів і помітно вплинула на розвиток європейської морської справи. Єгипетський султан Саладін (1171 – 1193) володів флотом, який зберігав морські традиції ще держави Фатимідів. У ІХ – Х ст. військовий флот цієї держави перебував на піку могутності. Їхні кораблі спустошували своїми набігами все Середземномор’я. В цей час флот Фатимідів налічував близько 600 суден. Однак, з кінця Х ст. флот перебував в стані занепаду, і кількість суден скоротилася до 100 кораблів.

        Прийшовши до влади, Саладін зрозумів, що без реальної військової сили йому не обійтись, адже тоді мусульманські держави переживали неспокійний час. Хрестоносці контролювали Палестину і Сирію, чинячи набіги на їхні міста, зокрема на володіння Айюбідів – Александрію, Дамієтту, Тінніс, Рашид.

The_Crusader_States_(1200)


        Без флоту захистити узбережжя було практично неможливо, тому з перших же днів свого правління Саладін став приділяти особливу увагу посиленню військово-морських сил. З цією метою він вжив деяких заходів.

        По-перше, султан створив спеціальний адміністративний орган – диван, який завідував справами військово-морського флоту, відомий за назвою «диван ал-устиль». Його завданнями були забезпечення флоту і його будівництво. Для цього дивану Саладін виділяв значні кошти.

По-друге, Саладін використовував ресурси для будівництва кораблів не лише з самого Єгипту, але й також з Сирії, звідки вивозили залізо, яке добували поблизу Бейруту, кедр і італійську сосну, які росли в горах Лівану. Для придбання деревини, заліза, воску було укладено ряд торгових угод з італійськими республіками. Усі матеріали закуповувалися за рахунок податку хумс, який накладався на купців.

        Хоча Саладін вважав, що його місія – знищення хрестоносців, він охоче приймав цих самих християн, якщо вони були купцями, які завозили деревину для будівництва суден, смолу, дьоготь, різноманітні метали, зброю тощо.

Європейці, в свою чергу, не дивлячись на застереження пап, старанно розширювали комерційні зв’язки зі Сходом. Але при цьому Саладін прагнув усіма способами завадити будь-якій торгівлі в зворотньому напрямку, тобто вивозити в європейські країни те, що могло бути використане проти мусульман. Для цього був виданий спеціальний закон. [2]

        Велику увагу Саладін також приділив обороні. Для цього було споруджено систему маяків і спостережних пунктів, які сповіщали про наближення ворога, сигнальними вогнями. Завдяки цьому в Каїрі за один день могли дізнатися про напад ворога.

        Для підготовки флоту знадобилось 8 років, після чого в 1179 р. було проведено три військово-морські операції проти хрестоносців. Але згодом флот став діяти частіше. Після битви при Хаттіні 1189 р. Саладін в першу чергу захоплював ті міста, які мали вихід до моря, щоб хрестоносці втратили зв’язок з зовнішнім світом.

tmp4711-49
Кораблі хрестоносців.


        Облогу Тіра вирішив бій на морі, оскільки це місто знаходилось на острові і було з’єднане з материком лише вузьким перешийком, що не дозволяло Саладіну використовувати свою чисельну перевагу на суші. Між двома флотами відбулася битва, в якій мусульмани одержали перемогу. Місто було оточене, однак ісламські моряки святкували увесь день перемогу і втратили пильність, чим скористалися хрестоносці. Вони напали на мусульман і захопили 5 галер. Султан був змушений наказати кораблям відступити в Бейрут, побоюючись повної втрати флоту.

        З початком Третього хрестового походу (1189 р.) Саладін зрозумів, що в відкритому морському бою хрестоносців не вдасться перемогти. В одному зі своїх листів він писав про чисельність флоту хрестоносців: «Їх більше ніж хвиль у морі. І якщо мусульманин вб’є одного на суші, тоді на його місце з моря прийде тисяча».

Однак Саладін все-таки атакував ворожі кораблі, поки вони повністю не блокували Акру. В 1189 р. єгипетський флот під командуванням адмірала Хасама ад-Діна Лу’лу’, захопивши хрестоносців зненацька, отримав перемогу, захопивши при цьому  транспортне судно, навантажене зерном і золотом. Усі запаси було доставлено гарнізону Акри. Згодом кораблі хрестоносців і мусульман обмежувалися лише невеликими сутичками, коли мусульманські кораблі проривалися через блокаду пізанців, щоб доставити їжу і зброю для жителів Акри. Інколи вони проникали до міста за допомогою хитрощів: мусульмани часто виводили свиней на палубу, щоб хрестоносці приймали їх за своїх.

Так вчинив капітан Ізз ад-Дін[2], котрому було доручено доставити в Акру м’ясо, жир, 400 мішків зерна, а також зброю – стріли та нафту. Сам корабель був взятий у хрестоносців, якого вони покинули поблизу Бейрута. Його екіпаж складали як мусульмани так і місцеві жителі-християни. В морі вони зіткнулися з кораблями хрестоносців, команди яких були в нетверезому стані. Мусульмани відігнали їх ближче до Акри і там захопили в полон, після чого їм вдалося дістатися до гавані.

        Були цікаві випадки під час облоги Акри, коли мусульмани захоплювали кораблі хрестоносців за допомогою самих же хрестоносців. В таборі християн панував голод і бідність через затяжну облогу, а тому було багато випадків дезертирства і переходу солдатів на службу до Саладіна. Так у січні 1191 р. [7, 109] група хрестоносців попросила у Саладіна кораблів, за допомогою яких вони би захищали Акру з моря. Хрестоносці-перебіжчики нападали на торгові судна і доставляли султану багату здобич і полонених.

Siege_of_Acre
Облога Аккри (1189-1191 р.)


        Проте кораблі мусульман часто зазнавали поразок на шляху до Акри. Відчуваючи неминучість поразки, їхні капітани проявляли самопожертву і героїзм. Так Якуб ал-Хальбі[2], вирушивши на кораблі, навантаженому значними запасами їжі та зброї, випадково натрапив на флот короля Річарда І. Його оточили 40 кораблів і почалась битва. Боячись, щоб корабель з цінним вантажем не дістався ворогу, Якуб ал-Хальбі наказав пробити дно судна і сарацини потонули.

Хрестоносці дуже зраділи цій перемозі над сарацинами, бо, згідно з чутками [3, c. 153], на кораблі було 200 отруйних змій, яких мусульмани планували запусти в табір християн, котрі оточили Акру. Саладін, почувши про загибель цього корабля, сказав: «Я втратив Акру».[6, 112 – 114]

        Інший випадок пов’язаний з капітаном Джамал ад-Діном ібн Арказом[2], котрий відстав на своєму судні від решти кораблів і був оточений хрестоносцями. Під час бою усі мусульмани в паніці вже вистрибнули за борт, але капітан продовжував битися. Вражені мужністю сарацина, хрестоносці обіцяли помилувати його, якщо він їм здасться. Джамал ад-Дін сказав їм у відповідь, що здасться лише ватажку. Хрестоносці йому повірили і їхній капітан вийшов назустріч мусульманину, щоб обійняти в знак примирення. Однак, обійнявши його, Джамал ад-Дін стрибнув у воду, потягнувши за собою ворога.

        Не зважаючи на самопожертву і винахідливість мусульман на морі, становище Акри з часом сильно ускладнилось. А з прибуттям французького і англійського флоту, хрестоносці отримали повну перевагу на морі. Ще коли Річард І і Філіп ІІ були в Сицилії, Саладін вже передбачив цю небезпеку. Тому в 1190 р.  він звернувся за допомогою до халіфа марокканської династії Муваххідів Якуба ал-Мансура (1184 – 1199). Посольство Саладіна, яке очолив емір Абд ар-Рахман ібн Мунків, прибуло в Маракеш 18 січня 1191 р., однак його місія провалилась. Існує припущення, що ал-Мансур все-таки послав на допомогу Саладіну 180 кораблів. Достеменно відомо, що магрибінський флот в цей час курсував в Атлантичному океані, перешкоджаючи проникненню німецьких, англійських і голландських кораблів, що вирушали в напрямку до Сирії, і одночасно допомагаючи Санашу І в боротьбі на заході Андалузії.

z2-124
Флот хрестоносців.


         На початку 1191 р. Саладін планував замінити гарнізон Акри, доставивши туди свіжих воїнів. Це планувалось здійснити за допомогою флоту, однак йому завадив Річард І, котрий захопив Кіпр – важливий стратегічний пункт для накопичення флоту і підтримки держав хрестоносців на Близькому Сході.

        Щодо типів кораблів, які були в мусульман, то про це дає свічення перський мандрівник ібн-Хаукаль [1], котрий відвідав халіфат Фатимідів у ХІІ ст. Згідно з його твердженнями, у мусульман були такі кораблі: заураки, тариди, гураби (шині або джефн). Ці кораблі мали вітрила. До інших кораблів відносилися шейті, ушарі, селлаури і караби.

        Куркури і заураки використовували для перевезення вантажу. Найбільшими серед кораблів були куркури. Деякі з них мали три палуби, в яких завантажували товари через бокові двері. Коли найнижча частина під вагою занурювалась у воду і вода доходила до дверей, тоді їх щільно закривали і змащували масою, що не пропускала воду. Далі товари завантажували через двері на вищому ярусі. На верху корабель оснащений дахом і боковими жолобами, завдяки яким палуба не заливалась хвилями. Куркури могли ходити лише під вітрилами при сильному попутному вітру. Судно мало три вітрила: б-ні-та, ар-д-мун і д-р-ка-ку. Скоріш за все куркури відповідали європейським нефам.

        Щодо тарид, то вони мали двері на кормі. Їх використовували для перевезення коней. Ці судна виконували ті самі функції, що й європейські юісьє.

        Гураби були вітрильно-гребними суднами, що перевозили воїнів. Між ними були такі, що мали до 180 весел. Очевидно, що це галери, які також мали і християни.

         Шейті були розвідувальними суднами і мали менші розміри. Вони мали 80 весел. Їхнє призначення – заходити в порти і доставляти свідчення куркурам і гурабам.

         Ушарі мали лише 20 весел. Вони перевозили товари і людей з берега на великі кораблі, які не могли причалити на мілині. Подібними кораблями були салаури, які за величиною стояли між шейті і ушарі.

024.jpg.pagespeed.ce.M5o87VnXrp
Флот хрестоносців під час штурму Константинополя (4-ий хрестовий похід, 1204 р.)


         Найефективнішими в бою були караби. В кожному такому судну було по 4 – 5 стрільців, які допомагають гурабам і куркурам в бою. Їхньою перевагою були швидкість і маневреність. Ці кораблі були найнебезпечнішими для куркур. Подібними кораблями були накаїри.

        З усього вищезгаданого стає зрозумілим, що кораблі хрестоносців і мусульман майже не відрізнялися за виглядом і структурою. Інколи мова йшла про одні і ті ж самі кораблі, і вони відрізнялися лише назвою. Європейці багато що перейняли від мусульман, зокрема такі основні терміни як «к-б-тан» (капітан), «с-к-р-бан» (секретар – scribanus), «гураб».


Замітки

  1. ибн-Хаукаль. Книга климатов / Восточная литература [Елктронний ресурс] / Режим доступу http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Russ/X/Garkavi_mus_pis/14.htm
  2. Васильцов В. Флот Салах ад-Дина [Елктронний ресурс] / Режим доступу: http://www.xlegio.ru/navy/medieval-ships/saladin-navy
  3. Грановский А. История короля РичардаІ Львиное Сердце / Александр Грановский – Москва: «Русская панорама», 2007. – 319 с.
  4. Щогла – високий стовп, прямовисна (вертикальна) або похила конструкція на вітрильному судні (кораблі), підтримувана розтяжками, призначена для встановлення вітрил.
  5. Бушприт – горизонтальне або похиле рангоутне древо, що виступає вперед з носа вітрильного судна.
  6. Ambroise.The Crusade of Richard Lion-heart/ Trans. from old French by Merton Jerome. NewYork: ColumbiaUniversityPress, 1941.478 p.
  7. Баха ад-Дин. Саладин. Победитель крестоносцев. / Санкт-Петербург: «Издательство «ДИЛЯ», 2009. – 328 c.

    Із зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до – Дмитро Димидюк
    e-mail – dymydyuk_da@ukr.net

    А також, за цими посиланнями:
    Vkontakte 
    Львівський медієвістичний клуб
    Бібліотека товариства
    ISHA-Lviv

    Facebook –
    Димидюк Дмитро
    Львівський медієвістичний клуб
    ISHA-Lviv

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s