Початки західного чернецтва. Бенедикт Нурсійський.

Автор – Назарій Лоштин, магістр історії.


Початки західного чернецтва. Бенедикт Нурсійський.

Истоки западного монашества. Бенедикт Нурсийский.

Beginnings of Western monasticism. Benedict of Nursia.


Однією з форм організації релігійного життя у християнстві є чернецтво. Однак це не унікальний лише для християнства вид релігійного життя. Чернецтво поширено і серед інших релігій, наприклад у індуїзмі та буддизмі, а також у ісламі. Власне у християнській традиції, чернецтво – це спосіб життя людини, яка зрікається світу і віддається служінню Богу у монастирях[1]. Відповідно, необхідно дати визначення поняттю “монастир” – це форма організації чернецтва; згромадження ченців, що проживають за правилами і нормами, зафіксованими у монастирському статуті, а також комплекс культових, житлових та господарських приміщень, обнесених огорожею чи стіною[2]. Для монастирів характерним є спільність майна, прибутків, колективне ведення господарства.

 800px-Monte_Cassino_Opactwo_1
Монастир Монте-Кассіно. перший осередок ордену Бенедектинців.


Оскільки у роботі розглядається католицьке чернецтво і монастирське життя, тому варто розглянути процес становлення католицького чернецтва, засновником якого вважається Св. Бенедикт Нурсійський (V–VI ст.), однак слід згадати і про початки монастирського життя.

4nJRDITLxK0
Бенедикт Нурсійський

Перші ченці почали з’являтись у міру того, як християнство ставало все більш організованим. Це були особи, що протиставляли себе нормативному християнству, оскільки вони були носіями стихійних і суворих традицій релігійної поведінки і прямо чи непрямо осуджували утворення досконалої організації церкви, поєднаної багатьма узами із суспільством[3]. Також вони буквально трактували біблійні слова Ісуса щодо сімейного життя чи матеріальної власності, а також заклики до самозречення.

Та все ж таки церкві вдалось приєднати чернецтво до себе, коли єпископат встановив право на здійснення духовного нагляду за монастирями, перетворивши його на один із головних та невід’ємних елементів християнства.

Як уже згадувалось, ключовою фігурою для західного (католицького) чернецтва був Св. Бенедикт Нурсійський. Близько 529–530 рр. Св. Бенедикт заснував монастир у Монте-Кассіно, створений на основі його статуту, що пізніше ліг в основу всього католицького чернецтва.

Статут Св. Бенедикта був лише одним із багатьох поширених у Європі розпорядків монастирського життя. Це досить невеликий документ, що складається із сімдесяти трьох розділів, які регулюють щоденне життя ченців. Важливо наголосити, що у статуті не йшлося про жодні суспільні чи культурні функції монастиря. Відповідно до статуту, до монастиря вступали чоловіки, щоб забезпечити особисте спасіння через послух, молитву та фізичну працю[4]. Власне послух та молитва мали забезпечити релігійний аспект життя в монастирі, а фізична праця необхідна для забезпечення сільськогосподарського життя.

Totila_e_San_Benedetto
Св. Бенедикт та король остготів Тотіла.


Таким чином, можемо побачити, що монастир бенедиктинців (а саме таку назву мають ченці, які живуть відповідно до статуту Св. Бенедикта) виконував культову та господарську функції, і на початках західного чернецтва не йшлось про культурний аспект їхнього функціонування. Також важливим є той факт, що у статуті Св. Бенедикта не йшлось про душпастирську і місіонерську діяльність ченців.

Слід також звернути увагу на локацію монастирів, що жили за Бенедиктовим статутом. Вони переважно засновувались далеко від міст, або ж у передмістях, однак у жодному випадку не у самому місті. Місто відштовхувало ченців спокусами, суєтою, які були “згубними для душі”; окрім того, єпископи могли втручатись у життя монастиря, залучати їх до пастирського служіння. Все це відволікало ченців-бенедиктинців від основного завдання – служіння Богу[5]. Однак ті монастирі, що засновувались у містах становили окремий правовий простір, перебували під юрисдикцією єпископа чи світського сеньйора міста, або ж навіть короля, а особливий правовий статус монастиря поширювався і на усіх залежних від нього людей.

800px-BenedictineVespers
Сучасний вигляд бенедиктинців.


[1]Шевченко В. Словник-довідник з релігієзнавства. – С. 402.

[2]Там само. – С. 235.

[3]Лінч Д. Середньовічна церква. – С. 37-38.

[4]Лінч Д. Середньовічна церква. – С. 58.

[5]Город в средневековой цивилизации Западной Европы. Том 1. – С. 290-291.


З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціями чи запитаннями прошу звертатись до 

Дмитро Димидюк
E-mail
– dymydyuk_da@ukr.net

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s