Чому “писали” (вишкрябували) графіті, на стінах храмів в часи Київської Русі?

  Підготував статтю – Димидюк Дмитро (бакалавр історії, Львівський національний університет імені Івана Франка)


Чому “писали” (вишкрябували) графіті, на стінах храмів в часи Київської Русі?

Почему “писали” (выцарапывали) граффити на стенах храмов во времена Киевской Руси?

Why “wrote” (scratch out) graffiti on the walls of temples in the days of Kievan Rus?


   Сьогодні пропонуємо Вам, розглянути доволі цікаву тему: чому в  храмах часів Київської Русі люди вишкрябували на стінах різні написи (графіті). І саме у цій розповіді ми розглядатимемо графіті на стінах Софії Київської та церкви святого Пантелеймона в Галичі.

Як відомо з наказу Володимира Великого, писати на стінах храму не можна було, але цією забороною нехтували не лише прості люди, а й князі та митрополити. Традиція видряпування графіті в церкві прийшла з Візантії разом із християнством, де ромеї  так скріпляли клятви, просили в Бога допомоги і захисту, прощення, (“Господи поможи рабу своєму Петру”, “Господи помози рабу своєму Василію грешному”), скріпляли договори купівлі-продажу, а священнослужителі робили записи головних державних подій (смерті князів, міждержавні договори і т.д.) Перші записи на стінах Софії Київської були зроблені глаголицею.

Grafiti_Sophiya


 

Взагалі, є написи котрі робили простолюдини (ці написи є на стінах, на висоті 1-1,75 метра, в центральній частині собору), де прості люди , тайкома під час служби Божої, писали прохання до Бога, закріплювали договори,вихваляли князя, малювали, а не писемні просто ставили хризмони (хрест). Саме цей факт став основою, для розвіювання міфу про те, що просте населення в часи Київської Русі, не було писемним, а вміли писати лише князівська родина, і бояри і духовенство.

Сергій Висоцький вважав, що у Софії Київській чоловіки розміщувались в південній частині храму, а жінки в північній. І це дуже добре видно по графіті, адже в південній частині храму (де стояли чоловіки) є багато графіті, адже чоловіки в той час були писемними, а жінки навпаки, то в північній частині храму є більше малюнків (зоображення князів і княгинь) та хризмонів. Але подальші дослідження показали: це не пов’язано з тим, хто і де стояв, тому що скрізь написи здебільшого виконані чоловіками – судячи з відмінків і текстів. Графіті на стінах лишали, переважно, тоді, коли служби в храмі не було. Отже, робили їх ті, хто мав туди доступ. Здебільшого священнослужителі. Також діти, які навчалися при храмі.

Самі написи дають нам змогу побачити і дослідити ”написання” літер (хоча насправді це вирізблені). Видно навіть, що освічені люди (зокрема священники) набагато чіткіше і гарніше вишкрябували букви ніж простолюдини. Хоч і цими дослідженнями має займатись епіграфіка, але враховуючи важливість цих написів їх вивчають і лінгвісти, і палеографи. Зокрема ті написи показують справжнє мовлення на Київській Русі, а не відоме нам церковнослов’янське, котре було занесене разом із християнством. І ці написи можна порівнювати за допомогою палеографії і прослідкувати динаміку розвитку написання літер.


505942_4


 

Такий самий поділ на північ-південь видно і на другому поверсі храму, де розміщувався хор, і вся князівська родина. Це було символічне розміщення, адже виглядало так, що князь зі свитою є вищим за весь народ, котрий розміщувався внизу храму.

Самі графіті найчастіше розміщенні під фресками, адже на фресках були зображенні святі, котрим були адресовані ці написи. Князі, щоб увіковічнити якісь свої перемоги чи вкладання важливих державних договорів, писали про всі ці події на стінах, але графіті були розміщенні біля тих фресок, де були зображенні святі, котрі носили те саме ім’я, що і князю давали при хрещенні.

Наприклад – графіті про мир на Желяні «Приде князь Святополк», написані під час князювання в Києві Святополка Ізяславича. Вони не випадково поміщені біля південного входу (чоловічий) в Михайлівський приділ, присвяченому патрону Святополка – Михайлу.

505942_3


Всі події державного значення, котрі були увічненні на стінах собору, є вище двох метрів. Це зроблено для того, щоб ніхто не зміг її з часом знищити, і ці написи робилися в хорах, де була вся князівська свита, і не було доступу простолюдинам.


Приємного читання. З питань рекомендованої літератури до теми, а також з зауваженнями, пропозиціямии чи запитаннями прошу звертатись до

– Дмитро Димидюк.
 e-mail dymydyuk_da@ukr.net

Редактор – Ксенія Скшентувенська

А також, за цими посиланнями:

Vkontakte 
Львівський медієвістичний клуб
Бібліотека товариства

Facebook –
Димидюк Дмитро
Львівський медієвістичний клуб

Advertisements

One Comment Add yours

  1. Димидюк Дмитро коментує:

    Скопійовано на aera vulgaris.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s